Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №620/514/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/514/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправної відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) 14.01.2026 через підсистему «Електронний Суд» звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі –відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною відмову відповідача, викладену у листі №10/57/10/1-16226 від 17.12.2025, у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за його матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи;

- зобов`язати відповідача звільнити з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи;

- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20 000 тисяч гривень.

Свої вимоги мотивує тим, що має на утриманні мати, якій встановлена інвалідність ІІ групи. Наразі погіршення стану здоров`я матері привело до того, що вона позбавлена можливості до самообслуговування, вільного пересування, а також до будь-якої іншої фізичної діяльності. Інших родичів, які можуть здійснювати догляд за хворою матір`ю, немає.

Ухвалою суду від 19.02.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, у якому щодо чоловіка особи, яка потребує догляду, зазначено, що відповідно до рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у справі №740/2354/25, шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було розірвано. Водночас для доведення факту, що особою, яка потребує догляду, після розлучення з чоловіком ОСОБА_2 не було укладено інший шлюб, зокрема, станом на час звернення позивача до в/ч НОМЕР_1 та суду не додано докази цього. Таким доказом може бути витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію/розірвання шлюбу особи, яка потребує догляду. Щодо інших дітей особи, яка потребує догляду, зазначено, що окрім позивача є інша повнолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Документів, що ОСОБА_4 не може здійснювати постійних догляд за хворою матір`ю позивачем не надано. Крім того, мати позивача має рідну сестру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . На підтвердження неможливості здійснення догляду за матір`ю позивача надані нотаріальні заяви, проте такі заяви не є належними доказами відсутності у особи, що потребує догляду, інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за нею, оскільки відповідно до Закону України "Про нотаріат" встановлення вказаних фактів не віднесено до повноважень нотаріату. Таким чином, позивачем не доведено відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за нею.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що відповідач не надав жодного доказу, який би спростовував викладені у позові обставини по суті. Таким чином, відзив відповідача не містить жодного доказу у розумінні статей 72–74 КАС України, який би спростовував обставини, зазначені позивачем.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 30.01.2023 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 (а.с. 20-23).

29.10.2025 ОСОБА_1 звернувся із рапортом до т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . До рапорту надано відповідний пакет документів (а.с.66-68).

19.12.2025 в/ч НОМЕР_1 за наслідками розгляду вищезазначеного рапорту позивача надіслала лист, у якому повідомила, зокрема, що на даний час відсутні підстави для звільнення його з військової служби за сімейними обставинами, згідно підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», через сімейні обставини або інші поважні причини, зазначені у абзаці 13 п.3 ч.12 цієї статті, оскільки не надано документів, які доводять наявність підстав для звільнення з військової служби, а саме документів, які підтверджують відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення або підтверджують, що ці члени сім`ї першого чи другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (а.с.77 зворот-80).

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 29.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом 6 ст. 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває на момент розгляду даної справи.

Підстави звільнення з військової служби визначені ст. 26 Закону № 2232-XII.

Відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Пунктом 13 ч. 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Таким чином «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №380/16966/24.

Військова частина НОМЕР_1 відмовила позивачу у звільненні, зазначаючи, зокрема, що на підтвердження наявності сімейних обставин для звільнення з військової служби позивачем до рапорту було надано нотаріально засвідчену копію довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААД №045739 від 19.12.2024, видану Ніжинською міжрайонною МСЕК, відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено ІІ групу інвалідності по опорно-руховому апарату за загальним заварюванням. Інвалідність встановлено безстроково. У пункту 12 довідки МСЕК «Висновок про умови та характер праці зазначено, що ОСОБА_2 протипоказана важка фізична праця. У пункті 13 довідки МСЕК «Рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності» рекомендації відсутні. Отже, довідка МСЕК не містить висновків комісії щодо необхідності здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 . Разом з тим, зокрема зазначено, що згідно наданого рапорту нотаріально засвідчених свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 02.03.1971 та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00053906137 від 30.09.2025 ОСОБА_2 має рідну сестру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . До рапорту було надано нотаріально засвідчену ксерокопію довідки ЛКК №242 від 25.09.2025, виданої Ніжинською амбулаторією загальної практики сімейної медицини КНП «Лосинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Лосинівської селищної ради, в якому зазначено, що за станом здоров`я не може надавати постійного догляду. Також, до рапорту від 29.10.2025 додано нотаріально посвідчену заяву від 15.09.2025 ОСОБА_4 , 14.06.2004 про те, що вона відмовляється виконувати обов`язки з догляду за своєю матір`ю ОСОБА_2 , через те, що проживає на території Республіки Польща та не планує відвідувати Україну у найближчий час. Однак, зокрема, зазначено, що надана копія нотаріально посвідченої заяви від 15.09.2025 ОСОБА_4 , не може бути належним підтвердженням факту звільнення її від обов`язку піклуватися про свою матір, адже відповідно до ст.204 Сімейного Кодексу України звільнення від обов`язку утримувати батьків може бути здійснено лише за рішенням суду, а такого судового рішення до рапорту додано не було. Отже, ОСОБА_4 зобов`язана здійснювати догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 . Таким чином, позивачем не доведено відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім`ї першого ступеня споріднення, а також не підтверджено, що її донька ОСОБА_4 , сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. А тому відсутні підстави для звільнення з військової служби за сімейними обставинами, згідно підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», через сімейні обставини або інші поважні причини, зазначені у абзаці 13 п.3 ч.12 цієї статті, оскільки ним не надано документів, які доводять наявність підстав для звільнення з військової служби, а саме документів, які підтверджують відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення або підтверджують, що ці члени сім`ї першого чи другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Однак матеріалами справи підтверджується, що позивач подав до рапорту пакет документів, яким підтверджено таке:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 є сином ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 (а.с.37 зворот).

У 2021 році ОСОБА_6 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_7 », що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с.38 зворот-39).

Відповідно до довідки від 19.12.2024 до акта огляду медико-соціальної експертної комісії Ніжинської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) серії 12 ААД №045739 ОСОБА_2 (матері позивача) безстроково встановлена ІІ група інвалідності по опорно-руховому апарату з 2024 року (а.с.32).

Відповідно до виписки з протоколу ЛКК від 18.12.2024 та довідки ЛКК№ 266 від 03.12.2025 ОСОБА_2 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду (а.с.33-35).

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у справі №740/2354/25 від 10.06.2025 розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 21.12.2021 Ніжинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), актовий запив №529. Судом також було встановлено, що заявники є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо участі у вихованні та утриманні якої, останніми укладений нотаріально посвідчений договір від 06.05.2025, згідно з яким зокрема дитина буде проживати з батьком до досягнення нею десятирічного віку; також встановлено, що між подружжям досягнуто згоди щодо участі у вихованні та утриманні дитини (а.с.35 зворот-36).

Сестра матері позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (а.с.61 зворот-63).

Щодо доньки матері позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наданими позивачем доказами підтверджується факт неможливості здійснення догляду за матір`ю, у зв`язку з тим, що вона у 2022 році виїхала за кордон, працює та проживає у Республіці Польща, що підтверджується посвідкою на проживання, договором оренди житлового приміщення та трудовим договором (а.с.47 зворот-54).

На підставі заяви ОСОБА_1 від 14.10.2025 комісією ІНФОРМАЦІЯ_7 складено акт №27 перевірки сімейного стану військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 від 21.10.2025 за адресою: АДРЕСА_1 та в ході перевірки виявлено:

сестра – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 (не здійснює догляд, так як за станом здоров`я не може надавати стороннього догляду відповідно до довідки ЛКК №242 від 25.09.2025);

донька – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за кордоном у Польщі, м.Щецин (не здійснює догляд так як знаходиться за кордоном з 04.06.2022);

донька – ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 (не здійснює догляд, так як сама неповнолітня).

Зазначеним актом установлено факт здійснення/необхідність здійснення постійного догляду підтверджена(а.с.26 зворот-27).

Отже, з урахуванням викладеного, відхиляє доводи відповідача щодо наявності у матері позивача інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, оскільки у контексті Закону № 2232-XII поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини.

У даному випадку, хоча формально існують інші члени сім`ї першого та другого ступеня споріднення (тітка та сестри позивача), однак їх неможливість здійснювати догляд за матір`ю позивача підтверджена належними в матеріалах справи доказами, що є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд.

Щодо доводів відповідача, що довідка МСЕК не містить висновків комісії щодо необхідності здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 .

Відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 №189 (при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).

Згідно з п.3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:

1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;

2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;

3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;

4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

- форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві";

- висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о "Медична карта амбулаторного хворого №__", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.

Суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 13.06.2024 року у справі № 520/21316/23 зазначив, що щодо осіб, які не відносяться до осіб з інвалідністю, чи яким визначена ступінь втрати професійної працездатності, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання Суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров`я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667.

Таким чином, необхідність постійного стороннього догляду за матір`ю позивача може підтверджуватись відповідним медичним висновком ЛКК.

З огляду на викладене, позивачем до рапорту від 29.10.2025 було надано виписку з протоколу ЛКК від 18.12.2024 та довідку ЛКК № 266 від 03.12.2025, відповідно до яких ОСОБА_2 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду (а.с.33-35).

Зазначені вище докази є достатніми для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, за відсутності інших членів її сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати такий догляд, що є підставою для звільнення позивача з військової служби.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 20 000 грн, суд зазначає таке.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У свою чергу, відповідно до частини п`ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту вказаної норми випливає, що у такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Водночас, положеннями статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2 статті 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).

Так, згідно із правовою позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною у постанові від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

Водночас у позові позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження завдання йому відповідачем моральної шкоди. При цьому, сам лише факт відмови відповідача у звільненні з військової служби не може слугувати виключною підставою для стягнення моральних збитків.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у частині відшкодування моральних збитків та відсутність правових підстав щодо їх задоволення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов має бути задоволений частково шляхом визнання протиправної відмови у задоволенні рапорту, зобов`язання повторно розглянути рапорт та прийняти відповідне рішення.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за його матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби, прийнявши рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи.

У задоволенні інших позивних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 15 квітня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_4 ).

Суддя С.В. Бородавкіна