Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №636/7194/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/7194/25 Провадження № 2/636/828/26

Дата

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області в складі:

головуючого судді Карімова І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ріпи І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2025 року до Чугуївського міського суду Харківської області через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на у тримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмір 10000,00 грн щомісячно до досягнення ним повноліття. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є інвалідом 3-ї групи, перебуває на утриманні власних батьків, постійного заробітку не має. Через захворювання, її син потребує додаткових витрат на лікування та догляд. Відповідач (батько дитини) матеріальної допомоги не надає, добровільно утримувати дитину відмовляється.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 25.08.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строку для усунення недоліків.

27.08.2025 року через підсистему «Електронний суд» від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків з додатками, які підтверджують факт народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

29.08.2025 та 05.09.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивачки ОСОБА_1 надійшли клопотання про долучення доказів про фізичний стан та потреби дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без офіційного перекладу з іспанської мови на українську мову.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 09.09.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 19.01.2026 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Сторони у судове засідання не з`явились.

Позивачка через підсистему «Електронний суд» надіслала заяву про розгляд справи без її участі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився повторно, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений відповідно до вимог ст.ст. 128-130 ЦПК України, причину неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

У зв`язку із зазначеним суд вважає можливим провести заочний розгляд даної справи без участі учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст. ст. 223, 280 ЦПК України та ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справи вбачається, що згідно копії свідоцтва про народження № НОМЕР_1 від 20.11.2024, персональний код індивідуального реєстру зареєстрованої особи: 3LZT6XF2U00060430646D, виданого Міністерство Президентство, юстиції та відносин з Парламентом Королівства Іспанія Відділом РАЦС Головного (за перекладом перекладача Ганни Латник, справжність якого засвідчена першим секретарем Посольства України в Королівстві Іспанія Коваль А., зареєстровано в реєстрі за № 570/4-5812-24), ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 . Дані матері: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка м. Луганськ, неодружена, громадянка України. Ідентифікаційна посвідка іноземця (дозвіл на проживання) № НОМЕР_2 , номер/серія картки НОМЕР_3 , домашня адреса АДРЕСА_1 . Шлюб батьків: не існує.

Позивачкою також долучено до позовної заяви довідку № 536/105-25 про реєстрацію особи громадянином України від 09.05.2025, виданого Посольством України в Королівстві Іспанія, про те що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 06.06.2024 року набув громадянство України на підставі частини 1 статті 7 Закону України «Про громадянство України».

Позивачкою також надіслані копії медичної документації про стан здоров`я дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Однак ці документи не мають перекладу, засвідченого нотаріально (державним або приватним нотаріусом), що підтверджує справжність підпису перекладача, відсутня їх апостилювання або легалізація.

Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат". Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22.02.2012 визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/4473/17.

Крім того, відповідно до вимог статті 38 Закону України “Про нотаріат” консульські установи України також засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу.

Відповідно частини 2 статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

У частинах 2,9 статті 7 Сімейного кодексу (СК) України визначено, що сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно частини 1 статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно частини 1 статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Так, відповідно частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина .

Відповідно частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 15.05.2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" в п.17 роз`яснив, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч.3 ст.181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст.184 СК) і виплачуються щомісячно.

Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.06.2020 року у справі №158/1638/18 «Згідно з статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини».

При розгляді цієї справи судом встановлено, що сторони у зареєстрованому шлюбі не перебувають.

Батько дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не записаний у свідоцтві про його народження, а актовий запис зроблено зі слів матері.

Жодних доказів про наявність кровної спорідненості між відповідачем ОСОБА_2 та народженою у позивачки ОСОБА_1 дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до суду не надано.

Згідно зі ст.ст. 122–134 Сімейного кодексу України якщо батьківство не встановлено добровільно або через актовий запис, позивач зобов`язаний довести походження дитини від відповідача. Недоведеність цього факту є прямою підставою для відмови у стягненні аліментів.

Правова позиція суду в таких справах базується на необхідності чіткого встановлення факту походження дитини від відповідача. Якщо позивач не надав належних доказів батьківства, або відповідач спростував його, суд відмовляє у позові про стягнення аліментів.

Також згідно ч. 8 ст. 95 ЦПК України іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Надіслані через підсистему «Електронний суд» позивачкою ОСОБА_1 у якості доказів документи не містять офіційного перекладу на українську мову, виконаного професійним перекладачем, справжність підпису якого засвідчена нотаріально. Нотаріальне засвідчення є ключовою вимогою, оскільки нотаріус підтверджує кваліфікацію перекладача та його право займатися професійною діяльністю.

Долучені до матеріалів справи скріншоти приватної переписки сторін у справі, без врахування доказів встановлення батьківства відповідача щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не є належними та допустимими доказами на підтвердження заявлених позовних вимог.

Відповідно частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона ( пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Згідно частини 1 статті 76, частини 1 статті 77, статтею 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд, повно та всебічно з`ясувавши обставини, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного статтею 13 ЦПК України, прийшов до висновку про недоведеність позивачем ОСОБА_1 заявлених позовних вимог, а тому відмовляє в їх задоволенні.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 280, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Суддя: І.В. Карімов