Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №127/40234/25 — Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 127/40234/25

Провадження № 2/670/193/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 квітня 2026 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Мусієнко М.Б.

за участю секретаря судового засідання Ліневської В.В.,

представник позивача ОСОБА_1 – не з`явився,

відповідач ОСОБА_2 – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

23.12.2025 в електронній формі через електронний кабінет до Вінницького міського суду Вінницької області надійшов позов військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.01.2026 справу передано для розгляду за підсудністю до Віньковецького районного суду Хмельницької області, оскільки відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2236531 від 13.01.2026 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної юрисдикції Віньковецького районного суду Хмельницької області.

Матеріали провадження надійшли до Віньковецького районного суду Хмельницької області 25.02.2026. У позовній заяві військова частина просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду, заподіяну державі, у розмірі 320204 гривні 98 копійок та судові витрати.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28.02.2023 ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянин України ОСОБА_2 призваний під час мобілізації на військову службу. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.06.2024 року №191 капітана ОСОБА_2 призначено на посаду командира групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

На підставі рапорту тимчасово виконуючого обов`язки начальника логістики заступника командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 від 13.07.2024 № 2/837 наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.07.2024 № 281 призначено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли порушенню порядку використання військової техніки, підробки документів та самовільному залишенню військової частини командиром групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_2 , а також встановлення ступеня вини його чи інших осіб, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення даного правопорушення.

В ходi проведення службового розслідування встановлено, що командир групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_2 13.07.2024 здійснив самовільний виїзд на автомобілі RЕNАULT DOKKER з номерним знаком НОМЕР_2 за межі гарнізону без повідомлення старших командирів та оформлення належних документів. Під час зазначеного виїзду, рухаючись дорогою Р-З 1 в районі с. Широка Гребля Хмільницького району Вінницької області, капітан ОСОБА_2 став винуватцем дорожньо-транспортної пригоди із автомобілем RENAULT MEGAN з державним номерним знаком НОМЕР_3 , що призвело до пошкодження обох автомобілів.

Автомобіль RENAULT DOKKER з державним номерним знаком НОМЕР_4 закріплений за солдатом ОСОБА_4 . Він на момент виїзду ОСОБА_2 лишався на локації, проводив поточне обслуговування іншої техніки підрозділу. Про свій виїзд ОСОБА_2 нікому з командування не повідомляв. Документи на виїзд не оформляв, оскільки сподівався швидко домовитись i повернутися. На виїзді з м. Хмільник через погіршення самопочуття ОСОБА_2 не впорався з керуванням i допустив зіткнення з автомобілем RENAULT MEGAN з номерним знаком НОМЕР_3 . Переконавшись, що із водієм та пасажиром RENAULT MEGAN все в порядку, про ДТП ОСОБА_2 негайно доповів начальнику озброєння заступнику начальника логістики підполковнику ОСОБА_5 та начальнику інженерної служби підполковнику ОСОБА_6 . Після доповіді залишився для оформлення дорожньо-транспортної пригоди. Прибулий представник ВСП направив ОСОБА_2 на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння. Копією висновку Хмільницької центральної лікарні № 18 від 13.07.2024 з відміткою, що ОСОБА_2 не перебував у стані сп`яніння та додано до пояснень. Разом з представниками ВСП ОСОБА_2 був доставлений до м. Вінниці для отримання свідчень та оформлення документів щодо дорожньо-транспортної пригоди. 13.07.2024 ввечері ОСОБА_2 повернувся на локацію до АДРЕСА_2 .

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 08.08.2024 ААД № 88З744, 13.07.2024 о 08 год. 00 хв. ОСОБА_7 , керуючи автомобілем RENAULT DOKKER з номерним знаком НОМЕР_4 , не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожню обстановку, не рухався якнайближче до правого краю проїзної частини, в результаті чого здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де допустив зустрічне зіткнення з автомобілем RENIAULT MEGAN з державним номерним знаком НОМЕР_3 , чим порушив вимоги п.11.2, 12.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена cт. 124 КУпАП.

24.10.2024 суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області, розглянувши матеріали, що надійшли від Хмільницький РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 у справі № 149/2604/24, визнавостаннього винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, на користь держави.

Згідно із ремонтною калькуляцією № PMG1056, наданою ТОВ «ПОЛІССЯ МОТОРС ГРУП», офіційного дилера імпортера АТ «РЕНО Україна» в м. Житомирі та Житомирський області, вартість ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля RENAULT DOKKER з номерним знаком НОМЕР_4 складає 385567 грн 85 коп. з ПДВ.

Відповідно до довідки про вартісну оцінку завданої шкоди, підготовленої службою військової техніки озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 , залишкова вартість автомобіля RENAULT DOKKER з номерним знаком НОМЕР_4 складає 377644 грн 18 коп. Виходячи з розрахунків, відновлення даного автомобіля є фінансово недоцільним. Визначено автомобіль RENAULT DOKKER з номерним знаком НОМЕР_4 перевести до 5 категорії та після завершення воєнного стану повернути власнику (у разі відмови підприємства, передати на базу зберігання).

Відповідно до акту результатів службового розслідування, затвердженого заступником командира військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2024, наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» від 29.08.2024 № 143 ОСОБА_2 притягнутий до матеріальної відповідальності на загальну суму 377644 грн 18 коп. Даний наказ не оскаржено, а отже він є чинним і підлягає виконанню, на підставі чого з відповідача слід стягнути визначену суму матеріальної шкоди, з урахуванням вже стягнутої суми.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.08.2024 № 143 та витягу з книги стягнень та нарахувань, з відповідача стягувалось 20% щомісячного грошового забезпечення з жовтня 2024 року по серпень 2025 року на загальну суму – 57439 грн 20 коп. Проте, наказом командира військової частини НОМЕР_5 (старшого начальника) № 497 від 30.06.2025 відповідача звільнено з військової служби у запас. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 217 від 31.07.2025 відповідача виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення. Отже залишок коштів до стягнення становить – 320204 грн 98 коп.

03.09.2025 на поштову адресу відповідача, зазначену в його особовій справі, засобами поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» було направлено лист № 1/15766, в якому йому запропоновано у добровільному порядку сплатити заборгованість за завдану шкоду державі в розмірі 320204 грн 98 коп. Проте, станом на день подання даної позовної заяви відповіді військова частина від відповідача як і сплати заборгованості не отримала.

Враховуючи викладене вище, військова частина НОМЕР_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду, заподіяну державі, у розмірі 320204 гривень 98 копійок та судові витрати.

Ухвалою судді Віньковецького районного суду Хмельницької області від 02.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено проведення підготовчого судового засідання 19.03.2026, надіслано учасникам справи копію зазначеної ухвали. Виклик відповідача ОСОБА_2 у справі постановлено здійснювати через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Представник позивача Леоновець С.В. у судове засідання 19.03.2026 не з`явився, але 14.03.2026 подав до суду заяву про проведення розгляду справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання 19.03.2026 не з`явився, відповідно до ст. 128, 130 ЦПК України був належним чином повідомлений про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання.

19.03.2026 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 31.03.2026.

31.03.2026 відкладено судове засідання на 15.04.2026 у зв`язку із неявкою відповідача у судове засідання.

Представник позивача Леоновець С.В. у судове засідання 15.04.2026 не з`явився, але 14.03.2026 подав до суду заяву про проведення розгляду справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задоволити. 19.03.2026 подав до суду заяву, у якій не заперечив щодо ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 відповідно до ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але втретє не з`явився у судове засідання без поважних причин, не подав відзив на позов, а тому суд вважає можливим відповідно до ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановити заочне рішення).

Відтак ухвалою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 15.04.2026 постановлено проводити заочний розгляд справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов слід задоволити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом, встановлено, що згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_6 , виданого на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 Віньковецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області 18.06.2007, місцем проживання відповідача є АДРЕСА_1 (а.п. 11).

Матеріали провадження містять копію посвідчення офіцера серії НОМЕР_7 , виданого 21.09.2018 на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_8 (а.п. 12).

25.10.2023 за наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 47 старшого лейтенанта ОСОБА_2 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 28 лютого 2023 року, НОМЕР_9 , офіцера резерву запасної роти військової частини НОМЕР_10 , призначеного наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 16 вересня 2023 року № 844, на посаду командира інженерно-саперної групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_10 , для подальшого проходження військової служби (а.п. 13).

20.06.2024 за наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 191 капітана ОСОБА_2 , НОМЕР_9 , командира роти підтримки військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (по особовому складу) від 14 червня 2024 року № 467, на посаду командира групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що з 20 червня 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою (а.п. 15).

Для правильного вирішення даного спору судом самостійно отримано з Єдиного реєстру судових рішень копію постанови Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 24.10.2024 у справі № 149/2604/24 (провадження № 3/670/149/1236/24).

Судом враховано те, що Верховний Суд у постанові від 09.10.2025 у справі 910/15689/24 висловився з приводу самостійного отримання судом судового рішення в іншій справі та можливості його використання у справі, що розглядається, не у контексті доказу: «Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.03.2024 у справі № 191/4364/21 звертала увагу судів на те, що судове рішення саме як таке не є доказом для суду. У певних випадках обставини, встановлені в судовому рішенні в іншій справі, можуть мати преюдиційне значення для суду під час розгляду конкретної справи. Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили, встановлює обставини, які вже не потребують доведення в інших справах. Суд оцінює докази у справі, але судове рішення не є доказом, а встановлює факти, які надалі будуть встановлені у судовому процесі».

Отже, фактичне отримання судом відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень і долучення їх до матеріалів справи жодним чином не спростовує наявності у суду права на їх дослідження та врахування під час ухвалення рішення у конкретній справі з метою повного та всебічного вирішення спору.

Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 24.10.2024 у справі № 149/2604/24 (провадження № 3/670/149/1236/24), яка набрала законної сили 04.11.2024, та протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 883744 від 08.08.2024 встановлено, що 13.07.2024 о 08 год. 00 хв. на автодорозі Р-31 в районі с. Широка Гребля Хмільницького районну Вінницької області водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Рено Докер, д.н.з. НОМЕР_4 , не вибрав безпечної швидкості, не урахував дорожню обстановку, не рухався якнайближче до правого краю проїзної частини, в результаті чого здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де допустив зустрічне зіткнення з автомобілем Рено Меган, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_8 , що призвело до пошкодження транспортного засобу з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.11.2, п. 12.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень 00 копійок (а.п. 128).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, наявність вини в діях ОСОБА_2 , що мали наслідком настання дорожньо-транспортної пригоди, встановлена і не оспорюється.

Згідно із реєстраційними даними транспортного засобу серії НОМЕР_11 від 23.10.2023 транспортний засіб із реєстраційним номером НОМЕР_4 марки та моделі RENAULT DOKKER 2019 року випуску сірого кольору належить військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_3 (а.п. 32).

Відповідно до даних веб-сайту МОТОРНОГО (ТРАСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ станом на 15.04.2026 на такий транспортний засіб страховий поліс відсутній, як і на транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_3 , яким керувала ОСОБА_8 (а.п. 129, 130).

При цьому суд керувався думкою Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 924/971/23, відповідно до якої положення процесуального законодавства щодо можливості з`ясування певних обставин з відкритих державних реєстрів чи витребування доказів за ініціативою суду у випадку недобросовісної поведінки сторони щодо доказів покликане зберегти баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному судочинстві, та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного судочинства. За таких обставин колегія суддів вважає, що використання судом за власною ініціативою відомостей з відкритих державних реєстрів є лише засобом боротьби із недобросовісною поведінкою учасників цивільного судочинства, а не механізмом сприяння стороні у збиранні процесуального матеріалу.

Рапортом тимчасово виконуючий обов`язки начальника логістики – заступник командира військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_9 (від 13.07.2024 № 2/837) просив призначити службове розслідування з метою встановлення винних осіб, причин та негативних наслідків, за фактом порушення порядку використання військової техніки командиром групи інженерного забезпечення капітаном ОСОБА_2 , незаконного залишення ним місця несення служби та підробки документів, внаслідок чого було скоєно дорожньо-транспортну пригоду з участю цивільних осіб (а.п. 16).

13.07.2024 за наказом командира військової частини НОМЕР_1 №281 «Про призначення службового розслідування за фактом порушення порядку використання військової техніки, підробки документів та самовільного залишення військової частини капітаном ОСОБА_10 » призначено службове розслідування за фактом порушення порядку використання військової техніки, потрапляння на ній в дорожньо-транспортну пригоду, самовільного залишення військової частини та підробки документів командиром групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_2 (а.п. 14).

Згідно із ремонтною калькуляцією № PMG1056 від 07.08.2024, наданою ТОВ «ПОЛІССЯ МОТОРС ГРУП», власником транспортного засобу є в/ч НОМЕР_1 , транспортний засіб марка – RENAULT, модель/підтип – DOKKER/AUTHENTIQUE, роб. об`єм - 1461 куб., номер державної реєстрації/ідентифікаційний номер транспортного засобу – НОМЕР_12 / НОМЕР_13 , перша реєстрація – 23.10.2023, пробіг – 0 км, фарбування (відтінок/вид) – сірий/gray. Вартість ремонту без ПДВ складає 321306 грн 54 коп., а з ПДВ - 385567 грн 85 коп. (а.п. 42-45).

Відповідно до довідки про вартісну оцінку завданої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 27.08.2024, затвердженої т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_11 , залишкова вартість військової техніки військової частини НОМЕР_1 на 27.08.2024, а саме автомобіля RENAULT DOKKER з номерним знаком НОМЕР_4 , становить 377644 грн 18 коп. Вартість відновлення автомобіля складає 385567 грн 85 коп., що перевищує залишкову вартість даного транспортного засобу (а.п. 46).

Відповідно до акту службового розслідування від 27.08.2024 та витягу з наказу від 29.08.2024 командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 143 «Про результати службового розслідування за фактом порушення порядку використання військової техніки, підробки документів та самовільного залишення військової частини капітаном ОСОБА_10 » встановлено, що командир групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_2 13.07.2024 здійснив самовільний виїзд на автомобілі RЕNАULT DOKKER з номерним знаком НОМЕР_2 за межі гарнізону без повідомлення старших командирів та оформлення належних документів. Під час зазначеного виїзду, рухаючись дорогою Р-З 1 в районі с. Широка Гребля Хмільницького району Вінницької області, капітан ОСОБА_2 став винуватцем дорожньо-транспортної пригоди із автомобілем RENAULT MEGAN з д.н.з. НОМЕР_3 , що призвело до пошкодження обох автомобілів. Винна виражена у формі прямого умислу. Вина у пошкодженні вказаного автомобіля виражена у формі протиправної самовпевненості. Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушень військовослужбовцем капітаном ОСОБА_2 , є грубе нехтування ним вимог Статуту внутрішньої служби та Інструкції про використання автомобільної техніки у Міністерстві оборони та Збройних Силах України. Підстав для притягнення до відповідальності інших осіб, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення даного правопорушення не виявлено. Виходячи з даних розрахунків, відновлення автомобіля RЕNАULT DOKKER з номерним знаком НОМЕР_2 є фінансово недоцільним.

Службове розслідування завершено. ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність». ОСОБА_2 не виплачено 100% премії за серпень місяць 2024 року. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 10 та ч. 1 ст. 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» за завдану шкоду в розмірі 377644 грн 18 коп. вирішено стягнути кошти в розмірі 20 відсотків з щомісячного грошового забезпечення капітана ОСОБА_2 до повного покриття нестачі. А також вирішено зняти з обліку (за первісною вартістю) та занести до Книги обліку грошових стягнень із нарахувань військової частини майно служби військової техніки на суму 377644 грн 18 коп. стосовно капітана ОСОБА_2 . Начальнику служби військової техніки військової частини НОМЕР_1 занести до Книги обліку втрат та нестач майна служби військової техніки на суму 377644 грн 18 коп. і організувати переведення автомобіля RЕNАULT DOKKER з номерним знаком НОМЕР_2 до 5 категорії та після завершення воєнного стану повернути власнику, а у разі відмови власника, передати на базу зберігання (а.п. 17-49).

Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по озброєнню логістики) № 75 від 25.06.2024 «Про закріплення озброєння та військової техніки за водіями (механіками-водіями)» вказаний автомобіль закріплений за інженерно-саперною ротою групи інженерного забезпечення, закріплений особовий склад: гол. с-нт ОСОБА_12 та солд. ОСОБА_13 (а.п. 27 та на звороті).

Згідно із нарядом на використання військової техніки військової частини НОМЕР_1 на 13.07.2024 № 242 автомобіль RENAULT DOKKER з номерним знаком НОМЕР_4 до виїзду l3.07.2024 запланований не був (а.п. 30-31).

Дорожній лист № 2392 з використанням автомобіля RENAULT DOKKER з номерним знаком НОМЕР_4 , який був дійсний до 12.07.2024, закритий 12.07.2024 (а.п. 33).

У журналі реєстрації виходу та повернення машин, що ведеться 2 механізованим батальйоном військової частини НОМЕР_1 , записи щодо автомобіля RENAULT DOKKER з номерним знаком НОМЕР_4 за 13.07.2024 відсутні. Натомість, останній запис щодо виходу з парку вказаного автомобіля та його повернення датований 12.07.2024, що збігається із даними наряду № 241 та дорожнього листа № 2392, наявними у службі військової техніки (а.п. 28, 29, 34, 35).

Згідно із заявкою на використання i витрату моторесурсу військової техніки групи інженерного забезпечення від 08.07.2024, поданої капітаном ОСОБА_2 , використання автомобіля RENAULT DOKKER з номерним знаком НОМЕР_4 було заплановано 11.07.2024 та 12.07.2024 (а.п. 36).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) 31.07.2025 № 217 відповідача, звільненого з військової служби у запас на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 30.06.2025 № 497, вважати таким, що справи та посаду здав і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.п. 126).

Як вбачається з витягу з книги стягнень та нарахувань, за період з жовтня 2024 року по серпень 2025 року з відповідача на підставі наказу від 29.08.2024 командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 143 «Про результати службового розслідування за фактом порушення порядку використання військової техніки, підробки документів та самовільного залишення військової частини капітаном ОСОБА_10 » стягнуто 57439 грн 20 коп., залишок до стягнення складає 320204 грн 98 коп. (а.п. 127).

Відповідно до інформаційної довідки про нараховане грошове забезпечення та інші одноразові виплати, в тому числі додаткова винагорода згідно із постановою Кабінету міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, виданої ОСОБА_2 , за період проходження служби в військовій частині НОМЕР_1 з 01.07.2025 по 31.07.2025 нараховано 223463 грн 84 коп., де відраховані збитки складають 5987 грн 78 коп. (а.п. 52).

02.08.2025 військовою частиною НОМЕР_1 за № 1/15766 ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_4 надіслано лист-претензію щодо стягнення заподіяної майнової шкоди у розмірі 320204 грн 98 коп. (а.п. 50, 51).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із ч. 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В силу ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно із статтею 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням (постанова Верховного Суду від 15.10.2020 року у справі № 755/7666/19).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 43 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України:

1) транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому.

Отже, у спірних правовідносинах у МТСБУ не виникло обов`язку щодо здійснення регламентної виплати.

Оскільки відповідач на час дорожньо-транспортної пригоди проходив військову службу за призовом під час мобілізації та скоїв дорожньо-транспортну пригоду під час виконання службових обов`язків, то відносини між ним та позивачем щодо проходження військової служби врегульовані Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Відповідно до частин 1 та 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Разом з тим, матеріальна відповідальність військовослужбовців регулюється ще й спеціальним Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди. Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України. Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом. Особа у разі завдання з її вини шкоди третім особам, яку відшкодовано відповідно до закону військовою частиною, установою, організацією, закладом, відшкодовує військовій частині, установі, організації, закладу завдану шкоду в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» передбачено, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вина відповідача щодо завдання позивачу майнової шкоди підтверджена матеріалами справи, як і сам факт завдання шкоди, протиправність дій винуватця дорожньо-транспортної пригоди та причинний зв`язок між шкодою та діями відповідача. Також матеріали справи містять належний та допустимий доказ на підтвердження розміру матеріальної шкоди, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення матеріальної шкоди в сумі 320204 гривень 98 копійок підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання як розподілити між сторонами судові витрати (п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України) та у резолютивній частині рішення зазначається розподіл таких судових витрат (п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач поніс судові витрати, що складаються з 3843 грн 00 коп. сплаченого судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 7487 від 15.12.2025 (а.п. 59).

Отже, оскільки позов задоволено в повному обсязі, то, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача суму судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

На підставі ст. 15, 16, 22, 1166, 1187, 1188, 1192 ЦК України, Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», керуючись ст. 12, 13, 15, 76-83, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-282, 284, 288, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди задоволити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду у розмірі 320204 (триста двадцять тисяч двісті чотири) гривні 98 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь військової частини НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 3873 (три тисячі вісімсот сімдесят три) гривні 00 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Військова частина НОМЕР_1 , ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ НОМЕР_14 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_9 , остання відома адреса (місце реєстрації): АДРЕСА_1 .

Суддя Мар`яна МУСІЄНКО