Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №480/4488/21 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року Справа № 480/4488/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глазька С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

27 травня 2021 року позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601) про визнання протиправним рішення Міністерства внутрішніх справ України про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням за наслідками первинного огляду інвалідності I групи з 02.05.2019 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності I групи з 02.05.2019 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Вказану позовну заяву позивач обґрунтовував тим, що з 1986 року він проходив службу в органах внутрішніх справ, наказом УМВС України в Сумській області від 09.12.2005 № 134 о/с його звільнено зі служби за вислугу років. Після звільнення отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Рішенням МСЕК від 02.05.2019 йому встановлено I групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Ступінь втрати працездатності – 95%. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі № 480/3841/20 зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності та прийняти рішення у відповідності до вимог "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції". На виконання рішення суду за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення йому одноразової грошової допомоги відповідач прийняв рішення про відмову та 28.04.2021 затвердив відповідний висновок. Вважає таке рішення протиправним та зазначає, що виплата одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, була передбачена ст. 23 Закону України "Про міліцію", відповідно до якої у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. Оскільки група інвалідності встановлена позивачу внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, він має право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, однак відповідач відмовив йому в призначенні такої допомоги. Вважає таку відмову відповідача протиправною та зазначає, що невиплата зазначеної грошової допомоги порушує його конституційні права та гарантії на належний соціальний захист. Просив позов задовольнити. Також просить встановити судовий контроль за виконанням рішення.

Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється. Крім того, Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції на МВС України покладається обов`язок перевірки направлених документів на їх відповідність Порядку. Рішення приймається на підставі наданих матеріалів, що мають відповідати вимогам законодавства та узгоджуватися між собою. Під час розгляду матеріалів щодо позивача виявлено недоліки в оформленні документів, що унеможливлює прийняття рішення. У зв`язку з цим матеріали щодо призначення йому одноразової грошової допомоги повернуто до ліквідаційної комісії ГУМВС України у Сумській області на доопрацювання. Вважає, що порушень вимог чинного законодавства ним не допущено. Просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що дії відповідача не грунтуються на вимогах закону, а тому є протиправними.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 по даній справі, адміністративний позов був задоволений, а саме:

визнано протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням за наслідками первинного огляду інвалідності I групи з 02.05.2019 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності I групи з 02.05.2019 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022 у даній справі апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишено без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 по справі № 480/4488/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.07.2024 по даній справі, касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України було задоволено частково, а саме:

рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022 було скасовано, а справу №480/4488/21 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У мотивувальній частині вказаної постанови, зазначено наступне:

«45. Водночас для правильного вирішення цієї справи обов`язковим є з`ясування судами попередніх інстанцій, чи встановлювалась позивачу до 02.05.2019 (дата встановлення І групи інвалідності) будь-яка нижча група інвалідності або часткова втрата працездатності без встановлення групи інвалідності.

46. Відповідач у касаційній скарзі та в оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги вказує, що ОСОБА_2 25.02.2008 при повторному огляді установлено третю групу інвалідності, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК від 13.03.2008 № 039793.

При цьому вказана виписка із акта огляду МСЕК від 13.03.2008 № 039793 в матеріалах справи відсутня.

Водночас в рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 у справі № 480/2890/19, яке набрало законної сили 10.12.2019, наявне посилання на лист ліквідаційної комісії УМВС в Сумській області в листі від 14.06.2019 № 33/С-13лк, де йдеться про те, що ОСОБА_1 під час первинного огляду МСЕК 17.06.2006 встановлено 60 % втрати професійної працездатності, а під час повторного огляду МСЕК 02.05.2019 встановлено І групу інвалідності та 95% втрати працездатності.

Проте в матеріалах справи зазначені документи теж відсутні.

45. Жодним наведеним обставинам, на які звертав увагу відповідач, зокрема, про встановлення нижчої групи інвалідності позивачу, що передувала встановленню І групи, суди попередніх інстанцій не надали оцінки та не встановили чи не спростували їх, що є обов`язковим для правильного вирішення цього спору.

46. З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.».

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 справу № 480/4488/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії прийнято до свого провадження.

Ухвалами Сумського окружного адміністративного суду витребувались докази у Міністерства внутрішніх справ України (відповідного архіву системи МВС), Головного управління Національної поліції України в Сумській області (архівного підрозділу), Галузевого державного архіву МВС України.

На виконання вказаних ухвал суду надавались відповідні докази, останні матеріали надані 17.03.2026.

Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, наказом УМВС України в Сумській області від 09.12.2005 № 134 о/с його звільнено зі служби в органах внутрішніх справ України за вислугу років. Після звільнення отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а.с.10).

Рішенням МСЕК від 02.05.2019 позивачу встановлено I групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Ступінь втрати працездатності – 95%, огляд первинний (а.с.12,13,14-15).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі № 480/3841/20 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії: визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, що полягали у поверненні на доопрацювання матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності 1 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності та прийняти рішення у відповідності до вимог "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції".

На виконання рішення суду за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідач прийняв рішення про відмову та 28.04.2021 затвердив відповідний висновок (а.с.6-7,9,39).

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" (чинного на час звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ України) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначають Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. N 850 (далі – Порядок N 850).

Відповідно до п. 2 Порядку N 850 у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності днем виникнення права на отримання грошової допомоги є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Матеріалами справи підтверджено, що 02.05.2019 позивачу встановлена перша група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в ОВС, ступінь втрати працездатності – 95%, огляд - первинно (а.с.12,13).

На підставі п. 3 Порядку N 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, зокрема, у разі встановлення інвалідності I групи – у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми (п. 4 Порядку N 850).

Відповідно до п. 14 Порядку N 850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

На виконання вищезазначеної постанови Верховного Суду, судом встановлено, що позивачу у 2006 році вперше встановлено третю групу інвалідності (переогляд мав відбутися 01.03.2010) та 60 відсотків втрати працездатності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується інформацією викладеною у листі Сумського обласного центру медико-соціальної експертизи від 13.03.2020 № 08-01-18/80 (а.с.249), випискою з акта огляду МСЕК від 13.03.2008 (а.с.241) та довідкою про здійснення страхової виплати у 2006 році (а.с.244).

Зазначені докази є належними та допустимими відповідно до статей 73, 76 КАС України, оскільки видані компетентними органами в межах їх повноважень.

Разом з тим суд встановив, що після 01.03.2010 позивач до органів медико-соціальної експертизи не звертався, у зв`язку з чим інвалідність у встановленому законом порядку не підтверджувалась.

Наступного разу, позивач був оглянутий МСЕК 02.05.2019, за результатами чого йому встановлено I групу інвалідності та 95% втрати працездатності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

При цьому з матеріалів справи, зокрема листа МСЕК від 13.03.2020, вбачається, що при визначенні ступеня втрати працездатності у 2019 році МСЕК враховано раніше встановлені 60% втрати працездатності, про що прямо зазначено: «95% втрати працездатності за відрахуванням 60%, встановлених у 2006 році».

Також у вказаному листі зазначається: «Інвалідність настала внаслідок ускладнення перебігу гіпертонічної хвороби, що призвело до гострого порушення мозкового кровообігу з різко вираженим лівобічним геміпарезом до плегії в руці в поєднанні з ускладненням цукрового діабету (хронічна хвороба нирок V ст.)…».

Отже, з урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що інвалідність, встановлена позивачу у 2019 році, є наслідком прогресування тих самих хронічних захворювань, які були підставою для первинного встановлення інвалідності у 2006 році, а тому між цими станами існує безперервний причинний зв`язок.

Сам по собі факт непідтвердження інвалідності у період з 2010 по 2019 роки не свідчить про припинення захворювання або втрату причинного зв`язку між захворюванням та проходженням служби, оскільки такі захворювання мають хронічний характер, що підтверджується матеріалами справи.

Водночас положення пункту 4 Порядку № 850 пов`язують можливість врахування раніше виплаченої суми з фактом первинного встановлення інвалідності та подальшого підвищення її ступеня, а не з безперервністю перебування особи у статусі інваліда.

Таким чином, у даному випадку встановлення у 2019 році I групи інвалідності є продовженням реалізації права позивача, яке виникло у зв`язку з первинним встановленням інвалідності у 2006 році, а не новим самостійним юридичним фактом.

За таких обставин при визначенні права позивача на отримання одноразової грошової допомоги підлягають застосуванню положення пункту 4 Порядку № 850 щодо виплати з урахуванням раніше виплаченої суми.

Водночас суд зазначає, що положення пункту 4 Порядку № 850 встановлюють спеціальні умови реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги у разі підвищення групи інвалідності або ступеня втрати працездатності після первинного її встановлення.

З аналізу наведених норм убачається, що законодавець чітко розмежовує випадки первинного встановлення інвалідності, які породжують самостійне право на отримання грошової допомоги, та випадки подальшої зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, які мають похідний характер і підпадають під регулювання пункту 4 Порядку № 850.

При цьому обов`язковою умовою для здійснення доплати у разі підвищення групи інвалідності є дотримання дворічного строку з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.

Як встановлено судом, позивачу первинно у 2006 році встановлено третю групу інвалідності та 60% втрати працездатності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується належними та допустимими доказами.

Повторне встановлення інвалідності I групи та 95% втрати працездатності відбулося лише 02.05.2019, тобто після спливу значного проміжку часу, що істотно перевищує дворічний строк, визначений пунктом 4 Порядку № 850.

За таких обставин суд дійшов висновку, що підвищення ступеня втрати працездатності та встановлення вищої групи інвалідності у 2019 році не створює для позивача нового самостійного права на отримання одноразової грошової допомоги, а є продовженням раніше встановленого стану, правові наслідки якого вже були реалізовані.

Водночас у зв`язку з пропуском дворічного строку, визначеного пунктом 4 Порядку № 850, право на отримання різниці у розмірі грошової допомоги у позивача відсутнє.

Доводи позивача про те, що встановлення інвалідності I групи у 2019 році є самостійною підставою для отримання одноразової грошової допомоги, суд оцінює критично, оскільки такі доводи не враховують правову природу повторного встановлення інвалідності та суперечать системному тлумаченню положень пунктів 3 та 4 Порядку № 850.

Також суд враховує, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв у межах наданих повноважень та на підставі поданих матеріалів, оцінка яких свідчила про відсутність правових підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги.

Надаючи правову оцінку доводам позивача щодо протиправності відмови відповідача, суд зазначає, що сам по собі факт наявності причинного зв`язку між захворюванням та проходженням служби не є достатнім для задоволення позову, оскільки реалізація права на відповідну виплату повинна здійснюватися з дотриманням усіх умов, визначених законодавством, у тому числі щодо строків.

З огляду на положення статті 2 КАС України щодо меж судового контролю, суд не вправі підміняти собою суб`єкта владних повноважень та приймати рішення замість нього за відсутності встановлених законом підстав для такого рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Міністерства внутрішніх справ України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є правомірним, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

З огляду на ухвалення рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, відповідно до ст.139 КАС України підстав для їх розподілу немає.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601) про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Глазько