Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №441/1289/25 — Городоцький районний суд Львівської області

441/1289/25 2/441/82/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

07.04.2026 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді – Яворської Н.І.

за участю секретаря судових засідань – Цап І.М.

позивача – ОСОБА_1 , його представника – адвоката Буловчак Х.Р.

відповідачки – ОСОБА_2 , її представника – адвоката Мартин В.І.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області про визначення місця проживання дітей, встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки, за участю третіх осіб, про визначення місця проживання дітей, встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей.

Позов мотивує тим, що з 10.10.2006 перебував у шлюбі з відповідачкою, за час шлюбу у них народилося двоє дітей, дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідачка у 2023 році виїхала за кордон, до дітей не повертається, їх життям та вихованням не займається, матеріально не утримує, не дбає про їх розвиток та достаток. Шлюб між ним та відповідачкою розірвано, 05.12.2025 рішення суду набрало законної сили. Діти проживають з ним та зареєстровані за його місцем реєстрації, він фактично самостійно дітей утримує і займається їх вихованням. Відповідачка подала нотаріально посвідчену заяву з апостилем в якій вказувала, що діти проживають з ним ОСОБА_1 , він їх утримує і виховує, та цією заявою відмовилась від материнських прав та обов`язків щодо доньок. Разом з тим, відповідачка два рази в рік приїжджала із-за кордону, бачилась з доньками та заяви своєї не відкликала. Просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідачка проти позову заперечила та подала відзив, зазначила, що позивач з дітьми до серпня 2025 року проживали в с. Суховоля, Львівського району Львівської області, діти відвідували школу.

Через складне матеріальне становище у 2023 році вона поїхала за кордон, діти залишались з чоловіком, саме він ініціював такий вихід із тяжкого становища. На час перебування за кордоном, дітям передавала одяг та продукти харчування. Все було узгоджено з позивачем, у липні 2024 року позивач просив її написати заяву про відмову від материнських прав, бо тоді він буде вважатись батьком-одинаком і його не мобілізують в ЗСУ. На той час він її переконав, що так буде краще для дітей, а восени 2024 року вона дізналась, що її чоловік подав на розлучення, у квітні 2025 року подав її на аліменти. Вона аліменти сплачує.

Позивач маніпулює почуттями дітей, налаштовує їх проти неї, вивіз їх з будинку де вони виросли, ходили в школу, вклав їм почуття провини, що якщо вони його покинуть то він загине на війні. Право визначити місце проживання дітей залишається за ними обома. Вона батьківських прав не позбавлена. Просить відмовити у позові в повному обсязі.

07.07.2025 Ухвалою судді позовну заяву було залишено без руху.

24.07.2025 вимоги Ухвали суду позивачем виконано.

28.07.2025 Ухвалою судді Городоцького районного суду Львівської області позовну заяву позивача прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві, позивач наголосив на тому, що зараз він працює, має бронь, діти зареєстровані та проживають з серпня 2025 року в АДРЕСА_1 , відповідачка має намір вивезти дітей за кордон, що може негативно вплинути на їх фізичний та психологічний розвиток. Просить рішенням суду закріпити місце проживання дітей з ним. Також додав, коли працює в нічний час, за дітьми наглядає бабуся. Не заперечив, що відповідачка сплатила аліменти на утримання дітей, наразі приїздить до них, але діти не дуже бажають з нею спілкуватися.

Вважає, що місце проживання дітей необхідно визначити за ним, оскільки він, на відміну від відповідачки, здатен забезпечити дочкам належні матеріально-побутові умови проживання та виховання, забезпечити їх всім необхідним для навчання.

Зазначав, що першочергово потрібно врахувати інтереси дітей, які переважають над інтересами батьків, враховуючи рішення органу опіки і піклування, яким визначено місце проживання дітей разом з ним як батьком, а також створення ним належних умов для проживання, виховання та матеріального забезпечення дітей.

Щодо самостійного виховання та утримання дітей, підтвердив, що відповідачка заборгованості по аліментах не має, але він самостійно дітей виховує. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Крім цього, представник позивача - адвокат зазначила, що її довіритель працює, має бронь, йому надано відстрочку від призову до військової служби під час мобілізації на особливий період, тому даний спір не пов`язаний з можливістю подальшого отримання відстрочки від призову під час мобілізації з метою ухилення від проходження військової служби.

Посилаючись на Конвенцію про права дитини, Закон України «Про охорону дитинства», положення статей 160, 161 СК України, просить задовольнити позов.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні підтримали свою незгоду з позовом з мотивів викладених у відзиві, крім того, відповідачка додала, що саме на прохання позивача виїхала за кордон на заробітки, все разом вирішували, періодично приїздила до сім`ї та зауважила, що стосунки між нею та чоловіком погіршуються, на його ж прохання за кордоном зробила заяву, текст якої він озвучив у телефонному режимі, вона повністю довіряла колишньому чоловіку, останній потрапив був у ДТП, в один з вечорів сказав їй робити візу в Англію, забрати дітей, на що вона погодилась. В подальшому в ході спілкування з дітьми, вона зрозуміла, що позивач налаштовує їх проти неї, коли хотіла забрати дітей на канікули, він їх вже не відпускав, сказав якщо не буде йому візи тоді діти нікуди з нею не поїдуть. Дітей вона відвідує щотижня, проте позивач доньок ізолював від неї, з яких причин, ніхто не пояснює, доньки підростають, звернула увагу, що погіршилися у них показники в навчанні і дітей влаштовує таке вільне безконтрольне життя. Також повідомила, що у свій час чоловік не бажав давати своє прізвище дітям, зареєстрував їх на її прізвище. Просила в позові відмовити повністю, спору, щодо місця проживання дітей не має і ніколи не виникало, щодо виховання, вона як мама не усувалась, бере активну участь у їх вихованні не дивлячись на суперечності які виникли останнім часом, та матеріально їх утримує.

Представник третьої особи просили розглядати справу у їх відсутності (а.с.75)

Допитані в судовому засіданні малолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили, що їх мама раз на тиждень приїздить до них за місцем їх проживання, готує їсти, коли перебувала за кордоном, телефонувала їм, зараз вони звикли до нової школи, бажають продовжувати навчання і проживати за місцем реєстрації з батьком.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка позивач ОСОБА_1 пояснив, що в нього робочий день з 08 до 18 години. Молодша донька харчується в школі, старшій дає гроші для покупки обіду. Переїхали з дітьми в смт. Красне у 2025 році, до того діти не хотіли змінювати школу. Колишня дружина відвідує дітей, проте готує їм не смачну їжу, приносить в основному овочі.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, малолітніх дітей, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Звертаючись за захистом своїх прав позивач заявив вимоги про визначення місця проживання дітей разом із батьком та про встановлення факту самостійного виховання і утримання дітей, які проживають із ним та перебувають на повному його утриманні.

Суд наголошує, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (стаття 51 Конституції України).

Регулювання сімейних відносин здійснюється СК з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (частина друга статі 2 СК).

Встановлено, що з 10.10.2006 по 05.11.2024 сторони перебували у шлюбі (а.с.13)

Сторони по справі є батьками ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей, виданими виконавчим комітетом Красненської селищної ради Буського району, Львівської області (а.с. 15,16)

Згідно судового наказу від 10.09.2024 з ОСОБА_2 (відповідачки) стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини заробітку(доходу) на користь ОСОБА_1 (позивача) на утримання двох дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14 - 16)

Із долученої заяви виданої в Сполученому Королівстві Великої Британії 16.07.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 стверджувала, що діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають із батьком - ОСОБА_1 та перебувають на його утриманні та вихованні (а.с. 17)

З акту обстеження від 12.08.2024 видно, що ОСОБА_1 звертався із заявою у службу в справах дітей Красненської селищної ради для проведення обстеження житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 з метою встановлення факту утримання та виховання ним двох малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.19)

Згідно ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Підпунктом 6 п.18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ № 207 від 02.03.2016, передбачено, що у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Відповідно до ч.1ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ст.9 Конвенції про права дитини від 20.11. 1989, ратифікованої постановою ВРУ № 789-XII 27.12.1991, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Преамбулою Конвенції визначається, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння. Відповідно до ст.3 Конвенції у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отже, сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 Сімейного кодексу України (далі - СК) "невідчужуваність" сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Матеріали справи свідчать, що малолітні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом із батьком, що сторонами не заперечується, однак вказана обставина жодним чином не підтверджує факт ухилення матері від участі у вихованні дітей, таке спростовано також перепискою матері та дітей долученої до відзиву, з якої вбачається, що діти сумували за попередньою школою, також є відомості коли позивач дозволяв відповідачці приїздити до дітей (а.с.102)

Відповідно до Рішення Красненської селищної Ради, характеристик, малолітні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом із батьком, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.59,60, 81-83)

Згідно із характеристикою з місця роботи ОСОБА_1 характеризується добре, працює на посаді оператора коптильної установки (а.с.81)

Згідно із записів у копії паспорта ОСОБА_2 (відповідачка) зареєстрована в АДРЕСА_2 (а.с.98)

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї від 19.06.2025 та 12.08.2024, малолітні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Рішення органу опіки та піклування Красненської селищної ради від 12.11.2025 комісія дійшла висновку, що батько одноособово виховує своїх дітей, та вважають за доцільне визначити місце проживання дітей з батьком (а.с.54-56)

Суд враховує, що під час розгляду справи в суді мати дітей не вимагає і не вимагала зміни місця проживання дітей; зустрічного позову вона не подавала.

За наведеного вище, позивач не довів, що його права в частині проживання малолітніх дітей порушені.

Верховний Суд звертає увагу на те, що в умовах війни при вирішенні сімейних спорів поширеним є заявлення вимог про встановлення факту самостійного виховання дитини, що в переважній частині випадків пов`язано із питаннями мобілізації. На цьому наголосив і позивач в позовній заяві (а.с.8)

Щодо вимоги позивача про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей. В судовому засіданні доведено, що відповідачкою сплачуються аліменти, заборгованості в неї немає, як підтвердили в суді діти, мама їх провідує, готує їм їсти, проводять вільний час разом (а.с.99)

Також встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до серпня 2025 року навчались у Суховільському ліцеї Зимноводівської сільської ради Львівської області, що переконує суд у правдивості пояснень відповідачки, про узгодженість з позивачем виїзду її за кордон на заробітки та написання нею заяви виданої в Сполученому Королівстві Великої Британії 16.07.2024 стосовно дітей, на прохання позивача (а.с.100-102)

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків (див. постанову Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 495/432/23).

У цій справі Верховний Суд наголошує, що сам факт проживання дитини з батьком не підтверджує факту самостійного виховання ним дитини, на що звертає увагу в своїй практиці Верховний Суд (див. пункт 58 постанови Верховного Суду від 13 листопада 2025 року у справі № 592/20023/23).

Відповідно до статті 15 СК сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

У частині четвертій статті 15 СК визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК).

Оскільки в СК чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Частиною першою статті 152 СК встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК відмова батьків від дитини є не правозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Отже, обов`язок батьків виховувати та утримувати дітей є невід`ємним, а встановлення факту протилежного у позовному провадженні можливе лише під час вирішення спору про позбавлення батьківських прав.

Проаналізувавши ситуацію, дослідивши докази в сукупності, суд не встановив порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, тому підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі наведеного, та керуючись статтями 141, 150, 155, 157, 160, 161 СК України, 13,76,81,89,95,244,247,259,263-265,268,354ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області про визначення місця проживання дітей, встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 14.04.2026.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області, юридична адреса: смт. Красне, вул. І. Франка, 2А, код ЄДРПОУ 45745746.

Суддя Яворська Н.І.