Вирок від 15 квітня 2026 р. у справі №442/2768/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/2768/26

Провадження № 1-кп/442/248/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022136370000123 від 08.02.2022 про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Сєвєродонецьк Луганської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, розлученого, відповідно до ст. 89 ККУ раніше не судимого, не військовозобов`язаного, інваліда 2 групи внаслідок війни, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який є внутрішньо переміщеною особою, депутатом та адвокатом не є,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1ст.164 КК України,

встановив:

Суд визнає доведеним, що ОСОБА_3 достовірно знаючи про те, що згідно із судового наказу №428/7182/19 від 09.07.2019, виданого Сєвєродонецьким міським судом Луганської області зобов`язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання своїх неповнолітніх дітей дочок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини із всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10-ти розмірів прожиткового мінімуму, починаючи з 21.06.2019 року, до досягнення ними повноліття, та відкритого виконавчого провадження № ВП 59911423, будучи ознайомленим із його змістом, розуміючи про необхідність сплати аліментів на утримання дитини, в порушення вимог ст. ст.18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, ч.2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України та ст. ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства», маючи умисел на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дочок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи умисно у період часу з 02.09.2021 по 31.05.2024, жодних дій, спрямованих на виконання рішення судового наказу №428/7182/19 від 09.07.2019 виданого Сєвєродонецьким міським судом Луганської області не здійснив, а накопичив станом на 31.05.2024 заборгованість по аліментах на загальну суму 143 339,71 грн, з 01.06.2024 року в примусовому порядку аліменти стягуються з пенсії, будучи дієздатним та працездатним, отримувавши з грудня 2021 року по травень 2022 року, з вересня 2022 року по жовтень 2022 року допомогу по безробіттю, виплати військовослужбовцю у військовій частині № НОМЕР_1 з червня 2022 року по липень 2022 року, з жовтня 2022 року по листопад 2022 року, благодійну допомогу від Фонду «Право та демократія» в сумі 6600 грн, соціальні виплати від УСЗН Сіверськодонецької міської ради в сумі 25 тис. грн та Територіального центру міста Сіверськодонецька в сумі 5 тис. грн, від відокремленого підрозділу Чайлдфанд Німеччина в Україна в сумі 5626,83 грн, заробітню плату в ТзОВ «Санаторій Шахтар» з лютого 2023 року по серпень 2024 року, отримував з 01.02.2024 по 30.06.2025 допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам, з травня 2024 року по жовтень 2025 року дохід від цивільно-правового договору з представництвом Helpage International в Україні, про свої доходи та місце праці державного виконавця не повідомляв, що свідчить про його бездіяльність, будь-якої допомоги на утримання дитини не надавав, та утворив заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 143 339,71 грн, яка сукупно склала суму виплат більше ніж три місяці, та по сьогоднішній день не погасив, внаслідок чого порушив права дитини на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток.

Таким чином, ОСОБА_3 , злісно ухилився від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 164 КК України.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 надійшов до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку ст.302 КПК України.

Прокурор, відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України, в обвинувальному акті заявив клопотання про розгляд кримінального проступку у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Частинами 2, 3 статті 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Зі змісту заяви від 09.04.2026 підозрюваного ОСОБА_3 , яка була складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_7 , вбачається, що останній беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, тобто у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Малолітні потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та їх законний представник ОСОБА_4 відповідно до поданої спільної заяви від 09.04.2026, повністю погоджуються із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлені з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, надали свою згоду на розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12022136370000123 від 08.02.2022 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України у спрощеному провадженні.

Відповідно до частин 2, 3 статті 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд має право призначити у судове засідання розгляд обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.

Враховуючи викладене, положення підпункту 6 пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2617-VIII, те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву обвинуваченого, в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням заяви та клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду обвинувального акта в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.164 КК України, а саме - злісне ухилення від слати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (алментів).

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.

ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого правильно кваліфіковано за ч.1 ст.164 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно з ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального проступку, обставини вчинення кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання та реєстрації, не працевлаштований, обставин, що обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини, та вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.164 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись статтями ст.59-1,164 КК України, статтями 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 такі обов`язки, передбачені ч. 2 ст. 59-1 КК України:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1