Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №208/14953/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/14953/25

провадження № 2/208/1362/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського області у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Агеєвої В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 208/14953/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Кам`янської міської ради, третя особа: Друга Кам`янська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 подала до Заводського районного суду міста Кам`янського позов до Гродівської селищної ради про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який, зі слів померлого, був його особистою приватною власністю.

Станом на дату відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 спадкоємцями за законом першої черги були позивач та її брат - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Інших спадкоємців ОСОБА_2 не мав.

Тому, в порядку та строки, передбачені чинним законодавством України, позивач та її брат звернулись до Другої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з відповідними заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 .

Після звернення до Другої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області стало відомо, що зазначений вище будинок є спільною сумісною власністю подружжя померлого її батьків - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 30 вересня 2013 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського округу Дніпропетровської міського нотаріального області Морозовою О. В. за реєстровим №1403.

Покупцем нерухомого майна за вказаним договором купівлі-продажу житлового від 30 вересня 2013 року зазначено померлу матір позивача- ОСОБА_5 .

Її право власності на житловий будинок було зареєстрованим, що підтверджується обтяжень з Державного за №10189931 реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх нерухомого майна 170219112104.

Таким чином, після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина лише на частку у праві спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер брат позивачки – ОСОБА_3 .

Тому, враховуючи викладені вище обставини та відкриття після смерті ОСОБА_2 спадщини на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , 08 листопада 2025 року державним нотаріусом Другої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Астаховою О. С. позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим №2-2856 (спадкова справа №904/2022), згідно якого позивач успадкувала 1/4 частку зазначеного житлового будинку.

Також «08» листопада 2025 року державним нотаріусом Другої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Астаховою О. С. їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим №2-2857 (спадкова справа №479/2024), згідно якого вона успадкувала/частку зазначеного житлового будинку після померлого брата — ОСОБА_3 , який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , але не оформив своїх спадкових прав.

В свою чергу, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 її матері - ОСОБА_5 , ні позивач, ні інші спадкоємці, яким на той час були її батько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 та брат - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_6 з заявами про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття не зверталися.

Позивач не зверталась з такими заявами після смерті своєї матері, оскільки вважала, що житловий будинок є особистою приватною власністю її померлого батька.

Зі змістом правовстановлюючих документів на це нерухоме майно позивач ознайомлена не була.

Після смерті матері, батько та брат продовжили проживати в цьому житловому будинку, були зареєстровані в ньому за місцем проживання, утримували його, сплачували послуги з електро-, газо- та водопостачання.

Як відомо позивачу, будь-якого іншого майна матір не мала, а тому й об`єктивної потреби в поданні заяв про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття після її смерті не було.

З`ясувавши після смерті батька ті обставини, що вказаний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя її батьків, позивачем до Другої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області як єдиним спадкоємцем було подано заяву про видачу відповідного свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_5 , яка складається з 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

31 жовтня 2025 року державним нотаріусом Другої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Астаховою О. С. було винесено постанову про законом відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за на майно, яке залишилось після смерті моєї матері. Зазначена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії мотивована тим, що позивач пропустила шестимісячний строк, встановлений законом для прийняття спадщини.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2025 року, цивільну справу №208/14953/25 передано до провадження судді Гречаній В.Г.

Ухвалою суду від 26.11.2025 року відкрито провадження у справі №208/14953/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

08.01.2026 року від представника Другої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області надійшло клопотання, у якому просить розгляд справи проводити за відсутності їх представника.

05.01.2026 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву, у якій просить витребувати спадкову справу після померлої ОСОБА_5 .

05.01.2026 року від представника Кам`янської міської ради – Стребіжа М.О. надійшла заява, у якій просить розглядати справу без участі їх представника та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

Ухвалою суду від 05.01.2026 року клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено.

30.01.2026 року від представника Кам`янської міської ради – Московської О.Г. надійшла заява, у якій просить розглядати справу без участі їх представника та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

10.02.2026 року на виконання ухвали суду від 05.01.2026 року від представника Другої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області надійшла копія спадкової справи, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 .

06.03.2026 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву, у якій просить провести підготовче судове засідання без фіксації, просить закрити підготовче судове засідання та призначити справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 06.03.2026 року закрито підготовче провадження у справі№208/14953/25 та призначено справу до судового розгляду по суті.

01.04.2026 року позивач ОСОБА_1 подала заяву у якій підтримала позовні вимоги, просить розглядати справу за її відсутності та винести рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

02.09.1978 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданий Палацом щастя м. Дніпродзержинськ, актовий запис № 1288.

ІНФОРМАЦІЯ_7 народилась ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим міськрацс м. Дніпродзержинськ, батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_8 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Заводським районним у місті Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 792.

ІНФОРМАЦІЯ_9 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис № 1459.

ІНФОРМАЦІЯ_10 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам1янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 826.

30.09.2013 року укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Морозовою О.В., зареєстровано в реєстрі за № 1403, відповідно до якого ОСОБА_5 купила купила житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 08.11.2025 року, виданого державним нотаріусом Другої кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Астаховою О.С., зареєстровано в реєстрі за №2-2856, ОСОБА_1 успадкувала частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 08.11.2025 року, виданого державним нотаріусом Другої кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Астаховою О.С., зареєстровано в реєстрі за №2-285, ОСОБА_1 успадкувала частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 після смерті брата ОСОБА_3 .

31 жовтня 2025 року державним нотаріусом Другої кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Астаховою О.С. було винесено відмову у вчиненні нотаріальних дій, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 у зв`язку з пропуском шестимісячного строку.

З матеріалів спадкової справи №584/2025 вбачається, що 31.10.2025 року ОСОБА_1 подала заяву до Другої кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

За змістом ч. 1ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Крім того, відповідно дост. 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.

Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах: від 04 листопада 2015 року 6-1486цс15 та від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298 св 18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження №61/21447св19).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 20 січня 2021 року по справі № 752/11156/18-ц (провадження № 61-14082св20).

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Вказана позиція підтверджується також роз`ясненнями, наданими в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».

З матеріалів позовної заяви встановлено, що позивачка ОСОБА_1 вважала, що спірний житловий будинок є особистою приватною власністю її померлого батька.

Після смерті матері – ОСОБА_5 , у спірному будинку проживали батько та брат позивачки, були зареєстровані у ньому, утримували його, сплачували комунальні послуги.

Будь-якого іншого майна ОСОБА_5 не мала, тому й об`єктивної потреби в поданні заяв про прийняття спадщини не було.

Окрім того, судом враховано, що позивачка прийняла спадщину після смерті батька та брата, яким належала частка у праві власності на спірний житловий будинок.

Згідно до копії спадкової справи №584/2025 заведеної після смерті ОСОБА_5 , встановлено, що спадкова справа заведена за заявою ОСОБА_1 , інші особи, які б виявили бажання щодо вступу у спадщину – відсутні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) зроблено такі висновки: «Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

У даній справі, з урахуванням правових позицій Верховного Суду, важливо оцінити, чи була об`єктивна неможливість своєчасного звернення до нотаріуса саме протягом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини, і чи мала місце поважна причина.

Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Суд має враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

З матеріалів справи встановлено, що на момент смерті ОСОБА_5 , позивач ОСОБА_7 не була обізнана щодо наявності у померлої матері права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті батька позивача – ОСОБА_2 було встановлено, що першочергово право власності на житловий будинок належало ОСОБА_5 .

Судом враховано, що ОСОБА_1 на момент звернення із заявою про видачу свідоцтва на спадщину після смерті матері ОСОБА_5 вже подала аналогічні заяви на вступ до спадщини після смерті батька ОСОБА_2 та брата ОСОБА_3 .

Тобто, на даний час позивачці ОСОБА_1 належить на праві власності частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом враховано, що ОСОБА_1 є наразі єдиною спадкоємицею після померлої ОСОБА_5 .

Отже, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, що переглядається, приходить до висновку щодо поважності причини пропуску строку для прийняття спадщини.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе встановити позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 , отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як у позовних вимогах наявне клопотання про залишення за позивачем витрат по оплаті судового збору, суд не заперечує щодо залишення за позивачем даних витрат.

Керуючись статтями 3, 12, 81, 141, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Кам`янської міської ради, третя особа: Друга Кам`янська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити у повному обсязі.

Встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП: НОМЕР_1 , додатковий строк для подання нею заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , терміном у два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач – Територіальна громада в особі Кам`янської міської ради, адреса: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, майдан Петра Калнишевського, будинок № 2.

Третя особа – Друга Кам`янська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, адреса: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, проспект Наддніпрянський, будинок № 1 Г.

Суддя В.Г.Гречана