Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №727/274/23 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 727/274/23

Номер провадження 2/725/1161/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2026 року Чернівецький районний суд міста Чернівців в складі: головуючого судді Іщенко І. В., секретаря судового засідання Жерновей Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що за договорами позики (письмові розписки), в період з червня по серпень 2019 року, він передав в борг відповідачеві грошові кошти на загальну суму 10430000 гривень. Відповідач не виконав свій обов`язок щодо повернення позики в добровільному порядку, як наслідок відповідач станом на 31 грудня 2022 року заборгував йому суму в розмірі 14 804044 гривень 39 копійок, а саме: за договором позики від 05 червня 2019 року становить основну суму боргу в розмірі 913 000 гривень та проценти за користування позикою в розмірі 396681 гривня 86 копійок; за договором позики від 07 червня 2019 року становить основну суму боргу в розмірі 1 900000 гривень та проценти за користування позикою в розмірі 823693 гривні 45 копійок; за договором позики від 01 липня 2019 року становить основну суму боргу в розмірі 3 471 000 гривень та проценти за користування позикою в розмірі 1 464 817 гривень 60 копійок; за договором позики від 01 серпня 2019 року становить основну суму боргу в розмірі 4 146 000 гривень та проценти за користування позикою в розмірі 1 688851 гривня 48 копійок. Отже, оскільки відповідач/позичальник не виконав зобов`язання щодо повернення отриманих за вищевказаними договорами позики коштів, позивач просив суд стягнути з останнього суму боргу та проценти за користування позикою.

Від представника відповідача був поданий відзив на позовну заяву, в якій просив у позові про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі.

Представник позивача та позивач, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити повністю.

Судом встановлено, що основним підтвердженням наявності зобов`язання є наявність договору позики. 05 червня 2019 року відповідачем отримано у борг від позивача кошти в розмірі 913 000 гривень, про що відповідач власноручно написав розписку /Т.1 а.с. 5/; 07 червня 2019 року відповідачем отримано у борг від позивача кошти в розмірі 1900 000 гривень, про що відповідач власноручно написав розписку /Т.1 а.с. 6/; 01 липня 2019 року відповідачем отримано у борг від позивача кошти в розмірі 3471000 гривень, про що відповідач власноручно написав розписку /Т.1 а.с. 7/; 01 серпня 2019 року відповідачем отримано у борг від позивача кошти в розмірі 4146000 гривень, про що відповідач власноручно написав розписку /Т.1 а.с.8/.

30 травня 2022 року позивачем було направлено на адресу відповідача письмову вимогу про повернення боргу за договором позики, але останній її не отримав, у зв`язку з чим така вимога була повернута позивачу за закінченням встановленого терміну зберігання /Т.1 а.с. 9-11/.

Відповідно достатті 1046 ЦК України задоговором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання його позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Отже, факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 913 000 гривень, 1900 000 гривень, 3471000 гривень, 4146000 гривень підтверджується борговими документами - розписками від 05 червня 2019 року, 07 червня 2019 року, 01 липня 2019 року та 01 серпня 2019 року.

За клопотання представника відповідача, судом було призначено судову почеркознавчу експертизу по даній справі. У розпорядження експертів судом було надано матеріали справи №727/274/23 та експериментальні зразки підпису ОСОБА_2 . Однак, до Чернівецького районного суду міста Чернівців надійшла справа з супровідним листом від експерта Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про повернення ухвали без виконання у зв`язку з незабезпеченням виконання ухвали суду в частині оплати вартості проведення експертизи.

Суд звертає увагу на те, що у розписках зазначено, що ОСОБА_2 отримав у борг у позивача кошти, коли зі змісту ст.1046 ЦК України термін «отримав у борг» кореспондує зобов`язання повернути кошти.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 601/1473/19 та від 08 травня 2023 року у справі № 753/19347/21.

Крім того, сам факт наявності у позивача розписок підтверджує виникнення між сторонами правовідносин щодо отримання позики відповідачем та свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Отже, судом встановлено про укладення між сторонами по справі договорів позики.

Відповідно до ч.1 ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Договори позики відповідач не оспорював, не просив визнати їх недійсними, у зв`язку з чим доводи відповідача про неотримання грошових коштів за договорами позики є безпідставними.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20.

Суд не може залишити поза увагою постанову Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 522/24415/17, в якій вказано, що чинне законодавство допускає можливість укладання договорів, в яких сторонами заздалегідь не визначено строк їх виконання, і такий встановлюється відповідно до вимог абзацу 2 частини першоїстатті 1049 ЦК України.

За змістом ч.1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

30 травня 2022 року позивач направляв відповідачу вимогу про повернення коштів за договорами позики, яку позичальник не отримав - поштове відправлення повернулося з відміткою служби поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

У постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 3-127гс11 зроблено висновок, що «оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту».

Позиція щодо можливості пред`явлення позикодавцем вимоги до позичальника про повернення суми позики саме шляхом подання до суду відповідного позову підтримана й у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №753/2362/17, від 20 березня 2019 року у справі № 755/21936/15-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 750/13632/18, від 03 листопада 2021 року у справі № 705/3275/18.

Отже, суд дійшов висновку, що днем пред`явлення позивачем вимоги до ОСОБА_2 про повернення позики за договорами від 05 червня 2019 року, 07 червня 2019 року, 01 липня 2019 року та 01 серпня 2019 року є дата його звернення до суду шляхом подання позову, а саме 03 січня 2023 року.

В даному випадку пред`явлення вимоги (подання позову) свідчить про закінчення строку дії вказаних вище договорів позики та настання строку для повернення коштів.

Після пред`явлення позову щодо повернення грошових коштів відповідач ніяких дій щодо повернення позивачу коштів протягом усього часу розгляду справи не здійснив.

Отже, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики від 05 червня 2019 року в розмірі 913 000 гривень, за договором позики від 07 червня 2019 року в розмірі 1 900000 гривень, за договором позики від 01 липня 2019 року в розмірі 3 471 000 гривень та за договором позики від 01 серпня 2019 року в розмірі 4 146 000 гривень.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас, згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, зі спливом строку, на який була надана позика, припиняється право позивача нараховувати проценти за договором.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, останній просив стягнути на його користь проценти за користування позикою по 31 грудня 2022 року.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, який міститься в позовній заяві, сума нарахованих відповідачу процентів за користування коштами за договором позики від 05 червня 2019 року за період з 05 червня 2019 року по 31 грудня 2022 року становить 396 681 гривню 86 копійок; за договором позики від 07червня 2019року за період з 08 червня 2019 року по 31 грудня 2022 року становить 823 693 гривні 45 копійок; за договором позики від 01 липня 2019 року за період з 02 липня 2019 року по 31грудня 2022року становить 1464817гривень 60копійок; за договором позики від 01 серпня 2019 року за період з 02 серпня 2019 року по 31 грудня 2022 року становить 1688851 гривню 48 копійок.

Також суд зважує на те, що даний розрахунок відповідачем спростовано не було, власного розрахунку ним також суду не надано. Отже, суд дійшов висновку про задоволення позову в даній частині та стягнення з відповідачана користь позивача процентів за користування коштами за вищезгаданим договором позики.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, так як позивач документально підтвердив понесені ним судові витрати, тому підлягають стягненню з відповідача, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 13 420,00 грн.

Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.11,15-16,509-510,526 ЦК України, ст.ст.3-5,57-60,64,88,130,141,197, 209,212-215,223,228,246, 259, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості за договорами позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість:

за договором позики від 05 червня 2019 року в розмірі 1309 681 (один мільйон триста дев`ять тисяч шістсот вісімдесят одна) гривня 86 копійок, яка складається з суми позики в розмірі 913 000 гривень та процентів за користування коштами в сумі 396681 гривня 86 копійок;

за договором позики від 07 червня 2019 року в розмірі 2723 693 (два мільйони сімсот двадцять три тисячі шістсот дев`яносто три) гривні 45 копійок, яка складається з суми позики в розмірі 1 900000 гривень та процентів за користування коштами в сумі 823 693 гривні 45 копійок;

за договором позики від 01 липня 2019 року в розмірі 4935 817 (чотири мільйони дев`ятсот тридцять п`ять тисяч вісімсот сімнадцять) гривень 60 копійок, яка складається з суми позики в розмірі 3 471 000 гривень та процентів за користування коштами в сумі 1464817 гривень 60 копійок;

за договором позики від 01 серпня 2019 року в розмірі 5834851 (п`ять мільйонів вісімсот тридцять чотири тисячі вісімсот п`ятдесят одна) гривня 48 копійок, яка складається з суми позики в розмірі 4 146 000 гривень та процентів за користування коштами в сумі 1688851 гривня 48 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судові витрати, судовий збір у розмірі 13 420,00грн. (Тринадцять тисяч чотириста двадцять гривень, 00коп).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду з дня проголошення рішення.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Іщенко І. В.