Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №205/3991/22 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 205/3991/22

провадження № 61-10305св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,

Фаловської І. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сахнацький Олександр Анатолійович,на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2023 року у складі колегії суддів: Новікової Г.В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Друга дніпровська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Друга дніпровська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування.

Позов мотивовано тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20 листопада 2006 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належить квартира

АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 і ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після його смерті відкрилася спадщина на належну йому частку вказаної квартири. Із заявами про прийняття спадщини після його смерті у встановлений законом строк звернулися позивач і відповідач.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , після її смерті відкрилася спадщина на належну їй частку спірної квартири. Із заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщини після її смерті у встановлений законом строк також звернулися позивач і відповідач.

ОСОБА_1 мав алкогольну залежність, тривалий час перебував у стані алкогольного сп`яніння, для виведення відповідача з цього стану необхідна була фахова допомога у спеціалізованих медичних закладах.

У період з 2000 року по 2004 рік ОСОБА_1 неодноразово перебував у медичному закладі із гострим алкогольним отруєнням. Батьки сторін, враховуючи постійний нервовий стан через поведінку відповідача, хворіли. Відповідач допомоги ні батькові, ні матері не надавав, грошовими коштами не допомагав, особистої участі у догляді за літніми та хворими батьками, які потребували стороннього догляду і допомоги, не приймав.

Унаслідок довготривалого та надмірного вживання алкогольних напоїв

у 2015 році отримав інсульт і фактично втратив контроль над частиною тіла. При цьому, до 2015 року відповідач мав змогу придбавати батькам ліки, їжу, необхідні речі, але свідомо переніс тягар утримання та догляду літніх і хворих батьків на позивача.

Отже, позивач вважала, що вищевказані обставини свідчать про наявність правових підстав для усунення відповідача від права на спадкування після смерті батьків.

З урахуванням викладеного ОСОБА_2 просила суд усунути ОСОБА_1 від права на спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2023 року у складі судді Приходченко О.С. у задоволенні позову

ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у розмірі 21 982,69 грн, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн, 3 510,69 грн - витрат представника відповідача на проїзд та 472,00 грн витрат на поштові відправлення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено факт того, що ОСОБА_1 ухилявся від надання батькам допомоги при можливості її надання, батьки перебували

у безпорадному стані та потребували допомоги саме від ОСОБА_1 .

Таким чином, встановивши, що ОСОБА_1 не вчиняв умисних дій чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцям і виходячи із відсутності умов, передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України для усунення відповідача від права на спадкування за законом, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

Відповідач просив стягнути з позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 982,69 грн, з яких витрати на поштові пересилання становлять 472 грн, 3 510,69 грн - витрати представника відповідача на проїзд до м. Дніпра.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявником було надано копію ордеру до договору про надання правової допомоги від 18 вересня 2019 року, квитанцію від 01 жовтня 2022 року про сплату послуг з правової допомоги у розмірі 10 000 грн, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Сахнацького О. А., квитанції про сплату послуг з правової допомоги у розмірі 5 000 грн від 14 лютого

2023 року та 04 березня 2023 року, копії квитанцій поштових відправлень на загальну суму 472 грн, а також копії посадочних документів.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що понесені ОСОБА_1 судові витрати у справі у розмірі 21 982,69 грн, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000 грн, 3 510,69 грн та 472 грн витрат на поштові відправлення, підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 задоволено

частково. Резолютивну частину рішення Ленінського районного суду

м. Дніпропетровська від 21 березня 2023 року у частині розміру стягнутих судових витрати змінено, зменшено розмір судових витрат до 10 000,00 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ураховуючи недоведеність ухилення ОСОБА_1 від надання допомоги спадкодавцям, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для усунення відповідача від права на спадкування.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу. Апеляційний суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у суді першої інстанції, зазначив про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню, слід зменшити

з 21 982,69 грн до 10 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2023 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сахнацький О. А., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2023 року, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції у частині розподілу судових витрат.

Отже, судові рішення у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 оскаржено не було, тому у силу вимог статті 400 ЦПК України вони у цій частині у касаційному порядку не переглядаються.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сахнацький О. А., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2023 року, витребувано справу із суду першої інстанції.

У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку у частині зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Представник відповідача надав об`єктивний детальний опис послуг та їх вартість, розмір яких відповідає заявленій попередній орієнтовній оцінці та понесеним фактичним витратам на професійну правничу допомогу.

Разом з тим суд першої інстанції надав належну правову оцінку наданим відповідачем доказам щодо понесення ним витрат на правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом витраченим останнім на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг.

Позиція інших учасників справи

У жовтні 2023 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 направив до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сахнацький О. А., а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін, оскільки вона є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша

статті 2 ЦПК України).

Судом установлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками позивача та відповідача.

Квартира

АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 20 листопада 2006 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 . За заявою ОСОБА_2 27 травня 2016 року в Другій дніпропетровській державній нотаріальній конторі відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_4 .

Постановою Другої дніпровської державної нотаріальної контори від 25 травня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири

АДРЕСА_1 , яка належала померлому ОСОБА_4 , у зв`язку з ненаданням оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , після її смерті із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Постановою Другої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на

частку квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлій ОСОБА_5 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня

2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року, право власності на 1/12 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано

за ОСОБА_1 ; право власності на 1/6 частку квартири

АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано за ОСОБА_1 .

Висновком медико-соціальної експертної комісія від 16 вересня 2016 року ОСОБА_1 встановлено І групу інвалідності та зазначено про необхідність постійної сторонньої допомоги.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі

№ 753/1203/18, від 14 вересня 2021 року у справі № 204/6564/19,

від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до касаційної скарги заявник додав:

- копію ордеру до договору про надання правової допомоги від 18 вересня

2019 року;

- квитанцію від 01 жовтня 2022 року про сплату послуг з правової допомоги у розмірі 10 000 грн;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю

Сахнацького О. А.;

- квитанції про сплату послуг з правової допомоги від 14 лютого 2023 року та 04 березня 2023 року;

- копії квитанцій поштових відправлень на загальну суму 472 грн;

- копії відповідних посадочних документів.

Відповідач просив стягнути з позивача на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 982,69 грн, з яких витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000 грн, витрати на поштові пересилання становлять 472 грн, 3 510,69 грн - витрати представника відповідача на проїзд до м. Дніпра.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України.

У частині першій, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, оскільки цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу шляхом подання відповідного клопотання.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited» v Ukraine), заява № 19336/04, пункт 268).

У рішенні від 18 лютого 2022 року у справі «Чоліч проти Хорватії» (COLIC v. Croatia), заява № 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі

(пункт 77).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21); з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат

з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду

від 20 лютого 2024 року у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22),

від 26 вересня 2024 року у cправі № 910/11903/23.

Ураховуючи викладене, проаналізувавши долучені до матеріалів справи та подані на підтвердження факту понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу документи, складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, а також з урахуванням критеріїв розумності, реальності, неминучості таких витрат, апеляційний суд дійшов правильного висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з 21 982,69 грн до 10 000 грн.

Отже, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що вищевказаний розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суд першої інстанції, відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, що спростовує доводи касаційної скарги у відповідній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, висновки апеляційного суду є законними та обґрунтованими, тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сахнацький Олександр Анатолійович, залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

О. М. Ситнік

І. М. Фаловська