Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №340/2521/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 340/2521/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянув в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року (суддя Пасічник Ю.П.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, що полягає в ухиленні від нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрат частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою пенсії, перерахованої на підставі постанови Ленінського районного суду міста Кіровограда №405/589/17 від 31.05.2017, за період з 01.09.2016 по 18.10.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІП та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 компенсацію втрати частини доходів за період з 01.09.2016 року по 18.10.2024 року у зв`язку із несвоєчасною виплатою пенсії в розмірі 359409,32 грн., перерахованої на підставі постанови Ленінського районного суду міста Кіровограда №405/589/17 від 31 травня 2017 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача в ГУ ПФУ в Кіровоградській області, постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31.05.2017 у справі №405/589/17, залишеним без змін поставною Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020, відповідача було зобов`язано здійснити йому перерахунок та виплату пенсії на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки військової прокуратури Південного регіону України №18-171 вих-16 від 21.09.2016 про посадовий оклад та з урахуванням інших виплат, сум надбавок, доплат, премій, допомог, індексацій, визначених в наявній в пенсійній справі довідці, виданої військовою прокуратурою Кіровоградського гарнізону від 14.12.2010 за вих.№1983, із збереженням проценту для розрахунку пенсії від заробітку в розмірі 90% без обмеження граничного розміру пенсії з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років з 01.09.2016. Відповідачем на виконання вищевказаного рішення суду, здійснено перерахунок пенсії, але фактично суму заборгованості, яка виникла після перерахунку пенсії на підставі рішення суду в розмірі 296057,04 грн., виплачено 18.10.2024. Він звертався до відповідача із заявою від 29.01.2025 про нарахування та виплату компенсації втрати частин доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», але відповідач листом від 26.02.2025 відмовив у нарахуванні та виплати компенсації, вважаючи таку відмову незаконною, протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом порушеного права.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, що полягає в ухиленні від нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрат частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою пенсії, перерахованої на підставі постанови Ленінського районного суду міста Кіровограда №405/589/17 від 31.05.2017, за період з 20.01.2020 по 18.10.2024; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІП та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 компенсацію втрати частини доходів за період з 20.01.2020 по 18.10.2024 у зв`язку із несвоєчасною виплатою пенсії в розмірі 359409,32 грн., перерахованої на підставі постанови Ленінського районного суду міста Кіровограда №405/589/17 від 31.05.2017 ; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначив, що пенсії позивачу нарахована та виплачується у розмірі відповідно до діючого пенсійного законодавства і підстави для здійснення перерахунку пенсії позивача відсутні .

Позивач своїм правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач у справі, перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Кіровоградській області

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31.05.2017 у справі №405/589/17, яка набрала законної 20.01.2020 відповідно до ухвали Третього апеляційного адміністративного суду про відмову у відкритті апеляційне провадження за апеляційною Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31.05.2017 у справі №405/589/17, задоволено позов ОСОБА_1 до Кропивницького об`єднаного управління ПФУ Кіровоградської області та серед іншого зобов`язано Кропивницьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України від 12 липня 2001 №2663-ІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки військової прокуратури Південного регіону України №18-171 вих-16 від 21.09.2016 про посадовий оклад та з урахуванням інших виплат, сум надбавок, доплат, премій, допомог, індексацій, визначених в наявній в пенсійній справі довідці, виданої військовою прокуратурою Кіровоградського гарнізону від 14.12.2010 за вих.№1983, із збереженням проценту для розрахунку пенсії від заробітку в розмірі 90% без обмеження граничного розміру пенсії з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років з 01.09.2016.

ГУ ПФУ в Кіровоградській області, на виконання вищезазначеного рішення суду зроблено розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії, за пенсійною справою № 1101011416 за Дорученням №Д1101011416/1, згідно якого за період з квітня 2023 по квітень 2024 визначено суму заборгованості у розмірі 346955,54 грн. /а.с.28звор./ та під час розгляду цієї справи судом встановлено, що виплата заборгованості з пенсії здійсненна відповідачем 18.10.2024 шляхом зарахування коштів в розмірі 296057,04 грн. на картковий рахунок позивача /а.с.9/.

Позивач з огляду на те, що заборгованість по пенсії не була виплачена йому 29.01.2025 звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити на підставі Закону України «Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків виплати», компенсацію за втрату частини пенсії за весь час прострочення, у зв`язку із порушенням строку виплати за період з 20.01.2020 по 18.10.2024, але відповідач листом від 26.02.2025 відповідач відмовив у нарахуванні та виплати компенсації /а.с.12/.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом порушеного права.

Надаючи оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Так, частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Положеннями статті 5 вказаного Закону встановлено, що виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 46 цього Закону нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159).

За приписами статей 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону № 2050-III Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статті 2 Закону № 2050-III та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 05.10. 2018 у справі № 127/829/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, від 08.08.2019 у справі № 638/19990/16-а.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Верховним Судом в постанові від 09.08.2022 у справі №460/4765/20 викладено правову позицію про те, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 14.05.2019 у справі №804/2994/18, від 23.12.2020 у справі №640/7975/15-а та від 05.07.2022 у справі №420/7633/20.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Тобто законодавець пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а, від 31.07.2024 у справі №480/1704/19, від 21.08.2024 у справі №200/63/23.

Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 зробив висновок про те, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії. Відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі органами Пенсійного фонду України, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Під час розгляду справи встановлено, постанова Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31.05.2017 у справі №405/589/17 набрала законної сили 20.01.2020, а отже саме з цієї дати, а не з 01.09.2016, як зазначає позивач, у відповідача виник обов`язок нарахувати та виплатити позивачеві пенсію, але відповідач здійснивши її нарахування фактично виплатив пенсію позивачу 18.10.2024, та не зважаючи на звернення позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 20.01.2020 по 18.10.2024 позивачу не нарахував та не виплатив.

Приймаючи до уваги вищенаведене колегія суддів вважає, що з урахуванням наявності факту несвоєчасної виплати позивачу сум перерахованої пенсії за постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31.05.2017 у справі №405/589/17, яка набрала законної сили 20.01.2020, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок стосовно того, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованої пенсії та правильно, з метою здійснення повного захисту та відновлення порушеного права позивача, зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІП та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 компенсацію втрати частини доходів за період з 20.01.2020 по 18.10.2024 у зв`язку із несвоєчасною виплатою пенсії в розмірі 359409,32 грн., перерахованої на підставі постанови Ленінського районного суду міста Кіровограда №405/589/17 від 31.05.2017, та відмовив у задоволені решти позовних вимог через їх необгрунтованість.

Колегія суддів вважає суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору та постановив правильне рішення про часткове задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя О.В. Головко