Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №280/7550/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/7550/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року (суддя 1-ї інстанції Артоуз О.О.) в адміністративній справі №280/7550/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2024, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2025, позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нездійснені ОСОБА_1 виплати щомісячного грошового забезпечення (розмірів посадового окладу, премії, надбавки за особливості проходження служби) на рівні, визначеному Законодавством України, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України “Про державний бюджет на 2022 рік” станом на 01.01.2022 (у період з 23.12.2022 по 31.12.2022) та Законом України від "Про державний бюджет на 2023 рік" (у період з 01.01.2023 по 19.05.2023), на відповідний тарифний коефіцієнт; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (посадового окладу, премії, надбавки за особливості проходження служби), на рівні, визначеному Законодавством України, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України “Про державний бюджет на 2022 рік” станом на 01.01.2022 (за період з 23.12.2022 по 31.12.2022) та Законом України від "Про державний бюджет на 2023 рік" (за період з 01.01.2023 по 19.05.2023), на відповідний тарифний коефіцієнт, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нездійснені ОСОБА_1 виплати додаткової винагороди, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 №168, п.п. 2, 10 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міноборони від 07.06.2018 №260, за період перебування на стаціонарному лікуванні в Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону з 29 по 31 травня 2023 року включно збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 №168, п.п. 2, 10 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міноборони від 07.06.2018 №260, за період перебування на стаціонарному лікуванні в Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону з 29 по 31 травня 2023 року включно збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягає у нездійснені ОСОБА_1 у день звільнення з військової служби виплати, визначених наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.08.2023 № 216 компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік (3 дні); грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік; компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік (18 днів); одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 за 8 календарних місяців у повному обсязі, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 визначені наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.08.2023 № 216: компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік (3 дні); грошову допомоги на оздоровлення за 2023 рік; компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік (18 днів); одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 за 8 календарних місяців, з урахуванням грошового забезпечення на рівні, визначеному Законодавством України, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України “Про державний бюджет на 2022 рік” станом на 01.01.2022 (за період з 23.12.2022 по 31.12.2022) та Законом України від "Про державний бюджет на 2023 рік" (за період з 01.01.2023 по 19.05.2023), на відповідний тарифний коефіцієнт, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.10.2025 встановлено судовий контроль за виконанням рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №280/7550/24.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2025 прийнято звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення про виконання рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №280/7550/24, встановлено Військової частини НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №280/7550/24 до 31.01.2026.

30 січня 2026 року на адресу суду Військовою частиною НОМЕР_1 подано звіт про виконання рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №280/7550/24.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2026 прийнято до розгляду звіт про виконання судового рішення у справі, призначено до розгляду звіт без виклику сторін в порядку письмового провадження протягом десяти днів з дня її надходження, запропоновано позивачу подати до суду письмові пояснення щодо змісту звіту та повноти виконання судового рішення відповідачем.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.02.2026 прийнятий звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №280/7550/24. Встановлений Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №280/7550/24 до 31.03.2026. Відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Литвинця Юрія Володимировича про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень. Клопотання адвоката Литвинця Юрія Володимировича про розгляд питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення - шляхом стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих залишено без розгляду.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу скасувати і ухвалити нове судове рішення. Накласти на керівника відповідача військової частини НОМЕР_1 штраф у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У порядку частини дев`ятої ст. 382-3 КАС України - розглянути питання про заміну способу і порядку виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2024.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним. Так суд першої інстанції прийняв звіт який, як і оскаржена ухвала, не містить відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання, а також не містить орієнтовні строки виконання рішення суду та їх обґрунтування. Відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень судом на підставі належних та допустимих доказів не встановлені. Також, судом, на підставі відповідних доказів, не встановлено заходи, які було вжито та вживаються для їх усунення. Твердження відповідача про відсутність залишку коштів на відповідних рахунках ОСОБА_1 вважає є голослівними. Скаржник переконаний, що відповідач приховує факт наявності коштів (фінансування) та допускає відносно позивача дискримінацією - не виплачує йому кошти через те, що він вже звільнений з військової служби. Зазначає, що додані відповідачем до заяви документи (заявки на фінансування, виписки з рахунків) не є доказами виконання рішення суду або спроби його виконати, оскільки доказів направлення цих документів розпоряднику коштів вищого рівня, доказів відповідного листування з цього приводу або ж отримання заявок відповідача-матеріали справи не містять. Скаржник зазначає, що висновки суду не містять посилання на норми матеріального права, зокрема на правила бухобліку. За позицією скаржника, суд повинен був відмовити у прийнятті звіту, вирішити питання щодо накладення штрафу, а також додатково міг встановити новий строк для подання звіту або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Учасники справи не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду у справі №280/7550/24 виконано частково, відповідачем перераховано грошове забезпечення позивача, проте, виплачено заборгованість за судовими рішеннями у розмірі 20 562,39 грн, решта заборгованості не виплачена у зв`язку із відсутністю асигнувань на відповідні видатки. Вирішуючи питання про ненакладененя штрафу керівника суб`єкта владних повноважень відповідно до ч.3 ст.382-3 КАС України, суд виходив з того, що з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи застосування штрафної санкції не призведе до відновлення порушених прав позивача, а керівництвом боржника, в межах повноважень, вживаються заходи для його виконання.

Переглядаючи ухвалу суду, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Для цілей ст.6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, нормами КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Згідно частин 1, 2,3, 5 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно дочастини третьоїстатті 382-1цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу. (ч. 11 ст. 382-3 КАС України)

Судом встановлено, що спірним є питання виконання рішення суду у справі в частині виплати позивачу перерахованої на виконання рішення суду суми грошового забезпечення.

Дослідивши поданий відповідачем звіт про виконання рішення суду та додані до нього докази, суд першої інстанції прийшов до висновків, що відповідачем не надано доказів виплати позивачу всієї суми перерахованого грошового забезпечення, тобто рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №280/7550/24 не виконано в повному обсязі, а отже відповідно до приписів ч. 11 ст. 382-3 КАС України, прийняв звіт про виконання судового рішення і одночасно встановив новий строк для подання звіту.

Висновки суду про те, що судове рішення невиконано в повному обсязі відповідають поданим доказам до матеріалів справи.

Враховуючи приписи ч. 11 ст. 382-3 КАС України, оскаржена ухвала прийнята з дотриманням вказаних процесуальних норм, оскільки судове рішення виконано не в повному обсязі.

Щодо доводів скаржника про незастосування судом першої інстанції ч. 3 ст. 382-3 КАС України в частині накладення штрафу на суб`єкта владних повноважень, то вони є безпідставними, оскільки штраф накладається у разі відмови у прийнятті звіту. Проте суд не приймав ухвали про відмову у прийнятті звіту.

Крім того, судом першої інстанції було надано оцінку поданих Військовою частиною НОМЕР_1 доказів того, що керівництвом боржника, в межах повноважень, вживаються заходи для виконання судового рішення ухваленого на користь ОСОБА_1 .

Доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції відповідно до приписів ч. 3 ст. 382-3 КАС України за власною ініціативою може розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення, є безпідставними, оскільки судом не приймалась ухвала про відмрву у прийнятті звіту. Крім того, ця норма визначає право суду розглянути питнання про зміну способу і порядку виконання судового рішення саме за власною ініціативою та не встановлює такого обов`язку перед судом.

Щодо доводів скаржника про те, що звіт боржника не містив відомостей про строк, порядок і спосіб виконання рішення, то слід зазначити, що аналогічним доводам судом першої інстанції була надана оцінка.

Так суд першої інстанції правильно зазначив, що до звіту боржником додано заявки на фінансування, що свідчить на користь вжиття ним заходів направлених на виконання судового рішення, та виписка з рахунків як доказ наявності обставини, які ускладнюють виконання судового рішення. За відсутності рішень про виділення бюджетних асигнувань розпорядником вищого рівня визначення боржником орієнтовних строків виконання рішення суду та їх обґрунтування не матиме під собою обґрунтованих підстав.

Щодо доводів скаржника про відсутність посилання судом першої інстанції при постановлення оскарженої ухвали на норми матеріального права зокрема на приписи бухгалтерського обліку, слід зазначити, що вони є помилковими, оскільки при вирішення питання в порядку ст. 382-3 КАС України, суд надає оцінку відомостям про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення та матеріалам і документам доданих до звіту.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскарженого судового рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.

Керуючись статтями 311, 316, 328, 382 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року в адміністративній справі №280/7550/24 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 16 квітня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак