Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №340/22/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/22/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі – відповідач), у якій просить суд, з урахуванням уточнених позовних вимог:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30 грудня 2025 року про відмову у наданні йому відстрочки;

- зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути його заяву про надання відстрочки відповідно до вимог закону.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 . 29.12.2025 через центр надання адміністративних послуг Компаніївської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області подав заяву про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації, на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (далі – Закон №3543-ХІІ), у зв`язку з перебуванням на утриманні трьох дітей. До заяви долучив вичерпний перелік документів, якими підтверджується наявність права на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Однак, за результатом розгляду вказаної заяви комісія ухвалила рішення про відмову у надані відстрочки. Причиною відмови вказано те, що відсутнє рішення суду про стягнення аліментів або договір на утримання дитини.

Вважає таке рішення протиправним, адже норми Закону №3543-ХІІ не передбачають таких умов для отримання відстрочки як наявність судового рішення про стягнення аліментів. Вважає, що ним дотримано вимог постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, а відтак відповідачем незаконно відмовлено у наданні вказаної відстрочки, з огляду на що він і звернувся із даним позовом до суду.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обгрунтування заперечень зазначив, що позивач 29.12.2025 через центр надання послуг звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 через центр надання адміністративних послуг із заявою №20251229-261136 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. До заяви надав копії наступних документів: військового квитка ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 ; витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17.12.2025 №378; свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 ; свідоцтва про народження ОСОБА_2 (повторно) серія НОМЕР_4 ; свідоцтва про народження ОСОБА_3 серія НОМЕР_5 ; свідоцтва про народження ОСОБА_4 серія НОМЕР_6 .

За результатами розгляду заяви позивача від 29.12.2025 про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ прийнято рішення, оформлено протоколом від 30.12.2025 №15, про відмову у наданні відстрочки.

Вказує, що позивач до заяви про надання відстрочки від 29.12.2025 не долучив документи на підтвердження факту розірвання шлюбу з ОСОБА_5 та відповідно факт перебування на його утриманні дитини або ж відсутність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Окрім цього, згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_6 , виданого 03.06.2015 року виконкомом Билбасівської селищної ради Слов`янського району Донецької області, батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_6 . Відомості про відсутність у ОСОБА_4 батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їй належне утримання або інші документи, на підставі яких у ОСОБА_1 виник обов`язок її утримувати також відсутні.

З цих підстав вважає спірне рішення законним, позовні вимоги необгрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову.

09.01.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

19.01.2026 позивача надав суду заяву про усунення недоліків позовної заяви до якої долучив позовну заяву, викладену у новій редакції.

22.01.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), витребувано у відповідача докази по справі.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21.12.2025 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відомостями з військового квитка серії НОМЕР_1 (а.с. 64зв.-65).

15.02.2018 позивач зареєстрував шлюб із ОСОБА_7 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , повторно виданого Фортечним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому 24.12.2025, ОСОБА_1 є батьком неповнолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 від шлюбу з ОСОБА_5 (а.с. 39).

Рішенням Слов?янського міськрайонного суду Донецької області від 20.11.2020 у справі № 243/8747/20 шлюб між позивачем та ОСОБА_5 розірвано (а.с. 45-46).

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12.03.2021 у справі 243/394/2021 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

26.09.2023 позивач зареєстрував шлюб із ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 26.09.2023 серія НОМЕР_8 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 17).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 05.02.2025 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_1 є батьком неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 від шлюбу з ОСОБА_9 (а.с. 10).

ОСОБА_9 також є матір`ю неповнолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 від попереднього шлюбу із ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , виданого 03.06.2015 виконавчим комітетом Билбасівської селищної ради Слов`янського району Донецької області (а.с. 15).

29.12.2025 позивач через центр надання адміністративних послуг Компаніївської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області звернувся із заявою №20251229-261136 до ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". До заяви позивач долучив копії таких документів: військового квитка ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 ; витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17.12.2025 №378; свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 ; свідоцтва про народження ОСОБА_2 (повторно) серія НОМЕР_4 ; свідоцтва про народження ОСОБА_3 серія НОМЕР_5 ; свідоцтва про народження ОСОБА_4 серія НОМЕР_6 (а.с. 63-67).

Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань розгляду документів для оформлення військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період, 30.12.2025 розглянуто заяву ОСОБА_1 та прийнято протокольне рішення про відмову в наданні відстрочки від призову під час мобілізації на особливий період відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ у зв`язку з відсутністю рішення суду про розірвання шлюбу із ОСОБА_5 та про сплату аліментів на ОСОБА_2 (а.с. 62).

Про прийняте рішення Комісією проінформовано позивача Повідомленням №4/3269 31.12.2025 (а.с. 62зв.)

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Законом №3543-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Так, статтею 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону №3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, згідно пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Відповідно до частин 7, 8 статті 23 Закону №3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов`язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.

Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16 - 23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.

За змістом пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16 - 23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Заява повинна містити такі обов`язкові відомості про військовозобов`язаного: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України); дату народження; адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування); адресу електронної пошти; контактний номер телефону.

Військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів подають заяву про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації за формою згідно з додатком 4 особисто на ім`я голови комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі за місцем перебування на військовому обліку.

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Адміністратор центру невідкладно засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг формує та передає заяву відповідно до Порядку подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560 (Офіційний вісник України, 2024 р., №49, ст. 2979), - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2025 р. №1364.

Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (Центральним управлінням або регіональним органом СБУ чи відповідним підрозділом розвідувального органу) не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі).

Приписами пункту 60 Порядку №560 передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов`язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7.

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Перевірка підстав у військовозобов`язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім випадків, коли відстрочка від призову оформляється та надається автоматично відповідно до пункту 59 цього Порядку) здійснюється посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) відповідно до їх функціональних обов`язків за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період особам, зазначеним у підпунктах 3 - 6 пункту 2, пункті 4 додатка 5, надається на строк дії відповідних законних підстав.

Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", наведений у додатку 5 до Порядку №560.

Зокрема, документами, що підтверджують право на відстрочку для категорії осіб, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII (у редакції час спірних правовідносин) є: свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів: свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше); рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним; рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним; письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні; свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька); інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) "стягнення аліментів" з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.

Отже, військовозобов`язаний при зверненні із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII повинен надати докази перебування на його утриманні трьох і більше дітей. та відсутності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

При цьому, суд зазначає, що норма пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не ставить право військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу у залежність виключно від батьківства, водночас вирішальне значення має саме факт перебування дітей (трьох і більше дітей віком до 18 років) на його утриманні.

Згідно із статтею 133 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 №2947-III (далі – СК України), якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Відповідно до частини 1 статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Статтею 157 СК України визначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Частинами 1, 2, 3 статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Отже, законодавець безальтернативно наголошує на тому, що батько зобов`язаний брати участь у її вихованні та утримувати своїх неповнолітніх дітей навіть в тому випадку, коли не проживає разом з ними. Форми такого утримання можуть різнитись. Тобто, законодавець надає право сторонам сімейних правовідносин диспозитивно вирішити питання про форму утримання дитини одним із батьків, який проживає окремо.

Судом встановлено, що позивач є батьком двох неповнолітніх дітей від різних шлюбів: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 від шлюбу з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 від шлюбу з ОСОБА_9 .

Шлюб між позивачем та ОСОБА_5 було розірвано рішенням Слов?янського міськрайонного суду Донецької області від 20.11.2020 у справі № 243/8747/20.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12.03.2021 у справі 243/3942021 визначено місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_5 .

Оскільки шлюб позивача із ОСОБА_5 розірвано за рішенням суду, місце проживання дитини визначено з матір`ю без визначення розміру аліментів на її утримання, тому на підтвердження факту перебування у нього на утриманні сина від попереднього шлюбу мав надати: свідоцтво про народження дитини; рішення суду про розірвання шлюбу; письмовий договір між батьками про участь другого з батьків у його вихованні; інформацію з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) "стягнення аліментів" з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.

Доказів того, що наведені документи за виключенням копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , подавався позивачем разом із заявою про надання відстрочки від мобілізації до матеріалів справи не надано.

Крім цього, позивач вказує, що на його утримання знаходиться донька ОСОБА_9 від попереднього шлюбу - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до статті 268 СК України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Суд може звільнити вітчима, мачуху від обов`язку по утриманню падчерки, пасинка або обмежити його певним строком, зокрема у разі: 1) нетривалого проживання з їхнім матір`ю, батьком; 2) негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини.

Таким чином, на відміну від батьків, обов`язок вітчима щодо утримання падчерки та пасинка не є безумовним, а виникає виключно за наявності визначених законом обставин, тоді як право вітчима брати участь у вихованні падчерки та пасинка реалізується за умови їх спільного проживання однією сім`єю.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.12.2023 року у справі №160/11228/23, у якій, хоча спір і виник щодо звільнення військовослужбовця зі служби, суд касаційної інстанції, застосовуючи норми сімейного законодавства у подібних правовідносинах, зазначив, що особа, перебуваючи у шлюбі з матір`ю дітей, має право на участь у їх вихованні за умови спільного проживання однією сім`єю, однак обов`язок щодо їх утримання як вітчима виникає лише у разі відсутності матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або якщо такі особи з поважних причин не можуть надавати належного утримання, що є релевантним і для вирішення даного спору щодо надання відстрочки.

Отже, обставина спільного проживання із донькою дружини ОСОБА_4 сама по собі не є безумовною підставою для висновку про перебування дитини на утриманні позивача у розумінні вимог законодавства. Позивач не є усиновлювачем, опікуном чи піклувальником дитини, а відтак не набув передбаченого законом статусу особи, на яку покладено обов`язок її утримання.

При цьому, позивачем ні до заяви про надання відстрочки від 29.12.2025, ні до позовної заяви не долучено документів, які свідчать про відсутність у падчерки батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їй належне утримання.

Зі змісту витягу з протоколу від 30.12.2025 №15 відмову у наданні відстрочки позивачу прийнято з підстав відсутності рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 , тобто документів на підтвердження факту утримання дитини від попереднього шлюбу.

Суд наголошує на тому, що в контексті спірних відносин, визначальним є встановлення факту утримання позивачем трьох неповнолітніх дітей, і такий факт має підтверджуватись достатніми і допустимими доказами.

Таким чином, позивачем надано відповідачу документи, які підтверджують, що він є батьком двох неповнолітніх дітей віком до 18 років (свідоцтва про народження дітей) та проживання однією сім`єю із донькою дружини від попереднього шлюбу. Однак, документів, які б підтверджували факт перебування на його утриманні сина від першого шлюбу ОСОБА_2 , а також падчерки ОСОБА_4 не долучив.

Надана суду разом із позовною заявою довідка Слов`янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №86366 від 21.10.2025 про відсутність на примусовому виконанні Відділу щодо стягнення аліментів по виконавчим провадженням стосовно ОСОБА_1 не є тим документом, що підтверджує домовленість між батьками про його участь вихованні ОСОБА_2 та перебування на утриманні. Крім цього, така довідка датована 21.10.2025, у той час, як із заявою про надання відстрочки позивач звернувся 29.12.2025, тобто більше, ніж через два місяці.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого комісією комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 рішення, оформлене протоколом №15 від 30.12.2025, про відмову у надані ОСОБА_1 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Суд зазначає, що факт попереднього звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з наявністю на утриманні трьох неповнолітніх дітей сам по собі не підтверджує автоматичного права на відстрочку згідно з пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ, адже підстави звільнення з військової служби та підстави надання відстрочки від призову під час мобілізації врегульовані різними нормативно-правовими актами, стосуються різних суб`єктів права, та не передбачають їх автоматичного взаємного застосування.

Сам по собі факт звільнення особи з військової служби з певної підстави не свідчить про наявність у неї права на відстрочку від призову, оскільки для застосування останньої необхідне встановлення відповідності особи умовам, прямо визначеним спеціальним, яким є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі — КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.

Обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №520/2261/19.

З врахуванням наведених норм чинного законодавства, встановлених обставин справи та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241 — 246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 16 квітня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 , АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ).

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_10 , АДРЕСА_4 ).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК