Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №160/8012/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/8012/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року (суддя Лозицька І.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирський області від 06.03.2025 №047050030756 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах як працівнику, зайнятому повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, згідно ст. ст. 26,114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» після досягнення віку 55 років;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області для призначення пенсії за віком на пільгових умовах як працівнику, зайнятому повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 мої періоди роботи: з 22.12.1997 по 24.01.2000, з 25.01.2000 по 12.03.2001, з 13.03.2001 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 31.08.2003, коли ОСОБА_1 працював водієм автотранспортних засобів по вивезенню гірничої маси у кар`єрі гірничо- транспортного виробництва та працював слюсарем черговим та з ремонту устаткування у кар`єрі у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс», з 12.07.2022 по 18.07.2022, коли ОСОБА_1 працював водієм автотранспортних засобів по перевезенню гірничої маси у кар`єрі у ТОВ «Мотронівський ГЗК», період військової служби з 13.11.1988 по 12.11.1990, коли ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у Збройних силах СРСР, та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до п. 2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», після досягнення віку 55 років з 14.02.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має достатній страховий та пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Відмову у призначенні пенсії вважає необгрунтованою та протиправною, оскільки наявність достатнього пільгового стажу підтверджено записами трудової книжки та уточнюючими довідками. Вказує, що працівник не може нести відповідальність за неналежне виконання роботодавцем свого обов`язку щодо атестації робочих місць.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирський області від 06.03.2025 №047050030756 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах як працівнику, зайнятому повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, згідно ст. ст. 26,114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» після досягнення віку 55 років.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирський області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 ОСОБА_1 періоди роботи: з 22.12.1997 по 24.01.2000, з 25.01.2000 по 12.03.2001, з 13.03.2001 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 31.08.2003, водієм автотранспортних засобів по вивезенню гірничої маси у кар`єрі гірничо- транспортного виробництва та працював слюсарем черговим та з ремонту устаткування у кар`єрі у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс», з 12.07.2022 по 18.07.2022, водієм автотранспортних засобів по перевезенню гірничої маси у кар`єрі у ТОВ «Мотронівський ГЗК», період військової служби з 13.11.1988 по 12.11.1990.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирський області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.02.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що пільгового стажу не зараховано період згідно довідки від 16.12.2021 №414: з 22.12.1997 по 24.01.2000 та 13.03.2001 по 15.01.2003, оскільки посада зазначена в довідці – «слюсар чергового та з ремонту устаткування» не відповідає посаді «водії автомобілів, зайняті на транспортуванні гірської маси в технологічному процесі» згідно посилання на Постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162;- з 25.01.2000 по 12.03.2001 та з 12.07.2022 по 18.07.2022, оскільки наявна перерва в атестації робочих місць; - з 16.01.2003 по 31.08.2003, оскільки посада «водії автотранспортних засобів» не відповідає посаді «слюсар черговий з ремонту устаткування» відповідно до трудової книжки від 27.06.1988 НОМЕР_1 . Інші документи передбачені пунктом 3 Порядку №637 відсутні. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб зараховані всі періоди трудової діяльності. Позивач матиме право на пенсійну виплату з 14.02.2027 або при набутті необхідного пільгового стажу. Таким чином, підтверджений належними документами, страховий стаж становить 30 років 01 місяць 24 дні, пільговий стаж за Списком №2 становить 10 років 09 місяців 06 дні в тому числі військової служби 01 рік 11 місяців 28 днів та навчання за фахом 02 роки 09 місяців 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно допунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отже, дії Управління є правомірними та вмотивованими, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 13.02.2025 ОСОБА_1 виповнилося 55 років. 27.02.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах після досягнення віку 55 років, згідно із ст.ст.26,114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирський області від 06.03.2025 № 047050030756 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах після досягнення віку 55 років, з підстав відсутності необхідного пільгового стажу, а саме пенсійним фондом не було визнано пільговий стаж за Списком № 2 з 22.12.1997 по 24.01.2000, та з 13.03.2001 по 15.01.2003, оскільки посада зазначена у довідці «слюсар черговий та з ремонту устаткування» не відповідає посаді «водії автомобілів, зайняті на транспортуванні гірської маси в технологічному процесі», не визнано пільговий стаж з 25.01.2000 по 12.03.2001 та з 12.07.2022 по 18.07.2022, оскільки наявна перерва в атестації робочих місць, не визнано пільговий стаж з 16.01.2003 по 31.08.2003, оскільки посада «водій автотранспортних засобів» не відповідає посаді «слюсар черговий з ремонту устаткування».

Не погодившись з відмовою позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Пунктом 2 ч.2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Тобто, коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списком № 1, № 2, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 31.03.2020 у справі № 678/65/17 та від 09.07.2020 по справі №235/7688/16-а.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирський області від 06.03.2025 № 047050030756 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах після досягнення віку 55 років, з підстав відсутності необхідного пільгового стажу, а саме пенсійним фондом не було визнано пільговий стаж за Списком № 2 з 22.12.1997 по 24.01.2000, та з 13.03.2001 по 15.01.2003, оскільки посада зазначена у довідці «слюсар черговий та з ремонту устаткування» не відповідає посаді «водії автомобілів, зайняті на транспортуванні гірської маси в технологічному процесі», не визнано пільговий стаж з 25.01.2000 по 12.03.2001 та з 12.07.2022 по 18.07.2022, оскільки наявна перерва в атестації робочих місць, не визнано пільговий стаж з 16.01.2003 по 31.08.2003, оскільки посада «водій автотранспортних засобів» не відповідає посаді «слюсар черговий з ремонту устаткування».

За приписами пункту 20 вказаного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Згідно до записів трудової книжки позивач з 23.06.1988 по 04.11.1988, з 07.12.1990 по 15.01.1991, з 12.05.1991 по 08.07.1992 з 16.01.2003 по 31.08.2003, працював водієм автомобіля та водієм автотранспортних засобів по вивезенню гірничої маси у кар`єрі, гірничо-транспортного виробництва у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс».

З 22.12.1997 по 15.01.2003 працював слюсарем черговим та з ремонту у устаткування у кар`єрі рудника у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс».

З 01.06.2018 по 12.07.2022, з 19.07.2022 по 26.06.2023, позивач працював водієм автотранспортних засобів виконуючі роботи по перевезенню гірничої маси у кар`єрі у ТОВ «Мотронівський ГЗК».

Так, згідно уточнюючої довідки №414 від 16.12.2021, що роботи виконувані позивачем відносяться до посад передбачених Списком №2. Довідкою підтверджено факт зайнятості повний робочий день на займаних посадах.

Професія (посада), на якій позивач працювала у спірний період, передбачена Списком 2, затвердженим постановою КМУ №162 від 11.03.1994 (розділ І підрозділ 1, пункт а позиція 2010100а-19931), Списком №2, затвердженим постановою КМУ №36 від 16.01.2003 (розділ І, підрозділ 1, пункт а позиція 1.1.а).

Водії автотранспортних засобів, зайняті в технологічному процесі - робота з шкідливими та важкими умовами праці передбаченими на той час розділом І. «Гірничі роботи», підрозділу 1 «Відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні» Списку № 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 р. № 461.

Отже, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, що роботи виконувані позивачем у спірні періоди відносяться до пільгового стажу, що дають право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Колегія суддів наголошує, що згідно з п.п.2 п.6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за №28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.0.12015 за №40/26485, Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.

Отже, законодавець не тільки наділив відповідача правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а й зобов`язав витребовувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення покладених на Головне управління Фонду завдань та сприяти особам, що звернулись за призначенням пенсії, в одержанні відсутніх у них документів для призначення пенсії.

Колегія суддів зазначає, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було недостатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини.

Наведені висновки узгоджуються з правою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Водночас, слід звернути увагу, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі по тексту - Порядок №22-1) встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів, які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.

Однак, матеріали даної справи не містять, а пенсійним органом в обґрунтування правомірності прийняття оспорюваного рішення не надано до суду доказів самостійного звернення до відповідних установ з метою отримання додаткових документів для підтвердження пільгового стажу позивача.

Водночас, у постанові від 21 лютого 2018 року у справ № 687/975/17 (адміністративне провадження № К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.

Натомість, в даному випадку пенсійним органом покладено тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав виключно на позивача.

Стосовно питання незарахування до пільгового стажу позивача за списком №2 періоду роботи з 25.01.2000 по 12.03.2001 та з 12.07.2022 по 18.07.2022 через перерву між атестаціями, суд вказує на наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01 серпня 1992 року (далі - Порядок № 442).

Пунктом 4 Порядку № 442 встановлено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383, (далі – Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

За правовою позицією, викладеної Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а, будь-які причини, з яких атестація не була проведена, не є підставою для відмови у зарахуванні стажу та відмову заявникові в наданні пенсії. Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочою місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.

Враховуючи приведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність не зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 спірного періоду.

Зважаючи на наведене вище, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирський області від 06.03.2025 №047050030756 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах, а також про обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача - зобов`язання зарахувати спірні періоди до пільгового стажу позивача та повторно розглянути заяву від 27.02.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров