Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №447/562/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/815/26

Справа №447/562/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

16.04.2026 м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючої-судді Рябчун А. В.,

секретаря судового засідання - Непопалової М. Г.,

позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2026 року ОСОБА_3 звернулася до Миколаївського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дружини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у шлюбі в них з відповідачем народилася донька: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що у провадженні Миколаївського районного суду Львівської області перебуває справа № 447/187/26 про розірвання шлюбу. Донька проживає з нею перебуває на її утриманні. Крім того, на підставі судового наказу від 29 січня 2026 року у справі № 447/193/26 з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 заробітку платника аліментів, але не менше 50 відстотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Позивачка зазначає, що не працює, так як знаходиться у відпустці по догляду за дитиною. Оскільки працювати вона не має можливості, то вважає, що відповідач може надавати їй матеріальну допомогу до досягнення дитиною 3 років.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_3 просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки його заробітку щомісячно до досягнення дитиною трьох років.

Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 лютого 2026 року справа передана для розгляду судді Рябчун А. В.

Відповідно до вимог частини 6 статті 187 ЦПК України судом 20 лютого 2026 року було скеровано запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 .

Згідно відповіді № 2367041 від 20.02.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 24 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 17 березня 2026 року.

Відповідно до акту про збій роботи підсистеми ВКЗ від 17 березня 2023 року розгляд справи відкладено на 15 квітня 2026 року.

Ухвалою суду від 15 квітня 2026 року клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи в режимі відеоконференції задоволено, постановлено справу розглядати в режимі відеоконференції.

Фактичні обставини справи

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 21 лютого 2023 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , зареєстровано 21 лютого 2023 року Виконавчим комітетом Новояворівської міської ради, актовий запис № 39.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 20 жовтня 2023 року, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно з актом обстеження матеріально побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи від 28.12.2025.року № 608, виданого Миколаївською міською радою, за адресою: АДРЕСА_2 , проживає без реєстрації ОСОБА_1 зі своєю донькою ОСОБА_5 .

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статей 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи.

Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Згідно зі статтею 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності.

Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застосування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.

Отже, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

У СК України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя.

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. В першу чергу суд виходить з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (стаття 80 СК України).

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

Як встановлено судом, відповідач є батьком малолітньої дитини ОСОБА_5 , яка мешкає разом з матір`ю, позивачка просить стягнути з відповідача матеріальну допомогу, що у свою чергу є обов`язком відповідача відповідно до вимог статті 84 СК України.

В судовому засіданні 15 квітня 2026 року позивач підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. При цьому зазначила, що донька ходить у приватний садочок, вартість за який становить 11 000,00 грн в місяць. Відповідач сплачує аліменти на утримання дитини у розмірі приблизно 14 000,00 грн щомісячно, іншої допомоги не надає. Вона не має відповідної педагогічної освіти для самостійної адаптації дитини у соціумі, тому дитина відвідує приватний садочок, де вона має можливість розвиватися.

Відповідач в судовому засіданні 15 квітня 2026 року позов не визнав, зазначив, що сплачує аліменти на утримання доньки, проте сплачувати аліменти на утримання дружини – бажання немає, оскільки вона працює в салоні по надання послуг з манікюру, для цього віддала дитину в садочок. Вважає, що відсутні підстави для стягнення на її користь аліментів.

Дослідженими у судовому засіданні доказами також встановлено, що позивачка проживає з малолітньою донькою. Вказана обставина не заперечувалася відповідачем.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач є працездатною особою, є військовослужбовцем, сплачує аліменти на утримання дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку щомісячно.

У постанові Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 на підтвердження позовних вимог надала копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про шлюб, копію свого паспорту та паспорту відповідача, акт Миколаївської міської ради. Інших доказів до матеріалів справи не долучено.

Крім того, позивачка ні у позовній заяві, ні під час розгляду справи по суті не заявляла клопотань про витребування доказів. В судовому засіданні не встановлено, а матеріали справи не містять доказів розміру заробітної плати відповідача та його спроможності надавати матеріальну допомогу позивачці.

Отже, ураховуючи відсутність у матеріалах справи доказів, які підтверджують наявність у відповідача фінансової можливості сплачувати аліментів на утримання дружини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини не підлягають задоволенню.

Суд вважає, що позивачем не надано доказів та, відповідно, не доведено, що відповідач ОСОБА_2 може надавати матеріальну допомогу. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача заробітку, його розміру, суми відрахувань на сплату аліментів на утримання доньки. Зазначене виключає можливість встановлення судом обгрунтованості розміру аліментів, визначених позивачкою, які вона просить стягнути з відповідача на її утримання.

Встановлення в судовому засіданні обставини працевлаштування відповідача без встановлення розміру заробітної плати (грошового утримання військовослужбовців) та сум обов`язкових відрахувань із його грошового утримання на сплату аліментів, не може бути підставою для задоволення позову.

Ураховуючи зазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із статтею 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору.

Ураховуючи положення ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 13, 76, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 16 квітня 2026 року.

Суддя Анна Рябчун