Вирок від 15 квітня 2026 р. у справі №322/1711/25 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

ВИРОК

16 квітня 2026 рокуСправа № 322/1711/25

Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретарка судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шамрайка Новомиколаївського району Запорізької області, не одруженого, який має середню освіту, офіційно не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

28.10.2025, в умовах воєнного стану введеного на всій території України Указом Президента України ОСОБА_5 від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ, у невстановлений час, ОСОБА_4 знаходячись у приміщенні зали будинку АДРЕСА_3 , виявив барсетку, в якій знаходились грошові кошти в сумі 11000,00 гривень, після чого у останнього виник умисел на їх таємне викрадення. Після цього, ОСОБА_4 , знаходячись у приміщенні вказаної кімнаті, будинку АДРЕСА_3 , реалізуючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, таємно викрав з залишеної без нагляду барсетки грошові кошти у сумі 11000,00 гривень, які належать ОСОБА_6 та в подальшому розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив останньому майнову шкоду на вказану суму.

ІІ. Позиція сторін.

Сторона захисту.

Обвинувачений після роз`яснення йому судом суті обвинувачення, визнав свою вину в пред`явленому обвинуваченні та обставини, викладені в обвинувальному акті.

Вказавши що щиро кається, просив суворо не карати.

Сторона обвинувачення і потерпілий.

Прокурор просив розглянути провадження відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Потерпілий в судове засідання не з`явився. З урахуванням думки сторін суд дійшов висновку про можливість розгляду провадження за відсутності останнього.

З огляду на визнання обвинуваченим вини у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

Учасники судового провадження проти зазначеного не заперечували. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановлено добровільність їх позицій, а також роз`яснено, що вони позбавляються права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.

ІІІ. Надані докази та інші документи, їх оцінка. Висновки суду.

Показання.

Обвинувачений під час допиту в судовому засіданні показав, що в кінці жовтня минулого року, прийшов в гості до потерпілого, приніс з собою алкоголь, який вони разом вживали. Після того як закінчився алкоголь, потерпілий пішов за додатковою порцією, він ( ОСОБА_7 ) лишився у будинку. У відсутності потерпілого, в одній з кімнат побачив барсетку в якій знаходились грошові кошти. Скільки саме там було коштів, точно сказати не може, оскільки не рахував. Вказані кошти він забрав собі. Коли повернувся потерпілий вони випили ще, а після того під якимось приводом він сказав, що йому треба додому і покинув домоволодіння потерпілого з грошима. Розумів що вчиняє незаконно. Коли йшов по вулиці, а це було вже у нічний час доби, впустив гроші, почав їх підібрати, але чи знайшов усі не може точно сказати оскільки було темно і вітряно. Частину із викрадених коштів витратив на продукти харчування, алкоголь і тютюн. Решту у нього вилучили працівники поліції.

Вказав, що шкодує за свої дії, однак збитки потерпілому не відшкодував.

Також судом досліджені документи щодо речових доказів і арешту майна, а також ті, які характеризують особу обвинуваченого.

Допитавши обвинуваченого, дослідивши та оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 в межах пред`явленого йому обвинувачення, а саме: у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України.

ІV. Призначення покарання

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України є його щире каяття і активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Обвинувачений в силу ст. 89 КК України є несудимим, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, наразі тимчасове місце проживання (в будинок де він проживав раніше влучив КАБ).

При визначенні міри покарання судом враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке тяжким злочином, особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом`якшує покарання і відсутність таких, які його обтяжують.

Суд, у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність вважає необхідним призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк передбачений санкцією ч. 4 ст. 185 КК України – п`ять років.

Водночас, з урахуванням думки сторін суд також дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, у зв`язку з чим вважає за доцільне, відповідно до ст. 75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк із покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Новомиколаївського районного суду від 05.11.2025 (ЄУ № 322/1645/25, Провадження № 1-кс/322/370/25), підлягає скасуванню.

Речові докази 27 купюр номіналом 200 гривень (із серіями і номерами, які зазначені в постанові про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 01.11.2025), і барсетку із матеріалу чорного кольору заміром 15х20 см, відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України, підлягають поверненню потерпілому оскільки є його власністю.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, після закінчення його дії 12.02.2026, не продовжувався. Інший запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст.ст. 100, 373, 376, 381, 382, 393, 395, 532 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 протягом іспитового строку: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Новомиколаївського районного суду від 05.11.2025 (ЄУ № 322/1645/25, Провадження № 1-кс/322/370/25), скасувати.

Речові докази: 27 купюр номіналом 200 гривень (квитанція № 1362) і барсетку із матеріалу чорного кольору заміром 15х20 см (номер книги обліку речових доказів: 834, порядковий номер: 930) , які зберігають у посадових осіб ВнП № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області повернути їх власнику - потерпілому ОСОБА_6 .

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору, а також направити потерпілому.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, з урахуванням особливостей, передбачених частиною четвертою статті 394 Кримінального процесуального кодексу України.

СуддяОСОБА_1