Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №340/45/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 340/45/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фон-Сан» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року (суддя Пасічник Ю.П.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фон-Сан» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фон-Сан» звернулось до суду із адміністративним позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 19 грудня 2024 року №00190290705, що винесене Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області прийняте без врахування всіх обставин, в т.ч. запровадження на території України карантину у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, які стали підставою для порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, які визначені Законом України «Про валюту і валютні операції», а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що граничним строком розрахунків за операціями експорту товарів по зовнішньоекономічному контракту від 26.10.2018 №26/10/18 є 06.03.2020. Відповідач вирахував від цього строку 108 днів до дня винесення Економічним судом Мінської області постанови про прийняття позовної заяви (21.06.2020) та перемножив кількість цих днів на 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором, одержавши 281 877,18 грн. відповідної пені. Тобто, ключовою датою, яка на думку відповідача припиняє нарахування пені за прострочення строку розрахунків, встановлених ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», є дата прийняття судом позовної заяви до нерезидента. Разом з тим, на теперішній час існує судова практика, яка чітко визначає, що датою прийняття позовної заяви судом є не дата прийняття позовної заяви до провадження, а саме дата відправлення позову поштою. Товариство звернулось до суду Мінської Республіки Білорусь з позовною заявою до ТОВ «Натураша»( республіка Білорусь) 24.04.2020, що підтверджується фіскальним чеком від 24.04.2020, отриманим в ПАТ «Укрпошта» ВЗ 25006.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складено акт №16706/11-28-07-05/30663495 від 18.11.2024 (а.с.10-18).

За результатами перевірки встановлено порушення:

- ч. 1, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (із змінами та доповненнями), з урахуванням ч. 7 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (із змінами та доповненнями) та п.21 розділу ІІ Постанови НБУ від 02.01.2019 №5, у частині дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків по експортному контракту від 26.10.2018 року №26/10/18, укладеному із ООО «ШАНГАС» (Республіка Білорусь) з урахуванням Договору переведення боргу від 24.09.2019 року №05ПД/19 у сумі 2 341 960,00 рос. руб. на 108 днів.

Ні підставі висновків перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» від 19 грудня 2024 року №00190290705, яким відповідно до п. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та пункту 54.3 ст. 54 ПК України застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності – нараховано пеню в розмірі 281877,18 грн. (а.с.22,23).

Відповідно до розрахунку пені період її нарахування склав з 06.03.2020 по 21.06.2020, що становить 108 днів, ставка пені 0,3% за кожен день прострочення, загальна сума у валюті контракту (рос.руб.) 758795,04, в грн. 281877,18 (а.с.23звор.).

Вищевказані обставини, на переконання позивача, свідчать про незаконність висновків посадових осіб відповідача при прийнятті рішення про нарахування фінансових санкцій.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права й обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі Закон № 2473-VIII).

Згідно зі статтею 3 Закону № 2473-VIII відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом.

У частинах четвертій, шостій статті 11 Закону № 2473-VIII передбачено, що органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Відповідно до частини дев`ятої статті 11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій.

Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

У пункті 2 частини першої статті 12 Закону № 2473-VIII передбачено, що Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити такі заходи захисту, зокрема, встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Частиною першою статті 13 Закону № 2473-VIII визначено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не застосовуються щодо розрахунків, пов`язаних з договорами про участь у розподілі пропускної спроможності, а також щодо грошового забезпечення (кредитних лімітів) з метою участі в аукціонах з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів.

Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлена відповідальність за порушення встановлених строків розрахунків, а саме порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Отже, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України встановлено відповідальність у вигляді пені, а контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.

При цьому, спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складено акт №16706/11-28-07-05/30663495 від 18.11.2024 (а.с.10-18).

За результатами перевірки встановлено порушення:

- ч. 1, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (із змінами та доповненнями), з урахуванням ч. 7 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (із змінами та доповненнями) та п.21 розділу ІІ Постанови НБУ від 02.01.2019 №5, у частині дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків по експортному контракту від 26.10.2018 року №26/10/18, укладеному із ООО «ШАНГАС» (Республіка Білорусь) з урахуванням Договору переведення боргу від 24.09.2019 року №05ПД/19 у сумі 2 341 960,00 рос. руб. на 108 днів.

Ні підставі висновків перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» від 19 грудня 2024 року №00190290705, яким відповідно до п. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та пункту 54.3 ст. 54 ПК України застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності – нараховано пеню в розмірі 281877,18 грн. (а.с.22,23).

Відповідно до розрахунку пені період її нарахування склав з 06.03.2020 по 21.06.2020, що становить 108 днів, ставка пені 0,3% за кожен день прострочення, загальна сума у валюті контракту (рос.руб.) 758795,04, в грн. 281877,18 (а.с.23звор.).

Звертаючись до суду з позовом, позивач не заперечив факт порушення строку розрахунків, проте вказав, що відповідачем не було враховано те, що 26.10.2018 між ТОВ «Фон-Сан» та ТОВ «Шангас» (Республіка Білорусь) укладено договір №26/10/18, згідно з яким ТОВ «Фон-Сан» здійснювало експорт продукції (яловичина заморожена у блоках) (а.с.46-49).

З дати укладання договору до 07.03.2019 ТОВ «Шангас» (Республіка Білорусь) здійснював розрахунки за відвантажену продукцію вчасно. Останнє відвантаження продукції відбулось 07.03.2019, що підтверджується інвойсом №5 від 06.03.2019, специфікацією №5 від 05.03.2019, CMR до інвойса №5 та митною декларацією від 07.03.2019 на суму 4 386 000,00 рос. руб.

23.04.2019 між ТОВ «Фон-Сан», ТОВ «Шангас» (Республіка Білорусь) та ТОВ «Натураша» (Республіка Білорусь) укладено Договір переведення боргу №02ПД/19, відповідно до умов якого нерезидент ТОВ «Натураша» (Республіка Білорусь), як новий боржник, взяло на себе зобов`язання щодо сплати на користь ТОВ «Фон-Сан» заборгованості ТОВ «Шангас» (Республіка Білорусь) в сумі 500 000,00 рос. руб. в строк до 26.04.2019 (а.с.50-54).

В подальшому між ТОВ «Фон-Сан», ТОВ «Шангас» (Республіка Білорусь) та ТОВ «Натураша» (Республіка Білорусь) були укладені і інші трьохсторонні договори переведення боргу:

21.06.2019 №03ПД/19 на суму 1 500 000,00 рос. руб.;

22.07.2019 №04ПД/19 на суму 1 000 000,00 рос. руб.;

24.09.2019 №05ПДД9 на суму 4 921 960,00 рос. руб (а.с.55-69).

На підставі вказаних договорів про переведення боргу та відповідно до акту звірки розрахунків між позивачем та ТОВ «Натураша» (Республіка Білорусь), станом на 04.03.2020 дебіторська заборгованість склала 2341960,00 рос.руб. (а.с.70).

Позивач вказує, що до закінчення граничного строку повернення дебіторської заборгованості, ним вживались заходи щодо її стягнення: проводилась претензійна робота, зокрема, велись усні переговори, надсилались листи-нагадування, претензія №36 від 20.12.2019 (а.с.71-73) тощо. 21.01.2020, тобто, також до закінчення строку встановленого НБУ, ТОВ «Фон-Сан» до Економічного суду Мінської області Республіки Білорусь була подана Заява про наказне провадження. Щоправда, ухвалою від 29.01.2020 зазначений суд відмовив у прийнятті заяви позивача з процесуальних підстав (а.с.74-80).

Крім того, позивач вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами, внесеними згідно з Постановами KM, з 12 березня 2020 p. до 22 травня 2020 р. на всій території України був встановлений карантин, яким запроваджувалась низка обмежувальних заходів, що в розумінні до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» є форс-мажорною обставиною, яка виключає можливість застосування фінансових санкцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Також позивач вказує, що 22.04.2020 з метою прискорення вирішення даного спору ТОВ «Фон-Сан» було прийнято рішення про подання заяви про вчинення нотаріального напису щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Натураша» (Республіка Білорусь). Однак, постановою від 23.04.2020 нотаріусом Мінського обласного нотаріального округу відмовлено в здійсненні нотаріальних дій. Причиною відмови стало ненадання заявником оригіналів деяких документів, які останній не міг надати у терміновому порядку в зв`язку з карантинними обмеженнями (а.с.82-85). І лише після звернення до Економічного суду Мінської області Республіки Білорусь з позовною заявою про стягнення з ТОВ «Натураша» (Республіка Білорусь) 3 078 252,29 рос. руб. заборгованості по контракту від 26.10.2018 №26/10/18, в т. ч. 2 341 960,00 рос. руб. основної заборгованості, 105 127,37 рос. руб. державного мита, 631 164,92 рос. руб. пені. (а.с.86,87), вказаним судом 01.07.2020 прийнято постанову про прийняття заяви (а.с.92-95), 24.09.2020 ухвалено рішення на користь ТОВ «Фон-Сан» (а.с.96-101).

Окрім іншого позивача вказує, що визначення «прийняття до розгляду судом» ніяким чином не можна ототожнювати з певними процесуальними актами відповідних органів (ухвалами, постановами тощо) і посилання відповідача на постанову Економічного суду Мінської області від 21.06.2020 про прийняття позовної заяви, як на визначений Законом факт, лише з настанням якого припиняється нарахування пені - є завідомо протиправним, оскільки, на переконання позивача припинення нарахування пені мало бути здійснено з дати передачі позовною заяви до відправлення відділенню АТ «Укрпошта» – 24.04.2020 (а.с.87).

Також вказує, що всупереч положення п. 78.2 ст. 78 ПК України, відповідачем проведено перевірку щодо періоду, який вже перевірявся та складався відповідний акт від 24.03.2021 №791/11-28-07-06/30663495, за результатами якої було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2021 №00015460706, яке було скасовано рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.12.2022 №340/3320/21.

Як вже зазначалось вище згідно із вимогами частини третьої статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) (частина п`ята статті 13 Закону №2473-VIII).

Відповідно до положень частини сьомої статті 13 Закону №2473-VIII у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується. У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Отже, з дня прийняття до розгляду (прийняття до провадження) судом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), зупиняється перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

При цьому дата звернення резидента з позовом до суду або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків в іноземній валюті та пеня за їх порушення не сплачується.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 04.02.2020 у справі № 815/3991/16, від 21.02.2023 у справі № 826/10651/16, на які зокрема посилається позивач в касаційній скарзі, а також в постановах від 28.01.2020 у справі №815/735/16, від 09.12.2020 у справі №826/16955/15, але не виключно.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2020, тобто, до закінчення строку встановленого НБУ, ТОВ «Фон-Сан» до Економічного суду Мінської області Республіки Білорусь була подана Заява про наказне провадження. Ухвалою від 29.01.2020 зазначений суд відмовив у прийнятті заяви позивача з процесуальних підстав (а.с.74-80).

В подальшому, Товариство звернулось до суду Мінської Республіки Білорусь з позовною заявою до ТОВ «Натураша»( республіка Білорусь) 24.04.2020, що підтверджується фіскальним чеком від 24.04.2020, отриманим в ПАТ «Укрпошта» ВЗ 25006.

Після звернення до Економічного суду Мінської області Республіки Білорусь з позовною заявою про стягнення з ТОВ «Натураша» (Республіка Білорусь) 3 078 252,29 рос. руб. заборгованості по контракту від 26.10.2018 №26/10/18, в т. ч. 2 341 960,00 рос. руб. основної заборгованості, 105 127,37 рос. руб. державного мита, 631 164,92 рос. руб. пені. (а.с.86,87), вказаним судом 01.07.2020 прийнято постанову про прийняття заяви (а.с.92-95), 24.09.2020 ухвалено рішення на користь ТОВ «Фон-Сан» (а.с.96-101).

Враховуючи викладене, у спірних правовідносинах день направлення поштою позову до Економічного суду Мінської області Республіки Білорусь є днем, з якого зупиняється нарахування пені за порушення термінів надходження резиденту валютної виручки.

Висновки суду першої інстанції про те, що датою звернення платника до Економічного суду Мінської області Республіки Білорусь у спірних випадках є дата прийняття відповідного позову, а не дата передання матеріалів позову до поштової установи, спростовуються вищевикладеним.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що внаслідок неповного з`ясування обставин та неправильне застосування норм матеріального права, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про відмову у задоволенні позову дійшов помилкових висновків, а отже апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фон-Сан» задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фон-Сан» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення – рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 19 грудня 2024 року №00190290705, що винесене Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фон-Сан» судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 10 570,40 грн.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя О.В. Головко