Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №280/605/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/605/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Мототехімпорт” на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Прудивус О.В.) в адміністративній справі №280/605/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Мототехімпорт” до Тернопільської митниці про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі,-

ВСТАНОВИВ:

23.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мототехімпорт" звернулося до суду з позовом до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 16.12.2025 № UA403070/2025/000419/2 про коригування митної вартості товару.

Також позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення відповідача від 16.12.2025 № UA403070/2025/000419/2 про коригування митної вартості товару до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що на час звернення до суду відповідач зберігає можливість направити позивачу вимогу про сплату митних платежів за гарантією від 16.12.2025 №25UA1200120047КМ6. Також зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав позивача, оскільки у разі стягнення коштів позивачу доведеться звертатися з окремими вимогами про їх повернення, що потребуватиме значних втрат. Вилучення коштів з обігу підприємства може негативно вплинути на його фінансовий стан та виконання зобов`язань перед контрагентами.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі відмовлено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення клопотання та забезпечити позов.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що доводи позивача щодо ризику направлення вимоги про сплату митних платежів та подальшого блокування господарської діяльності ґрунтуються виключно на припущеннях і не підтверджені доказами реальної загрози, є юридично неспроможними та свідчать про невірне застосування норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує, що станом на зараз загроза заподіяння шкоди правам та інтересам позивача є не просто ймовірною, а такою, що фактично справдилася, що згідно з ч.2 ст.150 КАС України є безумовною підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою та не надано належної правової оцінки критичному доводу заявника щодо існування об`єктивної неможливості ефективного поновлення майнових прав озивача у разі невжиття заходів забезпечення позову, що зумовлено специфікою нормативного регулювання процедури повернення помилково або надміру сплачених коштів. Також судом не враховано судову практику за ідентичними заявами позивача в інших справах.

Учасники справи не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 311 КАС України.

Перевіривши обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову дійшов висновку, що суду не надано доказів та не наведено переконливих доводів на підтвердження обставин, які б свідчили про те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому спричинити порушення прав та інтересів позивача, або призвести до виникнення складнощів у їх відновленні.

Колегія суддів погоджується з ухвалою суду, якою відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, з огляду на наступне.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин:

очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат;

очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Посилання позивача на те, що без вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

З матеріалів справи не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.

Доводи скаржника про наявність специфіки нормативного регулювання процедури повернення помилково або надмірну сплату коштів, у спірних правовідносинах, а також наявність вимоги про сплату митних платежів, не є тими беззаперечними підставами для забезпечення позову, оскільки можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі № 826/13306/18.

А підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше й у разі оскарження відповідного акту суб`єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.

Крім того, скаржник безпідставно посилається на неврахування судом першої інстанції судових рішень постановлених за результатами розгляду ідентичних, як він стверджує, заяв про забезпечення позову в інших справах, враховуючи приписи ч. 5 ст. 242 КАС України,

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді заяви порушено норми процесуального права, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Мототехімпорт” залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року в адміністративній справі №280/605/26 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 16 квітня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак