Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №159/622/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/622/26

Провадження № 2/159/1148/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» (далі – позивач) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором № 356634646 від 28.09.2024 (далі – кредитний договір) у розмірі 31255,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28.09.2024 між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем у електронній формі було укладено договір кредитної лінії № 356634646. Відповідач підписав кредитний договір за допомогою одноразового ідентифікатора “MEYW” відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності було надано кредит у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки. Відповідач отримав кредит у розмірі 13300,00 грн та сплатити проценти за користування кредитними коштами. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 31255,00 грн, з яких: 13300,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 17955,00 грн - заборгованість за відсотками.

19.11.2024 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/9, за умовами якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 356634646 від 28.09.2024.

28.05.2025 ТОВ «Таліон плюс» відступило право вимоги за кредитним договором до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відповідно до умов договору факторингу № 28/0525-01.

16.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем уклади договір факторингу № 16/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «Ейс» набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 356634646 від 28.09.2024.

Станом на день формування позовної заяви у позичальника існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 31255,00 грн, яка складається з 13300,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 17955,00 грн заборгованості за процентами.

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою судді від 09.02.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд (формування та зберігання) справи вирішив здійснювати у змішаній (паперовій та електронній) формі. Суд витребував в АТ КБ «Приват Банк» письмові докази, які містять банківську таємницю.

04.03.2026 до суду надійшли з АТ КБ «Приват Банк» витребувані судом докази.

До суду повернулось поштове відправлення R067101096502, яким відповідач повідомлявся про розгляд справи з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ст.128 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про час, місце і дату судового розгляду.

Про розгляд справи судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позивач та відповідач повідомлені у спосіб передбачений Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи суд встановив такі обставини.

28.09.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем уклали договір кредитної лінії № 356634646 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора «MEYW». Зокрема, 28.09.2024 10:35:10 год. відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору, ця обставина підтверджується довідкою сформованою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», у якій зазначений одноразовий ідентифікатор «MEYW», номер телефону відповідача, його РНОКПП, номер паспорта, електронна адреса, адреса проживання.

Відповідно до п. 4.10.7. договору, позичальник ознайомившись з усіма істотними умовами Оферти надав згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення Кредитодавцю, яке підписано відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.2.1 договору, за цим договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в сумі Кредитного ліміту у розмірі 13300,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності.

Згідно з п. 3.1, п.3.3 договору, позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 16 днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. Для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 16 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 1106,00 грн.

Кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 4149-60XX-XXXX-5328 (п. 5.1).

Відповідно до п. 7.3. договору, кінцева дата повернення кредиту - 28.10.2029.

Базова процентна ставка складає 1,00 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 365,00% річних (п.8.3).

За період від 28.09.2024 до 14.10.2024 (включно) Кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 48,00% від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,52% від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 189,80% річних (8.5.1.)

У Паспорті споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 356634646 від 28.09.2024, який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором «9295», зазначені умови кредитування аналогічні тим, що й в кредитному договорі.

В заяві на отримання грошових коштів в кредит від 24.09.2024 зазначені прізвище, ім`я, по батькові відповідача, його дата народження, номер телефону, номер паспорта, дата і орган його видачі, РНОКПП, адреса проживання та реєстрації, номер банківської картки НОМЕР_1 .

Відповіддю АТ КБ «Приват Банк» від 04.03.2026, банківською випискою по рахунку за період з 28.09.2024 по 30.09.2024, платіжним дорученням від 28.09.2024, довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 03.06.2025, підтверджується переказ та отримання відповідачем коштів згідно з договором № 356634646 від 28.09.2024 на платіжну картку № НОМЕР_2 кредитних коштів в сумі 13300,00 грн без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer.

19.11.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № МВ-ТП/9.

Відповідно до п.2.1 договору, Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Наявне Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання Реєстру прав вимоги. Майбутнє Право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує (п.4.1).

19.11.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Реєстр прав вимоги за договором факторингу № МВ-ТП/9 від 19.11.2024 та ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги, у тому числі до відповідача (порядковий номер у реєстрі 207) за договором № 356634646 від 28.09.2024 на суму 26866,00 грн (заборгованість по тілу кредиту – 13300,00 грн, борг за процентами – 6916,00 грн, борг по іншим нарахуванням – 6650,00 грн).

28.05.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Фактор) укладено Договір факторингу № 28/0525-01.

Згідно з умов цього договору, Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1).

Права вимоги за цим договором факторингу переходять з моменту підписання сторонами Реєстру прав вимоги по факті встановленій у відповідному Додатку (п. 4.1).

Згідно з платіжної інструкції № 768, 09.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» сплатило на користь ТОВ «Таліон Плюс» кошти в сумі 5515516,36 грн. згідно договору факторингу № 28/0525-01 від 28.05.2025 та реєстру № 2 від 28.05.2025.

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 28.05.2025 до Договору факторингу, за яким до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 356634646 від 28.09.2024 у розмірі 37905,00 грн (заборгованість по тілу кредиту – 13300,00 грн, борг за процентами – 17955,00 грн, борг по неустойці – 6650,00 грн), порядковий номер у реєстрі 519.

16.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладений договір факторингу № 16/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступило позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру боржників, згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги (п. 1.2).

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників № 1 від 16.07.2025 за Договором факторингу № 16/07/25-Е, клієнт передав за фактор прийняв Реєстр боржників в кількості 6715, на суму 105845466,25 грн.

Згідно з витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025, ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договір № 356634646 від 28.09.2024 в розмірі 37905,00 грн (заборгованість по тілу кредиту – 13300,00 грн, борг за процентами – 17955,00 грн, борг по неустойці – 6650,00 грн), порядковий номер 1360.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 19.11.2024 відповідачу було нараховано 6916,00 грн процентів, 6650,00 грн неустойки, заборгованість по тілу кредиту складає 13300,00 грн. Інформація про сплату відповідачем коштів у розрахунку відсутня.

Відповідно до розрахунку заборгованості здійсненого ТОВ «Таліон Плюс» відповідачу за період з 19.11.2024 по 10.02.2025 було нараховано процентів на загальну суму 11039,00 грн (17955,00 грн – 6916,00 грн), Інформація про здійснення відповідачем платежів у розрахунку відсутня.

Як видно з наданих суду розрахунків, відповідачу проценти після 10.02.2025 не нараховувалсь.

04.11.2025 ТОВ «ФК Ейс» звернулося до відповідача з досудовою вимогою, у якій просило останнього у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору достроково повернути заборгованість за тілом кредиту в розмірі37905,00 гривень, за процентами в розмірі 17955,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 6650,00 гривень. Зазначена вимога була надіслана рекомендованим листом з описом вкладення 20.11.2025 на адресу відповідача.

Витягом з ЄДР від 05.01.2026 підтверджується що позивач є юридичною особою, ка здійснює діяльність за КВЕД 64.99 - надання інших фінансових послуг.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України.) Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір № 356634646 від 28.09.2024 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором “MEYW”, який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, в тому числі з паспортом споживчого кредиту, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Як суд встановив вище, право вимоги до відповідача перейшло від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», який передав його ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», яке передало за договором факторингу позивачу підписавши акт приймання передачі реєстру прав вимоги. Отже позивач, набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №356634646 від 28.09.2024.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Відповідно до умов кредитного договору кінцева дата повернення кредиту — 28.10.2029.

Відповіддю АТ КБ «Приват Банк» від 04.03.2026, банківською випискою по рахунку за період з 28.09.2024 по 30.09.2024, платіжним дорученням від 28.09.2024, довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 03.06.2025, підтверджується переказ та отримання відповідачем коштів згідно з договором № 356634646 від 28.09.2024 на платіжну картку № НОМЕР_2 кредитних коштів в сумі 13300,00 грн без ПДВ

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Як встановив суд, позивач 04.11.2025 звернувся до позичальника з листом у якому, в зв`язку з наявністю заборгованості по сплаті процентів, просив достроково погасити кредит та нараховані проценти в загальному розмірі 37905,00 гривень, за процентами в розмірі 17955,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 6650,00 гривень.

У матеріалах справи відсутня інформація, що відповідач повернув тіло кредиту.

Контррозрахунку заборгованості відповідач не надав.

Отже, суд дійшов висновку, що станом на день звернення з позовом кредитні кошти в повному розмірі не повернуто, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 13300,00 грн є підставною.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до зазначених вище умов кредитного договору відповідач мав сплачувати проценти у розмірі 0,52% на день від суми кредиту у період з 28.09.2024 по 14.10.2024, в подальшому у розмірі 1% на день. Останній день нарахування процентів – 10.02.2025.

Відтак, умови кредитного договору відповідають вимогам ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», у якій зазначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач сплачував проценти за кредитним договором.

Отже, за період з дня видачі кредиту по 14.10.2024 відповідачу мало бути нараховано процентів на суму 1106,56 грн (13300,00 тіла кредиту * 0,525 на день * 16 днів), а у період з 15.10.2024 по 10.02.2025 в розмірі 15827,00 грн (13300,00 грн тіла кредиту * 1% на день * 119 днів).

Контррозрахунку заборгованості по процентам відповідач не надав.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення процентів за період до 10.02.2025 в розмірі 16933,56 грн (1106,56 грн + 15827,00) є правомірною.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково стягнувши з відповідача на користь позивача 30233,56 грн з яких: 13300,00 грн суми виданого кредиту та 16933,56 грн суми нарахованих процентів за період по 10.02.2025; у стягненні процентів в розмірі 1021,44 грн необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір необхідно стягнути з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 2575,34 грн (96,73% від 2662,40 грн).

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором кредитної лінії № 356634646 від 28.09.2024 у розмірі 30233,56 грн, з яких:

- 13300,00 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту;

- 16933,56 грн нарахованих процентів.

Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованості за процентами в розмірі 1021,44 грн.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач – Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02090, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, ЄДРПОУ 42986956);

Відповідач – ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Повне судове рішення складене 16.04.2026.

Головуючий Р.Я. Смалюх