Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №460/3201/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2026 року м. Рівне№460/3201/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад позицій учасників справи

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з позовом до Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.02.2026 №073666.

Позивач в обґрунтування позову зазначає про те, що відповідачем протиправно винесена постанова №073666 від 10.02.2026 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн за те, що під час перевірки виявлено, що водій позивача не надав роздруківку даних роботи тахографа за період з 16.01.2026 08 год 50 хв по 17.01.2026 08 год 15 хв за відсутності бланку підтвердження діяльності. Позивач зазначає, що на місці зупинки пред`явив всі передбачені законом документи обліку режиму праці для цифрового тахографа, зокрема роздруківку на паперовому носії з цифрового тахографу та бланк підтвердження діяльності за період з 16.01.2026 08 год 50 хв по 17.01.2026 08 год 15 хв, про що позивач вказав у поясненнях в акті перевірки, а тому в діях позивача відсутні жодні порушення. Таким чином позивач вважає, що вказане в акті перевірки порушення не підтверджене, так як на момент проведення перевірки вказані документи були наявні та надані контролюючому органу, за наведеного, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, де в обґрунтування заперечень проти задоволення позову вказав на те, що позивача притягнуто до відповідальності не за відсутність роздруківки з цифрового тахографа, а за відсутність інформації про час роботи та відпочинку водія ОСОБА_1 за період з 16.01.2026 08 год 50 хв по 17.01.2026 08 год 15 хв, а також відсутній бланк підтвердження діяльності за вказаний період. Наголошує, що водій повинен мати при собі картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а також водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Відповідач просить врахувати суд ту обставину, що у разі невикористання індивідуальної картки водія не здійснюється фіксація режиму праці та відпочинку. Роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв у випадку невикористання картки не відображатиме інформацію про режим праці та відпочинку водія, фіксація режиму праці та відпочинку відбувається лише тоді, коли індивідуальна картка водія розміщена у слоті тахографа. Відповідач звертає увагу, що за умов невикористання особистої картки водія (а просто її наявності у водія, а не у слоті тахографа), така роздруківка не може бути надана, оскільки невикористання особистої картки водія спричиняє неможливість зробити і надати роздруківку роботи тахографа, що на переконання відповідача мало місце в даному випадку. В контексті зазначеного відповідач зазначає про те, що роздруківка є документом похідним від картки водія, адже процес її створення неможливий без використання картки в тахографі. Також відповідач зазначає, що на момент складення акту перевірки №ОАР064518 від 20.01.2026 бланк підтвердження діяльності позивачем для перевірки надано не було. З огляду на вказане, відповідач вважає, що позивач порушив законодавство про автомобільний транспорт, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 19.02.2026 у паперовій формі шляхом надсилання позовної заяви з додатками на адресу суду поштовими засобами, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 20.02.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2026 визначено суддю Максимчука О. О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 23.02.2026 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребував додаткові докази у сторін та встановив строки подання заяв по суті справи.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та 10.03.2026 подав до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Позивач ОСОБА_1 25.01.2002 зареєстрований як юридична особа, основним видом діяльності якої є вантажний автомобільний транспорт, адреса реєстрації - с. Решуцьк Рівненського району Рівненської області, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач є власником транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , та транспортного засобу LAMBERET, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

20.01.2026 о 10 год 45 хв посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті на 471 км а/д М-03 Київ-Харків-Довжанський перевірено транспортні засоби DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 та LAMBERET реєстраційний номер ВК3879XF, що належать позивачу, за кермом перебував позивач.

За результатами вказаної перевірки складено Акт №ОАР064518 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме виявлено порушення статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки під час здійснення міжнародних вантажних перевезень перевізник не забезпечив умови праці та відпочинку водія згідно вимог ЄУТР, а саме: відсутня інформація про роботу та відпочинок водія за період з 16.01.2026 08 год 50 хв по 17.01.2026 08 год 15 хв (час UTC) а також відсутній бланк підтвердження діяльності водія за вказаний період, таким чином позивачем допущено правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Позивач ознайомився з атом перевірки №ОАР064518, про що свідчить його особистий підпис, та зазначив, що надав інспектору бланк підтвердження діяльності під час складання акту.

В подальшому, матеріали вказаної перевірки були направлені для їх розгляду до Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті. За результатами розгляду 10.02.2026 начальником Управління державною нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову №073666 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн за порушення статті 53 Закону №2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ.

Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є постанова Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 10.02.2026 №073666.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду по суті спору.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України).

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом №2344-ІІІ, статтею 2 якого передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", “Про дорожній рух”, чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до статті 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Згідно з абзацом 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 10.09.2014 №442 (далі - Постанова №442) Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Постанова №103) затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 вказаного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону №2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 6 Закону №2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) з дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

В ході розгляду справи з наявних у матеріалах справи копій документів судом встановлено, що посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті на 471 км а/д М-03 Київ-Харків-Довжанський перевірено транспортні засоби DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 та LAMBERET реєстраційний номер ВК3879XF, що належать позивачу, за кермом перебував позивач, щодо дотримання вимог Закону №2344-ІІІ.

За результатами вказаної перевірки складено Акт №ОАР064518 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме виявлено порушення статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки під час здійснення міжнародних вантажних перевезень перевізник не забезпечив умови праці та відпочинку водія згідно вимог ЄУТР, а саме: відсутня інформація про роботу та відпочинок водія за період з 16.01.2026 08 год 50 хв по 17.01.2026 08 год 15 хв (час UTC) а також відсутній бланк підтвердження діяльності водія за вказаний період, таким чином позивачем допущено правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Згідно з пунктом 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт була розглянута 10.02.2026 Управлінням державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (за місцезнаходженням позивача). За результатами розгляду начальником Управління державною нагляду (контролю) у Рівненській області винесено постанову №073666 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн за порушення статті 53 Закону №2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ.

Щодо правомірності винесення оспорюваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу згідно зі статтею 60 Закону №2344-ІІІ по суті встановленого порушення, суд зазначає наступне.

Абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону №2344-III визначено, що виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, тягне за собою накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 53 Закону №2344-ІІІ визначено, що при виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж. Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Таким чином, автомобільні перевізники мають обов`язок забезпечити, а водії пред`явити особам, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт, документи, на підставі яких здійснюються міжнародні перевезення. Крім того, на водіїв покладається обов`язок допускати до перевірки тахографів посадових осіб Укртрансбезпеки, надавати їм тахокарти, а також у разі, якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздрукувати інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що транспортний засіб позивача обладнаний діючими та повіреними цифровим тахографом.

Відповідач зазначає, що під час перевірки здійснення міжнародних перевезень вантажів позивач надав роздруківку з цифрового тахографа, у якій була відсутня інформація про час роботи та відпочинку водія ОСОБА_1 за період з 16.01.2026 08 год 50 хв по 17.01.2026 08 год 15 хв, а також відсутній бланк підтвердження діяльності за вказаний період.

24.06.2010 Міністерство транспорту та зв`язку України наказом №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі Інструкція №385), відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 розділу І якої, Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Вказана Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, а її норми поширюються на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (пункти 1.2, 1.3 Інструкції №385).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 визначені у ній терміни вживаються у такому значенні: тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з пунктом 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: 1) забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; 2) своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; 3) використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; 4) має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; 5) у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); 6) у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 3.5 Інструкції №385 перевізники: 1) забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); 2) зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; 3) аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Відповідно до пункту 3.6 Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема:

- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Таким чином, дія Інструкції № 385 поширюється на усіх автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами. Відповідно, особиста картка водія до цифрового тахографа (тахокарта) та роздруківка даних про роботу і відпочинок входить до переліку обов`язкових документів для здійснення перевезень вантажів, поряд з документом, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах.

Аналізуючи положення вказаних норм, суд зазначає, що дія Інструкції №385 поширюється на усіх автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами та відповідно тахокарти, а також картки водія або роздруківки даних роботи цифрового тахографа (роздруківка обліку режиму праці та відпочинку водія на паперовому носії) є документами, на підставі яких виконуються вантажні перевезення автомобільним транспортом, що відповідно до статті 53 Закону №2344-ІІІ, входять до переліку обов`язкових документів при здійсненні міжнародних перевезень.

11.10.2005 набув чинності Закон України №2819-IV від 07.09.2005 «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)».

Також, 20.12.2010 набрала чинності Поправка №6 до ЄУТР у частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт - надання Бланка підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Частиною 8 статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія це тахокарти, які використовуються в аналоговому тахографі. У свою чергу, для цифрових тахографів не використовуються щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія; для цього приладу необхідно використовувати карту водія, роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

Відтак, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія пред`явлення для перевірки відповідних документів та додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт при здійсненні міжнародних перевезень (зокрема встановлено обов`язок водіїв роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв).

З наявних в матеріалах справи доказів суд встановив, що позивачем 20.01.2026 надано для перевірки посадовим особам Державної служби України з безпеки на транспорті роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія, що відповідачем не заперечується.

Однак, в вказаній роздруківці відсутня інформація про час роботи та відпочинку водія ОСОБА_1 за період з 16.01.2026 08 год 50 хв по 17.01.2026 08 год 15 хв.

Відповідно до бланку підтвердження діяльності від 17.01.2026, копія якого наявна в матеріалах справи, водій ОСОБА_2 в період з 16.01.2026 08 год 50 хв по 17.01.2026 08 год 15 хв виконував іншу роботу, відмінну від керування транспортним засобом. Даний бланк підтвердження діяльності заповнений належним чином та датований 17.01.2026.

З наявного в матеріалах справи відеозапису з портативного відеореєстратора інспектора, судом встановлено, що ОСОБА_1 під час проведення перевірки надавалися роздрукована на паперовому носії інформація про роботу та відпочинок водія а також бланк підтвердження діяльності.

Крім того, ОСОБА_1 в акті №ОАР064518 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом в графі "пояснення водія" зазначив про те, що надав для перевірки бланк підтвердження діяльності.

Водночас суд звертає увагу на те, що відповідно до оскаржуваної постанови від 10.02.2026 №07366 позивача було притягнуто до відповідальності саме за виконання резидентами України міжнародних перевезень вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 53 Закону №2344-III, а саме відсутність інформації про роботу та відпочинок водія за період з 16.01.2026 08 год 50 хв по 17.01.2026 08 год 15 хв (час UTC) за відсутності бланку підтвердження діяльності за вказаний період. Однак, як вже встановлено судом, позивачем надавалися для перевірки роздрукована на паперовому носії інформація про роботу та відпочинок водія а також бланк підтвердження діяльності за спірний період.

Суд зазначає, в разі якщо документ був пред`явлений, а контролюючий орган вважає наявну у ньому інформацію неповною чи недостовірною, то такі обставини можуть бути предметом окремої оцінки, однак не є підставою для накладення стягнення на підставі абзацу 6 частини 1 статті 60 вказаного Закону, оскільки диспозиція вказаної норми не передбачає оцінки контролюючим органом змісту наданих до перевірки документів.

На думку суду, контролюючий орган не надав належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки 20.01.2026 позивач не надав роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія за період з 16.01.2026 08 год 50 хв по 17.01.2026 08 год 15 хв.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду справи відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності та обґрунтованості висновків акту перевірки від 20.01.2026 №ОАР064518 про порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ. А тому на переконання суду відповідач не мав правових підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 грн згідно з абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону №2344-III.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №073666 від 10.02.2026 прийнята всупереч вимогам Закону України «Про автомобільний транспорт» та без урахування обставин, які мали значення для її прийняття, а тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

5. Розподіл судових витрат.

При зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо визнання протиправною та скасування постанови відповідача, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв`язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до вимог частини 1 статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 10.02.2026 №073666 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 );

Відповідач - Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Відінська, 8, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33023; код ЄДРПОУ: 39816845).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК