Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №635/11108/25 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/11108/25

Провадження № 2/635/982/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Лук`яненко С.А.,

секретар судового засідання – Пальчук Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Споживчий кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просить стягнути з останнього суму заборгованості за кредитним договором №14.11.2024-100002744 у розмірі 36120,00 гривень, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позову вказано, що 14.11.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем – ОСОБА_1 було укладений кредитний договір № 14.11.2024-100002744. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 12 000 грн, строком на 155 днів. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Відповідно до договору № 14.11.2024-100002744 та квитанції про перерахунок коштів позивач надано відповідачу кредитні кошті у розмірі 12 000 грн. Відповідач отримав 23.03.2025року кредитні кошти у розмірі 4 000 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі, в свою чергу відповідач – ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилася заборгованість у розмірі 36120,00,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 12000,00 грн., заборгованість за процентами – 14880,00 грн., заборгованість по комісії (пов`язаної з наданням кредиту) – 1080,00 грн., заборгованість за додатковою комісією (за обслуговування кредитної заборгованості) – 2160,00 грн., неустойка – 6000,00 грн.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25.12.2025 року провадження по справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

19.01.2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» на адресу суду від відповідача – ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що факт отримання грошових коштів за кредитним договором не заперечує. В той же час щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за штрафами, пенею та підвищених відсотками заперечує адже останні є явно завищеними та неспівмірними з сумою основного боргу. Крім того вказує, що розрахунок заборгованості є необґрунтованим та спірним, оскільки складений в односторонньому порядку та не містить детального та прозорого обґрунтування кожного нарахування. Щодо штрафних санкцій, пені та підвищених проценів відповідач вказано, що останні є такими, що порушують принципи добросовісності та справедливості; не відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування». Так, відповідач вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню виключно в межах тіла кредиту та мінімальних процентів, без стягнення штрафів, пені та інших додаткових стягнень.

23.01.2026 року від представника позивача – ОСОБА_3 на адресу суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено наступне. Законом України “Про споживче кредитування” передбачено пункт 5 статті 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Також, законом України “Про споживче кредитування”, передбачено пункт 17 прикінцевих положень, який повністю спростовує доводи відповідача стосовно незаконності розміру процентної ставки. Так, представник позивача вказав, що закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набув чинності 24.12.2023. Отже, враховуюячи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є застосованою та законною. Щодо вірності розрахунку заборгованості у відповіді на відзив зазначено, що відповідно до п. 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку. В той же час, ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Разом з тим, щодо правомірності нарахованої заборгованості за комісіями та пені, представник позивача стверджує, що за відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача. На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, разом із поданням позовної заяви подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи за його відсутності.

Будь-яких інших заяв або клопотань від сторін по справі на адресу суду не надходило.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

14.11.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Споживчий центр» з метою отримання кредиту, у зв`язку з чим підписав електронним цифровим підписом заявку, у якій погодився із умовами кредитного договору (оферти), підтвердив, що приймає (акцептує) пропозицію про укладання договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №14.11.2024-100002744, з якими попередньо ознайомився.

ОСОБА_1 під час укладання кредитного договору №23.03.2025-100002244 пройшов ідентифікацію шляхом використання системи BankiD Національного банку.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту – 14.11.2024; сума кредиту - 12000 грн.; строк, на який надається кредит - 155 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту – 17.04.2025; продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена; процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт"; Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі – "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність – плата за надання Кредиту) – 9% від суми Кредиту та дорівнює 1080 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі – "Комісія за обслуговування", "Комісія") – 1080 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір. Протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. 12. Денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.97% (денна процентна ставка) = (18120 / 12000)/ 155 Х 100%. Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Відповідно до п. 3.1 договору кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію, якщо комісія встановлена договором.

Згідно з п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-51XX-XXXX-2530.

Відповідно до договору №14.11.2024-100002744 від 14.11.2025 року відповідачу – ОСОБА_4 було перераховано 12 000,00 грн, що підтверджується квитанцією ТОВ «УПР» з якої вбачається, що перераховано 12000,00 грн 14.11.2024 року об 23:22:32 грн. на номер картки НОМЕР_1 за договором кредиту № 14.11.2024-100002744.

Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №14.11.2024-100002744 від 14.11.2024 року, заборгованість ОСОБА_5 складає 36120,00,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 12000,00 грн., заборгованість за процентами – 14880,00 грн., заборгованість по комісії (пов`язаної з наданням кредиту) – 1080,00 грн., заборгованість за додатковою комісією (за обслуговування кредитної заборгованості) – 2160,00 грн., неустойка – 6000,00 грн.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Як свідчать матеріали справи, договір №14.11.2024-100002744 від 14.11.2024 року укладено сторонами в електронній формі.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Оскільки цей договір укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

З довідки - розрахунку вбачається, що відповідач – ОСОБА_1 має заборгованість за тілом кредиту в сумі 12000,00 грн.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, наявні правові підстави для їх стягнення з відповідача в даному розмірі.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.

Отже, оскільки відповідач порушив зобов`язання, встановлені Кредитним договором №14.11.2024-100002744 від 14.11.2024 року, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим Договором в матеріалах справи відсутні, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми процентів за користування кредитними коштами в розмірі 14880,00 грн.

Щодо вимог про стягнення комісії в сумі 1080,00 грн, додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 2160,00 грн за кредитним договором №14.11.2024-100002744 від 14.11.2024 року , суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення з таких підстав.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).

Верховний суд у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 176/585/17 зазначив, що виходячи зі змісту вищевказаних вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості за кредитом не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості за кредитом, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді щомісячної винагороди є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка була чинною на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.

Тому банк не може стягнути з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови ВС у справі № 363/1834/17).

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення комісії з відповідача у розмірі у загальному розмірі 3240,00 грн за кредитним договором № 14.11.2024-100002744 є нікчемною та не може бути задоволена.

Щодо вимог про стягнення неустойки у розмірі 6000,00 грн за кредитним договором №14.11.2024-100002744 від 14.11.2024 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення враховуючи наступне.

В обґрунтування нарахування неустойки за невиконання зобов`язань по кредитному договору у розмірі 6000 грн позивач посилається на п.6 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування» зазначаючи, що при стягнені неустойки за кредитним договором слід використовувати не загальне законодавство, а норми цього закону які є спеціальними нормами, що регулюють безпосередньо відносини щодо споживчого кредитування. При цьому позивач вказує, що положення п.6 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування», які звільняють споживача від відповідальності перед кредитором у разі порушення зобов`язань та від обов`язку сплатити неустойку (штраф, пеню) на договори, що укладені після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (Законом №3498- ІХ), тобто на кредитні договори укладені після 23.01.2024 року - не поширюються.

Суд не може погодитися з даними доводами позивача про те, що норми ЦК України в питанні нарахування пені є загальними та поступаються в пріоритеті застосування нормам спеціального законодавства ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки за змістом ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Так основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення неустойки з відповідача у розмірі 6000, 00 грн. задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 2349,70 грн., виходячи з розрахунку: 26880 гривень (розмір задоволених позовних вимог) х 100% / 36120 гривень (розмір заявлених позовних вимог) = 74,4%; 2422,40 грн. (сума сплаченого судового збору) х 74,4% / 100% = 1802,26 грн.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 82, 141, 247, 258-260, 263-265, 280-282,354 ЦПК України, ст. 207, 526, 530, 610, 611, 625, 628, 638, 639, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 14.11.2024-100002744 від 14.11.2024 року в розмірі 26880 (двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1802 (одна тисяча вісімсот дві) гривні 26 копійки.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А:

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Суддя С.А. Лук`яненко