Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №280/7094/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/7094/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року (суддя Сіпака А.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення № 3518 від 20.01.2025 Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 скасовано другу групу інвалідності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення Положення про медико-соціальну експертизу протиправно скасував рішення про визнання його особою з інвалідністю 2 групи, оскільки фактичне медичне обстеження з вивченням його документів та стану здоров`я не проводилось, крім того, його не було повідомлено у встановленому порядку про огляд та його підстави. Вважає, що відповідачем порушено процедуру проведення перевірки обґрунтованості рішень та/або перегляду шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно позивача, а тому останній змушений звернутися до суду за захистом своїх конституційних прав на соціальний захист.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (надалі – Рішення РНБО від 22.10.2024 року), що введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення. На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанови від 25 жовтня 2024 р. № 1207 та 08 листопада 2024 р. № 1276, якими було внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 р. № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи». Так, до відповідача надійшли листи Міністерства охорони здоров`я України, якими доручено Центральній медико-соціальній експертній комісії Міністерства охорони здоров`я України на виконання запитів Служби безпеки України від 04.11.2024 року № 14/1-6971 та ДБР від 06.11.2024 № 10-2-02-01-27449 здійснити перевірку обґрунтованості рішень щодо зазначених у додатках до запитів осіб та у разі необхідності провести переогляд шляхом — проведення медико-соціальної експертизи стосовно таких осіб і прийняти відповідні рішення. Серед інших медико-експертних справ до відповідача була передана й справа ОСОБА_1 . Враховуючи зазначене, ЦМСЕК МОЗ України було передано нерозглянуті матеріали та справи за листами служби безпеки України від 04.11.2024 № 14/1-6971 та ДБР від 06.11.2024 № 10-2-02-01-27449 до Центру оцінювання функціонального стану особи для подальшого розгляду на виконання Рішення РНБО від 22.10.2024. Зокрема, до ЦОФСО була передана й справа позивача. Враховуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, яка в повному обсязі набула чинності з 01.01.2025, Державним Бюро Розслідувань було надіслано до ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ», на який з 01.01.2025 покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи, відповідну постанову від 31.01.2025, прийняту в рамках кримінального провадження № 62024000000000923. 20.01.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами проведеного аналізу медико – експертної справи позивача, та з урахуванням медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, було встановлено, що ІІ група інвалідності, загальне захворювання, безстроково, встановлена необґрунтовано та не відповідають чинному законодавству. Враховуючи дані наявної медичної документації та обстеження надані в медичній справі Позивача ОСОБА_1 , при оцінюванні функціонального стану, які не дають підстав визнати його особою з інвалідністю. Тобто, ступені функціональних порушень органів та систем, зазначені у діагнозі ОСОБА_1 , а також відповідний ступінь обмеження життєдіяльності, не відповідають критеріям для визначення групи інвалідності згідно з чинним законодавством. Враховуючи вищезазначене, рішення про встановлення ІІ групи інвалідності позивачу було законно та обґрунтовано скасовано Центром оцінювання функціонального стану особи 20.01.2025. Результати перевірки медико – експертної справи позивача були оформлені у вигляді Протоколу розгляду під час перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 20.01.2025 № 3518, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 20.01.2025 № 3518 та Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 20.01.2025 № 3518. Відповідачем правомірно прийнято рішення на підставі медичних документів позивача. Жодних порушень процедури проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК з боку відповідача немає. Спірний індивідуальний акт, а саме, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО від 20.01.2025 № 3518, яким було скасоване попереднє рішення МСЕК про встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, у контексті частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України прийняте у порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, зокрема відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою КМУ від 15 листопада 2024 року № 1338, Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженого наказом МОЗ України від 03.12.2024 № 2022, а тому є законним та обґрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 13.11.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав другу групу інвалідності за загальним захворюванням, інвалідність встановлена безстроково, що підтверджує виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №166232.

12.12.2023 позивач отримав пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , термін дії довічно, серії НОМЕР_2 та почав отримувати пенсію. З червня 2025 року позивач припинив отримувати пенсію за невідомими причинами.

21.07.2025 представником позивача було скеровано адвокатський запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо надання інформації та відповідних документів у зв`язку із чим Позивач припинив отримувати пенсію, яка призначена йому згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААГ № 166232, яка видана 13.11.2023, безстроково.

02.08.2025 від Управління обслуговування громадян Відділ обслуговування громадян № 4 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшла відповідь, у якій зазначено, що згідно інформації Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я» за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи було скасовано рішення медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 166232 від 13.11.2023 ОСОБА_1 . За результатами перевірки Головному управлінню надана інформація про підтвердження ІІІ групи інвалідності ОСОБА_1 строком на один рік з 13.11.2023 по 13.10.2024. Щодо підстав скасування рішення медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 166232 від 13.11.2023 ОСОБА_1 запропоновано звернутись до ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України».

Представником позивача до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я» (надалі Відповідач) було скеровано адвокатський запит, щодо надання інформації та документів, на підставі яких групу інвалідності Позивачу. Станом на дату подання позовної заяви документи Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я» не надані.

Згідно з інформації Органу ПФУ – Шевченківське об`єднане управління ПФУ м. Запоріжжя, дата встановлення інвалідності 14.10.2024, період інвалідності з 14.10.2024 по 30.06.2025.

Також, разом з відповіддю на адвокатський запит поданий до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я» надійшов витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру Оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії, дата прийняття рішення 20.01.2025, номер рішення 3518. В зазначеному витягу, відсутнє обґрунтування рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці. Також відсутня інформація про рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці.

Вважаючи протиправним рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №3518 від 20.01.2025, за яким позивач не є особою з інвалідністю другої групи безстроково, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі – Закон №875-ХІІ).

Відповідно статті 2 Закону №875-ХІІ, особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Положення частин 1, 2 статті 6 Закону №875-ХІІ встановлюють, що захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.

Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 №2961-IV в статті 1, яка визначає терміни, що застосовуються у цьому законі унормовує, що інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який у подальшому продовжений та триває станом на цей час.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», уведеним в дію Указом Президента України від 12.09.2023 №576/2023, доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні. У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень, ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

На виконання Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанови №1207 від 25.10.2024 та №1276 08.11.2024, якими були внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

Далі, 19.12.2024 прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» №4170-IX (далі - Закон №4170-ІХ) яким внесені зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Згідно абзацу 1 пункту 1 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.01.2025 (окрім деяких пунктів).

Відповідно пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-IX особам, яким встановлена інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності; документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є: видані до 31.12.2024 органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України «Про військовий обов`язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування; особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності);

На період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні перелік причин неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи визначається Кабінетом Міністрів України.

Пункт 3 розділу ІІ Закону №4170-ІХ передбачає, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31.12.2024.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

15.11.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі – Постанова №1338).

Пунктом 1 Постанови №1338 затверджені Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

Приписи абзацу 7 пункту 3 Постанови №1338 визначають, що документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України «Про військовий обов`язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.

Відповідно до пункту 1 Порядку, затвердженого Постановою №1338 цей Порядок визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою визначення наявності або відсутності порушень структур та/або функцій організму, в тому числі фізичних, психічних, інтелектуальних, сенсорних, що можуть призводити до обмежень життєдіяльності, встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, з урахуванням індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).

Пункт 10 Порядку затвердженого Постановою №1338 визначає, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності Постановою №1338, переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Згідно підпункту 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою №1338, Центр оцінювання функціонального стану особи, крім іншого, проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Якщо за результатами перевірки прийняте рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

Підпунктом 5 Положення визначено перевірку під час оскарження рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання (медико-соціальної експертизи) та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

З аналізу даних правових норм слідує, що під час проведення перевірки рішення медико-соціальної експертизи на виконання ухвали слідчого судді або рішення, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи має право діяти відповідно до Порядку.

При цьому, зазначений Порядок не передбачає право Центру оцінювання функціонального стану особи скасовувати рішення медико-соціальної експертизи іншим шляхом, ніж як проведення повторного оцінювання функціонального стану особи, з її викликом та повідомленням. Таке оцінювання проводиться на підставі дослідження медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень.

Колегія судді зауважує, що у випадку, коли під час перевірки обґрунтованості рішення про встановлення інвалідності, у комісії виникає сумнів, відповідач повинен здійснити призначення повторного оцінювання, як це встановлено Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою №1338, про що має бути повідомлена особа, повторне оцінювання якої має бути проведене.

Відповідно до приписів Положення, затвердженого Постановою №1338, на адресу такої особи засобами електронної пошти, або засобами поштового зв`язку має бути направлене повідомлення щодо проведення оцінювання повсякденного функціонування особи. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі закладу охорони здоров`я.

Варто зазначити, що у контексті спірних правовідносин саме належне дотримання процедури оцінювання повсякденного функціонування особи є фундаментальним показником правомірності винесеного рішення, за умови протилежного нівелюється сенс законодавчого врегулювання такої процедури.

Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що за змістом спірного рішення позивач, фактично позбавлений ІІ групи інвалідності.

02.08.2025 від Управління обслуговування громадян Відділ обслуговування громадян № 4 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшла відповідь, у якій зазначено, що згідно інформації Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я» за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи було скасовано рішення медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 166232 від 13.11.2023 ОСОБА_1 . За результатами перевірки Головному управлінню надана інформація про підтвердження ІІІ групи інвалідності ОСОБА_1 строком на один рік з 13.11.2023 по 13.10.2024. Щодо підстав скасування рішення медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 166232 від 13.11.2023 ОСОБА_1 запропоновано звернутись до ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України».

Представником позивача до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я» (надалі Відповідач) було скеровано адвокатський запит, щодо надання інформації та документів, на підставі яких групу інвалідності Позивачу. Станом на дату подання позовної заяви документи Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я» не надані.

Також, разом з відповіддю на адвокатський запит поданий до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я» (надалі Відповідач) надійшов витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру Оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії, дата прийняття рішення 20.01.2025, номер рішення 3518. В зазначеному витягу, відсутнє обґрунтування рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці. Також відсутня інформація про рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці.

При цьому, скаржник не заперечує того факту, що позивач не був сповіщений про розгляд вказаного питання, натомість стверджує, що таке сповіщення не є обов`язковим, посилаючись на приписи Положення №1338.

Водночас, такі дії свідчать про порушення приписів підпункту 2 пункту 8 Положення №1338, якими прямо встановлено, що якщо за результатами перевірки прийняте рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведене.

Колегія суддів зауважує, що скаржник не надав доказів виконання вимог щодо належного повідомлення позивача про проведення повторного оцінювання, а також не надав доказів відображення в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив цю особу на оцінювання.

Наведене свідчить про те, що позивач, як особа з інвалідністю II групи не був повідомлений про розгляд зазначеного питання, а повторне оцінювання повсякденного функціонування стосовно нього та стану його здоров`я проведені за відсутності останнього, без проведення будь-яких досліджень та повного медичного обстеження, що є порушенням його прав та інтересів.

Відповідно до підпункту 8 п. 1 критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 особа направляється лікуючим лікарем або головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертна команда) для проведення оцінювання її повсякденного функціонування в таких випадках: необхідність зміни причини інвалідності.

У підпункті 2 зазначено, що у разі направлення на оцінювання в медичній документації повинно бути зафіксоване стійке обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, спілкування, навчання, провадження трудової діяльності.

Отже, встановлені судом апеляційної інстанції обставини свідчать, що ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» була грубо порушена процедура перевірки рішення МСЕК щодо позивача з прийняттям нового рішення.

Слід зазначити, що ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції відповідач не надав жодних доказів того, що спірне рішення приймалось на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження позивача, із проведенням необхідних досліджень або доказів того, що позивач від проходження повного медичного обстеження відмовився.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що недотримання відповідачем зазначеного порядку говорить про його порушення при проведенні переогляду та повторного оцінювання осіб з інвалідністю, а тому рішення експертної команди ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» № 3518 від 20.01.2025 яким визнано, що ОСОБА_1 ІІ група інвалідності встановлена необґрунтовано є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, як свідчать матеріали справи, підставою для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці вказано лист Служби безпеки України від 04.11.2024 № 14/1-6971 та ДБР від 06.11.2024 № 10-2-02-01-27449 та номер кримінального провадження 62024000000000923 від 21.10.2024.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що відповідачем не подано до суду відзиву на адміністративний позов, а також і документів на підставі яких проведено перевірку обґрунтованості рішення про встановлення інвалідності позивачеві.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів, що саме позивач є безпосереднім фігурантом даного кримінального провадження.

Суд звертає увагу, за змістом п.51 Порядку підставою проведення перевірки обґрунтованості та скасування рішень про встановлення інвалідності є наявність постанови слідчого, прокурора або ухвали слідчого судді.

Відповідно до статті 110 КПК України рішення слідчого приймається у формі постанови. Постанова слідчого складається з:

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову;

2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу;

3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

Постанова слідчого виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне рішення.

З огляду на положення Кримінального процесуального кодексу, зазначений лист Служби безпеки України від 04.11.2024 № 14/1-6971 та ДБР від 06.11.2024 № 10-2-02-01-27449 та вказаний номер кримінального провадження 62024000000000923 від 21.10.2024 не є процесуальними рішеннями, які оформлюються постановою, а тому у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК серії 12 ААГ № 166232 від 13.11.2023.

Разом з тим, як зазначалось, рішення про скасування попереднього рішення МСЕК приймається у разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи. Водночас, в даному випадку такі обставини не настали, оскільки позивач не відмовлявся від медичного обстеження чи проведення необхідних досліджень, так як взагалі не повідомлявся про проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК.

Верховний Суд у постановах від 29.01.2021 у справі № 638/2723/16-а та від 12.10.2021 у справі № 280/4820/19, у яких спір виник у зв`язку з незгодою позивачів із висновками медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення їм групи інвалідності, дійшов висновку, що рішення такими комісіями приймаються виключно після проведення повного медичного обстеження особи.

Такі рішення мають ґрунтуватися на результатах досліджень, проведених закладами охорони здоров`я, медичних документах, а також на безпосередньому об`єктивному обстеженні особи членами комісії.

Отже, із наведених правових позицій убачається, що обов`язковою складовою процедури прийняття рішення є особиста участь особи або, щонайменше, забезпечення можливості її безпосереднього обстеження членами комісії.

Проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК без повідомлення позивача та без його участі свідчить про порушення встановленої процедури, що ставить під сумнів законність прийнятого за результатами такої перевірки рішення.

Також колегія суддів звертає увагу на недотримання відповідачем Закону України «Про адміністративну процедуру».

Так, відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 17.02.2022 № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон № 2073-IХ) адміністративний орган застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом.

Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи (частина друга статті 12 Закону №2073-IХ).

Стаття 17 Закону № 2073-IХ гарантує право особи на участь в адміністративному провадженні та передбачає, що особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

Таким чином, проведення перевірки обґрунтованості та скасування рішення МСЕК, яким позивачу встановлено інвалідність, без наявності належних підстав та з порушенням встановленого порядку, здійснено з порушенням таких принципів адміністративної процедури, як законність, відкритість, гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.

Частини друга та третя статті 87 Закону № 2073-IХ визначають, що протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема, не відповідає принципам адміністративної процедури. Порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта.

Отже, колегія суддів вважає, що перевірка обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення позивачу інвалідності, за результатами якої прийнято спірне рішення, була здійснена відповідачем із порушенням процедури, визначеної Постановою № 1338.

Допущені відповідачем порушення процедури є істотними, оскільки вплинули на правильність вирішення справи по суті.

Таким чином, доводи скаржника про правомірність оскаржуваного рішення та відсутність порушення процедури, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідач здійснивши перевірку обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії та вважаючи, що даних для встановлення жодної групи інвалідності немає, мав прийняти рішення про необхідність проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування особи експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи та направити позивача на повне медичне обстеження на базі закладу охорони здоров`я, як вимагає Порядок №1338, із повідомленням особи про таке обстеження.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач не дотримався законодавчих вимог щодо повідомлення позивача про проведення щодо нього оцінювання повсякденного функціонування особи та призначення повного медичного обстеження, з проведенням досліджень, що за встановлених у справі обставин має суттєве значення для можливості прийняття відповідачем законного та обґрунтованого рішення.

За таких умов, слід констатувати, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються встановленими судом обставинами та наведеними вище нормами права, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана правова оцінка судом першої інстанції.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя О.В. Головко