Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №334/10441/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 334/10441/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції

на рішення Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 24 лютого 2026 року (суддя Баруліна Т.Є.) у справі №334/10441/25 позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Запорізькій області, Департаменту патрульної поліції, третя особа: командир взвода 2 взводу 1 роти 4 батальйона старший лейтенант поліції УПП в Запорізькій області Агапова Андрія Олексійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6292342 від 06 грудня 2025 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КупАП.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на необґрунтованість та неправомірність оскарженого рішення, оскільки винесене відповідачем за відсутності події та складу правопорушення, без наявності доказів вчинення такого. Також зазначав про недотримання поліцейським процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, розгляду справи не було, постанова складена самостійно поліцейським і пред`явлена на підпис не була.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 24 лютого 2026 рокуадміністративний позов задоволено.

Судом першої інстанції зазначено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Оскільки позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення, а відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем вимог ПДР, суд дійшов висновку про недоведеність вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, що є підставою для скасування спірної постанови.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що факт вчинення

позивачем порушення підтверджується поданим суду відеозаписом. Вважає, що зміст спірної постанови відповідає вимогам законодавства.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 06 грудня 2025 року о 15 годині 23 хвилин командиром 2 взводу 1 роти 4 батальйону старшим лейтенантом Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Агаповим Андрієм Олексійовичем, відносно ОСОБА_1 винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ЕНА № 6292342.

Відповідно до вказаної постанови серії ЕНА № 6292342 від 06 грудня 2025 року, 06.12.2025 року о 15 год. 00 хв. год. в місті Запоріжжі на вулиці Фанатська, буд.6, водій ОСОБА_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 5.7.1. виїзд на дорогу з одностороннім рухом, чим порушив п.8.4. ґ. ПДР порушення вимог інформаційно-вказівних знаків та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340грн.

Не погоджуючись з правомірністю притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з позовом.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до вимог п. 8.4. ґ. ПДР інформаційно-вказівні знаки, запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Інформаційно-вказівний знак 5.7.1 показує напрямок руху на перехрещуваній дорозі, якщо на ній організовано односторонній рух. Рух транспортних засобів по цій дорозі або проїзній частині дозволяється лише у напрямку, показаному стрілкою.

Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Отже, порушення вимог дорожніх знаків створює склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.

У свою чергу, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік джерел яких наведено в ст.251 КУпАП.

Так, за приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, як правильно зазначив суд першої інстанції, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У спірному випадку суть порушення ПДР, які за позицією відповідача допущені позивачем, фактично полягає в тому, що ОСОБА_1 здійснював рух по дорозі з одностороннім рухом не в напрямку, показаному стрілкою на дорожньому знаку 5.7.1.

Таким чином, доказуванню у цій справі підлягають обставини, які визначені поліцейським як підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Суд першої інстанції, досліджуючи надані відповідачем докази - відеозапис з реєстратора 70 МАІ, дійшов висновку про те, що із вказаного відеозапису неможливо чітко встановити чи здійснював ОСОБА_1 рух по дорозі з одностороннім рухом не в напрямку, показаному стрілкою, оскільки на вказаному відеозаписі вбачається лише як автомобіль ОСОБА_1 здійснює паркування в паркувальний карман на дорозі.

З такою оцінкою доказів, здійсненою судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції не погоджується оскільки з наданого відеозапису чітко вбачається рух транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_1 , по дорозі з одностороннім рухом не в напрямку, показаному стрілкою, при цьому, паркування автомобіля, про що зазначив суд першої інстанції, при умовах зафіксованих відео реєстратором, однозначно неможливо без порушення вимог дорожнього знаку 5.7.1 та руху транспортного засобу не в напрямку, показаному стрілкою.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що відповідачем було надано належні докази, які підтверджували факт порушення позивачем вимог ПДР, що стало підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що інформація про технічний засіб, яким здійснено відеозапис внесена до оскаржуваної постанови, як то передбачено ст.283 КУпАП, а отже досліджений відеозапис є допустимим доказом.

Щодо аргументів позивача, наведених в позові, про недотримання поліцейським процедури розгляду справи.

Так, з наданого відповідачем відеозапису вбачається, що справу про адміністративне правопорушення розглянуто поліцейським за місце вчинення адміністративного правопорушення. як то передбачено ч.4 ст.258 КУпАП, пунктом 2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (надалі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853.

Під час розгляду справи поліцейським позивачу було роз`яснено права, передбачені ст.268 КУпАП, в тому числі і право на юридичну допомогу.

За результатом розгляду справи поліцейським самостійно, як про те і зазначає позивач у позові, виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції – задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 24 лютого 2026 року у справі №334/10441/25 – скасувати та ухвалити нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 16.04.2026

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров