Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №511/4011/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 511/4011/25

Суддя першої інстанції - Гринчак С.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на додаткове рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 22 січня 2026 року у справі №511/4011/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 січня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі задоволено.

14 січня 2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Голоденко Л.О. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Додатковим рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 22 січня 2026 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 на додаткове рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 22 січня 2026 року у справі №511/4011/25.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 у апеляційній скарзі зазначив, що з рішенням суду не погоджується, вважає його прийнятим з істотним порушенням норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи виходячи з наступного.

14 січня 2026 року представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу та просив стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 15 000 грн.

15 січня 2026 року суддя Роздільнянського районного суду Одеської області прийняла заяву до розгляду та призначила судове засідання на 22 січня 2026 року о 12:30 год. Разом з тим, 15 січня 2026 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшла повістка про виклик у справі №511/4011/25 на 02 лютого 2026 року о 15:30 год, 25 січня 2026 року о 21:21 год в електронний кабінет ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшло повідомлення про слухання справи, яке вже відбулося 22 січня 2026 року о 12:30 год. Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_5 був неналежним чином повідомлений про дату та час судового засідання щодо розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення

За таких підстав, апелянт наголошує, що був позбавлений можливості подати письмові заперечення, надати докази неспівмірності витрат, заявити клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, брати участь у судовому засіданні.

З огляду на викладене, просить скасувати додаткове рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 22 січня 2026 року у справі №511/4011/25 щодо стягнення 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, направити заяву про розподіл витрат на правничу допомогу на новий розгляд до суду першої інстанції або ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

11 березня 2026 року недоліки усунуто.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року відкрите апеляційне провадження.

30 березня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

02 квітня 2026 року справу призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до Договору про надання правничої допомоги №36/25 від 12 листопада 2025 року та Додаткової угоди №1 до даного Договору, витрати на професійну правничу допомогу, які були понесені позивачем у зв`язку з розглядом даної справи складають 15 000 грн, дана сума є фіксованою та не залежить від витрачених годин роботи адвоката.

Згідно акту №1 здачі-приймання наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги №36/25 від 12 листопада 2025 року в суму гонорару входила наступна надана адвокатом правова допомога: ознайомлення із документами клієнта, їх оцінка та дослідження - 3 години, зустрічі з клієнтом, аналіз судової практики, консультації клієнта з приводу даної справи, узгодження правової позиції - 2 години, складання позовної заяви та підготовка матеріалів до позовної заяви, направлення до суду - 6 годин, підготовка та подання клопотання про участь представника в режимі відеоконференції - 30 хвилин, підготовка та подання відповіді на відзив - 3 години, участь у судовому засіданні - 30 хвилин.

Відповідно до рахунку на оплату №1 від 12 листопада 2025 року сума витрат на професійну правничу допомогу складає 15 000 гривень.

Згідно частини 3 статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Отже, довід відповідача про неналежне повідомлення його про розгляд питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу не свідчить про безумовну протиправність додаткового рішення суду першої інстанції та не є достатньою підставою для його скасування, оскільки питання про судові витрати суд вирішує без повідомлення учасників справи.

Разом з тим, згідно норм ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Колегія суддів наголошує, що суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, та вирішуючи її по суті, має детально визначити чи підтверджуються вони документально та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони.

Отримавши позитивне вирішення спору на свою користь під адвокатським супроводом, особа не позбавлена права виплатити на користь адвоката будь-які суми, що визнає за необхідне та можливе для себе, однак безумовно компенсувати їх в повному обсязі за рахунок суб`єкта владних повноважень, як відповідача, не на користь якого ухвалене рішення, суд не зобов`язаний. Навпаки, обов`язком суду є перевірка співмірності та неминучості таких витрат для особи.

Більш того, факт неподання відповідачем клопотання про зменшення витрат не звільняє суд від обов`язку перевірити їх відповідність критеріям співмірності та обґрунтованості.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спір з приводу оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн є співмірною із вартістю послуг адвоката в такому провадженні в сумі 10000,00 грн. та бере до уваги складність справи (розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного провадження), характер спору, кількість підготовлених процесуальних документів, тривалість розгляду справи, відсутність у справі складних фактичних та правових питань, обсяг виконаних робіт, а тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення загальної суми заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 10000 грн до 3000 грн, яка відповідає встановленим процесуальним законом критеріям, є розумною, співмірною, а витрати реальними.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 139, 242-244, 250, 308, 311, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково, а додаткове рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 22 січня 2026 року змінити та викласти наступним чином:

«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст судового рішення складений 15 квітня 2026 року.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв