Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №308/3904/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3904/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чепки В. В., за участю секретаря судового засідання Авдєєвої К. Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ужгород, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, адвокат Пересоляк Олександр Сергійович, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що між сторонами 14.11.2017 року укладено шлюб. У шлюбі у подружжя народилося спільна донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підставою для розірвання шлюбу позивач зазначає те, сімейне життя сторін не склалося. Після одруження, з часом, відносини між позивачем та відповідачем зіпсувалися. Протягом останніх років відносини між позивачем та відповідачкою поступово погіршувались, у результаті чого зникли спільні інтереси та бажання бути разом. Будь-які спроби в свій час примиритися не дали бажаних результатів, оскільки в сторін різні погляди на сімейне життя та бачення майбутнього. Сторони втратили почуття любові та поваги один до одного, наразі спільно не проживають та спільним побутом не пов`язані. Сім`я припинила своє існування, а шлюб носить суто формальний характер. Таким чином, позивач вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, у зв?язку з чим наполягаємо на його розірванні. Позивач просить не давати сторонам строку для примирення. Вказує, що спору щодо місця проживання дитини немає.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.03.2026 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та постановлено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, 13.04.2026 направив заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує та просить розірвати шлюб.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, 13.04.2026 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти розірвання шлюбу не заперечує, позовні вимоги підтримує, просить після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_4 ».

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, 14.11.2017 року між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_5 (прізвище після одруження – ОСОБА_4 ) ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) був укладений шлюб, який зареєстрований Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного Територіального управління юстиції у Закарпатській області, про що складено актовий запис №835, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 14.11.2017 року.

У сторін у шлюбі народилася донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 15.12.2017 серії НОМЕР_2 , виданого Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного Територіального управління юстиції у Закарпатській області.

Станом на день розгляду справи шлюбні відносини між сторонами припинені, спільне господарство позивач та відповідачка не ведуть.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Зі змісту статті 55 Сімейного кодексу України вбачається, що дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Виходячи із змісту ч. 3 та ч. 4 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини чи чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Згідно зі ст. 112 Сімейного кодексу України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 Сімейного кодексу України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим. На даний час, офіційно зареєстрований шлюб між позивачем та відповідачкою має формальний характер, фактичні шлюбні відносини між сторонами не підтримуються, спільне господарство вони не ведуть, відтак суд дійшов висновку про недоцільність подальшого збереження шлюбу, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.

Відповідно до ч. 2 ст.115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 56, 110, 112,160 Сімейного кодексу України та, керуючись ст. 3, 4, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 17, 43, 49, 200, 258, 265, 280-281, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбузадовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 14.11.2017 року Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного Територіального управління юстиції у Закарпатській області, актовий запис №835.

Після розірвання шлюбу залишити відповідачці ОСОБА_2 прізвище « ОСОБА_4 ».

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 16.04.2026.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В. В. Чепка