Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №466/513/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/513/26 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О. І.

Провадження № 33/811/569/26 Доповідач: Березюк О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року. Львівський апеляційний суд у складі: судді судової палати у кримінальних справах Березюка О.Г., за участі ОСОБА_1 , захисника Паленги Н.М., розглянувши у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 10 березня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

Постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 10.03.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень та позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

Згідно постанови суду ОСОБА_1 13.01.2026 року о 15.27год. на вул. Миколайчука, 36А у м. Львові, керував транспортним засобом марки «KIA Cerato», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло). Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку у лікаря нарколога, водій відмовився, що підтверджується Висновком №000035 від 13.01.2026, порушивши вимоги п. 2.5 ПДР України.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

На підтримання своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом першої інстанції розгляд справи відбувся неповно та необ`єктивно, вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, при цьому зазначає, що не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки тривалий час не міг здати біологічний матеріал сечу через відсутність фізіологічної потреби, хоча неодноразово намагався це зробити. Також в матеріалах справи містяться відеозаписи без звуку, зокрема щодо подій в медичному закладі, де медичним працівникам запропонував здати інший біологічний матеріал для дослідження з огляду на неможливість здати сечу, на що отримав відмову, пізніше самостійно здав біоматеріали в іншій лабораторії, де ним отримані негативні висновки на наявність наркотичних речовин в організмі.

Розглянувши матеріали справи № 466/513/26, дослідивши доводи апеляційної скарги, пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується доказами у справі, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №565797 від 13.01.2026 року, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП (а.с.1), відеозаписами, що містяться в матеріалах справи, якими зафіксовано всі необхідні обставини події, зокрема зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , спілкування ОСОБА_1 , з працівниками поліції, озвучення та виявлення працівниками поліції виявлених ознак наркотичного сп`яніння, пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, проходження ОСОБА_1 огляду, зокрема не здавання ним протягом тривалого часу (на протязі 45 хв.) біологічного матеріалу сечі, тобто своїми діями (фактично активною бездіяльністю) ухилявся від проходження огляду (а.с.4), медичним висновком №000035 від 13.01.2026 року, яким зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння (а.с.5).

Апеляційний суд вважає надуманими мотиви відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння (неможливість здати біоматеріал сечі), оскільки останньому з боку працівників поліції була висловлена законна вимога, за невиконання якої законом передбачено адміністративну відповідальність.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 місцевий суд в повній мірі врахував характер і спосіб вчиненого, особу правопорушника, ступінь її вини, інші обставини справи, що впливають на вид стягнення, і обґрунтовано наклав стягнення згідно санкції статті.

Отже, постанова місцевого суду є законна і обґрунтована, підстав для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , апеляційний суд не знаходить.

Керуючись ст.294 КУпАП,-

постановив:

Постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 10 березня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 – без задоволення.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського

апеляційного суду Березюк О.Г.