Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №580/505/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року справа № 580/505/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової розглянув у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу №580/505/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, ухвалив рішення.

І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

20.01.2026 вх.№2858/26 представник позивача - адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна (ордер серії АН №1883702) у позовній заяві просить: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 неповного грошового забезпечення з 01.03.2018 до 18.08.2022 з порушенням абз.4, 6 п.5 Порядку №1078; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 повне грошове забезпечення з 01.03.2018 до 18.08.2022 у сумі 67037.42 грн з порушенням абз.4, 6 п.5 Порядку №1078 із відрахуванням 1.5 % військового збору та з компенсацією ПДФО.

16.02.2026 прийнята позовна заява до розгляду, відкрите провадження у справі, розгляд справи суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.258 КАС України). Відповідно до ч. 2. ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту ч. 4 ст. 12 КАС України. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі під час розгляду справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.4 ст.229 КАС України).

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтуванні позовних вимог зазначається, що ОСОБА_1 з 10.02.2017 до 27.08.2022 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 . 28.10.2025 представник Позивача звернулася з адвокатським запитом до відповідача з вимогою надати копію довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2018 по день звільнення із зазначенням складових грошового забезпечення (вимоги щодо зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 повне грошове забезпечення з 01.03.2018 до 18.08.2022 у сумі 67037,42 із відрахуванням 1.5 % військового збору та компенсації ПДФО адвокатський запит не містить), листом від 04.11.2025 Відповідач надав копію довідки, проте без індексації, тому Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач 03.03.2026 вх.№11089/26 надав до суду відзив, та повідомив, що індексацію грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 до 18.08.2022 нараховано та виплачено згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення”.

Верховний Суд 15.10.2020 у справі №240/11882/19 зазначив, що питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем під час нарахування індексації є передчасним, оскільки в цій частині права позивача ще не порушені. Повноваження щодо обчислення індексації, в тому числі щодо визначення базового місяця для такого нарахування, відповідно до положень Порядку №1078 та Закону №1282-XII, покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов`язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця відсутні. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі №554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суд встановив, що ОСОБА_1 відповідно до витягу з наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.02.2017 №32 зараховано до списків особового складу та всіх видів забезпечення з 10.02.2017. Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.08.2022 №188 Позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з 27.08.2022.

Матеріали справи не містять доказів про доручення ОСОБА_1 для колишнього роботодавця на виконання обов`язків податкового агента щодо компенсації ПДФО і страхувальника після втрати статусу застрахованої особи саме цим Відповідачем.

01.12.2025 представник Позивача звернулася з адвокатським запитом до відповідача з вимогою надати копію довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2018 по день звільнення із зазначенням складових грошового забезпечення (вимоги щодо зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 повне грошове забезпечення з 01.03.2018 до 18.08.2022 у сумі 67037,42 із відрахуванням 1.5 % військового збору та компенсації ПДФО адвокатський запит не містить; Позивач не надавав доручень Відповідачу як податковому агенту).

Верховний Суд у справі №826/16958/17 ЄДРСР 77537724 зазначив: якщо від наявності доказу залежить визначення предмета спору та підтримання позивачем відповідних вимог, позивач не може перекладати на суд власний обов`язок визначитися з предметом спору. Відповідно до ч.4 ст. 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Листом від 04.11.2025 Відповідач за результатами розгляду адвокатського запиту надав копію довідки.

Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши аргументи щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов немає підстав задовольняти з огляду на таке.

V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Верховний Суд у справі №400/3826/21 ЄДРСР 109759334 у п.90.1 вказав: індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року і з грудня 2018 року у позивача з`явилося право на індексацію; п.91 - щодо “фіксованої” суми індексації, то варто зазначити, що Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” і Порядок №1078 такого поняття не містять; п.100 системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають Суду підстави дійти висновку, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу ОСОБА_1 відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці; п.87 - Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, “поточної” та “індексації-різниці”. Верховний Суд висновує у постанові від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17: механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення. У постанові від 28.09.2022 у справі № 400/1119/21 Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд у частині позовних вимог за період з 01.03.2018, вказав, що для правильного вирішення вимог позивача щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018, суди повинні були установити, чи відбувалося у період з лютого 2018 року зростання розміру постійних складових грошового забезпечення позивача. У пункті 102 постанови Верхового Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 ЄДРСР 109759334 міститься висновок щодо застосування абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, а саме: вказано, що позивач має право на отримання суми індексації різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Правовідносини щодо грошового забезпечення військовослужбовців регулюються: Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011). постановою Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” від 07.11.2007 № 1294, постановою Кабінету Міністрів України від “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій” від 22.09.2010 № 889, проте не регулюють питання виплати звільненому військовослужбовцю середнього заробітку у зв`язку із затримкою з вини роботодавця усіх належних виплат під час звільнення.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 статті 9 Закону №2011).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII ). Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно з ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Згідно з статтею 3 Закону № 1282-ХІІ індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Згідно з ч. 1 статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 1282-ХІІ підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опублікований індекс споживчих цін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджений порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078). Згідно з пунктом 1 Порядку № 1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року). Відповідно до абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Мотиви здійснення органами публічної влади власних повноважень мають відповідати мотивам, з якими ці повноваження були надані законом. Принцип належного врядування не має перешкоджати органам влади виправляти ненавмисні помилки, навіть ті, яких вони припустились унаслідок недбалості (АДМІНІСТРУВАННЯ І ВИ: Посібник - принципи адміністративного права у відносинах між особами та органами публічної влади / https://rm.coe.int/handbook-administration-and-you/1680a06311).

Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів передбачає, що державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ (ч.1 ст.5).

Адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз`яснень положень законодавства (ч.1 ст.24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Право бути почутим, або право голосу, є одним із ключових принципів процесуальної справедливості. Ним вимірюється повага до особи, до її гідності, причому не тільки під час якогось процесу. Цей принцип є важливим під час вирішення процедурних питань в управлінській сфері. Якщо право особи бути почутою не забезпечується, то не виконується й процесуальна справедливість, значить, будь-який акт чи дія органів публічної влади є нікчемними (М.Білак. З повагою до особи / https://zib.com.ua/ua/print/132873-osnovni_principi).

Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення порушеного права особи і вправі обрати найбільш ефективний захисту такого права, який відповідає характеру порушення з урахуванням обставин конкретної справи, однак, перебирання непритаманних суду повноважень суб`єкта владних повноважень неможливе за відсутності всіх умов, необхідних для втручання у дискреційні повноваження відповідного суб`єкта. Рішення, яке приймається суб`єктом владних повноважень у межах його дискреційних повноважень є правомірним лише за умови, що воно відповідає всім критеріям, що визначені частиною другою статті 2 КАС України (висновки ВС у справі №380/13558/21).

Велика Палата у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 306/2708/23 вказала, що статтею 233 КЗпП України визначено три випадки обчислення початку перебігу строку звернення до суду. Перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 686/23317/13-а від 16.01.2019 39 щодо розгляду адвокатського запиту, виходячи з правових норм Закону № 5076-VI зазначає, що адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації і може бути спрямований не лише до суб`єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту. Наприклад, враховуючи правову природу адвокатського запиту, останній не є зверненням військовозобов`язаного щодо вирішення питань проходження служби (висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 7 листопада 2024 року у справі № 340/2502/23).

Адвокатський запит - інструмент, що допомагає адвокату зібрати докази та підготуватися до подальших кроків.

Суд установив, що матеріали адміністративного позову не містять ні копій звернення позивача до відповідача про нарахування, ні копії у додатках до позовної заяви адвокатського запиту в інтересах позивача про нарахування, ні доручень для податкового агента чи страхувальника.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2024 у справі № 140/25972/23 ЄДРСР 119026325 вказав: п.30 - позивач не звертався до відповідача із проханням нарахувати та виплатити, що свідчить про передчасність звернення позивача до суду з цим позовом.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 712/3842/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 500/477/15-а.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, що викладені у постановах Верховного Суду. Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, ч.4 ст.6 Закону України “Про адміністративну процедуру” висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Представник Відповідача покликається на дотримання висновків ВС у справі № 160/2481/23: п.46 з урахуванням того, що з 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704 та з огляду на правила п.5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 став місяцем підвищення доходу військовослужбовців за яким варто здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

За встановлених судом обставин, перевірених доводів сторін та оцінених доказів, суд доходить висновку, що Позивачем і представником Позивача не доведено втручання Відповідача у право на повагу мирно володіти майном у контексті необгрунтованих очікувань без надання власного розрахунку деструктивних відхилень (розмір підвищеного доходу позивача у березні 2018 року, сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації у контексті складових, які не мають разового характеру) та без наданням підтвердження зміни посадового окладу чи розрахункової величини за здійсненої відповідачем індексації, тому позовні вимоги є необгрунтованими, а позов немає підстав задовольняти.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Враховуючи ст. 139 КАС України судові витрати не розподіляються.

Керуючись ст. 2, 5-16, 90, 139, 242-246, 255, 258, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21.

Копію рішення суду направити сторонам справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 [ АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ].

Рішення суду складене 15.04.2026.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА