Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №400/12840/25 — Миколаївський окружний адміністративний суд

Суд: Миколаївський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: охорони здоров’я, з них

Дата: 15 квітня 2026 р.

Справа: №400/12840/25

Суддя: Гордієнко Т. О.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 р. № 400/12840/25

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаКомунального некомерційного підприємства "Новоукраїнська міська лікарня" Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області, пров. Лікарняний, 1,м. Новоукраїнка,Новоукраїнський р-н, Кіровоградська обл.,27100,

провизнання протиправним та скасування рішення від 19.08.2025 року № 83/25/992/ВТ в частині; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач- звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Новоукраїнська міська лікарня» Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Новоукраїнської міської лікарні» Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області від 19.08.2025 року № 83/25/992/ВТ в частині визначення причини інвалідності як «загальне захворювання», зобов`язання експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Новоукраїнської міської лікарні» Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області провести повторне оцінювання причин інвалідності з обов`язковим урахуванням наявних медичних документів та встановити причину інвалідності відповідно до п. 23 Постанови №1338 - як «захворювання, одержане в період проходження служби в органах внутрішніх справ».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що неправильне визначення причини інвалідності призвело до порушення прав позивача на належний соціальний захист, встановлений законодавством України. Експертна команда, попри існування Свідоцтва ВЛК, архівних документів лікування, а також довідки МСЕК від 29.02.2004 № 014934, довідки МСЕК від 19.07.2004 року № 010760, не дослідила ці матеріали, не витребувала додаткових документів, що прямо передбачено пунктами 9 і 21 Порядку, не встановила фактичні обставини щодо походження захворювання і без достатніх підстав перекваліфікувала причину інвалідності з підтвердженої документами травми, отриманої в період служби, на «загальне захворювання», що не відповідає ні медичним даним, ні законодавству. Рішення експертної команди у частині визначення причини інвалідності суперечить фактичним обставинам, не ґрунтується на медичних документах, порушує вимоги Постанови №1338, Закон №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю», а також принципи законності та об`єктивності медико-експертного оцінювання. У зв`язку з цим воно є незаконним і підлягає скасуванню, а експертна команда має бути зобов`язана визначити причину інвалідності позивача відповідно до документів — як травму/захворювання, одержане у період проходження служби в органах внутрішніх справ, згідно з п. 23 Порядку №1338. Відповідач позов не визнає, оскільки направлення на проведення оцінювання було сформоване уповноваженим лікарем в електронній системі охорони здоров`я відповідно до вимог чинного законодавства. У направленні на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи чітко та однозначно визначено причину інвалідності - «загальне захворювання». Зазначені відомості є офіційними даними електронної системи охорони здоров`я та підлягають обов`язковому врахуванню Експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи. Повноваження щодо самостійної зміни або коригування причини інвалідності, визначеної у направленні, без подання належних підтверджувальних документів законодавством не передбачені. Під час проведення оцінювання повсякденного функціонування особи Експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Новоукраїнська міська лікарня» були розглянуті всі документи, подані Позивачем, а також ті, що містилися в електронній системі охорони здоров`я. При цьому у витягу з акта огляду МСЕК № 014934, а також у довідці, яка була додана самим Позивачем до позовної заяви, чітко зазначено, що травма не пов`язана з виконанням службових обов`язків. Суд не наділений повноваженнями підміняти собою діяльність експертних команд та здійснювати власну оцінку медичних висновків. Судовий контроль у цій категорії справ обмежується перевіркою дотримання процедури прийняття рішення. Позивачем не доведено фактів порушення Експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 1338 або перевищення повноважень.

Відповідно до ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Витяг з рішення експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи № 83/25/992/ВТ від 19.08.2025 свідчить (п.5), що позивачу встановлена ІІ група інвалідності,п.6-безстроково, п.8, що причина інвалідності позивачу визначено як «загальне захворювання».

Витяг з акт огляду МСЕК № 124765 від 30.06.1998 свідчить, що позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності «захворювання не пов`язано з виконанням службових обов`язків».

Свідоцтво про хворобу№ 324 від 09.06.1998 свідчить, що ВЛК УВС в Миколаївській області встановило, що травма не пов`язана з виконанням обов`язків служби.

Позивач не погодився з визначенням експертною командою причинного зв`язку «загальне захворювання», оскільки травма сталась в період перебування його на службі в органах внутрішніх справ, хоча і не була пов`язана з виконанням службового завдання.

Згідно положень частин 1ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІ1( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. З Закону Хе 875-ХІІ).

Абзацом четвертим статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961(в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено, що інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи визначає Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».

Цей Порядок визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).

П.6. Оцінювання осіб з числа військовослужбовців Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту проводиться з метою встановлення або перегляду групи, причини, строку інвалідності та визначення відсотка втрати працездатності на підставі рішень (постанов) військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії та документів, зазначених у пунктах 21 і 22 цього Порядку.

9. Експертні команди:

2) формують результати оцінювання на підставі відомостей про стан здоров`я особи, зокрема обов`язково на підставі тих, що містяться в електронній системі охорони здоров`я, та в медичній документації, що була внесена до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи в сканованому вигляді лікарем, який направив на проведення оцінювання;

14. Оцінювання проводиться з використанням електронної системи після початку її функціонування та електронної системи охорони здоров`я.

22. З метою підтвердження причини настання інвалідності до електронного направлення можуть додаватися такі документи:

1) у разі настання інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві - акти розслідування за формами, що встановлені додатками 11, 11-1 до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. № 337, або рішення суду про встановлення факту отримання травми на виробництві;

2) у разі настання інвалідності внаслідок професійного захворювання, передбаченого переліком професійних захворювань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1662 (Офіційний вісник України, 2000 р., № 45, ст. 1940), - акти розслідування за формами, що встановлені додатками 11 і 21 до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. № 337;

3) у разі настання інвалідності колишніх військовослужбовців у зв`язку з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби - надаються рішення (постанови) за результатом проведення військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії за формою, визначеною законодавством, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання);

4) у разі настання інвалідності у зв`язку з хворобами, перенесеними у дитинстві, - надаються документи закладів охорони здоров`я, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до 18-річного віку;

5) у разі настання інвалідності в осіб до 18-річного віку внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного з бойовими діями у період Другої світової війни чи з їх наслідками, - надаються медичні документи, які підтверджують факт поранення чи захворювання, або рішення суду щодо зазначених подій та висновків закладів охорони здоров`я;

6) з метою визначення ступеня втрати здоров`я, групи і часу настання інвалідності та її причинний зв`язок із Чорнобильською катастрофою надаються такі документи:

23. На підставі документів, зазначених у пункті 22 цього Порядку, експертною командою фіксується причина інвалідності:

1) загальне захворювання;

2) інвалідність з дитинства;

3) нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я);

4) професійне захворювання;

5) травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання:

31. Під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я.

Результати проведення оцінювання

40. За результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства:

-ступеня обмеження життєдіяльності особи;

-потреби у продовженні тимчасової непрацездатності;

-інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують;

-ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках);

-наявності медичних показань на право одержання особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, автомобіля і протипоказання до керування ним, що визначаються відповідно до переліку медичних показань і протипоказань, затвердженого МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики;

-потреби у постійному сторонньому догляді;

-потреби в отриманні соціальної, психолого-педагогічної, професійної, трудової та/або фізкультурно-спортивної реабілітації;

-обсягів та видів необхідних допоміжних засобів реабілітації та/або медичних виробів;

- потреби в отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я та у разі визначення такої потреби головуючий формує електронне направлення для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я ,

Оскарження результатів оцінювання

57. Рішення експертних команд щодо результатів оцінювання можуть бути оскаржені особами, яким було проведено таке оцінювання (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або до адміністративного суду.

Позивач обґрунтовує протиправність спірного рішення тим, що відповідач порушив п.п.9,31 Постанови КМУ №1388.

Доказів того, що відповідач при прийнятті спірного рішення сформував результати оцінювання не на підставі відомостей, що містяться в електронній системі охорони здоров`я, та в медичній документації, та під час розгляду справи члени експертної команди не дослідили всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи матеріали справи не містять.

Суд погоджується з доводами відповідача, що у витягу з акта огляду МСЕК № 014934 та свідоцтво про хворобу ВЛК № 324 від 09.06.1998, зазначено, що травма не пов`язана з виконанням службових обов`язків. Зазначені документи є офіційними, чинними та містять однозначний висновок уповноваженого органу щодо відсутності причинно-наслідкового зв`язку між отриманою травмою та виконанням службових обов`язків. Таким чином, наявні у матеріалах справи документи не підтверджують доводів позивача про те, що інвалідність настала внаслідок захворювання або ушкодження здоров`я, одержаного під час проходження служби. Сам факт отримання травми або погіршення стану здоров`я у період перебування на службі без встановлення її зв`язку з виконанням службових обов`язків не є правовою підставою для визначення причини інвалідності як такої, що пов`язана з проходженням служби.

Щодо непогодження позивача з причиною інвалідності «загальне захворювання» суд зазначає, що у цьому контексту варто звернути увагу на постанову від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20, у якій Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, питання визначення причини інвалідності у позивача за результатами проходження процедури оцінювання повсякденного функціонування особи є дискреційними повноваженнями експертної команди, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень МСЕК(експертних команд), суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку експертної команди виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади- експертна команда та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Позивач, всупереч ст.77 КАС України не довів суду належними та допустимими доказами, що відповідач допустив порушення процедури оцінювання повсякденного функціонування особи.

Тому позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. О. Гордієнко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua