Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №260/9891/25 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2026 рокум. Ужгород№ 260/9891/25

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1, код ЄДРПОУ 13844159) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2025 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Поштак Юстину Степанівну звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 25.11.2025 року про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» період роботи в Рахівському районному військоматі на посаді «инструктора по воинскому учету и бронированию»: з 10.09.1993 року по 10.04.1995 року; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 року №3723, п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII на підставі довідок Державної судової адміністрації України про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №№1700, 1701 від 27.10.2025, починаючи з 17.11.2025року.

08 грудня 2025 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

17 грудня 2025 року представником позивача подано до суду позовну заяву у новій редакції, відповідно до якої просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 25.11.2025 року про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області зарахувати до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» період роботи в Рахівському районному військоматі на посаді «инструктора по воинскому учету и бронированию»: з 10.09.1993 року по 10.04.1995 року; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 року №3723-ХІІ, п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII на підставі довідок Державної судової адміністрації України про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №№1700, 1701 від 27.10.2025, починаючи з 17.11.2025року.

22 грудня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі.

01 січня 2026 року зазначена справа за результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана для розгляду судді Скраль Т.В..

15 січня 2026 року ухвалою суду прийнято до свого провадження адміністративну справу та продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

06 березня 2026 року ухвалою суду витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області пенсійну справу ОСОБА_1 .

24 березня 2026 року на виконання вимог суду, Головним управлінням ПФУ в Закарпатській області надано пенсійну справу ОСОБА_1 № 151079.

1. Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до пункту 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 р. № 889-УІІІ «Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Таким чином, у даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі Порядок №283). Також слід звернути увагу суду на те, що за час перебування Позивача на посадах державної служби їй присвоювались спеціальні звання та ранги, що є передумовою для зарахування вказаного стажу до державної служби на підставі п.7 ст. 46 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року. У зв`язку з цим відмова відповідача у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправною.

24 грудня 2025 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтуванні зазначають, що Законом №889 поширене право на призначення пенсії державного службовця виключно на осіб, які працювали на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців за наявності відповідного стажу. До стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, які дають право на призначення пенсії державного службовця, можливо зарахувати період роботи, з 18.10.1996 по 24.02.2010 та з 01.03.2010 по 05.05.2015 (18 років 06 місяців 03 дні). З урахуванням викладеного Головним управлінням Миколаївській області прийнято рішення від 25.11.2025 про відмову Позивачу в перерахунку пенсії. Підставою відмови є відсутнє право на переведення на пенсію за віком за нормами Закону №889, оскільки станом на 01.05.2016 у Позивача відсутні 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби (станом на 01.05.2016 Позивач не обіймала посаду державного службовця). Отже, вважають вимоги позовної заяви такими, що не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість. Одночасно, рішення Відповідача вважають такими, що в повному обсязі відповідають нормам чинного законодавства.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Позивачка ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058 -ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Судом встановлено, що 17 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою № 3227 про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ.

25 листопада 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області рішенням № 33186/03-16 відмовило ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки проаналізувавши матеріали електронної пенсійної справи та додатково надані документи встановлено, що на день звернення стаж на посадах віднесених до посад державної служби становить 18 років 6 місяців 3 дні (враховано за період з 18.10.1996 по 24.02.2010, з 01.03.2010 по 05.05.2015). Враховуючи вищезазначене, здійснити перехід на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIII немає можливості, так як заявниця станом на 01.05.2016 не працювала на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців та станом на день набрання чинності Законом 889-VIII немає 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, передбачених чинним законодавством.

Так, судом встановлено, що предметом спору по справі є неправомірність дій відповідача в частині не зарахування до стажу державної служби позивачки періодів роботи з 10.09.1993 року по 10.04.1995 року на посаді інструктора по військовому обліку та та бронюванню у ІНФОРМАЦІЯ_1 , що порушує пенсійні права позивача щодо переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу».

Не погодившись із рішенням про відмову у перерахунку пенсії, позивач звернулася до суду.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» № 889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016 (далі - Закон № 889-VIII).

Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ « Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Положеннями пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Тобто, за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

З урахуванням наведених норм, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і нормами Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Щодо зарахування до стажу державної служби періодів роботи позивачки у ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаді «инструктора по воинскому учету и бронированию» з 10 вересня 1993 року по 10 квітня 1995 року, судом встановлено наступне.

Відповідно до архівного витягу Львівського територіального архівного відділу галузевого державного архіву ОСОБА_1 та підтверджується записами трудової книжки позивачки: з 10 вересня 1993 року прийнята була на посаду інструктора по військовому обліку і бронюванню ІНФОРМАЦІЯ_3 (Наказ № 123 від 10.09.1993 року), запис 13 трудової книжки № НОМЕР_2 (а.с.23,31).

Згідно запису 14 цієї трудової книжки - 10 лютого 1995 року переведена на посаду юрист-консультант Рахівського районного військомату (Наказ № 18 від 10.02.1995 року).

10 квітня 1995 року - позивачка звільнена у зв`язку із скасуванням чисельності службовців по п.1. ст. 40 КЗпП України (Наказ № 46 від 10.04.1995 року). Архівний витяг також підтверджує вказану інформацію, (а.с.31).

Варто відмітити, що до 01.05.2016 року діяв Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 за №283 (постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 за №229), яким визначалися посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

У відповідності до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 за №229 (надалі - Порядок №229), стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.

Приписами пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.

Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 (до набрання чинності Законом №889-VIII) здійснюється згідно з Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 за №283, який слід застосовувати при вирішенні спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 735/939/17.

Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 здійснюється відповідно до Порядку №283.

Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, згідно з додатком.

Так, Додатком визначено до стажу служби зараховується роботи у військкоматах та інших органів управління військових формувань.

Таким чином, законодавством встановлено право зарахування стажу роботи в військкоматах та інших органів управління військових формувань до стажу державного службовця на посадах керівних працівників та спеціалістів.

Позивач займала посаду інструктора по військовому обліку і бронюванню ІНФОРМАЦІЯ_3 із 10.09.1993 року по 09 лютого 1995 року. Згідно запису 14 цієї трудової книжки - 10 лютого 1995 року по 10 квітня 1995 року переведена на посаду юрист-консультант Рахівського районного військкомату.

Однак, згідно наказу Міністерства оборони України № 200 від 14.08.1995 року "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про державну службу" в органах військового управління та військових комісаріатах" який був прийнятий на виконання Закону України "Про державну службу" (3723-12) та розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 травня 1995 року N 301-р , пунктом шість визначено, що секретарям, стенографісткам, друкаркам, інспекторам, інструкторам та іншим та іншим службовцям ранги не присвоюються, тому що Закон України "Про державну службу" на них не поширюється.

Як наслідок, період роботи позивачки з 10.09.1993 року по 09.02.1995 року не підлягає обрахунку до стажу державної служби, оскільки позивач у вказаний період займала посаду інструктора.

Додатково це підвереджується Порядком № 283, де до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, згідно з додатками.

Перелік посад керівних працівників і спеціалістів військових комісаріатів визначено додатком 3 Наказу Міністерства оборони України №200 від 14.08.1995, яким затверджено Інструкцію про порядок присвоєння рангів державним службовцям управлінь видів Збройних Сил України, військових округів та інших, прирівняних до них органів військового управління, об`єднань (армія, корпус) та військових комісаріатів.

1. Керівні працівники: начальники відділень, груп, частин та інших структурних підрозділів; старші помічники, помічники начальників відділів, відділень, груп, помічник військового комісара з правової роботи.

2. Спеціалісти: математик, інженер-програміст, інженер, економіст, юрисконсульт, бухгалтер, бухгалтер-ревізор, бухгалтер-касир, ревізор, іспектор-ревізор, психолог, референт-перекладач.

Примітка до додатку 3: до державних службовців слід відносити лише тих керівних працівників та спеціалістів, на яких законами, нормативними актами, службовими інструкціями покладено здійснення організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій.

Отже, як Наказ Міністерства оборони України № 200 від 14.08.1995 року так і Порядок № 283 стосується посад керівних працівників і спеціалістів державних органів.

Виходячи із вищезазначеного, період з 10 лютого 1995 року по 10 квітня 1995 року підлягає зарахуванню до стажу державної служби, так позивач займала посаду юрист-консультант Рахівського районного військкомату, а період роботи позивачки з 10.09.1993 року по 09.02.1995 року не підлягає обрахунку до стажу державної служби, оскільки позивач у вказаний період займала посаду інструктора, яка не належить до категорії керівних працівників чи спеціалістів державних органів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача в частині не зарахування до стажу державної служби періоду роботи позивачки з 10 лютого 1995 року по 10 квітня 1995 року на посаді юрист-консультанта Рахівського районного військкомату та вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати період роботи позивачки з 10.02.1995 року по 10.04.1995 року до стажу державної служби, так як позивач у цей час займала посаду юрист-консультант Рахівського районного військкомату.

З огляду на зазначені норми і встановлені обставини, враховуючи висновок суду про необхідність врахування до стажу державної служби визначений судом період роботи, то належним способом захисту порушених прав буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки про наявність підстав для переведення її на пенсію відповідно до положень Закону України Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10 грудня 2015 року для переведення її на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

Тому, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 25 листопада 2025 року № 33186/03-16 є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Позовні вимог в частині врахування довідок Державної судової адміністрації України про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №1700, 1701 від 27.10.2025 не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем, яким розглядалась заява про перерахунок пенсії, не надавалась оцінка довідок Державної судової адміністрації України про складові заробітної плати, а судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому. Відтак у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити, як передчасної.

Виходячи з системного аналізу правових норм та обставин даної справи, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог саме шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до стажу державної служби позивача періоди роботи з 10 лютого 1995 року по 10 квітня 1995 року та повторно розглянути заяву позивачки від 17 листопада 2025 року про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» із прийняттям пенсійним органом мотивованого рішення за результатами розгляду такої заяви.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач при поданні адміністративного позову сплатила судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 01 грудня 2025 року № 3376-7343-3597-2020, (а.с. 7).

Таким чином, вказана сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 25 листопада 2025 року № 33186/03-16 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи у ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаді «юрист-консульт» з 10 лютого1995 року по 10 квітня 1995 року та повторно розглянути заяву № 3227 від 17 листопада 2025 року ОСОБА_1 про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ із прийняттям мотивованого рішення за результатами розгляду такої заяви.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1, код ЄДРПОУ 13844159) судові витрати у розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) сплаченого судового збору.

5. В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15 квітня 2026 року.

СуддяТ.В.Скраль