Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №620/598/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/598/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) 13.01.2026 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене протоколом №90 від 11.11.2025, яким було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку з відсутністю письмового договору між батьками про те, з ким буде проживати дитина та участь другого з батьків у її вихованні (стосовно доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного;

- зобов`язати відповідача провторно розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-ХІІ ''Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію'', з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні по даній справі.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні відстрочки на підставі п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Ухвалою судді від 20.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для надання відзиву на позов.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що позивач не надав документи, передбачені “Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період”, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560. Таким чином йому правомірно відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що жодною нормою чинного законодавства не встановлено, що перелік документів, визначених у додатку 5 до Порядку №560, є вичерпним, а факт утримання не може підтверджуватись іншими документами, якщо вони є належними та допустимими. Зокрема, сплата аліментів на підставі судового рішення є безпосереднім виконанням обов`язку батька щодо утримання дитини.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_1 (а.с.20-21).

Згідно скріншоту із застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 була надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України №3543-ХІІ до 05.11.2025 (а.с.22).

11.11.2025 ОСОБА_1 через застосунок «Дія» подав відповідний пакет документів для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі на особливий період (а.с.23).

На адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 28.12.2025 №14/720 повідомив, що протоколом від 11.11.2025 №90 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яким повідомлено, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причини відмови: відсутній один з документів, що підтверджують право на відстрочку визначений у додатку 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме письмовий договір між батьками про те, з ким буде проживати дитина та участь з батьків у її вихованні (стосовно доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного (а.с.28).

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами статті 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та триває на момент розгляду даної справи.

Воєнний стан в розумінні положень статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Окрім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2232-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ встановлено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII) передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Згідно із частинами 7, 8 статті 23 Закону України № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у п. 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Процедуру надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок №560).

Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Пунктом 58 Порядку №560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.

Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Так, згідно із пунктом 3 додатку 5 Порядку №560 Переліку додатків, що подаються військовозобов`язаними для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», документами, що підтверджують право на відстрочку згідно пункту 3 частини 1 статті 23 Закону є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов`язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.

Отже, наведеними нормами чинного законодавства України визначено, що військовозобов`язаний має право на особисте подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зобов`язані вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.

Судом встановлено, що 11.11.2025 ОСОБА_1 через застосунок «Дія» подав заяву для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі на особливий період. До заяви позивачем були надані: свідоцтва про народження, рішення суду або інші документи про утримання дитини; дані з ЄРБ про відсутність стягнення аліментів; документи, що підтверджують сімейні зв`язки батьків або відсутність осіб, зобов`язаних утримувати дітей; посвідчення батьків багатодітної сім`ї; довідка про склад зареєстрованих; тимчасове посвідчення військовозобов`язаного; перша сторінка паспорта та довідка РНОКПП; заява про приєднання Вклад_Джуніор_на дитину; довідка про надання відстрочки від призову; Витяг із рішення ВК Деснянської райради щодо виховання дитини; рішення суду про розірвання шлюбу; лист ДВС про відсутність заборгованості зі сплати аліментів (а.с.23).

Протоколом від 11.11.2025 №90 комісія ІНФОРМАЦІЯ_5 ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причини відмови: відсутній один з документів, що підтверджують право на відстрочку визначений у додатку 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме письмовий договір між батьками проте, з ким буде проживати дитина та участь з батьків у її вихованні (стосовно доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утримання військовозобов`язаного (а.с.28).

Суд зазначає, що для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов`язаний повинен подати документи, передбачені пунктом 3 додатку 5 Порядку №560.

Усі документи мають підтверджувати фактичне утримання трьох і більше дітей військовозобов`язаним на момент подання заяви.

Позивач є батьком трьох неповнолітніх дітей, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей (а.с.32-34).

З матір`ю неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 розірвано шлюб заочним рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 06.11.2014 у справі №751/9795/14, яке набрало законної сили 21.11.2014 (а.с.35-36).

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 26.12.2014 у справі 751/13430/14, яке набрало законної сили 06.01.2025, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 грудня 2014 року і до повноліття дитини; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання в розмірі 1/5 частин з усіх видів доходу, починаючи з 15 грудня 2014 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , трьох річного віку, тобто до 13 жовтня 2015 року (а.с.37).

Відповідно до частин 2 та 4 статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

В силу вимог частини 1 статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частиною 1-2 статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Разом з тим, згідно із частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

В матеріалах справи наявний лист Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції від 10.11.2025 №52400046 щодо відсутності відомостей щодо платника аліментів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 за категорією стягнення аліментів у Єдиному реєстрі боржників (а.с.39-40).

Отже, наявні в матеріалах справи докази є достатніми для встановлення факту утримання позивачем своєї неповнолітньої дитини від першого шлюбу.

Крім того, суд враховує на користь позивача довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.02.2025 №6/11/62, від 15.05.2025 №6/39/30 та від 14.08.2025 №6/67/54, якими ОСОБА_1 протягом 2025 року надавалась відстрочка від призову під час мобілізації за наявності таких самих підстав (а.с.29-31).

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 не надано рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні позивача, суд вважає необґрунтованими, оскільки законодавством не передбачено встановлення судом факту перебування дітей на утриманні, так як такий обов`язок виникає відповідно до СК України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що заяву позивача відповідач належним чином не розглянув, не дослідив всіх доказів та не здійснив перевірку наявності підстав для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за доданими документами, що свідчить про протиправність рішення відповідача.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,– задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо надання відстрочки ОСОБА_1 від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оформлену протоколом від 11.11.2025 №90.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-ХІІ ''Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію'' та прийняти рішення про надання відстрочки, з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 15 квітня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Суддя С.В. Бородавкіна