Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №520/2093/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 квітня 2026 року № 520/2093/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:

1. визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невключення в страховий стаж ОСОБА_1 періодів роботи у повному обсязі з 01.09.1993 року по 15.03.1994 року та з 15.03.1994 року по 06.04.1998 року;

2. зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 22.09.2025 року перерахунок пенсії за віком з включенням до страхового стажу періодів роботи у повному обсязі з 01.09.1993 року по 15.03.1994 року та з 15.03.1994 року по 06.04.1998 року.

Мотивуючи позовні вимоги позивачкою зазначено, що відповідачем протиправно не включено в страховий стаж періоди роботи у повному обсязі з 01.09.1993 року по 15.03.1994 року та з 15.03.1994 року по 06.04.1998 року, оскільки вказані періоди підтверджуються записами в трудовій книжці, а отже, позивачка вважає, що наявні правові підстави для зарахування цих періодів до її страхового стажу. Вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 04.02.2026 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Адміністративний позов направлено на адресу відповідача у відповідності до норм діючого законодавства та доставлено до електронного кабінету останнього 02.02.2026, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа. Також, ухвалу суду від 04.02.2026 направлено та доставлено до електронного кабінету останнього 06.02.2026, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою.

Проте, відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - є громадянкою України, про що свідчить копія паспорта наявна в матеріалах справи.

ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

21.09.2025 року позивачка досягла необхідного пенсійного віку (60 років), передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

21.11.2025 року позивачка вперше звернулась із заявою про призначення пенсії за допомогою онлайн - сервісу: портал Пенсійного фонду України, шляхом подання заяви про призначення пенсії разом із відповідним пакетом документів.

Рішенням Управління ПФУ в Московському районі м. Харкова № 203040025985 від 28.11.2025 року позивачці призначено пенсію з 22.09.2025 року з урахуванням страхового стажу 40 років 1 місяць 29 днів.

При цьому позивачці повідомлено, що для розрахунку стажу права на пенсію прийняті не всі періоди трудової діяльності, які наявні в її трудовій книжці.

07.12.2025 року за допомогою вебпорталу Пенсійного Фонду України позивачкою подано звернення до Пенсійного Фонду України з проханням роз`яснити, які періоди роботи не було зараховано до загального страхового стажу, та вимогою провести перерахунок вже призначеної пенсії за віком та врахувати всі періоди.

Звернення позивача було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 45434-49838/Ф-03/8-2000/25 від 22 грудня 2025 року позивачці повідомлено, що до страхового стажу згідно записів трудової книжки не зараховано періоди роботи з 01.09.1993 року по 15.03.1994 року, оскільки запис про звільнення 14.03.1993, що значно раніше дати звільнення, та період з 15.03.1994 по 06.04.1998, оскільки запис про звільнення завірено печаткою без зазначення коду підприємства.

Позивачка вважає протиправними дії відповідача щодо невключення в страховий стаж періодів роботи у повному обсязі з 01.09.1993 року по 15.03.1994 року та з 15.03.1994 року по 06.04.1998 року, а тому звернулась з цим позовом до суду.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність приписам ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 26 зазначеного Закону встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

За змістом частини першої ст. 1 Закону № 1058-IV термін страховий стаж визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

За приписами статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі-Закон № 1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі по тексту - Інструкція № 58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У пункті 2.6 пункту 2 Інструкції № 58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. у справі №677/277/17.

Суд зауважує на тому, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Разом з цим, суд зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

У постанові Верховного Суду від 11.05.2022 року у справі № 120/1089/19-а, викладена правова позиція, суть якої полягає в тому, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Трудова книжка позивачки НОМЕР_1 містить наступні записи щодо спірного періоду роботи з 01.09.1993 року по 15.03.1994 року:

1. Згідно запису № 9 позивачка з 01.09.1993 року прийнята на посаду бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Кондор» на підставі наказу № 23 від 01.09.1993.

Згідно запису № 10 15.03.1994 року позивачку звільнено за власним бажанням на підставі наказу № 6 від 14.03.1993 року.

Тобто некоректно зазначено дату наказу, що відповідач зазначив підставою для невнесення цього періоду до страхового стажу позивачки, між тим дата звільнення зазначена коректно.

Згідно з наступним записом № 11 15.03.1994 року позивачка прийнята на посаду головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант ЛТД» згідно наказу № 3 від 11.03.1994 року.

Вказані записи у трудовій книжці виконані без виправлень та перекреслень, у чіткій послідовності та відповідності дат, з посиланням на відповідні накази і завірені печатками роботодавців.

Отже некоректне зазначення дати наказу про звільнення позивача (1993 рік замість 1994 року) не є підставою для незарахування зазначеного стажу, оскільки позивачка не несе відповідальності за неправильність внесених до її трудової книжки відомостей.

Період роботи позивачки з 01.09.1993 року по 15.03.1994 року підтверджується записами в її трудовій книжці, а отже наявні правові підстави для зарахування цього періоду до страхового стажу позивачки.

2. Згідно запису № 11 позивачка з 15.03.1994 року прийнята на посаду головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант ЛТД» згідно наказу №3 від 11.03.1994 року.

Згідно запису № 12 06.04.1998 року позивачку звільнено з переведенням до ЗАТ "Торговий дім "Гулівер" за п. 5 ст. 36 КЗпП України згідно наказу № 8 від 06.04.1998 року.

Згідно з наступним записом № 13 позивачка з 06.04.1998 року прийнята на посаду заступника головного бухгалтера ЗАТ «Торговий дім «Гулівер» переведенням з ТОВ «Гарант ЛТД» згідно наказу № 25/1 від 06.04.1998 року.

Підставою для незарахування стажу роботи позивача у ТОВ «Гарант ЛТД» з 15.03.1994 року по 06.04.1998 року відповідач зазначив те, що запис про звільнення завірено печаткою без зазначення коду підприємства.

З цього приводу, суд зазначає, що відсутність на печатці такого реквізиту як код ЄДРПОУ чи ідентифікаційного коду з Єдиного державного реєстру підприємств не може спростовувати наявність трудового стажу та позбавляти позивачку конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.

Період роботи позивача з 15.03.1994 року по 06.04.1998 року підтверджується записами в її трудовій книжці, а отже наявні підстави для зарахування цього періоду до страхового стажу позивача.

До того ж, станом на момент заповнення трудової книжки позивачки директором ТОВ «Гарант ЛТД» (а саме запису про звільнення 06.04.1998 року) були відсутні норми щодо обов`язку підприємства зазначати код на печатці, а тому відмова відповідача у зарахуванні стажу роботи позивача з цих підстав є протиправною.

Отже, трудова книжка позивачки містить всі необхідні записи про роботу у спірні періоди, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивачки.

Водночас, відповідач не висловив жодних зауважень ані щодо реальності вказаних робіт позивача, ані щодо наявності правових підстав для виключення цих періодів із загальної тривалості страхового стажу.

До матеріалів справи відповідачем також не надано доказів того, що спірні записи в трудових книжках позивача є сфальсифікованими або мають підробний характер, а отже, суд приходить до висновку, що у відповідача відсутні підстави для неврахування спірних періодів роботи, відображених в трудових книжках позивача.

Враховуючи вищевикладене, спірні періоди роботи позивачки з 01.09.1993 року по 15.03.1994 року та з 15.03.1994 року по 06.04.1998 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , підлягають врахуванню до страхового стажу позивачки.

З огляду на викладене, суд виснував, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невключення в страховий стаж ОСОБА_1 періодів роботи у повному обсязі з 01.09.1993 року по 15.03.1994 року та з 15.03.1994 року по 06.04.1998 року, є протиправними.

А тому, наявні підстави для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невключення в страховий стаж ОСОБА_1 періодів роботи у повному обсязі з 01.09.1993 року по 15.03.1994 року та з 15.03.1994 року по 06.04.1998 року.

Стосовно вимог зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Частина 2 статті 5 КАС України передбачає, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникав би необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Окрім цього, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. У відповідності до пункту 1 абзацу 1 частини 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як вже встановлено судом та зазначалось вище, всупереч нормам чинного законодавства пенсійний орган не зарахував до страхового стажу позивачки періоди роботи 01.09.1993 року по 15.03.1994 року та з 15.03.1994 року по 06.04.1998 року.

Враховуючи вищезазначене, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивачки суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 з 22.09.2025 року перерахунок пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи у повному обсязі з 01.09.1993 року по 15.03.1994 року та з 15.03.1994 року по 06.04.1998 року, з урахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної заяви.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 241-247, 250, 255, 257-262, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невключення в страховий стаж ОСОБА_1 періодів роботи у повному обсязі з 01.09.1993 року по 15.03.1994 року та з 15.03.1994 року по 06.04.1998 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 22.09.2025 року перерахунок пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи у повному обсязі з 01.09.1993 року по 15.03.1994 року та з 15.03.1994 року по 06.04.1998 року, з урахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.

Стягнути Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 15.04.2026, враховуючи час перебування судді у відпустці, а також з урахуванням наявності сталого енергозабезпечення та Інтернет з`єднання, безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Марина Лук`яненко