Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №752/8516/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 752/8516/24

провадження № 61-12104св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Голосіївська районна в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в особі законного представника ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року в складі колегії суддів: Голуб С. А., Слюсар Т. А., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 про скасування розпорядження в частині та визнання основним квартиронаймачем.

Позов мотивований тим, що він, ОСОБА_3 , його мати ОСОБА_8 (після розлучення з ОСОБА_2 ) проживали за адресою: АДРЕСА_1 (далі - квартира, спірна квартира). ОСОБА_2 переїхав та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Після розлучення батьків ОСОБА_2 разом зі своєю дружиною почали викрадати їх речі, вимагати виселення з квартири, постійно подавали заяви до правоохоронних органів та численні позовні заяви до суду з будь-якого приводу.

В середині 2022 року була досягнута усна угода, що він перестане судитися з ОСОБА_3 та ним, а вони подарують йому квартиру. 28 вересня 2022 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 подарували ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3 . Проте після цього ОСОБА_2 відмовився від виконання домовленості та продовжив вимагати гроші, а квартиру передарував ОСОБА_9 . Дії ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_9 направлені на переоформлення коштів та майна.

У травні 2021 року ОСОБА_2 звернувся з позовом, в якому просив визнати за ним право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 (справа № 752/11623/21). Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2021 року визнано за ОСОБА_2 право користування вказаним житловим приміщенням. Використовуючи вказане рішення ОСОБА_2 вселився за вказаною адресою. Проте постановою Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_2 .

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року у справі № 752/6885/20 позов ОСОБА_2 , ОСОБА_5 до нього про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення задоволено та визнано його таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

ОСОБА_2 знав про рішення у справі № 752/6885/20 та був присутнім під час оголошення апеляційним судом рішення та, розуміючи, що він не надасть йому дозволу на прописку в квартирі і зміну договору найму, приховав цю інформацію від Голосіївської районної в м. Києві адміністрації.

ОСОБА_2 самовільно зайняв житлове приміщення після незаконної зміни договору найму, порушуючи статті 61, 103-106 ЖК України, тому позивач має право бути визнаним основним квартиронаймачем. Позивач постійно був зареєстрований у квартирі з 1994 року. Проте неправомірними діями ОСОБА_2 , які виразились у подачі до суду великої кількості позовних заяв, серед яких і позовної заяви про визнання права користування житловим приміщенням, останній набув права на зміну умов договору найму.

ОСОБА_1 просив суд:

скасувати розпорядження № 247 від 08 червня 2023 року «Про зміну договору найму» в частині зміни квартиронаймача на ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати його основним квартиронаймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27 грудня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що на підставі статей 103-106 ЖК УРСР, статей 6 і 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», а також розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31 січня 2011 року № 121 здійснено зміну договору найму на житлове приміщення, відповідно до якого договір найму на спірну квартиру змінено на ОСОБА_2 . Зміна договору була проведена у зв`язку зі смертю попереднього квартиронаймача - ОСОБА_10 .

З нотаріально посвідчених заяв, зареєстрованих у реєстрі, вбачається, що ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 добровільно надали згоду на оформлення особового рахунку для квартири на ім`я ОСОБА_2 . ОСОБА_1 був зареєстрований за цією адресою з 20 жовтня 1994 року. Однак його реєстрація була припинена 08 червня 2021 року. Разом з тим, під час розгляду справи не було надано належних та обґрунтованих доказів, які б підтверджували правові підстави зняття позивача з реєстрації за вказаної адресою. Зокрема, не долучено жодних документально підтверджених даних, таких як відповідні рішення суду, заяви позивача або інших осіб про зняття з реєстрації, а також будь-яких інших актів, які б могли обґрунтувати зміну реєстрації позивача. У свою чергу, факт припинення реєстрації позивача свідчить про відсутність у нього права користування спірною квартирою станом на момент подання позову.

Таким чином, позивач не довів факт порушення свого права на укладення договору найму житлового приміщення після смерті попереднього квартиронаймача - ОСОБА_10 . Також позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували його проживання у спірній квартирі після припинення реєстрації. За таких обставин вимоги позову є необґрунтованими.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 грудня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Скасовано розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 247 від 08 червня 2023 року «Про зміну договору найму» в частині зміни договору найму спірної квартири у зв`язку зі смертю квартиронаймача ОСОБА_10 та визначення її наймачем ОСОБА_2 .

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач був зареєстрований у спірній квартирі як онук власника особового рахунку - ОСОБА_10 з 20 жовтня 1994 року. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року у справі № 752/6885/20 позов ОСОБА_2 та ОСОБА_5 задоволено та визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою. ОСОБА_1 був зареєстрований за вказаною адресою по 08 червня 2021 року, знятий з реєстрації у спірній квартирі на підставі рішення суду у справі № 752/6885/20 від 19 квітня 2021 року. Проте, постановою Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року зазначене рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року скасоване та ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Отже, на час звернення ОСОБА_2 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про зміну договору найму у червні 2023 року рішення суду, яке стало підставою для зняття з реєстрації у квартирі ОСОБА_1 , було скасоване і його право на користування цим житловим приміщенням відновилось. Однак ОСОБА_1 не поновив свою реєстрацію у спірній квартирі.

Про зміст постанови Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року ОСОБА_2 було достеменно відомо, оскільки він був присутнім в судовому засіданні. За таких обставин відповідач, діючи недобросовісно, не повідомив Голосіївську районну в м. Києві державну адміністрацію про склад членів сім`ї наймача квартири, до якого входив і ОСОБА_1 , не отримав його згоду на зміну договору найму, внаслідок чого Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією 08 червня 2023 року було змінено договір найму житлового приміщення без отримання такої згоди від позивача.

Відтак договір найму квартири було змінено з порушенням вимог частини першої статті 106 ЖК України. Оскільки договір найму був змінений розпорядженням Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації № 247 від 08 червня 2023 року, належним способом захисту порушеного права позивача є скасування цього розпорядження.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання його основним квартиронаймачем, оскільки ОСОБА_1 як один із членів сім`ї наймача, які проживають та значяться зареєстрованими у квартирі, має право на зміну договору найму житлового приміщення і визнання його основним квартиронаймачем. Разом з тим, чинне законодавство вимагає для такого визнання надання обов`язкової згоди інших членів сім`ї наймача. Однак матеріали справи не містять такої згоди інших осіб, які проживають і зареєстровані у спірній квартирі, та вони не залучені до участі у справі в якості відповідачів.

Аргументи учасників справи

28 вересня 2025 року через підсистему «Електронний Суд» ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,в якій просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду в частині скасування розпорядження та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що копії позовної заяви в паперовій формі йому направлено не було, а позовну заяву та всі додатки до неї, відповідальним працівником суду не було переведено в електронну справу. 07 травня 2024 року, маючи певні проблеми через інвалідність з ознайомленням з матеріалами справи в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва, через підсистему «Електронний суд», він звернувся з клопотанням про зобов`язання позивача - адвоката ОСОБА_1 зареєструвати електронний кабінет та направити відповідачам позовну заяву з додатками, яку станом на 07 травня 2024 року не отримано ніким з учасників судового процесу. У клопотанні він звертав увагу на те, що з 18 жовтня 2023 року для адвокатів передбачено обов`язкову наявність електронного кабінету в ЄСІТС. У зв`язку з чим він просив позовну заяву залишити без руху та доповнити електронну справу наявними матеріалами. 07 травня 2024 року вказане клопотання отримав на електронну адресу в ЄСІТС адвокат позивача - ОСОБА_3 Оскільки копії позовної заяви з додатками йому направлено не було, то вважає, що його фактично було позбавлено права на справедливий розгляд справи.

ОСОБА_1 08 червня 2021 року виписався з квартири, відмовився поновити свою реєстрацію за цією адресою, оскільки мав намір зареєструвати своє місце проживання в АДРЕСА_4 , яку він йому надав для проживання, уклавши з ним договір оренди, з правом передачі в суборенду, терміном на двадцять п`ять років. Він надавав рішення судів, якими було встановлено сам факт непроживання та відсутність права користування у ОСОБА_1 спірною квартирою, що вказує на те, що ОСОБА_1 є неналежний позивач саме через відсутність порушення його прав. Він вказував, що станом на час подачі позову ОСОБА_1 проживає за іншою адресою, через що суд має відмовити йому у задоволенні позову.

Після отримання адвокатом ОСОБА_3 вказаного клопотання, останній протягом трьох місяців вмовляв ОСОБА_1 поновити реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 , що було зроблено лише 23 серпня 2024 року.

Факт припинення 08 червня 2021 року реєстрації позивача свідчить про відсутність у нього права користування спірною квартирою станом на момент подання позову. Також позивач не надав доказів свого проживання в спірній квартирі. ОСОБА_1 був знятий з реєстрації у спірній квартирі 08 червня 2021 року не на підставі рішення суду у справі № 752/6885/20 від 19 квітня 2021 року, а за власним бажанням.

Апеляційний суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову виключно з підстав недотримання відповідачем строку на подання відзиву, зазначивши, що він не порушив клопотання про поновлення процесуального строку і не навів поважних причин, які перешкоджали реалізувати своє право на подання відзиву у встановлений десятиденний строк. В той же час, в матеріалах апеляційного провадження є клопотання від 08 березня 2025 року, в якому заявлено, що у відповідача є складності з написанням відзиву на апеляційну скаргу через відсутність в матеріалах електронної справи самої позовної заяви та додатків до неї. При цьому, зверталось увагу про необхідність переведення вказаних документів в електронну форму з подальшим долученням до матеріалів електронної судової справи.

18 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до акта, складеного 21 лютого 2025 року комісією ЖЕК 107, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в спірній квартирі не проживають з 22 травня 2025 року, а її брат - ОСОБА_2 в цій квартирі проживає з 01 вересня 2017 року. До цього він проживав в квартирі за адресою: АДРЕСА_5 . Під час проживання в зазначеній квартирі у ОСОБА_12 було діагностовано хворобу серця та поки він перебував у лікарні, його син ОСОБА_3 змінив замки в квартирі за адресою: АДРЕСА_5 та став її використовувати під офісне приміщення. Назад в свою квартиру він вже не потрапив, оскільки його син ОСОБА_3 передав її в користування працівникам АСК «ІНГО», з чим ОСОБА_2 був не згоден. У зв`язку з чим він звертався зі скаргами до керівництва АСК «ІНГО», правоохоронних органів та з позовними заявами до суду.

Щоб уникнути кримінальної відповідальності в кримінальному провадженні 12022100010002315, за рекомендацією слідчого в порядку мирного вирішення справи, ОСОБА_3 умовив свого батька ще деякий час дозволити користуватися квартирою за адресою: АДРЕСА_5 , а ОСОБА_1 - квартирою за адресою: АДРЕСА_4 , а також стати власником особового рахунку в спірній квартирі.

У свою чергу ОСОБА_1 пояснив, що нікуди свідомо не прописувався через те, що в Україні створено територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а тому до закінчення війни з росією він ніде не буде реєструватися.

Щодо існуючих позовів ОСОБА_2 , то він звернувся до суду з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння (справа № 752/5293/22), про розірвання договору дарування (справа № 752/5293/22). Саме під час слухання справи № 752/5293/22 ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_14 договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_4 .

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 не надав суду першої інстанції відомості про відсутність у нього електронного кабінету, а суд, виходячи зі встановлених обставин, об`єктивно не мав змоги перевірити це. При цьому адвокат ОСОБА_3 приховав відомості як в суді першої, так апеляційної інстанції, про відсутність електронного кабінету у його довірителя - адвоката ОСОБА_1., які реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Незважаючи на це суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження у справі. Але тексту позовної заяви до матеріалів електронної справи долучено не було, зокрема, станом на день подачі цієї касаційної скарги.

Також вона надала докази про те, що ОСОБА_3 , діючи в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина, надав згоду на оформлення особового рахунку на ім`я батька. Відповідні згоди надала й вона, а також інші особи, що мають право на користування квартирою. В той же час вже 17 січня 2025 року через особистий конфлікт інтересів, діючи вже як представник ОСОБА_1 , ОСОБА_3 стверджував протилежне.

Представник позивача так і не надав суду належних доказів про те, які саме перешкоди були підставою порушення ОСОБА_1 вимог статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» щодо обов`язку протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання, а також щодо відновлення його права зареєструвати своє місце проживання після ухвалення постанови Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року. Саме тільки після отримання аргументованої відповіді на це питання та дослідження наданих доказів апеляційний суд мав визначитись щодо наявності необхідності письмового погодження від ОСОБА_1 на оформлення особового рахунку на вказану квартиру на ім`я ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 знявся з місця реєстрації спірної квартира на підставі власної заяви у зв`язку зі зміною місця проживання на квартиру за адресою: АДРЕСА_6 . Судом першої інстанції було правильно зазначено, що до матеріалів справи не долучено жодних документально підтверджених даних про зняття з реєстрації та зміну реєстрації позивача.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у справі закасаційною скаргою ОСОБА_2 .

В ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку: від 25 жовтня 2022 року у справі № 607/14378/21, від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12).

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2025 року поновлено ОСОБА_5 строк на касаційне оскарження. Відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду: від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22, від 17 жовтня 2024 року у справі № 334/7109/20, від 22 квітня 2024 року у справі № 910/11661/23, від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, від 27 червня 2024 року у справі № 547/512/22, від 11 квітня 2024 року у справі № 140/18281/23, суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частин третьої статті 411 ЦПК України)).

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2025 року у задоволенні клопотань ОСОБА_2 про долучення та дослідження доказів у справі відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Аналіз змісту касаційних скарг свідчить, що постанова суду апеляційної інстанцій оскаржується в частині задоволеної позовної вимоги про скасування розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 247 від 08 червня 2023 року щодо зміни договору найму квартири. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що відповідно до ордера № 77016 серія Б, виданого 12 лютого 1981 року, ОСОБА_10 на підставі рішення виконавчого комітету Московської районної Ради народних депутатів від 26 січня 1981 року, ОСОБА_10 та членам його сім`ї (дружині - ОСОБА_15 , сину ОСОБА_2 та дочці ОСОБА_16 ) було надано право на вселення до трикімнатної квартири АДРЕСА_7 , загальною площею 41,3 кв. м.

ОСОБА_1 був зареєстрований за вказаною адресою як онук власника особового рахунку - ОСОБА_10 20 жовтня 1994 року, яка припинена 08 червня 2021 року.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року у справі № 752/6885/20 позов ОСОБА_2 та ОСОБА_5 задоволено та визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування спірною квартирою. Проте постановою Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року зазначене рішення було скасоване та ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_5

ОСОБА_2 з родиною із шести осіб (він, сестра, син, онук та дві племінниці) проживають в цій квартирі.

ОСОБА_11 (зареєстрована 22 грудня 2022 року за № 1117), ОСОБА_5 (зареєстрована 19 грудня 2022 року за № 1215), ОСОБА_7 (зареєстрована 21 грудня 2022 року за № 697) та ОСОБА_3 , діючи від свого імені та від імені малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований 14 грудня 2022 року за № 3744), не заперечували та надали згоду на оформлення особового рахунку щодо квартири на ім`я ОСОБА_2 згідно з нотаріально посвідчених заяв.

Відповідно до інформації з реєстру територіальної громади м. Києва станом на 27 березня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_17 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 .

Розпорядженням Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації № 247 від 08 червня 2023 року змінено договір найму на ОСОБА_2 , у зв`язку зі смертю квартиронаймача ОСОБА_10 (батько), свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 14 січня 2018 року.

Позиція Верховного Суду

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачає право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 555/1289/14-ц, від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року у справі № 200/5153/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2021 року у справі №264/632/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 вересня 2023 року у cправі № 910/2392/22).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі № 201/2760/20 вказано, що «процесуальне становище третьої особи є відмінним від процесуального становища відповідача. При цьому суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, розглядаючи спір між сторонами, оскільки відповідно до частини першої статті 53 ЦПК України така особа вступає у справу або залучається до участі у справі на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Наведений правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 766/8113/17та від 29 червня 2022 року у справі № 753/7478/18».

Отже, встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Якщо у справі наявна обов`язкова співучасть відповідачів, то неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача. Тому пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2024 року у справі № 932/163/21).

Відповідно до частин першої та другої статті 61 ЖК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї (стаття 64 ЖК України).

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК України).

Договір найму жилого приміщення може бути змінено відповідно до вимог законодавства України (статті 103 ЖК України).

У частині другій статті 825 ЦК України передбачено, що у разі смерті наймача або вибуття його з житла наймачами можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або, за погодженням з наймодавцем, одна або кілька із цих осіб. У цьому разі договір найму житла залишається чинним на попередніх умовах.

Згідно з частинами першою та другою статті 106 ЖК України повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Касаційний суд зауважував, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).

У постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12, на яку є посилання в касаційній скарзі, зроблено висновок, що «у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (чч. 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст. 65 ЖК УРСР). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання».

У постановіВерховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 754/12119/15-ц зазначено, що «щодо висновку судів про відмову в позові ОСОБА_1 про зобов`язання укласти з ним окремий договір найму жилого приміщення, то вони є правильним з огляду на таке. … Відмовляючи в позові ОСОБА_1, суди правильно зазначили, що на укладення окремого договору найму жилого приміщення не надає згоду ОСОБА_2. Тобто спір виник між наймачем квартири та колишньою його дружиною ОСОБА_2, яка проживає та зареєстрована у цій квартирі. Проте до неї будь - яких вимог ОСОБА_1 не заявляв, а пред`явив позов лише до Деснянської РДА. … Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів), суд відмовляє у задоволенні позову. Отже, суди дійшли до законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вказаного позову. … Крім того, оскільки право на користування спірним житлом має ОСОБА_3, то вирішення спору про встановлення порядку користування квартирою, зміну та розподіл особового рахунку має відбуватися за його участі у відповідному процесуальному статусі».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.

У справі, що переглядається:

звертаючись до суду з позовною вимогою про скасування розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 08 червня 2023 року, яким змінено основного квартиронаймача після смерті ОСОБА_10 на ОСОБА_2 , позивач вказував, що останній незаконно вселився у спірну квартиру, використовуючи рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2021 року у справі № 752/11623/21, яким визнано за ОСОБА_2 право користування вказаним житловим приміщенням, проте постановою Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року це рішення скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_2 . Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року у справі № 752/6885/20 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_5 визнано позивача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, але постановою Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року це рішення також скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю;

аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2021 року у справі № 752/11623/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , яким визнано за ОСОБА_2 право користування спірним житловим приміщенням, було скасоване постановою Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року за апеляційною скаргою ОСОБА_3 як особи, що не брала участі у справі, який стверджував, що суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та обов`язки, оскільки він був зареєстрований у спірній квартирі, і тому має права відносно цієї квартирі відповідно до статей 64 ,65 ЖК України;

суди не врахували, що у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо при вселенні між цими особами не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. Оспорюване розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 08 червня 2023 року видане у зв`язку зі смертю попереднього квартиронаймача - ОСОБА_10 та за згодою всіх інших членів сім`ї, які проживали (були зареєстровані) разом з ОСОБА_2 за вказаною адресою, яких позивач визначив третіми особами. Зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що цей спір щодо укладення, зміни договору найму житлового приміщення, суб`єктного складу осіб, які мають право користування спірним житлом у будинку державного (громадського) житлового фонду, безпосереднього стосується всіх осіб, які проживають (зареєстровані) за вказаною адресою, або мають право на користування спірним житлом. Процесуальне становище третьої особи є відмінним від процесуального становища відповідача? при цьому суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.

За таких обставин у задоволенні позовної вимоги про скасування розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації в частині зміни договору найму квартири судам належало відмовити з підстав її пред`явлення за неналежного складу відповідачів. Тому оскаржену постанову апеляційного суду в зазначеній частині слід скасувати, а рішення суду першої інстанції про відмову у позові в цій частині змінити в мотивувальній частині.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційних скарг, що позивач не надав суду першої інстанції відомості про відсутність у нього електронного кабінету, копії позовної заяви не було надіслано в паперовій формі та відсутні в матеріалах електронної справи, оскільки факт надсилання суду примірника позовної заяви з додатками відповідачам та третім особам спростовуються матеріалами справи (т. 1, а. с. 70, 76-82). Аналіз матеріалів справи свідчить, що як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_5 користувались наданими їм процесуальними правами, подавали відповідні процесуальні звернення та докази під час розгляду справи судами.

Необґрунтованими є й доводи касаційних скарг про те, що ОСОБА_1 , який є адвокатом, всупереч законодавчої вимоги не зареєстрував в ЄСІТС електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», оскільки в цій справі він діє як сторона у справі (позивач).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційних скарг, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати, а рішення суду першої інстанції в цій частині змінити в мотивувальній частині.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи результат розгляду справи та межі її касаційного перегляду, з позивача належить стягнути 2 422,20 грн судового збору у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції на користь держави, оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», та 2 422,20 грн - на користь ОСОБА_5 .

Керуючись статтями 141, 400, 402, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року в частині задоволеної позовної вимоги про скасування розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 247 від 08 червня 2023 року щодо зміни договору найму квартири скасувати.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 грудня 2024 року в зазначеній частині змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 судові витрати на сплату судового збору у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції в розмірі 2 422,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції в розмірі 2 422,20 грн.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко