Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №420/9017/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/9017/24

Суддя першої інстанції - Василяка Д.К.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі №420/9017/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 червня 2023 року по 21 лютого 2024 року включно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 червня 2023 року по 21 лютого 2024 року включно у сумі 171 663 гривні 10 копійок.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року позовні вимоги задоволені частково. Суд:

- визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 червня 2023 року по 21 лютого 2024 року включно;

- зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 червня 2023 року по 02 грудня 2023 року включно у сумі 118 746,24 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовив.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі №420/9017/24.

Відповідач не погодився з вказаним судовим рішенням та зазначив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року у справі №420/13471/23 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 серпня 2020 року по 18 січня 2023 року в сумі 220092,75 грн, з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі №420/13471/23 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року змінено в його мотивувальній частині, з мотивів, викладених у цій постанові. Абзац 3 резолютивної частини Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року викладено в наступній редакції: «Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виплати всіх сум, що належали йому в день звільнення, за період з 28.08.2020 року по 19.01.2023 року включно в розмірі - 83911,63 грн (вісімдесят три тисячі дев`ятсот одинадцять гривень 63 копійки)».

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року залишено без змін.

Предметом спору у даній справі була перевірка правомірності дій Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки виплати всіх сум, стягнутих рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року у справі №420/13049/21. Зокрема, судом встановлено, що 01 червня 2023 року відповідачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року у справі №420/13049/21 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року у сумі 83892,40 грн із одночасним утриманням військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою. В цьому ж рішенні судом визначено період затримки розрахунку при звільненні позивача, які склали: з 28 серпня 2020 року по 18 липня 2022 року - 690 календарних дні; з 19 липня 2022 року по 18 січня 2023 року - 184 календарних дні. Враховуючи зазначене, позовні вимоги вже були предметом судового розгляду, і на сьогоднішній день існує рішення суду, яке набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Крім того, апелянт зазначає, що судом не застосовано критерій співмірності, відповідно до якого розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні не може в рази перевищувати розмір виплат, які не сплатив відповідач позивачу при звільненні, що відповідає висновкам Верховного Суду.

За таких підстав, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у адміністративній справі № 420/9017/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

05 лютого 2026 року недоліки усунуто.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року відкрите апеляційне провадження.

19 лютого 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

23 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року витребувано додаткові докази.

07 квітня 2026 року до суду надійшли витребувані докази.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 з 27 грудня 2013 року по 27 серпня 2020 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

27 серпня 2020 року позивача відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 27 серпня 2020 року №187 звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту.

01 червня 2023 року відповідачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року у справі №420/13049/21 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за періоди з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року у сумі 83892,40 грн із одночасним утриманням військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою (85169,95 грн всього).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі №420/13468/23 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 27 серпня 2020 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою КМУ від 17 липня 2003 року №1078. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3 852,30 грн в місяць у загальній сумі 115 071,93 грн за період з 01 березня 2018 року по 27 серпня 2020 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою КМУ від 17 липня 2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого Постановою КМУ від 15 січня 2004 року №44.

22 лютого 2024 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі №420/13468/23 Військовою частиною НОМЕР_1 виплачено на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 3852,30 копійки в місяць у загальній сумі 113345,85 грн із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою (115071,93 грн).

Позивач звернувся до суду з позов про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виплати індексації в сумі 115071,93 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

При цьому, згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

При цьому, згідно абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата, зокрема, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо), для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

В аспекті питання обчислення розміру належної до відшкодування суми, Суд зазначає, що, спираючись на критерії, наведені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, визначив формулу, яку необхідно застосовувати для обчислення частки середнього заробітку, яка підлягає стягненню у випадку зменшення його розміру.

Зокрема, у пунктах 58-60 згаданої постанови Верховний Суд зазначив, що статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тлумачення конструкції цієї норми дає підстави для суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.

Колегія суддів зазначає, що аналіз такого правового врегулювання дає змогу зробити правовий висновок, який не прямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується, відповідно, розмір фінансової відповідальності роботодавця. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Подібний підхід щодо здійснення розрахунку суми відшкодування було застосовано судом, зокрема, й у справі №489/6074/23 і Велика Палата Верховного Суду визнала його таким, що забезпечив справедливий баланс інтересів сторін: захистив право позивача на повний розрахунок та належну компенсацію, водночас не допустив понесення роботодавцем несправедливих та непропорційних майнових втрат (пункти 116, 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 у справі №489/6074/23).

Отже, для цілей обчислення середнього заробітку в цій справі, з урахуванням наведених позицій Верховного Суду, підлягає встановленню:

- розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні;

- загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат;

- частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат;

- частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин з 02 червня 2023 року підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України, у редакції, чинній на момент ухвалення рішення, яка передбачає обмеження виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні шістьма місяцями, та визначив розмір середнього заробітку лише за період, який охоплює шість місяців.

Як вбачається із довідки про грошове забезпечення: у червні 2020 року грошове забезпечення позивача складає 19683,40 грн, у липні 2020 року - 19683,40 грн.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”, середньоденне грошове забезпечення позивача складає: (19683,40 грн + 19683,40 грн) / 61 = 645,36 грн.

Середній заробіток за період з 02 червня 2023 року по 02 грудня 2023 року складає: 645,36 грн х 184 днів = 118746,24 грн.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 навів єдиний механізм розрахунку істотності частки середнього заробітку, а саме: розмір середнього заробітку прямо пропорційно залежить від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Апеляційним судом встановлено, що у цій справі загальний розмір виплат належних позивачеві при виключенні зі списків особового складу складав 552845,24 грн:

- 284840,97 грн виплачено у добровільному порядку при звільненні;

- 115071,93 грн виплачено на підставі рішення суду в провадженні справи №420/13468/23;

- 85169,95 грн виплачено на підставі рішення суду в провадженні справи №420/13049/21;

- 67762,39 грн виплачено на підставі рішення суду в провадженні справи №420/9014/24.

Суд апеляційної інстанції встановив, що невиплаченою при звільненні була, зокрема, заборгованість з індексації 115071,93 грн, в зв`язку з несвоєчасною виплатою якої позивач просить суд нарахувати йому середній заробіток в даному провадженні. Колегія суддів визначила, що ця сума становить 20,81 % від загального розміру належних при звільненні виплат (552845,24 грн). Керуючись принципом пропорційності, суд вважає за необхідне зменшити відшкодування до суми, співмірної з порушенням.

Велика Палата Верховного Суду вважає такий підхід таким, що забезпечує справедливий баланс інтересів сторін (Постанова від 8 жовтня 2025 року справа №489/6074/23).

Таким чином, частка заборгованості відповідно до алгоритму виведеного Верховним Судом складає: 115071,93 грн / 552845,24 грн * 100% = 20,81%.

Отже, виходячи з принципу пропорційності, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку щодо виплати індексації грошового забезпечення належна позивачу в сумі 115071,93 грн має складати: 118746,24 грн / 100% * 20,81 % = 24711,09 грн.

З викладеного вбачається, що середній заробіток за несвоєчасну виплату індексації в сумі 115071,93 грн позивачу не може перевищувати суму 24711,09 грн.

Суд відхиляє аргумент апелянта про те, що заявлені позовні вимоги вже були предметом судового розгляду, оскільки підставою для звернення з цим позовом є невиконання відповідачем обов`язку щодо своєчасного проведення розрахунку з виплати індексації в сумі 115071,93 грн, присудженої судовим рішенням у справі №420/13468/23, а в провадженні справи №420/13471/23 предметом позову було нарахування середнього заробітку через несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення в сумі 85169,95 грн, що нарахована позивачеві на виконання рішення суду в провадженні справи №420/13049/21.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне рішення суду змінити.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим судове рішення підлягає зміні з урахуванням мотивувальної частини даної постанови.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Змінити рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року та викласти в такій редакції:

"Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.06.2023 року по 21.02.2024 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.06.2023 року по 02.12.2023 року у сумі 24711,09 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст судового рішення складений 15 квітня 2026 року.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв