Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №444/415/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/415/26

Провадження № 3/444/462/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року суддя Жовківського районного суду Львівської області Олещук М. М., з участю особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 , розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Відділення поліції №2 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Жовківським РВ ГУМВС України у Львівській області 19.02.2008 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено, -

за частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №480560 від 20.01.2026 року, ОСОБА_1 , 16.01.2026 року о 17 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свого чоловіка ОСОБА_3 , яке полягало у висловлюванні в його адресу нецензурної лайки у присутності неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який злякався та плакав, просив маму ОСОБА_1 заспокоїтися, проте остання не реагувала, чим своїми діями ОСОБА_1 завдала шкоди психічному здоров`ю, та вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Під час судового розгляду справи ОСОБА_1 надала пояснення про те, що на даний час вона перебуває із своїм чоловіком ОСОБА_3 , який є військовослужбовцем, в процесі розлучення. 16.01.2026 року ОСОБА_3 приїхав додому і привіз нову пральну машину і почав її підключати на місці іншої пральної машини. Вона його запитала, навіщо він купив ще одну пральну машину, оскільки в них вже є дві пральні машини, однак, він відповів їй нецензурними словами. Коли він пішов в гараж, то вона відсунула його пральну машину і поставила свою, після чого пішла з дочкою з дому. Зазначила, що дійсно сварилася з ОСОБА_3 за пральну машину і цю сварку чув їх син ОСОБА_4 . Пояснила, що коли чоловік приїжджає у відпустку, то для неї дуже морально важко в цей час перебувати вдома разом з ним. Заперечила щодо складеного відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення, та просила провадження відносно неї закрити.

Під час судового розгляду справи неповнолітній потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що між батьками була сварка за пральну машину, мама сказала батьку, що вдома є дві пральні машинки, а тато ще привіз. Він стояв біля батька. В засіданні ствердив, що він не плакав та не злякався, і це був побутовий конфлікт між батьками. Тато викликав працівників поліції, мати себе агресивно не поводила. Також зазначив, що пояснення писали працівники поліції з його слів, коли він знайомився із поясненнями він частину не зрозумів, тому просив суд врахувати ті пояснення які він надає суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 , приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частина 2 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, яке вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства врегульовані Законом України «Про запобігання та протидію домашнього насильства» (далі Закон).

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 1 Закону, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Визначення поняття домашнього насильства також надано і у Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) відповідно до положень якої «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Пунктом 17 ч.1 ст. 1 Закону визначено, що фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Указані положення закону окреслюють перелік дій, одна чи декілька із яких, можуть становити собою об`єктивну сторону (форму вираження) фізичного та психологічного насильства.

Отже, зі змісту статті 173-2 КУпАП вбачається, що до адміністративної відповідальності можна притягнути лише за умисно вчинене правопорушення. Умисним є правопорушення, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Проте, обов`язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП є вчинення не будь-яких діянь зазначених у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а лише тих, внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , 16.01.2026 року о 17 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свого чоловіка ОСОБА_3 , яке полягало у висловлюванні в його адресу нецензурної лайки, у присутності неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який злякався та плакав, просив маму ОСОБА_1 заспокоїтися, проте остання не реагувала, чим своїми діями завдала шкоди психологічному здоров`ю, та вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Судом з метою повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, в судовому засіданні було досліджено та проаналізовано протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали.

З досліджених в судовому засіданні обставин справи, а також з допиту неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 встановлено, що між його батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відбувся словесний конфлікт на побутовому рівні, між батьками склалися неприязні відносини, так як батьки перебувають в процесі розлучення.

Однак, наявний 16.01.2026 року конфлікт не утворює сам по собі складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

З наданих суду особистих пояснень неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 та з матеріалів справи не встановлено та не зафіксовано факту спричинення неповнолітньому потерпілому ОСОБА_2 шкоди його психічному здоров`ю. Крім того, ОСОБА_2 в судовому засіданні 06.04.2026 року заперечив зазначене працівниками поліції в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме те, що він злякався та плакав, оскільки таке не відповідає дійсності.

Проаналізувавши надані суду докази та матеріали справи, суд дійшов висновку, що фактичні дані, які підтверджують об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, а саме вчинення ОСОБА_1 дій психологічного характеру, внаслідок чого завдана шкода психічному здоров`ю неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 , відсутні.

Суд також зважає на те, що чинним законодавством чітко передбачено, що посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі, який відповідно до ст.251 КУпАП є одним з джерел доказів в справі про адміністративне правопорушення.

Так, викладена працівниками поліції суть правопорушення не містить в собі посилання на те, яка саме шкода фізичному або психічному здоров`ю була завдана чи могла бути завдана неповнолітньому потерпілому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діями ОСОБА_1 , які зазначені у протоколі.

Як вказано в статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначене узгоджується і з прецедентною практикою ЄСПЛ, згідно з якою «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), п. 43 (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

А, відтак, враховуючи, що у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, провадження у справі належить закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір стягується у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи, що справа підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, а тому відповідно судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 27, 247, 248, 279, 283, 284 КпАП України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 2 статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках здійснення нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: Олещук М. М.