Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №398/2839/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 квітня 2026 року м. Кропивницький

справа № 398/2839/25

провадження № 22-ц/4809/577/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,

за участі секретаря – Антошиної А. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Гулого Андрія Васильовича, який представляє інтереси ОСОБА_2 , на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2025 року у складі судді Авраменка О. В. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви

В травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 23 липня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Олександрійському району Олександрійського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області за актовим записом № 9.

Позовна заява мотивована тим, що сторони з 23 липня 2011 року перебували в зареєстрованому шлюбі, в період якого в них народились діти – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Подружнє життя між позивачем та відповідачем фактично припинилося через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на сімейне життя та втрату почуттів взаємної любові і поваги.

Спільне життя не склалося, сторони мають різний світогляд і не змогли побудувати гармонійні сімейні відносини.

ОСОБА_2 систематично допускав психологічний тиск на ОСОБА_1 , що негативно вплинуло на емоційний стан останньої та не відповідає її уявленням про подружні стосунки.

Хоча сторони наразі проживають в одній квартирі, вони фактично ведуть окреме життя, мешкають у різних кімнатах, сім`я як така відсутня, а об`єднує їх лише наявність спільних дітей.

Позивач вважала, що подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам, примирення неможливе, а тому звернулась до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23 липня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Олександрійському району Олександрійського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис № 9.

Судові витрати залишено по фактично понесеним.

Рішення суду мотивовано тим, щошлюбні відносини між сторонами фактично припинилися, адже подружжя не веде спільного господарства, проживає окремо в межах однієї квартири, примирення не відбулося, а позивач наполягає на розірванні шлюбу.

З огляду на норми СК України про добровільність шлюбу та заборону примушування до його збереження, суд першої інстанції дійшов висновку, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, тому шлюб підлягає розірванню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Гулий А. В., який представляє інтереси ОСОБА_2 , просить рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та без повного з`ясування обставин справи.

Фактичні сімейні відносини між сторонами не припинені, подружжя проживає разом, веде спільний побут, має спільний бюджет і продовжує сімейне життя, а тому висновок суду першої інстанції про розпад сім`ї є передчасним.

Крім того, відповідач послідовно наполягав на можливості примирення, вживав відповідних заходів, зокрема ініціював сімейну медіацію, однак суд першої інстанції формально підійшов до цього питання, не перевірив динаміку відносин після наданого строку на примирення та не надав належної оцінки позиції відповідача, що суперечить вимогам статті 111 СК України.

Також суд першої інстанції не встановив і не навів конкретних обставин, які б свідчили, що збереження шлюбу суперечить інтересам позивача чи дітей, фактично обмежившись лише бажанням позивача, що не відповідає вимогам статті 112 СК України.

Наявність двох малолітніх дітей та їх інтереси не були належним чином враховані, хоча розірвання шлюбу може негативно вплинути на їхній психоемоційний стан.

Крім того, судом першої інстанції були порушені правила підсудності, оскільки обидві сторони фактично проживають за кордоном, у зв`язку з чим справа мала розглядатися з урахуванням положень статті 29 ЦПК України та визначення підсудності Верховним Судом, однак, суд першої інстанції проігнорував відповідне клопотання.

Відзив на апеляційну скаргу

Від адвоката Гулян Я. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2025 року без змін.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, представник відповідача адвокат Гулий А. В. підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача адвокат Гулян Я. В. заперечувала проти доводів апеляційної скарги.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 23.07.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Олександрійському району Олександрійського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис № 9.

Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з частиною першою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з частиною п`ятою статті 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, у тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (стаття 111 СК України).

Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії свідоцтва про шлюб від 23 липня 2011 року серії НОМЕР_1 між позивачем та відповідачем 23 липня 2011 року було зареєстровано шлюб (а. с. 5).

Копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 08 лютого 2012 року та серії НОМЕР_3 від 08 листопада 2013 року підтверджується, що сторони мають дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а. с. 6-7).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що сімейне життя між нею та відповідачем фактично припинилося через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на сімейне життя та втрату почуттів взаємної любові і поваги, сторони мають різний світогляд і не змогли побудувати гармонійні сімейні відносини (а. с. 2-3).

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для розірвання шлюбу між сторонами.

Судом встановлено, що подружні відносини між сторонами фактично припинені, адже вони не підтримують сімейних відносин, втратили взаєморозуміння, почуття взаємної любові та поваги, не ведуть спільного господарства, а їх спільне проживання має

Доводи апеляційної скарги про можливість збереження шлюбу та наявність спільного побуту не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин фактичного розпаду сім`ї, оскільки сам по собі факт проживання в одному житловому приміщенні не є свідченням існування сім`ї у розумінні сімейного законодавства.

Посилання відповідача на необхідність збереження шлюбу в інтересах дітей також не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки відповідно до вимог сімейного законодавства України примушування одного з подружжя до збереження шлюбу не допускається, а формальне існування шлюбу без реальних сімейних відносин не відповідає інтересам жодного з подружжя та не забезпечує належного сімейного середовища для дітей.

Крім того, суд враховує, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, а законодавство України гарантує кожному з подружжя право на припинення шлюбних відносин, якщо подальше спільне життя суперечить його інтересам. За таких обставин збереження шлюбу всупереч волі одного з подружжя є неприпустимим.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції правил підсудності є безпідставними та спростовуються матеріалами справи і вимогами процесуального закону.

Відповідно до статей 27, 28 ЦПК України територіальна підсудність визначається за зареєстрованим місцем проживання сторін, якщо інше прямо не передбачено законом.

Судом встановлено, що як позивач, так і відповідач мають зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання на території України — у місті Олександрія Кіровоградської області, що відноситься до територіальної юрисдикції Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області.

При цьому сам по собі факт фактичного проживання сторін за кордоном не змінює правил визначення підсудності, оскільки процесуальний закон пов`язує її саме із зареєстрованим, а не фактичним місцем проживання.

Положення статті 29 ЦПК України, на які посилається апелянт, підлягають застосуванню лише у випадку, коли обидві сторони проживають за межами України та не мають зареєстрованого місця проживання на її території, що унеможливлює визначення підсудності за загальними правилами.

Натомість у даній справі така обставина відсутня, оскільки сторони зберігають зареєстроване місце проживання в Україні.

Отже, суд першої інстанції правильно визначив територіальну підсудність справи та розглянув її в межах своєї компетенції, а тому твердження апелянта про порушення правил підсудності є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

З огляду на викладене, також відсутні підстави для передачі справи до Верховного Суду для визначення підсудності апеляційним судом.

Європейський суд з прав людини також вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Гулого Андрія Васильовича, який представляє інтереси ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2025 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 16.04.2026.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. Л. Карпенко