Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №580/14421/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року справа № 580/14421/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

31.12.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі –відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23.07.2025 №2745/НОД в частині визнання винним сержанта ОСОБА_1 у порушенні військової дисципліни та притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

В обґрунтування позову зазначено, що 07.07.2025 близько 00:10 підлеглий позивачу військовослужбовець, розпивав спиртні напої на місці дислокації взводу. Унаслідок зауваження позивача між останніми виник конфлікт. З приводу цього позивач звертався засобами месенджеру WhatsApp до тимчасового командира НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 за допомогою у вирішенні конфлікту, однак не отримав її. Дізнавшись про це, підлеглий позивачу військовослужбовець відібрав телефон у позивача, нанісши при цьому легкі удари.

Не отримавши допомоги від командира батальйону, позивач під впливом нервового зриву, відправився поїздом до Харкова з метою звернення до ВСП. Прибувши до м. Харків, на залізничному вокзалі позивач звернувся до поліції та попросив викликати працівників військової служби правопорядку.

Позивач вказує, що з моменту потрапляння у розпорядженні Військової служби правопорядку (далі - ВСП), «самовільність» залишення місця служби припинила існувати. Водночас, підстав не виконувати вказівки військовослужбовців ВСП щодо очікування командира не було, умислу на ухилення від виконання обов`язків не існувало.

Однак, службовим розслідуванням помилково зараховано час перебування у ВСП до «самовільного залишення місця служби» у зв`язку з чим зроблено невірний висновок про наявність складу порушення у вигляді самовільного залишення місця служби понад одну добу, з подальшим застосуванням до Позивача дисциплінарного стягнення у вигляді «суворої догани» та невиплати грошового забезпечення за час відсутності на службі, позбавлення премії за липень 2025 року, а також додаткової винагороди за той самий період.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні. Зазначив, що 07 липня 2025 року близько 17 годин 00 хвилин, в районі тимчасового розташування підрозділів 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 (поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 ), під час огляду наявності особового складу, головним сержантом артилерійської батареї 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 головним сержантом ОСОБА_3 було виявлено відсутність сержанта ОСОБА_1 , номера обслуги 2 артилерійського взводу артилерійської батареї НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , без закріпленої за ним зброї.

Пошуки сержанта ОСОБА_1 результатів не дали. На телефонні дзвінки не відповідав, місцезнаходження його було невідоме. 07 липня 2025 року близько 19 години 00 хвилин сержант ОСОБА_1 був затриманий військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_1 та 08 липня 2025 року близько 20 години 00 хвилин переданий посадовим особам військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23.07.2025 №2745/НОД затверджено результати службового розслідування за фактом самовільного залишення району зосередження підрозділу сержантом ОСОБА_1 , а саме: за порушення військової дисципліни, а саме за самовільне залишення місця служби та відсутність на військовій службі без поважних причин з 07 по 08 липня 2025 року оголошено сувору догану .

Також, прийнято рішення не виплачувати ОСОБА_1 грошове забезпечення за час відсутності на військовій службі без поважних причин, позбавити премії за липень 2025 року, а також не виплачувати додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за липень 2025 року.

Відповідач вказує, що позивач у позовній заяві визнає факт вибуття з місця служби без отримання дозволу безпосереднього/прямого командира на це. Позивач також не отримував наказу або письмового дозволу на вибуття. Звернення до військової служби правопорядку не звільняє військовослужбовця від обов`язку: повідомити безпосереднього командира, отримати дозвіл на залишення частини, діяти у межах підпорядкованості.

Представник позивача подав суду відповідь на відзив, в якому, окрім іншого, зазначив, що згідно з відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_2 №805/150/ВихЗПІ від 05.11.2025 сержант ОСОБА_1 не затримувався посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У поданому суду запереченні на відповідь на відзив вказано, що відсутність формального формулювання «затримання» у відповіді ВСП не спростовує факту встановлення місцезнаходження позивача, його доставлення та подальшої передачі посадовим особам військової частини.

У межах службового розслідування оцінювались не лише формальні ознаки процесуального статусу позивача, а й фактичні обставини його відсутності у розташуванні підрозділу та порядок передачі його посадовим особам військової частини від ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дослідивши письмові докази та оцінивши заявлені доводи, суд встановив таке.

Відповідно до даних військового квитка серії НОМЕР_3 , позивач з 16.09.2022 призваний на військову службу під час мобілізації. У період з 17.09.2022 до 15.08.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з рапортом тимчасово виконуючого обов`язки командира 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , поданому командиру військової частини НОМЕР_1 , 07 липня 2025 року близько 17 години 00 хвилин в районі тимчасового розташування підрозділів НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 (поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 ), під час огляду наявності особового складу, головним сержантом артилерійської батареї 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 головним сержантом ОСОБА_3 було виявлено відсутність сержанта ОСОБА_1 , номера обслуги 2 артилерійського взводу артилерійської батареї НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , без закріпленої за ним зброї.

Місцезнаходження військовослужбовця невідоме, на телефонні дзвінки не відповідає.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.07.2025 №1775 призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення району зосередження підрозділу сержантом ОСОБА_1 .

За наслідками службового розслідування складено акт, в якому зафіксовано, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.07.2025 №191, номер обслуги 2 артилерійського взводу артилерійської батареї 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 самовільно залишив район тимчасового зосередження підрозділу НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.07.2025 №193, номер обслуги 2 артилерійського взводу артилерійської батареї 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_1 , який 07 липня 2025 року самовільно залишив район тимчасового зосередження підрозділу 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 , того ж дня був затриманий військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_1 та 08 липня 2025 року переданий посадовим особам військової частини НОМЕР_1 .

З письмових пояснень старшого техніка артилерійської батареї НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_4 та головного сержанта - командира гармати артилерійського взводу 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_5 стало відомо, що 07 липня 2025 року близько 17 години 00 хвилин вони були присутні під час огляду наявності особового складу артилерійської батареї НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 (поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 ), в результаті якого головним сержантом артилерійської батареї 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 головним сержантом ОСОБА_3 було виявлено відсутність номера обслуги 2 артилерійського взводу артилерійської батареї І аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 , без закріпленої за ним зброї.

Молодший сержант ОСОБА_4 та старший сержант ОСОБА_5 приймали участь у пошукових заходах організованих головним сержантом ОСОБА_3 , але вони не принесли бажаного результату. Місцезнаходження вищевказаного військовослужбовця було невідоме, на телефонні дзвінки не відповідав.

07 липня 2025 року близько 19 години 00 хвилин сержант ОСОБА_1 був затриманий військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_1 та 08 липня 2025 року близько 20 години 00 хвилин був переданий посадовим особам військової частини НОМЕР_1 .

Сержант ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення у присутності старшого техніка артилерійської батареї 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_4 та головного сержанта - командира гармати 1 артилерійського взводу 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_5 .

Отже, у період з 07 по 08 липня 2025 року сержант ОСОБА_1 був відсутній на військовій службі без поважних причин, оскільки не надав жодних належним чином оформлених документів, які б спростовували факт його незаконної відсутності на військовій службі у зазначений період.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.07.2025 №2745/НОД, за порушення військової дисципліни, а саме за самовільне залишення місця служби та відсутність на військовій службі без поважних причин з 07 по 08 липня 2025 року, порушення вимог статей 1, 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та умисне ухилення від виконання обов`язків військової служби, на підставі пункту «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, номеру обслуги 2 артилерійського взводу артилерійської батареї НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 сержанту ОСОБА_1 оголошено сувору догану.

Начальнику фінансово-економічної служби – головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 , доручено відповідно до пункту 15 розділу 1, пункту 5 розділу 16 та пункту 15 розділу 34 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, номеру обслуги 2 артилерійського взводу артилерійської батареї 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 сержанту ОСОБА_1 не виплачувати грошове забезпечення за час відсутності на військовій службі без поважних причин, позбавити премії за липень 2025 року, а також не виплачувати додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за липень 2025 року.

Не погоджуючись із наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд врахував таке.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Згідно із статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 №389-VIII (далі – Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

У свою чергу, правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі – Закон №2232-XII).

Згідно зі ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-ХІІ передбачено, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV затверджено статут Внутрішньої служби Збройних Сил України.

Відповідно до статті 5 Статуту внутрішньої служби внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 6 Статуту внутрішньої служби внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Ст.11 Дисциплінарного статуту передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Згідно зі ст.16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до ст.26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України», дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі – Дисциплінарний статут) військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Суд зазначає, що відповідно до п.21 Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 29 листопада 2018 року №604, про самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцями (крім військовослужбовців строкової військової служби), невихід без поважних причин на службу, нез`явлення з відрядження, відпустки, закладу охорони здоров`я, нез`явлення у разі призначення або переведення до нового місця служби командири (начальники) військових частин доповідають своїм безпосереднім командирам (начальникам) та повідомляють начальника органу управління Військової служби правопорядку, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням, усно - протягом доби з моменту, коли стало відомо про факт порушення, а протягом доби з моменту надання усної доповіді - письмово.

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог вказаного Положення визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказ Міністра оборони України від 10.04.2009 №170.

Згідно з абз.2 п.1.4. Розділу 1 цієї Інструкції до загального строку військової служби не зараховується час відбування військовослужбовцем такого покарання, як арешт (крім випадків передбачених статтею 55 Кримінально-виконавчого кодексу України), відбування покарання в дисциплінарному батальйоні та строк самовільного залишення військової частини або місця служби, а також строк, під час якого військовослужбовець дезертирував із Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту або добровільно здався у полон, який визначається згідно з наказом посадової особи про вибуття військовослужбовця до місць відбування покарання у вигляді арешту чи тримання в дисциплінарному батальйоні і про його прибуття, а також про строк самовільного залишення ним військової частини чи місця служби. Витяги із цих наказів або витяги із Єдиного реєстру досудових розслідувань залучаються до особових справ військовослужбовців та є підставою для внесення відповідних записів до облікових документів військовослужбовців.

Як установлено судом, на виконання вказаних норм, тимчасово виконуючий обов`язки командира НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 подав командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт, в якому доповів, що 07 липня 2025 року близько 17 години 00 хвилин в районі тимчасового розташування підрозділів НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 (поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 ), під час огляду наявності особового складу, головним сержантом артилерійської батареї 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 головним сержантом ОСОБА_3 було виявлено відсутність сержанта ОСОБА_1 , номера обслуги 2 артилерійського взводу артилерійської батареї НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , без закріпленої за ним зброї.

На підставі цієї доповіді, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.07.2025 №191, номер обслуги 2 артилерійського взводу артилерійської батареї 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_1 , вважається таким, що 07 липня 2025 року самовільно залишив район тимчасового зосередження підрозділу НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 .

Згідно статті 5 Дисциплінарного статуту стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Статтею 85 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджений наказом Міністерства Оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі – Порядок) №608).

Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку №608 службове розслідування – комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Згідно з п.1 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Згідно пункту 3 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення:

неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;

причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби;

ступеня вини військовослужбовця;

порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;

причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;

причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №608 передбачено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Відповідно до пункту 13 розділу IІІ Порядку №608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Згідно з п.1 розділу IV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Відповідно до п.1 розділу IV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування зобов`язані виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення.

Згідно пункту 1 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

На підставі пункту 1 розділу VІ Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Як установлено судом, 07 липня 2025 року близько 17 години 00 хвилин в районі тимчасового розташування підрозділів 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 (поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 ), під час огляду наявності особового складу, головним сержантом артилерійської батареї НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 виявлено відсутність сержанта ОСОБА_1 , номера обслуги 2 артилерійського взводу артилерійської батареї НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Суд зазначає, що позивач у позовній заяві не заперечує факт самовільного залишення ним місця розташування підрозділу 07.07.2025 та прямування до АДРЕСА_2 , де він 08.07.2025 був переданий військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 представникам військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ч.1 ст.78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, факт прямування позивача 07.07.2025 із місця розташування підрозділу НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 до АДРЕСА_2 не підлягає доказуванню в межах цієї справи.

Також позивач залишив місце розташування підрозділу за відсутності наказу командира, що ним не заперечується.

При цьому, залишення розташування підрозділу та прямування до м. Харків позивач обґрунтовує необхідністю звернення до ВСП для забезпечення дотримання дисципліни у підрозділі після того як звертався до командира НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 та не отримав відповіді.

З цього приводу суд враховує п.14 Статуту внутрішньої служби, яким передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Згідно з п.31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Водночас, належних та допустимих доказів звернення позивача до безпосереднього начальника або наступного прямого начальника із рапортом (усним або письмовим) з питань вирішення питання дотримання військовослужбовцями дисципліни суду не надано.

Надана позивачем роздруківка із месенджера щодо переписки із абонентом « ОСОБА_6 » не доводить звернення до командира встановленим порядком.

Оцінюючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивач без відому та без дозволу командира залишив розташування підрозділу 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 та попрямував до м. Харків.

Вказане, на переконання суду, є порушенням вищенаведених норм Закону №2232-ХІІ, Статуту Внутрішньої служби та Дисциплінарного статуту ЗСУ.

Отже, висновки службового розслідування щодо порушення позивачем наведених нормативно-правових актів суд вважає обґрунтованими.

Щодо доводів позивача про те, що під час службового розслідування не проведено його опитування, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

Відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані).

Отже отримання пояснень військовослужбовця під час проведення службового розслідування є правом, а не обов`язком, та не могло бути отримано в даному випадку у зв`язку з відсутністю позивача.

Крім того, згідно з даними Акту службового розслідування ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення у присутності старшого техніка артилерійської батареї НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_4 та головного сержанта - командира гармати 1 артилерійського взводу НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_5 .

Вказане також підтверджується наявними підписами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на відповідному бланку пояснень.

Доводи позивача про наявність у нього психічних розладів не спростовують порушення ним службової дисципліни.

Також, суд враховує, що відповідно до абз.9, 10 п.15 Розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі – Порядок №260), військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Абзацом 2 п.5 розділу XVI Порядку №260 визначено що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються у випадках невиходу на службу без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Відповідно до п.14 Розділу XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

Крім того, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, Міністром оборони України видано окреме доручення №912/з/29 від 23.06.2022.

Відповідно до ч.2 п.5 окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини.

Змістом п.9 окремого доручення визначено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень не включати військовослужбовців, які: 9.4. Самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

Відтак, позбавлення позивача грошового забезпечення за час відсутності на службі, премії та додаткової винагороди спірним наказом є правомірним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спірний наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 23.07.2025 №2745/НОД про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є правомірним та не підлягає скасуванню.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають. Понесені судові витрати не підлягають розподілу згідно зі ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 .

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ