Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №636/9465/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/9465/25 Провадження 2/636/634/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2026 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого – судді Золотоверхої О.О.,

за участю секретаря судового засідання Караулової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

04.11.2025 поштовим зв`язком до суду надійшла позовна заява, в якій представник позивача просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики №73454449 від 19.09.2024, укладеним між відповідачем та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», у розмірі 19735.72 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 19.09.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №73454449. Згідно з п.1 Договору позики, за цим Договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики. Підписанням цього Договору позики Відповідач підтверджує він ознайомився на сайті https:// mvcredit.ua/ru/documents-iicense/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п.п. 5.1. п. 5 Договору позики), а також погодився, що до моменту підписання Договору позики вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https:// mvcredit.ua/ru/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі, (п.п. 5.3. п. 5 Договору позики).

Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.mycredit.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641. 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Згідно з умовами Договору позики Позичальник зобов`язується вчасно повернути Позику, сплатити відсотки за користування Позикою в порядку, визначеному цим Договором.

Відповідно до п. 21 Договору позики Цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». Згідно з п. 25 Договору позики, Договір укладений на взаємовигідних умовах, на принципах ст.ст. 6, 627 ЦК України.

Таким чином, сторони узгодили розмір Позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

27.03.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 27/03/25, у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Згідно п.1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку №1 є невід`ємною частиною Договору. Згідно п.1.2 Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Реєстру боржників №4 від 23.04.2025 до Договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 19735,72 грн., з яких: 5574,65 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5853,44 грн. - сума заборгованості за відсотками; 6907,63 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування Позикою; 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею; 1400,00 грн. - комісія за надання Позики.

Відповідно до п.2.4. Договору факторингу на день підписання відповідного Рестру Боржників, Право Вимоги, яке відступається за відповідним Рестром Боржників, не перебуває в заставі, дійсно має місце заборгованість Боржників перед Клієнтом, що ця заборгованість виникла на законних підставах (незалежно від наявності факту прострочки зобов`язань з боку Боржників, але за наявності законних підстав для стягнення заборгованості), що вона повністю не погашена, не прощена, не стягнена, а також, що права вимоги повернення заборгованості по Боржникам не відступлені Клієнтом третім особам, Клієнтом не укладено угод про заміну зобов`язань по поверненню такої заборгованості іншими зобов`язаннями.

Всупереч умовам Договору позики, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного просить стягнути на свою користь суму заборгованості у розмірі 19735.72 грн.

27.11.2025 через систему «Електронний суд» відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив наступне. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.09.2024 між відповідачем та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) був укладений договір позики № 73454449. Відповідно до п. 21 Договору позики Цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». 27.03.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/03/25 у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги до боржників, указаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників № 4 від 23.04.2025 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 19735,72 грн, з яких: 5574,65 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 5853,44 грн. - сума заборгованості за відсотками; 6907,63 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою, 0,00 грн пеня, 1400,00 грн - комісія.

Щодо вимоги про стягнення суми заборгованості за відсотками у розмірі 5853,44 грн та 6907,63 грн. Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Сталою практикою Верховного Суду підтверджено, що пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою, дія якої поширюється на всіх військовослужбовців в розумінні п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без виключення (Постанова Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15-ц; Постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №175/377/16-ц; Постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №521/9626/15- ц; ), у тому числі на військовослужбовців за контрактом (Постанова Верховного Суду від 14.05.2021 у справі №502/1438/18), офіцерів запасу (Постанова Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №642/548/21), тощо.

На даний час відповідач проходить службу в поліції та призначений на посаду інспектора батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Харківській області, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 16.09.2024, дійсного до 16.09.2028. З часу призначення на вказану посаду та на сьогоднішній день виконує бойові (спеціальні) завдання та спеціальні операції у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій області, що підтверджується довідками. Більш детальної інформації про весь час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій області надати не може, оскільки, на даний час перебуваю в м. Костянтинівка Донецької обл., на прохання в телефонному режимі до відділу кадрів ГУНП в Харківській області, йому було відмовлено, оскільки дана інформація містить гриф ДСК.

Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Договір позики був укладений в період воєнного стану, як наслідок наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсотками та комісією включає у себе період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, тобто вказані вимоги є безпідставними та такими, що суперечать діючому законодавству, а тому не підлягають задоволенню.

Окрім того, слід зазначити, що 6907,63 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Згідно із пунктом 2.2. Договору позики № 73454449 від 19.09.2024 надається строком на 12 днів, дата повернення позики (останній день 30.09.2024). Згідно із п. 1 Додаткової угоди № 13567509 від 17.11.2024 до договору позики № 73454449 від 19.09.2024 сторони домовились продовжити строк кредитування на 1 день та викласти п.п. 2.2.2 п. 2.2 Договору в новій редакції: «2.2.2. Строк кредитування/Строк Договору 64 днів» Дата повернення кредиту (останній день) 18.11.2024.

Згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованості, сторона Кредитора здійснювала нарахування процентів за період з 18.11.2024 по 27.11.2024 та з 29.12.2024 по 25.01.2025 у сумі 6907,63 грн, при тому, що строк дії Кредитного договору передбачений сторонами 61 день до 18.11.2025, тоді як нарахування відсотків поза межами строку дії кредитного договору – є незаконними. Так, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, а саме п. 54 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічна позиція викладена також у постановах ВП ВС від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц та неодноразово знаходила своє підтвердження і в інших постановах Верховного Суду. Таким чином нараховані після 18.11.2024 відсотки є незаконними.

Вимоги позивача про стягнення за договором позики комісії в сумі 1400,00 грн задоволеними бути не можуть з таких мотивів. Згідно із пунктом 2.4 договору позики Первісним кредитором встановлено комісію за надання та користування позикою: 1 400,00 грн (10 % від суми позики). Вказана умова є нікчемною і підстави для її стягнення з відповідача відсутні. Так, згідно практики Верховного Суд, а саме постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц вбачається наступне: ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до про стягнення заборгованості за кредитним договором. У зв`язку з порушенням умов кредитного договору утворилася заборгованість у розмірі 10 611, 29 євро, яка складається з заборгованості за кредитом - 8 282,65 євро, процентів - 847,82 євро, комісії - 809,61 євро, пені - 152,59 євро, а також штрафів відповідно до договору: 13,99 євро – штраф (фіксована частина), 504,63 євро - штраф (процентна ставка). ПАТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. Отже, за висновками ВС несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Колегія суддів ВП ВС у п. 25 постанови по справі № 363/1834/17 зауважила, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням(див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (пункти 7.6-7.10)). Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови у справі № 363/1834/17).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження N 61-8862сво18)суд зробив висновок, що: "надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки НАДАННЯ КРЕДИТУ - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту НЕ є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У відповідності до частин першої-третьої 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Положення спірного договору позики № 73454449 від 19.09.2024 про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за надання та користування позикою є нікчемними, оскільки вказаний платіж є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частиною четвертою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України "Про захист прав споживачів" (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України "Про споживче кредитування" № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року".

Встановлення невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння коштами споживача як слабкої сторони, яка має право на особливий правовий захист у відповідних відносинах. Отже, такі умови договору порушують публічний порядок (стаття 228 ЦК України). У постанові від 27 травня 2020 року у справі № 667/10018/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виснував про те, що з огляду на зміст приписів частин першої та другої статті 228 ЦК України умова кредитного договору про додаткову сплату позичальником на користь кредитора під час надання кредиту комісії за розрахунково-касове обслуговування позичкового рахунку є нікчемною. Вказаний платіж є платою за послугу банку, вимагати придбання якої забороняла частина третя статті 55 Закону № 2121-III. Тому така умова договору порушує публічний порядок. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зроблено висновок, що відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Нікчемність і відповідно недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково касове обслуговування), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк. Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення (Об`єднана Палата ВС у постанові від 06.11.2023 р. по справі № 204/224/21).

У контексті вищевказаного, пункт 2.4 Договору позики є нікчемним, а тому вказане положення договору про споживче кредитування є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, і тому позовна вимога про визнання таких положень недійсними не є ефективним способом захисту, а саме стягнення комісії є безпідставним.

За таких обставин, стягнення з відповідача комісії за надання позики є неправомірним, оскільки не відповідає нормам Закону України «Про споживче кредитування» та усталеній практиці Верховного Суду.

ОСОБА_1 , визнає суму заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5574,65 грн, у задоволенні решти позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить відмовити; просить вирішити питання про розподіл судових витрат з урахуванням часткового визнання позову.

21.01.2026 відповідачем подано відзив на позов аналогічного змісту.

27.01.2026 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається наступне. ТОВ «ФК «ЄАПБ» детально ознайомившись з відзивом Відповідача, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надає право військовослужбовцям та членам їх сімей на отримання пільг при виконанні зобов`язань за кредитним договором. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Законом України від 20 травня 2014 року N 1275-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" внесено зміни до ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яку доповнено пунктом 15 наступного змісту "військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються ". Відповідно до роз`яснень Національного Банку України, для звільнення військовослужбовців, резервістів та військовозобов`язаних від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», такі позичальники мають надати до Банку документи, що підтверджують їх призов під час мобілізації та проходження військової служби та відповідають переліку документів, зазначеним в листі Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142. Документом, який підтверджує призив та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних, є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки. В даному випадку Відповідач набув статусу військовослужбовця у січні 2025, тоді як кредитний договір був укладений 19.09.2024– тобто відповідач не надає жодних доказів на підтвердження того факту, що у нього було право на пільги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на момент укладання кредитного договору. Для припинення нарахування штрафних санкцій, пені, а також процентів за користування кредитом Відповідач зобов`язаний був звернутись до відділення відповідної фінансової установи, надати відповідні підтверджуючі документи для призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом і як наслідок отримати документ, що підтверджує призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом. Отже, на підставі вище викладеного встановлено, що нарахування Відповідачу відсотків здійснювалось з тих підстав, що на момент укладання кредитного договору та на період нарахування відсотків, передбачених цим договором Відповідач не був військовослужбовцем та на нього не поширювалися норми ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідачем умови вищевказаних договорів не виконувались відповідно до ст.526, ст. 1046, ст.1054 ЦК України, а тому нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов вищевказаних договорів є правомірним і Відповідач жодним чином не позбавляється від виконання умов договорів та погашення заборгованості в повному обсязі. Посилання Відповідача на ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є безпідставним, оскільки Позивачем не пред`явлено вимоги до суду про стягнення будь-якої пені, будь-яких штрафів за невиконання умов Кредитних договорів. Тобто, жодна вимога про стягнення заборгованості за Кредитними договорами, не містить вимогу про стягнення неустойки (штрафу, пені). У відповідності до умов укладеного договору передбачено умови та строки нарахування відсотків Отже, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Заборгованість нараховано відповідно до умов Договору та додатків до нього.

Відповідачем при підписанні Кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження ним всіх умов нарахування відсотків зазначених договорів. Також слід зазначити, що згідно Кредитного договору , підписаного Відповідачем, прямо зазначено, що Відповідач підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті Кредитодавця, а також отримав від Кредитодавця до укладення цього Договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту фінансового кредиту є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору та знаходяться у загальному доступі в мережі інтернет. Жодних заперечень з приводу того, що Відповідач не погодився з Правилами надання кредиту Відповідачем при укладенні договору висловлено не було. Ніяких застережень або зауважень з боку Відповідача, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору або додаткової угоди під час їх підписання, до суду не подано. Слід зазначити, що у випадку неповного розуміння умов договору у Відповідача була можливість відмовитися від підписання даного договору, якою він не скористався. Отже, підписавши договір, Відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договорів. Тобто, кредитний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, тому кінцева дата строку кредиту – є лише датою повернення кредиту, а не датою закінчення строку дії кредитного договору.

За весь період перебування права вимоги за вищезазначеним Договором у ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до Відповідача. Відтак, Позивач лише просить суд стягнути із Відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором. Жодна вимога про стягнення заборгованості за Кредитним договором, не містить вимогу про стягнення неустойки (штрафи, пені). Відповідачем умови вищевказаного договору не виконувались відповідно до ст.526, ст. 1046, ст.1054 ЦК України, а тому нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов вищевказаного договору є правомірним і Відповідач жодним чином не позбавляється від виконання умов договору та погашення заборгованості в повному обсязі.

Доводи відзиву на позовну заяву про те, що умови договору щодо встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання зобов`язання за договором є несправедливими, не повинно братися до уваги, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Відповідач розумів розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів. Відсотки, які просить стягнути Позивач нараховані за понадстрокове користування позикою/кредитом, за відсотковою ставкою передбаченою договором, саме за понадстрокове користування кредитом. Оскільки у Кредитному договорі, прямо зазначено, що Відповідач підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті Кредитодавця, а також отримав від Кредитодавця до укладення цього Договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, нарахування відсотків здійснюваолося Первісним кредитором у межах умов даного кредитного договору та відповідно до законодавства, чинного на момент підписання Кредитного договору. Отже, підписавши договір, Відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Згідно з умовами укладеного Кредитного договору, Позичальник зобов`язується повернути кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Позивач вважає, що надані суду докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту укладання Кредитного договору між Відповідачем та Первісним кредитором, та для обґрунтування розміру заборгованості Відповідача, вказаної у позовні заяві. Враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається Відповідач у Відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог - є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в Постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги.

Представник позивача в позові просив розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судові засідання 06.02.2026 та 14.04.2026 не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про дату та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, заяв про розгляд справи без його участі не надходило.

Суд, розглянувши позов, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

До суду надано копію договору позики (з комісією за надання позики на умовах повернення позики в кінці строку позики) №73454449 від 19.09.2024 (а.с.6-9), укладений в електронному вигляді між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець, електронний підпис 36111) та ОСОБА_1 (позичальник, електронний підпис одноразовим ідентифікатором 66287), відповідно до якого Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), з метою придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від Суми Позики та Комісію за надання позики; зазначено наступні умови: сума – 14000.00 грн., строк – 12 днів, процентна ставка – 0.167 : на день, фіксована, комісія за надання позики – 10.00 % (1400.00 грн.), дата повернення – 30.09.2024, проценти за понадстрокове користування позикою – 2.70 % на день; параметри, порядок і графік повернення Позики, сплати Процентів та Комісії за надання Позики визначено в додатку № 1 до цього Договору; позичальник підтверджує, що ознайомився з умовами на сайті позикодавця; позичальник має право ініціювати укладення додаткової угоди для продовження строку кредитування та/або строку виплати коштів; сторони несуть відповідальність за неналежне виконання зобов`язань відповідно до чинного законодавства. До договору надано таблицю обчислення загальної вартості кредиту, згідно якої станом на 30.09.2024 позичальник повинен сплатити 15680.00 грн., з яких 14000.00 грн. – тіло кредиту, 280.56 грн. – проценти за користування кредитом, 1400.00 грн. – комісія за надання кредиту (а.с.9/2-10); паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено аналогічні договору умови позики (а.с.11-12).

В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод (а.с.13-53), відповідно до яких продовжено строк кредитування, а саме: №13214742 від 30.09.2024 на 12 днів, №13301714 від 12.10.2024 на 12 днів, №13383510 від 24.10.2024 на 1 день, №13395901 від 25.10.2024 на 1 день, №13402187 від 26.10.2024 на 1 день, №13408144 від 27.10.2024 на 1 день, №13415595 від 28.10.2024 на 1 день, №13420191 від 29.10.2024 на 12 днів, №13515444 від 10.11.2024 на 1 день, №13523766 від 11.11.2024 на 1 день, №13529238 від 12.11.2024 на 1 день, №13537314 від 13.11.2024 на 1 день, №13544107 від 14.11.2024 на 1 день, №13546803 від 15.11.2024 на 1 день, №13561173 від 16.11.2024 на 1 день, №13567509 від 17.11.2024 на 1 день (загалом 49 днів). Відповідно до угод продовжено строк, зазначено новий кінцевий термін повернення коштів, процентна ставка – 1 % на день, зобов`язання позичальника сплатити платіж для продовження строку. До кожної з додаткових угод надано таблицю обчислення загальної вартості позики. Додаткові угоди укладено в електронному вигляді.

27.11.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено додаткову угоду №13634092 (а.с.54-55), відповідно до якої у зв`язку з виниклою заборгованістю у сумі 19213.43 грн. сторони погодили графік реструктуризації на 120 днів, який включає в себе платежі з нарахованих несплачених відсотків за понадстрокове користування кредитом або пені. До угоди надано таблицю обчислення загальної вартості позики, відповідно до якої станом на 27.03.2025 позичальник повинен сплатити 23500.00 грн., з яких 16247.06 грн. – сума кредиту, 5853.44 грн. – проценти за користування кредитом, 1400.00 грн. – комісія за надання кредиту.

27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №27/03/25 (копія а.с.57-58, неповний – а.1-4, 9), відповідно до якого до останніх за плату переходить право вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників, з моменту підписання акту прийому-передачі відповідного реєстру. До даного договору надано копії додаткової угоди №2 від 23.04.2025 щодо суму права вимоги за реєстрами №3 та №4 (а.с.59), акту від 23.04.2025 прийому-передачі реєстру боржників №4 від 23.04.2025 (а.с.60), платіжної інструкції від 29.04.2025 «плата за відступлення права вимоги згідно ДУ №2 від 23.04.2025...» (а.с.61), витягу з реєстру боржників №4 від 23.04.2025, в якому зазначено п.4041, боржник – ОСОБА_1 , договір №73454449 від 19.09.2024, сума боргу – 19735.72 грн. (а.с.62).

Згідно розрахунку заборгованості за електронним підписом ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с.63-72) заборгованість за договором №73454449 від 19.09.2024 станом на 23.04.2025 становить 19735.72 грн., з яких 5574.65 грн. – за тілом позики, 5853.44 грн. – за процентами, 6907.63 грн. – за відсотками за понадстрокове користування позикою, 1400.00 грн. – за комісією за надання позики; проценти нараховувалися у період з 19.09.2024 по 17.11.2024 (60 к.д.); проценти за понадстрокове користування коштами нараховувалися у період з 18.11.2024 по 27.11.2024 та з 29.12.2024 по 25.01.2025 (всього за 38 к.д.); вбачається сплата зі сторони позичальника на загальну суму 8425.35 грн., які перераховані на погашення заборгованості по тілу кредиту.

Відповідачем надано копію посвідчення на своє ім`я ГУНП в Харківській області (а.с.98/2), копію довідки №1084 від 03.03.2025 з в/ч НОМЕР_2 про те, що він брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебували безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій території (а.с.99-100), копію довідки №647 від 03.02.2025 з в/ч НОМЕР_2 аналогічного змісту (а.с.103-104), в яких зазначено періоди участі у бойових діях 24.01.2025 – 31.01.2025, 01.02.2025-07.02.2025, 09.02.2025 – 15.02.2025, 15.02.2025 – 18.02.2025, 20.02.2025 – 21.02.2025, 23.02.2025 – 28.02.2025.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у чинній на день укладення сторонами Договору редакції (далі Закон), електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис, електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані, будь-яка інформація в електронній формі; засіб електронного підпису чи печатки апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які використовуються для створення та/або перевірки електронного підпису чи печатки.

Відповідно до змісту ст. 7 Закону оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі ст.14 Закону електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно з загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», у чинній на день укладення сторонами Договору редакції, у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1-3ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Частиною 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено, що електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові і відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Крім того, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З положень частини 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування»(далі також -Закон України № 1734-VIII), який набрав чинності 10 червня 2017 року.

За статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Додатком 2 до Правил про споживчий кредит до платежів за додаткові та супутні послуги банку віднесено, у тому числі, розрахунково-касове обслуговування.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону № 1734-VIIIта підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості (постанова Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21),

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У той же час суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 216ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі статтями 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Сторони строк договору визначили, погодили строк договору, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов`язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12 (н/п 4-10 цс 18).

Судом встановлено, що позивачем доведено факт укладення кредитних договорів, відступлення права вимоги до відповідача.

При цьому суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно з ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Зміни до вказаної статті набули чинності з 22.12.2023 відповідно до Закону України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

При цьому ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, відповідачу нараховувалися відсотки відповідно до змін до Закону.

Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набирає чинності 24.12.2023, а кредитний договір було укладено 21.01.2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».

Також суд враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Вказано позиція викладена у постанові Чернігівського апеляційного суду від 27.02.2025 по справі №733/2430/24 (провадження №22-ц/4823/376/25).

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Згідно ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування» споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. За порушення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача. Застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення споживачем зобов`язання за договором про споживчий кредит заборонено.

Крім того, згідно ч.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Згідно листа Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу збройних сил України МінОборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142 документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних, є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства оборони України від 18.02.2026 року військовослужбовці, мобілізовані та резервісти можуть не сплачувати відсотки й штрафи за кредитами на час служби. Суть такої пільги полягає в тому, що на час проходження служби для багатьох захисників, а також їхніх дружин чи чоловіків діє звільнення від сплати відсотків та штрафів за кредитами.

Право на таку пільгу та умови її отримання залежать від виду військової служби. Якщо особу призвали під час мобілізації або як резервіста, кредитні канікули починають діяти з першого дня призову і тривають аж до моменту звільнення. При цьому, для закону абсолютно не має значення, де саме особа несе службу - на лінії фронту чи в тиловій частині.

Для військовослужбовців за контрактом та тих, хто перебуває на інших видах служби, підхід інший. Тут ключовим є факт безпосередньої участі у захисті країни: чи то в часи АТО та ООС, чи під час повномасштабного вторгнення після 24.02.2022 року. Якщо особа брала участь у бойових діях або заходах з оборони хоча б один день, то отримує право на списання відсотків і штрафів. Це право активується з першого дня такої участі і зберігається на весь подальший час служби під час дії особливого періоду. Наприклад, якщо особа виконувала бойові завдання у 2015 році і продовжує служити зараз, пільга для неї залишається чинною. З іншого боку, якщо військовий-контрактник увесь час перебував у тилу і жодного разу не залучався до згаданих заходів оборони, скористатися цією пільгою він не зможе. Також її дія не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які проходять службу в лавах ЗСУ.

Така норма закріплена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (пункт 15 статті 14).

Суд не погоджується з позицією представника позивача, що застосування вказаної норми у даному випадку не доцільне, оскільки станом на момент укладення кредитного договору (19.09.2024) відповідач не мав статусу військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації з огляду на те, що:

- ч.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачено, що особа мала б мати відповідний статус на момент виникнення кредитних зобов`язань;

- відповідачем надано достатні та належні докази на підтвердження безпосередньої участі у бойових діях на територіях введення бойових дій;

- станом на момент пред`явлення вимоги до суду (04.11.2025) ОСОБА_1 вже брав участь у безпосередніх бойових діях.

У постанові Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.01.2023 у справі №642/548/21 (провадження № 61-9565св22) зазначено наступне.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У частині четвертій статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Разом з цим пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18).

Крім того суд не погоджується з позицією відповідача щодо незаконності нарахування комісії за надання позики з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Так договором позики передбачено комісію за надання кредиту у сумі 1400.00 грн., та, відповідно, позичальник, підписуючи договір, погодився з його умовами, в т.ч. щодо нарахування комісії за надання позики.

Таким чином суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 6974.65 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту та комісії за надання кредиту.

Частиною 1 статті 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд розподіляє судові витрати згідно зі статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 178, 141, 258-259, 263-265, 268, 279, 353 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) заборгованість за договором №73454449 від 19.09.2024 у розмірі 6974.65 грн. (шість тисяч дев`ятсот сімдесят чотири гривні 65 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) судові витрати у розмірі 1070.10 грн. (одна тисяча сімдесят гривень 10 копійок).

У задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками та пенею – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Суддя О.О. Золотоверха