Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №643/16406/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/16406/25

Провадження № 2-а/643/36/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – Харченко А.М.,

за участю секретаря – Ісоєва К.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову №1/1-443 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 17.02.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративного штрафу в розмірі 17000,00 грн.; поновити строк на подачу наведеної позовної заяви, так як він міг бути пропущений з поважних причин; стягнути з відповідача на його користь суму судового збору з банківською послугою у розмірі 620,60 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 27 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 01 липня 2024 року взятий на облік, як внутрішньо перемішена особа, та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . Після отримання довідки, як внутрішньо переміщена особа, №6343-5003346185 від 01.07.2024 року, ОСОБА_1 03.07.2024 став на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_2 , де йому виписали військово-обліковий документ. При проходженні ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 25.04.2024 він був визнаний обмежено придатним до військової служби. ОСОБА_1 також зазначив, що 13.02.2025 о 7.20 в Безлюдівській лікарні Харківського району Харківської області, де він здавав аналізи перед госпіталізацією у зв`язку з раковою пухлиною, його затримали невідомі особи у балаклавах, які відвезли його на ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , де його, у зв`язку з вказаною хворобою, відмовилися оглядати та направили на стаціонарне обстеження до ІНФОРМАЦІЯ_4 . У зв`язку з тим, що і там його медичні працівники відмовилися обстежувати, то останні викликали співробітників ІНФОРМАЦІЯ_5 , які відвезли його до свого ІНФОРМАЦІЯ_3 , так як з`ясувалося, що 20.11.2024 року працівник ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 направив йому повістку №1327927 для явки останнього до ІНФОРМАЦІЯ_5 . м. Харкова на 02.12.2024 року о 14-00. При цьому повістка була чомусь направлена не за фактичним офіційним місцем мешкання ОСОБА_1 , а за місцем його реєстрації у с. Хорошево Харківського району Харківської області, звідки ОСОБА_1 виїхав 01.07.2024 та офіційно повідомив про це ІНФОРМАЦІЯ_6 . Після неявки ОСОБА_1 у визначений у повістці термін – співробітники ІНФОРМАЦІЯ_5 оголосили його через систему «Оберіг» у розшук. 13.02.2025 о 14-00 год. співробітник ІНФОРМАЦІЯ_5 майор ОСОБА_4 , без будь-якої перевірки вказаних фактів, склав відносно ОСОБА_1 . Протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП. При цьому, письмові та усні пояснення ОСОБА_1 з цього приводу до уваги прийняті не були. Без перевірки викладених у вказаному Протоколі фактів, начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 17 лютого 2025 року виписав відносно ОСОБА_1 . Постанова № 01/1143 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 . Згідно з наведеною постановою на ОСОБА_1 був накладений штраф у розмірі 17 000,00 грн. Копію наведеної постанови ОСОБА_1 отримав 13.04.2025 року. Починаючи з 06 березня 2025 року по 24 вересня 2025 року адвокат Бєлай С.В. і позивач ОСОБА_1 більш ніж 20 разів з`являлися за отриманням відповіді до відповідача. Лише 24 вересня 2025 року вони отримали відповідь від 22.09.2025 за ВИХ.№13/170 з доданими матеріалами, з якої вбачається, що факти вказані ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження, але у зв`язку з тим, що їхнім начальником був складений вказаний протокол, їм було рекомендовано звернутися за захистом прав ОСОБА_1 до суду. У зв`язку з викладеним позивачем ОСОБА_1 був пропущений срок звернення до суду з поважних причин.

Ухвалою суду від 02.10.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Згідно з ст. 55 Конституції України, кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Судом встановлено, що 13.02.2025 майор ОСОБА_4 склав стосовно ОСОБА_1 Протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП № 01/1020. За змістом цього протоколу: суть адміністративного правопорушення «не з`явився за викликом у строк, значений в отриманій ним повістці до ІНФОРМАЦІЯ_5 03.12.2024 о 14.00.», однак причина виклику у повістці не зазначена. В протоколі міститься підпис ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_1 зазначив у Протоколі, що за місцем реєстрації не мешкає.

17.02.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 01/1143 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що під час дії воєнного стану в Україні, продовженого на підставі Указу Президента України від 28.10.2024 № 740/2024, затвердженого ЗУ від 29.10.2024 № 4024-ІХ та продовження проведення загальної мобілізації на підставі Указу Президента України від 28.10.2024 № 741/2024, затвердженого ЗУ від 23.07.2024 № 4025-ІХ, громадянин ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 03.12.2024 та протягом наступних 7 діб не з`явився за повісткою ІНФОРМАЦІЯ_5 , надісланою засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням № 0610209540030 від 20.11.2024, яке повернулося до ІНФОРМАЦІЯ_5 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», та відповідно до п. 41 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560) вважається належним чином врученою. 13.12.2024 було сформовано електронне звернення НОМЕР_1 у ЄДРПВР «Оберіг». Таким чином, громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», п. 1 та п.3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 20 та п.21 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, дію якого неодноразово продовжено та який діє до теперішнього часу.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Положенням ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 цього ж Закону, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок призову), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Згідно з п. 28 Порядок призову виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Пунктом 29 Порядку призову, у повістці, серед іншого, зазначається: мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.

Відповідно до п. 41 Порядку призову, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є:

-день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

-день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

-день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови позивач притягнутий до адміністративної відповідальності у зв`язку із неявкою до ІНФОРМАЦІЯ_5 за повісткою. При цьому, зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити мету виклику військовозобов`язаного.

Згідно з абз. 3 ч. 9 ст. 29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військово-зобов`язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, відповідно до положень законодавства про військову службу, оборону та мобілізацію, громадянин мав прибути у строки, вказані у повістці, а у разі неможливості прибуття, повідомити ІНФОРМАЦІЯ_6 про поважність причин не прибуття за повісткою.

Згідно з оскарженою поставою, ОСОБА_1 був визнаний винуватим у тому, що не з`явився на виклик за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 03.12.2024 та протягом наступних 7 діб.

При цьому, суд звертає свою увагу на те, що відповідачем повістка направлялася на адресу реєстрації ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , однак з 01 липня 2024 року ОСОБА_1 взятий на облік, як внутрішньо перемішена особа, та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 03.07.2024 став на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_2 , де йому виписали військово-обліковий документ. При проходженні ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 25.04.2024 він був визнаний обмежено придатним до військової служби.

Згідно з ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність накладення ним адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами фактів порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про що зазначено в оскаржуваній постанові.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки, відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не надано належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 зробила висновок що розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання до суду позову про оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На момент звернення позивача до суду розмір судового збору становив 605,60 грн. (3028 грн. * 0,2).

Таким чином, відповідно до ст. 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 слід стягнути на користь ОСОБА_6 сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн. Щодо стягнення сплачених позивачем банківських послуг у розмірі 15,00 грн., суд відмовляє за необґрунтованістю.

Разом з тим, відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

18.02.2025 року між адвокатом Бєлай С.В. та позивачем ОСОБА_1 був укладений Договір б/н про надання професійної правничої допомоги. Позивачем сплачено за надання правової допомоги суму у розмірі 27 000,00 грн., що підтверджується актом сдачі-прийомки виконаних робіт від 25.09.2025 року, додатком до акту виконаних робіт від 25.09.2025, квитанцією до прибуткового касового ордеру від 25.09.2025.

Між тим, беручи до уваги положення ст. ст. 134, 139 КАС України, з огляду на категорію справи, обсяг і кількість заяв по суті справи, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правову допомогу і приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката на користь позивача у розмірі 5 000,00 гривень, який вважає співмірним з обсягом наданих адвокатом послуг, категорією справи.

Керуючись ст. 2, 5, 77, 134, 139, 243 – 246, 250, 255, 292 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП – задовольнити частково.

Постанову № 01/1143 від 17.02.2025 про справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковником ОСОБА_2 , стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині в задоволенні позову – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Харченко А.М.