Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №340/4998/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 340/4998/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

секретар Перетятько К.С.

за участі представника позивача Щербини А.І. (в режимі відеоконференцзв`язку)

представника відповідача Дубового Є.Г. (в режимі відеоконференцзв`язку),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року (суддя Науменко В.В.) в справі №340/4998/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зернарі» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернарі» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі – ГУ ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 квітня 2025 року №000046050703 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 2122691 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням – 1698153 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 424538 грн.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене ГУ ДПС у Кіровоградській області від 24.04.2025 №00046050703.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга повторює зміст акту перевірки, за наслідками якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, а також відзиву на позовну заяву.

Фактично доводи апелянта зводяться до того, що в ході проведення перевірки встановлено документальне оформлення ТОВ «Зернарі» нереальних господарських операцій з придбання товарів (пшениця) по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ПП «Власна справа» за серпень, вересень та жовтень 2020 року на загальну суму 9434184,80 грн, в тому числі податок на додану вартість – 1572364,14 грн, за відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва. Документальне оформлення вищезазначених операцій має на собі мету створення передумов для заниження бази оподаткування.

При цьому апелянт обґрунтовує нереальність господарських операцій позивача відсутністю підтвердження придбання контрагентом позивача товару по ланцюгу постачання.

У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Зернарі» є 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; позивач перебуває на обліку як платник податку, є платником ПДВ.

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за наслідками проведення якої податковим органом складено акт від 04.04.2025 №3926/11-28-07-03/41521749.

Відповідно до висновків проведеної перевірки, відображених в акті від 04.04.2025 №3926/11-28-07-03/41521749, податковим органом виявлено порушення, зокрема:

- п.44.1 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п.5, п.6, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 “Зобов`язання”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1698153 грн, в т.ч. за 4 квартал 2020 року на суму 1698153 грн;

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп.140.4.4 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України, п.18, п.19, п.20 П(С)БО 16 “Витрати”, затвердженого наказом МФУ №318 від 31.12.99 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 32463135 грн, в т.ч. за 4 квартал 2024 року на суму 32463135 грн;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 529 322 грн., в т.ч. по періодах: липень 2021 року на суму 111191 грн, вересень 2021 року в сумі 23050 грн, березень 2022 року на суму16667 грн, грудень 2022 року в сумі 295163 грн, січень 2023 року в сумі 83251 грн.

Позивачем 16.04.2025 подано заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких відповідачем 23.04.2025 прийнято рішення про правомірність висновків, викладених в акті перевірки.

За наслідками виявлених порушень податковим органом винесено низку податкових повідомлень-рішень, з яких позивач не погоджується з ППР від 24.04.2025 №00046050703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 2122691,00 грн, з яких за основним платежем – 1698153 грн, штрафи – 424538 грн.

Рішенням про результати розгляду скарги від 08.07.2025 №19501/6/99-00-06-01-01-06 зазначене ППР залишено без змін, скаргу платника – без задоволення.

Суд першої інстанції погодився з позицією позивача про те, що висновок податкового органу щодо неможливості отримання товару (зерна пшениці) позивачем від контрагента ПП "Власна Справа" не підкріплений належними доказами, ґрунтується лише на припущеннях податкового органу, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо контрагента позивача та дослідження первинних документів.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Основним видом діяльності ТОВ «Зернарі» є виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 78-87 т. 1).

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Кіровоградській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Зернарі», результати якої оформлені актом від 04 квітня 2025 року № 3926/11-28-07-03/41521749 (а.с. 205-262 т.1), за висновками якого контролюючим органом, зокрема, встановлено наступні порушення:

пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 5, 6, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1698153 грн (за 4 квартал 2020 року);

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 ПК України, пунктів 18, 19, 20 П(С)БО 16 «Витрати», в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 32463135 грн (за 4 квартал 2020 року).

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС 24 квітня 2025 року прийнято податкове повідомлення-рішення №00046050703 про збільшення ТОВ «Зернарі» грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 2122691 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням – 1698153 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 424538 грн (а.с. 152-153 т.1).

Рішенням ДПС України від 08 липня 2025 року №19501/6/99-00-0601-01-06 (а.с. 88-96 т.1) скарга ТОВ «Зернарі» залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення – без змін.

Підставою збільшення позивачу суми податкового зобов`язання з податку на прибуток є висновок контролюючого органу про здійснення безпідставного документального оформлення нереальних господарських операцій з придбання товару у ТОВ «Власна справа».

Судом установлено, що між ПП «Власна справа» як продавцем укладено з ТОВ «Зернарі» як покупцем договір купівлі-продажу зерна сільськогосподарських культур від 12 серпня 2020 року № 1208/3/2020 (а.с. 4-7 т.2), за умовами якого позивачем придбавалось зерно пшениці продовольчої врожаю 2020 року.

Постачання товару протягом 2020 року здійснювалось на підставі специфікацій (а.с. 8-18 т.2).

Постачання товару протягом 2020 року від ПП «Власна справа» до ТОВ «Зернарі» підтверджено видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами (а.с. 19-246 т.2, 1-117, 137-147 т.3).

ТОВ «Зернарі» проведена оплата за придбаний товар, що підтверджено відповідними банківськими документами (а.с. 118-120, 122, 124, 126-127, 129, 131-132, 134, 136, 138, 140, 142, 144, 146, 148 т. 3).

Постачальником ПП «Власна справа» виписані ТОВ «Зернарі» податкові накладні на постачання товару, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 149-184 т.3).

За установленими обставинами цієї справи придбане позивачем зерно пшениці передано ТОВ «Зернарі» на складське зберігання ТОВ «Агродар ЛТД» за договором складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна № 04/20-х від 03 липня 2020 року, за умовами якого поклажодавець (ТОВ «Зернарі») передає зерно, а зерновий склад (ТОВ «Агродар ЛТД») здійснює зберігання зерна, надає послуги з очищення, сушіння, вентилювання, знезараження, відпуску, лабораторні аналізи та інші послуги, направлені на забезпечення схоронності зерна (а.с. 185-191 т.3).

Факт приймання зерна на зберігання підтверджено актами здачі-приймання робіт (194-205 т. 3).

Позивачем проведена оплата послуг зберігання зерна, що підтверджено платіжними документами (а.с. 206-210 т.3), оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 (а.с. 211 т.3).

При цьому ТОВ «Агродар ЛТД» укладено з Державним підприємством «Держреєстри України» договір №12914/5806 від 03 вересня 2020 року, за яким адміністратором реєстру здійснювалось внесення записів про видачу та погашення складських документів на зерно (а.с. 212-216 т.34).

Фактичне отримання ТОВ «Агродар ЛТД» зерна, придбаного позивачем у ПП «Власна справа», доводиться складськими квитанціями на зерно, даними зернового складу, картками аналізу зерна.

Подальше переміщення зерна від зернового складу до ТОВ «Зернарі» підтверджено накладними на переміщення (а.с. 218-232 т.3).

ТОВ «Зернарі» виготовлено з придбаного зерна пшениці продукцію (борошно різного сорту, крупу манну, висівки пшеничні), що підтверджено актами про зачистку виробничого корпусу і результати переробки зерна та накладними на передачу готової продукції (а.с. 233-244 т.3).

Готова продукція позивачем реалізована ТОВ «ТД Зернарі», що доводиться довідкою щодо реалізації борошна, договором поставки, укладеним між ТОВ «ТД Зернарі» як покупцем та ТОВ «Зернарі» як продавцем, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (а.с. 160-250 т.5, 1-250 т.6, 1-177 т.7).

За позицією апелянта, оскільки діяльність ПП «Власна справа» спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту по ланцюгу поставки, відсутній рух активів та факт реального здійснення господарських операцій позивача з ПП «Власна справа», а саме відсутнє джерело походження зерна, у видаткових накладних та податкових накладних відображені недостовірні дані та, як наслідок, фактично ТОВ «Зернарі» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання (купівлі) і складено податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні всупереч норм частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідного активу як ресурсу, контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва, тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

При перенесенні ТОВ «Зернарі» інформації з неправомірно складених первинних документів до облікових регістрів порушено норми частини п`ятої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності на час виникнення спірних правовідносин визначало Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (далі – П(С)БО 16).

Відповідно до пунктів 5-7 П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з пунктом 9 П(С)БО 16 не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Пунктом 6 П(С)БО 16 передбачено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Тобто, підставою для відображення (нарахування) витрат в бухгалтерському обліку є факт понесення таких витрат, що виражається у зменшенні активів або збільшенні зобов`язань.

Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, (далі – П(С)БО 15) встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому П(С)БО, застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно з пунктом 8 П(С)БО 15 дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, (далі – Положення № 88) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 1 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі – Закон № 996-XIV), первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вище встановлено судом, придбане позивачем зерно пшениці передавалось на зберігання ТОВ «Агродар ЛТД», яким здійснювалась сушка та очистка зерна, після чого зерно переміщувалось на виробничі потужності ТОВ «Зернарі», де виготовлялась готова продукція - борошно, крупа манна, висівки.

Виготовлена позивачем продукція реалізовувалась, зокрема, ТОВ «ТД «Зернарі», що підтверджено відповідними документами.

Первинні документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення спірних господарських операцій, повністю відтворюють зміст господарських операцій, містять інформацію щодо фактично здійснених господарських операцій, їх обсягів та вартості. Зокрема, наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують фактичне отримання позивачем товарів, оприбуткування придбаних товарів в бухгалтерському обліку та використання у власній господарській діяльності.

Наявні в матеріалах справи платіжні документи також підтверджують оплату позивачем придбаних товарів в повному обсязі.

Таким чином, у позивача внаслідок придбання товарів виникли грошові зобов`язання перед продавцями (постачальниками), що потягло за собою зменшення активів внаслідок оплати цих товарів.

За таких обставин суд визнає необґрунтованими доводи контролюючого органу про недоведеність фактичного здійснення спірних господарських операцій.

Оскільки суд дійшов до висновку про доведеність фактичного здійснення спірних господарських операцій, є цілком правомірним формування позивачем фінансового результату до оподаткування податком прибуток за наслідками цих господарських операцій, тому суд погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність заниження позивачем податку на прибуток за спірними господарськими операціями та протиправність податкового повідомлення-рішення № 000046050703.

Основним доводом апелянта є те, що позивачем набуто актив, дійсне джерело походження якого невідомо і одержане в результаті необлікованого виробництва, позивачем не враховано у складі доходів вартість отриманих товарів, походження яких не встановлено, тому такий актив вважається безоплатно отриманим, а понесені витрати не можуть бути визнані.

При цьому така позиція контролюючого органу ґрунтується на тому, що контрагент позивача (ПП «Власна справа» та постачальники ПП «Власна справа» по ланцюгу постачання) не мають необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення відповідної діяльності, не підтверджено походження товарів, які придбавались у контрагентів, в ланцюгу постачання відсутні підприємства-виробники даної продукції. Крім того, за даними інформаційних систем контролюючого органу виявлено ряд негативних фактів, які свідчать про неможливість здійснювати фінансово-господарську діяльність суб`єктами господарювання, що залучені до поставки цих ТМЦ.

Разом з тим, відповідачем приведені обставини не доведені належними доказами, а ймовірні порушення з боку контрагента позивача, а також контрагентів постачальника ПП «Власна справа», не можуть впливати на права та обов`язки добросовісного платника податків, такий платник податків не може нести відповідальність за невиконання контрагентами податкових зобов`язань.

Аналогічний за змістом висновок висловлений Верховним Суддм у постанові від 08 листопада 2022 року у справі №640/25325/19, від 19 березня 2019 року у справі №826/9534/17 та від 26 лютого 2019 року у справі №826/1536/18, від 13 січня 2021 року у справі №826/16023/16.

Тобто за порушення правил оподаткування має відповідати особа, яка допустила порушення, а добросовісний платник податків не може відповідати за порушення, допущені іншим платником.

В цьому випадку за наслідками детального та ґрунтовного дослідження первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, суд дійшов висновку, що первинні документи, досліджені в ході судового розгляду та долучені до матеріалів справи, складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом з дотриманням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій, а відтак позивачем правомірно сформовано дані податкового обліку за такими господарськими операціями.

Контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Судом досліджено та проаналізовано зміст операцій та первинні документи на підтвердження використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача.

При цьому в ході розгляду справи доведено, що придбані товари використані позивачем у власній господарській діяльності, зокрема, у виготовленні продукції власного виробництва, реалізацію виготовленої продукції, що свідчить про наявність у ТОВ «Зернарі» конкретної ділової мети та отримання економічного ефекту від його діяльності - прибутку.

Відповідно до сталої та послідовної практики Верховного Суду норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 грудня 2019 року у справі № 826/13060/18.

Також варто врахувати, що для цілей податкового обліку беруться до уваги, насамперед, економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій.

Контролюючим органом не застосовано підхід «превалювання суті над формою» як принцип бухгалтерського обліку, та, як наслідок, не спростовано наявності встановлених обставин щодо реальності господарських операцій та не з`ясував правову природу спірних правовідносин.

Суд відхиляє доводи відповідача про нереальність господарських операцій позивача та його контрагента з огляду лише на податкову інформацію щодо його контрагента та постачальників контрагента позивача (відсутність достатніх трудових ресурсів, відсутність основних засобів, необхідних складських, виробничих приміщень та обладнання у періоді, що перевірявся тощо; дослідження ланцюга постачання), оскільки відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах як відносно контрагента позивача, так і за ланцюгами постачання ТМЦ (виконання робіт, надання послуг), носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують такі доводи.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 810/3514/17, від 05 серпня 2021 року у справі № 813/5824/15, від 16 вересня 2020 року у справі № 520/4150/19, від 27 березня 2024 року у справі №380/12821/22.

Стосовно посилання апелянта на безоплатне отримання позивачем товарів суд зазначає наступне.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України, безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Враховуючи доведеність оплатного придбання товарів позивачем за зазначеними вище господарськими операціями саме у ПП «Власна справа», такі товари у будь-якому разі на можуть вважатися безоплатно отриманими у розумінні приведеної правової норми.

Також суд звертає увагу на те, що результати господарських операцій призвели до змін в активах позивача та його зобов`язаннях і реально спричинили зміни майнового стану платника податків.

Суд зауважує, що усі доводи апелянта, як власне й висновки акту перевірки, зводяться до не підтвердження постачання зерна пшениці ПП «Власна справа» по ланцюгу постачання товару (ФГ «Золото ниви», ТОВ «Вінагрохім Плюс», ТОВ «Експерт Агро Україна» та їх контрагентів-постачальників), проте ці обставини жодним чином не спростовують реальності придбання позивачем зерна пшениці у ПП «Власна справа».

Підсумовуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про необґрунтованість висновків контролюючого органу про нереальність досліджених господарських операцій та, відповідно, про протиправність оскарженого позивачем податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року в справі №340/4998/25 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року в справі №340/4998/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зернарі» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення 15 квітня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко