Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №280/1019/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 квітня 2026 року Справа № 280/1019/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), що полягає у не виплаті ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 за №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 за №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до записів у п.5 (стор. 2) та п.17 (стор. 8) військового квитка серії НОМЕР_4 , виданого 16.06.2021 Позивачу ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - Військовий квиток) 17.06.2021 Позивач був призваний на строкову військову службу та зарахований до списків особового складу позивача, як військовослужбовець строкової військової служби. На час призову на строкову військову службу вік позивача становив 19 повних років. Згідно з записами у п. 19 (стор. 10) Військового квитка, 17.06.2021 позивачу присвоєно військове звання солдат, а 23.12.2021 - старший солдат. 21.03.2023 між позивачем та Міністерством внутрішніх справ України укладено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу (надалі - Контракт). На день укладання Контракту вік позивача становив 21 повний рік. Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджуються посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_5 виданим 13.02.2025 Головним управлінням Національної гвардії України. Сумарна кількість календарних днів у вказаних періодах склала 186 днів (31 календарний день у період з 01.05.2022 по 31.05.2022 + 30 календарних днів у період з 01.06.2022 по 30.06.2022 + 3 календарних дні у період з 01.07.2022 по 03.07.2022 + 26 календарних днів у період з 06.07.2022 по 31.07.2022 + 2 календарних дні у період з 01.08.2022 по 02.08.2022 + 23 календарних дні у період з 05.08. 2022 по27.08.2022 + 17 календарних днів у період з 15.05.2024 по 31.05.2024 + 19 календарних днів у період з з 01.06.2024 по 19.06.2024 + 7 календарних днів у період з 25.07.2024 по 31.07.2024 + 4 календарні дні з 01.08.2024 по 04.08.2024 + 13 календарних днів з 18.09.2024 по 30.09.2024 + 11 календарних днів у період з 01.10.2024 по 11.10.2024). 12.12.2025 Позивач, через командира відділення, подав Відповідачу рапорт з клопотанням про здійснення виплати йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах та включення в наказ про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень та документи, які підтверджують право позивача на таку виплату. Файл з назвою «витяг з протоколу Шутько» - це витяг з протоколу засідання комісії щодо розгляду документів стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2026 № 1. Зі змісту витягу вбачається, що в результаті розгляду рапорту командира автотранспортного батальйону підполковника ОСОБА_2 , щодо включення до проєкту наказу на виплату одноразової грошової винагороди Позивача та доданих до нього копій/витягів документів, а саме: ID-карти, військового квитка, витягу з інформаційно-аналітичної системи «обліку відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», посвідчення УБД, «довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України», контракту про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України, витягів з журналу бойових дій автотранспортного батальйону НОМЕР_6 броп за 15.05.2024, 19.06.2024, 25.07.2024, 04.08.2024, 18.09.2024, 11.10.2024, а також заслуховування інформації військовослужбовців та працівників Відповідача, які відповідають за роботу у певних напрямках, комісія дійшла до висновку про відсутність підстав для включення Позивача до проєкту наказу на виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень з причин: 1) підтвердження участі у бойових діях Позивача строком 71 день, що менше 6 (шести) місяців; 2) нерозповсюдження абзацу 4 п.4 ПКМУ 153 на військовослужбовців, які уклали контракти про проходження військової служби з числа осіб, призваних до оголошення воєнного стану на строкову військову службу. Вважає викладені висновки відповідача протиправними. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 10.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги оскільки в Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 чітко зазначено критерії, яким повинні відповідати військовослужбовці, щоб отримати передбачену одноразову грошову допомогу, зокрема, безпосередня участь в бойових діях у визначених районах ведення бойових дій, при цьому, Відповідач зазначає що Позивач перебував на посадах забезпечення, всупереч меті експериментального проекту. Зазначає, що надана позивачем Довідка за формою Додатку № 6 не є тим документом, який містить відомості про залучення особи до виконання бойових завдань, а лише фіксує загальні періоди участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Зазначає, що У Відповідача відсутні докази щодо безпосередньої участі у бойових діях Позивача у конкретно визначених в Постанові № 153 районах ведення воєнних (бойових) дій. Таким чином, враховуючи той факт, що Позивач з 17.06.2021 проходе військову службу тільки у Військовій частині НОМЕР_1 , наявні підстави вважати, що Позивач не приймав безпосередню участь в бойових діях в районах, що визначені в абзаці 2 пункту 4 Постанови № 153, у зв`язку з чим, право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах - не набув. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що Чинне на сьогоднішній день законодавство України не має чіткого визначення термінів «безпосередня участь у бойових діях» та «безпосередня участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України», або описів ознак такої участі. Зазначає, що Позивач є учасником бойових дій на підставі п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», про що зазначено у виданому йому посвідченні учасника бойових дій. Тобто, безпосередня участь Позивача у бойових діях визнана і підтверджена державою, попри безпідставні зворотні твердження Відповідача. Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 08.05.2025 №4005, видана Позивачу Відповідачем містить інформацію, що Позивач у певні періоди часу (сумарною кількістю 186 днів) брав безпосередню участь у таких заходах на території Запорізької та Донецької областей (певні частини обох областей є окупованими, а певні частини – території активних бойових дій). інформація, зазначена в Довідці про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 08.05.2025 №4005, виданій Позивачу Відповідачем, підтверджує безпосередню участь Позивача у бойових діях, а твердження Відповідача про зворотне є безпідставним та необґрунтованим. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 10.04.2026 клопотання відповідача про поновлення строку для надання відзиву на позовну заяву, - задоволено. Поновлено та прийнято до розгляду відзив на позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Суддя ОСОБА_3 з 23.03.2026 по 29.03.2026 перебувала у відпустці.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З військового квитка серії НОМЕР_4 , виданого 16.06.2021 вбачається, що ОСОБА_1 17.06.2021 було призвано на строкову військову службу і направлено у військову частину.

21.03.2023 між позивачем та Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 укладено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 08.05.2025 №4005 вбачається, що з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 03.07.2022, з 06.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 02.08.2022, з 05.08.2022 по 27.08.2022, з 15.05.2024 по 31.05.2024, з 01.06.2024 по 19.06.2024, з 25.07.2024 по 31.07.2024, з 01.08.2024 по 04.08.2024, з 18.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 11.10.2024 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області, Донецькій області.

До кримінальної відповідальності та/або до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення та/або до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни позивач не притягувався. Зазначене підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» щодо ОСОБА_1 , сформований Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України ФОВА-005230962 від 12.12.2025 та листом відповідача від 30.01.2026 №10/29/12-Х-89-АЗ.

12.12.2025 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із рапортом про виплату позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах та включення в наказ про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії щодо розгляду документів стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2026 №1 вбачається, що відсутні підстави для включення позивача до проекту наказу на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах. В обґрунтування зазначено, що в абзаці другому пункту 4 ПКМУ 153 відсутня норма щодо виплати винагороди у повному обсязі військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, а з абзацу 5, 6 пункту 4 11КМУ 153 вбачається, що з наданих військово-облікових документів з`ясовано, що старший солдат ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваний на строкову військову службу до військової частини НОМЕР_1 17.06.2021 року на посаду «стрілець за штатом». З 17.06.2021 проходив службу на посадах солдатського складу. З даним військовослужбовцем укладено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України з 21.03.2023 року до оголошення демобілізації. На даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді «такелажника 2-го евакуаційного відділення ремонтної роти автотранспортного батальйону». Відповідно до записів в ЖБД атб 15 броп встановлено періоди виконання завдань, загальна кількість днів з виконання завдань - 71 день. Старший солдат ОСОБА_1 за медичною допомогою не звертався. Документи, щодо підтвердження поранень (контузій, травм, каліцтв), які пов`язані із захистом Батьківщини та надають право на виплату одноразової грошової винагороди старшому солдату ОСОБА_1 - відсутні. Виплата винагороди здійснюється військовослужбовцям, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу та відповідають вимогам, щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому пункту 4. Зважаючи на викладене вище, старший солдат ОСОБА_1 є військовослужбовцем з числа осіб, що призвані на строкову військову службу, та в подальшому прийняті на військову службу за контрактом під час дії воєнного стану.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, щодо не виплати грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 за №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Щодо доводів представника відповідача, про необхідність залишення позовної заяви без руху у зв`язку з несплатою позивачем судового збору, суд зазначає наступне.

Щодо сплати судового збору суд враховує позицію Верховного Суду, викладену ухвала від 03.07.2024 у справі №567/79/23.

Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати збору, зокрема, звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України – у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав (п. 13).

Предметом спору в цій справі є захист прав та інтересів УБД, пов`язаних з не виплатою позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах.

Отже, позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», протилежного відповідачем не доведено.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон 2232-ХІІ).

Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Спірним питанням у даній справі є виплата позивачу одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови № 153.

Суд звертає увагу на те, що застосовним у даними випадку є саме п. 3, 4 вказаної постанови, оскільки Порядок № 153 передбачає укладення контракту за відповідною формою, натомість п. 3, 4 Постанови регламентує випадки укладення контракту до набрання законної сили відповідними постановою та порядком.

Отже, п.3, 4 Постанови № 153 у якості ознак відповідності визначає такі вимоги:

особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану;

проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій);

строк участі в бойових діях, станом на 13.02.2025, становить не менше шести місяців.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 08.05.2025 №4005 вбачається, що з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 03.07.2022, з 06.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 02.08.2022, з 05.08.2022 по 27.08.2022, з 15.05.2024 по 31.05.2024, з 01.06.2024 по 19.06.2024, з 25.07.2024 по 31.07.2024, з 01.08.2024 по 04.08.2024, з 18.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 11.10.2024 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області, Донецькій області.

Сукупна кількість днів участі в бойових діях перевищує 6 місяців.

Щодо доводу відповідача про те, що довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України №4005, видана відповідачем 08.05.2025, не є підтвердженням участі позивача у бойових діях, суд зазначає таке.

Відповідно до абз. 1 пп. 4 п. 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (далі – Порядок № 413) підставою для надання заявникам статусу учасника бойових дій, зокрема, для заявників з числа осіб, зазначених в абз. 1 п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, є довідка за формою згідно з додатком 6 (довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України).

Виходячи із зазначеного, суд критично оцінює зазначені доводи відповідача, оскільки досліджувана довідка є однією із підстав для надання особі статусу учасника бойових дій, а отже підтверджує, що особа, якій видана така довідка, дійсно брала участь у бойових діях.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 17.06.2021 було призвано на строкову військову службу і направлено у військову частину.

21.03.2023 між позивачем та Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 укладено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу.

Виходячи з вищевикладеного, позивач станом на 24.02.2022 вже перебував на військовій службі в Збройних Силах України та в подальшому 21.03.2023 уклав контракт на проходження військової служби з Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, на підставі вищевикладеного, слідує, що позивач був призваний на військову службу у віці до 25 років до введення воєнного стану Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, що виключає одну із основних умов одержання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, яка передбачена Постанови КМУ №153, та є підставою стверджувати про відсутність протиправної бездіяльності відповідача, в частині заявлених позивачем позовних вимог.

За таких обставин позивач не належить до кола осіб, на яких поширюється дія відповідної норми, а тому правові підстави для нарахування та виплати йому одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн відсутні.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, – відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова