Вирок від 15 квітня 2026 р. у справі №629/1480/23 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження №629/1480/23

Номер провадження 1-кп/629/10/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області матеріали кримінального провадження №12022221110001389 від 19.11.2022 року за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова, Харківської області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , з середньо - технічною освітою, офіційно працевлаштованого на посаді бригадира (звільнений) ВП «Лозівська база служби матеріально - технічного забезпечення РФ Південна залізниця АТ Укрзалізниця», одруженого, не військово - зобов?язаного, не маючого на утриманні дітей, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-22.07.2008 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст. ст. 122 ч. 1, 186 ч. 2, 75, 76, 104 КК України до 2 років позбавлення волі;

-02.11.2011 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 186 КК України, до 4 років позбавлення волі, звільнено 26.12.2023 року.

-12.03.2016 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст. 289 ч. 2, 71 ч.1, 72 ч. 5 КК України, до 5 років 1 місяця позбавлення волі;

-05.04.2019 року Харківським районним судом Харківської області за ст. 391 ч. 1 КК України до 1 року 8 місяців 30 днів позбавлення волі, 04.01.2021 року звільнено у зв?язку з відбуттям покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.2 ст. 121 КК України,-

в с т а н о в и в :

В середині вересня 2022 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, у ОСОБА_4 , виник умисел на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу - канабісу для власного вживання, без мети збуту.

Реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, ОСОБА_4 , всупереч вимогам статей 7, 8, 12, 13, 27, 36 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», перебуваючи на відкритій ділянці місцевості по вул. Червоних Артилеристів в м. Лозова Харківської області, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, зірвав кущ дикоростучої рослини коноплі, яка містить у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, з метою його подальшого виготовлення та зберігання, без мети збуту, який відповідно до Списку №1 Таблиці 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 є особливо-небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, тим самим незаконно придбав, який переніс за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де висушив та подрібнив його, тобто незаконно виготовив та почав зберігати до 30.11.2022.

30.11.2022, в період часу з 10:19 по 11:39, за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук, в ході якого виявлено і

вилучено паперові згортки з речовиною рослинного походження, яка згідно висновку експерта №СЕ-19/121-22/16694- НЗПРАП від 22.02.2023, містить у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 155,718 грам./Епізод 1/

Крім того, 18.11.2022, приблизно о 20:00, більш точного часу в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, ОСОБА_4 , разом зі своєю дружиною ОСОБА_8 прийшов до квартири АДРЕСА_2 , де ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та господар квартири ОСОБА_13 спільно вживали алкогольні напої.

Перебуваючи за вищевказаною адресою, в ході раптово виниклих неприязних відносин, у ОСОБА_4 , виник умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_12 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючі їх настання, з метою спричинення тілесних ушкоджень, підійшов до ОСОБА_12 , який сидів на стільці у кімнаті, та наніс йому один удар правою рукою в область голови, внаслідок чого останній впав на підлогу.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 , зі стільця, на якому сидів ОСОБА_12 , викрутив дерев?яну ніжку, та, тримаючи її у правій руці, наніс нею ОСОБА_12 не менше 7 ударів в область голови та тулуба, спричинивши останньому тяжке тілесне ушкодження у вигляді: закритої черепно - мозкової травми, множинні садна і синці на голові та обличчі, забійну рану на внутрішній третині правої бровної дуги, субконюнктивальний крововилив обох очей, субарахноїдальний крововилив, субдуральну гематому.

Від отриманих тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_2 , о 08:40, ОСОБА_12 помер в неврологічному відділенні КНП «Лозівської ТМО ЦРЛ».

Причиною смерті ОСОБА_12 став набряк - набухання головного мозку, зумовлений черепно - мозковою травмою з крововиливами під оболонки головного мозку.

Мається прямий причинно-наслідковий зв?язок між травмою голови, отриманою ОСОБА_12 і настанням його смерті.

Травма голови, яка мала місце у ОСОБА_12 , має ознаки тілесного ушкодження, небезпечного для життя та перебуває у прямому причинному зв`язку з його смертю./Епізод 2/

Епізод за ч.1 ст. 309 КК України обвинувачений ОСОБА_4 визнав, та пояснив у судовому засіданні, що дійсно скоїв кримінальне правопорушення при зазначених обставинах. Пояснив, що в ході обшуку у нього знайшли наркотичні речовини. Підтвердив факт вживання наркотику, зазначив, що приймав в лікувальних цілях, наркоманом себе не вважає. Зазначив, що розкаюється у скоєному ним проступку.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину за ч.2 ст. 121 КК України не визнав, надав покази, в яких вказав, що 19.11.2022 року він знаходився вдома за адресою: АДРЕСА_1 , це був вихідний день, субота. Десь о 19 годині до нього постучали в двері працівники поліції. Вказав, що поліцейські запитали у нього, де він був вчора, на що він повідомив, що десь о 17 годині він приїхав з роботи, його підвезли до КП "ЖУК, потім він зайшов в магазин, після зустрів товариша ОСОБА_14 та вони пішли до нього. Далі працівники почали ходити оглядати квартиру. Повідомив, що йому зателефонували з поліції та сказали, що дружину та тещу відвезли до відділення поліції, на питання чому, сказали, що "а навіщо ви побили ОСОБА_15 ?" Обвинувачений зазначив, що сказав, що ніякого ОСОБА_15 не знає. Десь через годину зателефонували ще раз та сказали вийти. ОСОБА_4 зазначив, що він вийшов та сів в машину до працівників поліції, до відділення вони їхали довгим шляхом, його питали, що та як було, казали визнавай вину, однак він відмовився та вказав, що визнавати нічого. Також, працівники поліції повідомили йому, що там був конфлікт, на що він вказав, що зрозумів, однак дружину він не бачив вже три дня. У відділенні у нього взяли покази, що він робив цілий день. Потім намагались шантажувати, привели ОСОБА_16 , який був у неадекватному стані, йому показали ОСОБА_4 і той підтвердив, що це він зробив. Потім привели дружину до кабінету, обвинувачений запитав у неї, що сталося, вона сказала, що нічого не знає, вона ні в чому не винна. З відділення поліції вони вийшли разом з дружиною і потім спілкувались десь до 3-4 ночі, однак вона на його питання сказала тільки, що якась людина там ще була, однак не назвала яка саме. Потім зателефонували з поліції та сказали, думайте до завтра, що у вас там було. Повідомив, що 30.11.2023 року до нього на роботу приїхали

працівники поліції, коли вийшов його відразу чомусь обшукали. Коли він потрапив додому там вже чекали працівники поліції з постановою, яку йому зачитали, та після чого почали проводити в квартирі обшук. При обшуку працівники поліції знайшли ніжки стільців, які пролежали там багато часу, з них взяли тільки 3 штуки чомусь, хоча в квартирі також були бити. Зазначив, що у нього не відбирались не відбитки пальці, нічого такого, та обвинили лише на підставі показів ОСОБА_16 та експертизи, за якою кров на ніжці належить потерпілому. Також, додав, що у дворі, де сталось подія, усюди є камери і пройти непоміченим неможливо, однак на камері, яку йому показував слідчий, видно тільки дружину та тещу його. Після цього його більше нікуди не викликали. Потім, повідомивши працівників поліції, обвинувачений поїхав влаштовуватись на роботу в м.Дніпро. Пропрацював десь тижня два, після чого його зателефонував слідчий та сказав, що йому треба приїхати підписати підозру за ст.309 КК України. Коли він приїхав, йому зачитали підозру по ст.121 ч.2 КК України та взяли під варту. Обвинувачений наполягав на тому, що покази ОСОБА_16 і ОСОБА_17 ні чим не перевірені, однак це єдині докази на підтвердження того, що він там був. Обвинувачений вказав, що потерпілого ОСОБА_18 може і бачив десь, але не знає. Повідомив, що у ОСОБА_19 раніше він бував, останній раз десь за 10-14 днів до події.

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий, суддя та суд встановлюють наявність чи відсутність фактів, обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

У відповідності до ч. 1 ст. 86 КПК України, докази визнаються допустимими, якщо вони отримані в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 86-89 КПК України, доказ визнається недопустимим, якщо він отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами у порядку невстановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Положення ст. 87 КПК України можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у разі істотного порушення прав і свобод людини.

За ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Враховуючи пояснення обвинуваченого, а також те, що він не оскаржує фактичні обставини справи, які вказано в обвинувальному акті в частині обвинувачення за ст.309 ч.1 КК України, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі за ст.309 ч.1 КК України, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду немає сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи в частині обвинувачення за ст.309 ч.1 КК України визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують його особу, матеріалів, що підтверджують судові витрати по справі та місцезнаходження речових доказів, а також клопотання захисника, при цьому інші учасники процесу проти цього не заперечували.

За ч.2 ст.121 КК України вина ОСОБА_4 підтверджується наступними зібраними та дослідженими у кримінальному провадженні доказами, обсяг яких був визначений за погодженням з учасниками судового провадження, а саме показами свідків та потерпілої, зібраними доказами відповідно до вимог ст.ст. 352, 353 КПК України та дослідженими в судовому засіданні протоколами слідчих дій та долученими до матеріалів кримінального провадження документами, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення факту і обставин кримінального провадження, що відповідає вимогам ст. 358 КПК України, та іншими доказами, а саме:

-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221110001389 стосовно внесення 19.11.2022 року відомостей за ч.2 ст 121 КК України(а.с. 194-195, Том 3);

-рапортом старшого інспектора-чергового ЧЧ СМ Лозівського відділу поліції ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_20 щодо розгляду повідомлення(а.с. 196, Том 3);

-заявою ОСОБА_13 від 19.11.2022 року про добровільну згоду на проведення працівниками поліції слідчих дій на території його домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 197, Том 3);

-протоколом огляду місця події від 19.11.2022 року з фототаблицею, відповідно до якого було оглянуто за участю спеціаліста домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , в ході огляду було виявлено та вилучено палицю для ходьби з нашаруванням РБК, наволочку з нашаруванням РБК, фрагмент шпалер з нашаруванням РБК, полімерну пляшку ємністю 0, 5 л "СЕБЕК" з нашаруванням РБК, кружку з нашаруванням РБК(а.с.198-208, Том 3);

-постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 21.11.2022 року з квитанцією, відповідно до якої речовими доказами визнано: палицю для ходьби з нашаруванням РБК, наволочку з нашаруванням РБК, фрагмент шпалер з нашаруванням РБК, полімерну пляшку ємністю 0, 5 л з нашаруванням РБК, кружку з нашаруванням РБК, та які було передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Лозівського РВП ГУ НП в Харківськійй області(а.с.209-210, Том 3);

- ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.11.2022 року про арешт майна, який накладено на: палицю для ходьби з нашаруванням РБК, наволочку з нашаруванням РБК, фрагмент шпалер з нашаруванням РБК, полімерну пляшку ємністю 0, 5 л з нашаруванням РБК, кружку з нашаруванням РБК(а.с.211, Том 3);

-постановою відібрання біологічних зразків для проведення експертизи від 21.11.2022 року, а саме відібрання зразків крові у потерпілого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.212, Том 3);

-протоколом отримання зразків для проведення експертизи від 22.11.2022 року, в ході якого було вилучено зразки крові ОСОБА_12 на марлеві тампони (а.с.213, Том 3);

- заявою ОСОБА_21 від 03.02.2023 року про добровільну видачу одягу сина ОСОБА_12 ,в яку він був одягнений в день скоєння правопорушення, а саме: светр в смужку, спортивні сірі брюки(а.с.214, Том 3);

-протоколом огляду предмету від 03.02.2023 року, а саме светру в смужку та спортивних брюк ОСОБА_12 , які було вилучено(а.с.215, Том 3);

- ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09.02.2023 року про арешт майна, який накладено на спортивні штани та кофту, що належать потерпілому ОСОБА_12 (а.с.216, Том 3);

-постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 03.02.2023 року з квитанцією, відповідно до якої речовими доказами визнано:портивні штани та кофту, що належать померлому ОСОБА_12 , та які було передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Лозівського РВП ГУ НП в Харківськійй області(а.с.217-218, Том 3);

-протоколом пред"явлення особи для впізнання по фотознімкам від 19.11.2022 року з додатком за участю свідка ОСОБА_10 , відповідно до якого свідок впізнав чоловіка за фотознімками на фото №4, на якому зображено ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.219-221, Том 3);

-протоколом пред"явлення особи для впізнання по фотознімкам від 19.11.2022 року з додатком за участю свідка ОСОБА_10 , відповідно до якого свідок впізнав жінку за фотознімками на фото №3, на якому зображено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.222-224, Том 3);

-протоколом пред"явлення особи для впізнання по фотознімкам від 19.11.2022 року з додатком за участю свідка ОСОБА_11 , відповідно до якого свідок впізнав жінку за фотознімками на фото №4, на якому зображено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.225-227, Том 3);

- ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25.11.2022 року про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_22 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.228, Том 3);

- ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05.12.2022 року про арешт майна, накладений на дві дерев?яні біти, три ніжки зі стільця білого кольору, патрон автоматичної зброї, кастет, три згортки з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, дві пластикові пляшки об?ємом 0,33 л. та 0,5 л., голку, речовину

рослинного походження зеленого кольору у вигляді насіння(а.с.229, Том 3);

-постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 02.12.2022 року з квитанцією, відповідно до якої речовими доказами визнано: дві дерев?яні біти, три ніжки зі стільця білого кольору, патрон автоматичної зброї, кастет, три згортки з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, дві пластикові пляшки об?ємом 0,33 л. та 0,5 л., голку, речовину рослинного походження зеленого кольору у вигляді насіння, та які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Лозівського РВП ГУНП в Харківській області(а.с.230-231, Том 3);

-заявою ОСОБА_13 від 05.12.2022 року про добровільну згоду на огляд (вхід) працівниками поліції до квартири за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 232, Том 3);

-протоколом огляду місця події від 05.12.2022 року з фототаблицею, відповідно до якого було оглянуто домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , в ході огляду було виявлено та вилучено ніжку зі стільця зі слідами РБК(а.с.233-238, Том 3);

-постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 05.12.2022 року з квитанцією, відповідно до якої речовим доказом визнано: ніжку зі стільця чорного кольору зі слідами РБК(а.с.239, Том 3);

- ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07.12.2022 року про арешт майна, накладений на ніжку зі стільця чорного кольору зі слідами РБК(а.с.240, Том 3);

-висновком експерта №15-12/634-Ц/Дм 2022р. від 02.01.2023 року щодо результатів проведення судово-медичної експертизи накладень на двох дерев`яних битах, в якому вказано, що в результаті проведення судово-медичної експертизи двох дерев?яних бит, вилучених в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , сліди крові не знайдено(а.с.242-244, Том 3);

-висновком експерта №15-12/635-Ц/Дм 2022р. від 02.01.2023 року з таблицею щодо результатів проведення судово-медичної експертизи накладень на металевій кружці, в якому вказано, що в результаті проведення судово-медичної експертизи металевої кружки, вилученої в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 , знайдені сліди крові людини. При серологічному досліджені виявлені антигени В та Н і ізогемаглютинін анти-А. Таким чином, сліди крові могли походити від людини з групою крові В(III) з ізогемаглютиніном анти-А і супутнім антиген Н. Враховуючи групову приналежність крові потерпілого ОСОБА_12 походження слідів крові від нього виключається. Проте, антиген Н також властивий для групи крові О(І) з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, і таким чином, можна припустити домішки слідів крові і від потерпілого громадянина ОСОБА_12 (а.с.246-250, Том 3);

-висновком експерта №14/3769-Дм/22 від 15.12.2022 року з таблицями щодо результатів проведення судово-медичної експертизи наволочки, вилученої 19.11.2022 року, в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 , в якому вказано, що кров потерпілого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. На наволочці (об?єкт №l), вилучений 19.11.2022р., в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 , знайдена кров людини виявлений антиген Н. Походження цієї крові від людини з групою крові О ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, яким може бути потерпілий ОСОБА_12 , виключається. На цій же наволочці, в об?єкті №3, знайдена кров людини і виявлен антиген В. Походження цієї крові від людини з групою крові В з ізогемаглютинін анти-А не виключається і від потерпілого ОСОБА_12 походити не могла. На вищевказаній наволочці, в об?єкті №4, знайдена кров людини виявлені антигени В і Н. Походження цієї крові від однієї людини з групою крові в ізогемаглютиніном анти-А і з супутнім антигеном Н, не виключається і, в такому випадку, від потерпілого ОСОБА_12 виникнути не могла. Однак, не можна виключити походження антигену Н, в цьому об?єкті, за рахунок домішки крові і в потерпілого ОСОБА_12 .В об"єктам №№2,5 на цій наволочці знайдена кров людини, встановити групову належність якої не виявилось можливим(а.с.2,4, Том 4);

-висновком експерта №14/3768-Дм/22 від 15.12.2022 року з таблицями щодо результатів проведення судово-медичної експертизи фрагмента шпалер, вилученого 19.11.2022 року в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 , в якому зазначено,

що на фрагменті шпалер (об?єкт №1), вилученому 19.11.2022р., в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 ., знайдена кров людини та виявлені антигени В і Н і ізогемаглютинін анти-А. Походження цієї крові від однієї людини з групою крові В з ізогемаглютиніном анти-А і з супутнім антигеном Н, не виключається і, в такому випадку, від потерпілого ОСОБА_12 виникнути не могла. Однак, не можна виключити виникнення антигену Н, в цьому об?єкті, за рахунок домішки крові і від потерпілого ОСОБА_12 (а.с.6-7, Том 4);

-висновком експерта №12-14/38-ЛЗ/23 від 15.02.2023 року щодо результатів проведення додаткової судово-медичної експертизи за матеріалами справи за фактом спричинення тілесних ушкоджень громадянину ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому вказано, що тілесні ушкодження, що мали місце у гр-на ОСОБА_12 могли бути спричинені йому дерев?яною ніжкою від табурета, наданою на експертизу. Під час проведеної експертизи трупа гр-на ОСОБА_12 ознак патологоанатомічного вскриття (розтину) трупа не встановлено(а.с.8, Том 4);

-висновком експерта №12-14/39-ЛЗ/23 від 16.02.2023 року щодо результатів проведення додаткової судово-медичної експертизи за матеріалами справи за фактом спричинення тілесних ушкоджень громадянину ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому вказано, що ознак нетравматичного інсульту під час проведеної судово-медичної експертизи трупа гр-на ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не виявлено(а.с.9, Том 4);

-висновком експерта №12-17/23-ЛЗт/23 від 15.02.2023 року щодо результатів проведення судово-медичної експертизи трупа, в якому зазначено, що причиною смерті гр-на ОСОБА_12 , 1976 р.н., став набряк-набухання головного мозку, зумовлений черепно-мозковою травмою з крововиливом під оболонки головного мозку. Згідно записів в наданій медичній картці стаціонарного хворого №6311 біологічна смерть гр-на ОСОБА_12 настала о 08:40 18 грудня 2022 року. У гр-на ОСОБА_12 мала місце закрита черепно-мозкова травма: множинні садна і синці голови та обличчя (кількість і точна локалізація їх в медичній документації не вказані), забійна рана на внутрішній третині правої бровної дуги, субконюнктивальний крововилив обох очей, субарахноїдальний крововилив, субдуральна гематома. Вищевказана черепно-мозкова травма утворилася від неодноразової травматичної дії тупих (тупого) твердих предметів про індивідуальні особливості яких судити по наявним даним неможливо. За ступенем тяжкості вищевказана черепно-мозкова травма з крововиливом під оболонки головного мозку за критерієм небезпеки для життя відноситься до ТЯЖКОГО тілесного ушкодження (згідно п.2.1.3. Г Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995р.). Мається прямий причинно-наслідковий зв?язок між травмою голови, отриманою гр-ном ОСОБА_12 і настанням його смерті. Травма голови, яка мала місце у гр-на ОСОБА_12 перебуває у прямому причинному зв?язку зі смертю(а.с.10-20, Том 4);

-висновком експерта №15-12/632-Ц/Дм 2022р. від 03.01.2023 року з таблицею щодо результатів проведення судово-медичної експертизи трьох дерев"яних ніжок від стільця, в якому вказано, що в результаті проведення судово-медичної експертизи дерев?яної ніжки від стільця (об?єкт №1), вилученої в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , знайдені сліди крові людини. При серологічному дослідженні виявлен антиген Н. Таким чином, сліди крові могли походити від людини з групою крові О(I) з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, в тому числі від потерпілого громадянина ОСОБА_12 (а.с.22-26, Том 4);

-висновком експерта №15-12/651-Ц/Дм 2022р. від 10.01.2023 року з таблицею щодо результатів проведення судово-медичної експертизи накладень на дерев`яній ніжці від стільця, в якому вказано, що в результаті проведення судово-медичної експертизи дерев?яної ніжки від стільця, вилученої за адресою: АДРЕСА_3 , знайдені сліди крові людини, в якій виявлен антиген Н. Таким чином, сліди крові могли походити від людини з групою крові О(I) з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, в тому числі і від потерпілого ОСОБА_12 (а.с.28-32, Том 4);

-висновком експерта №14/3767-Дм/22 від 13.12.2022 року судово-імунологічного дослідження зразка крові ОСОБА_12 з таблицею, в якому вказано, що кров потерпілого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належить до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В(а.с.34-35);

- ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.12.2022 року про надання тимчасового доступу до історії хвороби, а також рентгенівських знімків на ім"я ОСОБА_12 , який перебував на лікуванні в першому нейрохірургічному відділенні КНП Харківської обласної ради "Обласна клінічна лікарня"(а.с.36, Том 4);

-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 05.01.2023 року з додатком, а саме до історії хвороби, а також рентгенівських знімків на ім"я ОСОБА_12 в КНП Харківської обласної ради "Обласна клінічна лікарня"(а.с.37-39, Том 4);

-постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 22.02.2023 року з квитанцією, якою визнано речовими доказами: речовину рослинного походження, пляшки з нашаруванням речовини на поверхнях, голку, пакет з насінням на поверхнях та вмісті яких виявлено особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс та екстракт канабісу. Маса канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить 155,718 грам. та екстракт канабісу масою в перерахунку на суху речовину 0,2996 гр. Вказані речові докази передано на зберігання до спеціалізованого сейфу - камери зберігання речових доказів Лозівського РВП ГУНП в Харківській області(а.с.83-84, Том 4);

-висновком експерта №СЕ-19/121-22/16694-НЗПРАП від 22.02.2023 року з таблицею і довідкою за результатами судової експертизи дослідження матеріалів речовин та виробів, за експертною спеціальністю 8.6 "Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів", в якому зазначено, що надана на експертизу речовина рослинного походження, масою 1,6075 г, є особливо небезпечним наркотичним засобом обіг якого заборонено - канабіс з домішками тютюну, маса канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить 1,3856 г (за винятком домішок), речовина рослинного походження, масою; 1,5172 г; 25,5058 г, є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабіс, маса канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить: 1,3746 г, 22,7017 г, речовина рослинного походження, масою 842,3 грам, є канабіс з домішками насіння рослин роду Коноплі, маса канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить 130,2561 г (за винятком домішок), насіння до наркотичних засобів, психотропних речовин не відносяться, нашарування речовини на внутрішніх поверхні пляшок та на поверхні металевого виробу, містять в своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб - екстракт канабісу, маса екстракту канабісу, в перерахунку на суху речовину становить 0,2996 грам, які вилучені в ході обшуку у ОСОБА_22 ,за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.86-91, Том 4);

-протоколом обшуку від 30.11.2022 року з додатком за участю спеціаліста за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено 2 біти дерев"яні, 3 ніжки зі стільця, патрон, кастет, 3 згортки з речовиною зеленого кольору, подрібненого, 2 пляшки 0,33 л та 0,5 л, голку, речовину рослиннього походження схожу на коноплю(а.с.125-131, Том 4);

-протоколом огляду трупа громадянина ОСОБА_12 , пов`язаного з ексгумацією від 20.01.2023 року, з додатком(а.с.121-124, Том 4);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 20.11.2022 року з додатком за адресою: АДРЕСА_3 , за участю свідка ОСОБА_10 (а.с.141-144, Том 4);

-копією ухвали слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_23 від 20.02.2023 року про застосування до ОСОБА_22 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою(а.с.81-82, Том 4).

У судовому засіданні 06.06.2023 року було допитано свідка захисту ОСОБА_14 , який пояснив, що вони з обвинуваченим сусіди по вулиці, знає його років 15-20, раніше у нього було прізвище ОСОБА_24 . Зазначив, що півроку тому, а саме в жовтні 2022 року, йшов до бабусі та зустрів ОСОБА_4 о 18:00 год. біля кафе ОСОБА_25 . ОСОБА_4 якраз вийшов з магазину, де придбав горілку. ОСОБА_14 вказав, що вони поспілкувались десь 10 хвилин, обвинувачений запросив його до себе, запропонував посидіти та випити, сказав, що посварився з дружиною та бажає напитися. Свідок вказав, що він прийшов до ОСОБА_4 додому за адресою: АДРЕСА_1 , о 19:00 год. Свідок додав, що ОСОБА_4 був одягнений по-домашньому в штани та футболку. Вони сиділи вдвох на кухні, більше ніхто не приходив і ОСОБА_4 нікуди не збирався, оскільки чекав, що зателефонує дружина ОСОБА_26 . Додав, що вони зготували картоплю

та випили горілку приблизно 1 літр. Пояснив, що чи вживав алкогольні напої ОСОБА_4 до цього йому невідомо. Свідок вказав, що після того, як вони посиділи, обвинувачений провів його до порогу. ОСОБА_14 зазначив, що додому до себе за адресою: АДРЕСА_4 , він потрапив до 24:00 години, йшов від ОСОБА_4 хвилин 10. Зазначив, що до нього через 2 дні прийшли працівники поліції, які допитували 1 раз на 5 м-ні, а другий раз в районному відділі поліції. Свідок пояснив, що його покази правдиві.

У судовому засіданні 27.06.2023 року було допитано свідка обвинувачення ОСОБА_10 , який пояснив, що обвинуваченого бачив до цього один раз, коли приносив поїсти ОСОБА_27 . Колір очей ОСОБА_4 йому невідомий. Вказав, що він наприкінці листопада приїхав з роботи з Полтави та зайшов у гості до знайомого приблизно о 19:30 годині, квартира його розташована на першому поверсі зправа, світло горіло в прихожій та кімнаті. У квартирі вже перебували господар ОСОБА_28 , потерпілий ОСОБА_29 ( ОСОБА_15 ), ОСОБА_30 , ОСОБА_31 (прізвища не пам`ятає) та ОСОБА_32 (мати дружини обвинуваченого), компанія вживала горілку. До квартири прийшов чоловік на ім`я ОСОБА_33 , із пляшкою коньяку і почав усіх будити, свідок вказав, що бачив його вперше. Також, додав, що всі вони раніше відбували покарання. Коли вони сиділи, двері в квартиру були зачинені. Потерпілий ОСОБА_15 дістав ніж і вдарив ОСОБА_34 в область сідниці. Свідок пояснив,що він особисто вирвав ніж у потерпілого, і цей ніж залишився у господаря квартири. Коли в квартирі був ОСОБА_28 , свідок та ОСОБА_32 , ОСОБА_35 та ОСОБА_36 вже не було, вони пішли, приблизно через годину до квартири увірвався обвинувачений ОСОБА_4 , який був одягнутий в куртку та штани, із дружиною. Зазначив, що не знає, хто їм відчинив двері. Обвинувачений вигукнув: «Ось, ОСОБА_15 , ми з тобою зустрілись», після чого вдарив потерпілого рукою і той упав із табуретки. Далі, ОСОБА_4 відкрутив ніжку від стільця темного кольору і завдав нею 8-10 ударів потерпілому, який лежав на підлозі обличчям догори, удари були переважно в голову. Стілець та його ніжка знаходились у кімнаті. Свідок вказав, що намагався зупинити обвинуваченого словами. Також, ОСОБА_10 вказав, що дружина обвинуваченого також забігла в кімнату і почала бити його та ОСОБА_34 . Зазначив, що вона почала завдавати ударів відразу, як увійшла, він отримав у бійці струс мозку та розбиту голову. Після цього ОСОБА_4 сказав дружині та її матері, що їм пора йти звідси, ніжку від стула вони не забирали, її забрала поліція. Потерпілий ОСОБА_29 після побиття лежав під вікном і ще дихав. ОСОБА_10 повідомив, що намагався привести до тями потерпілого, сидів над ним з розбитою головою. Свідок повідомив, що сказав господарю викликати швидку допомогу та поліцію, сам їх не дочекався, бо у нього також були тілесні ушкодження. Додав, що господар квартири викликав швидку. Близько 23:00 год. ОСОБА_10 пішов додому, перебуваючи в стані сп`яніння та шоку від травм, однак до лікарні в подальшому не звертався. В сусідньому будинку знаходився опорний пункт поліції, але там нікого не було. Пояснив, що наступного дня не пішов до квартири ОСОБА_19 , бо зателефонував десь о 09:10 ранку йому. Ввечері десь о 18-19 годині по нього за адресою: АДРЕСА_5 , приїхала поліція. Він не звернувся до поліції вранці, оскільки знав, що його знайдуть самі, оскільки раніше він відбував покарання. Також, він повідомив, що ОСОБА_32 пізніше дзвонила йому з проханням забрати заяву щодо дружини обвинуваченого та він забрав, оскільки вона дівчина. ОСОБА_10 наголосив, що жодного тиску з боку обвинуваченого чи його дружини на нього не було. Зазначив, що комплекція ОСОБА_34 така як і у обвинуваченого. Свідок вказав, що з ним проводився слідчий експеримент та допит.

У судовому засіданні 23.07.2023 року було допитано свідка обвинувачення ОСОБА_8 , яка пояснила, що обвинувачений її чоловік, вказала, що він особа спокійна та не агресивна, алкоголь вживає рідко по вихідним та святам, наркотичні засоби не вживав, вона цього не бачила. Вказала, що її чоловік працевлаштований. Вони з ним мешкали за адресою: АДРЕСА_1 . Свідок вказала, що їй про події відомо, її викликали в поліцію. Додала, що по даній справі їй відомо, що її мама була у ОСОБА_28 . Пояснила, що в той день вона телефонували підсудному, але вони не списувалися.Зазначила, що ввечері їй дзвонила мама і вона пішла за нею з собакою породи Стаффордширський тер`єр до ОСОБА_19 десь о 20:00-21:00 год., квартира АДРЕСА_6 сказала їй, що там був конфлікт між чоловіками. Додала, що одягнена вона була в чорну куртку та джинси. Коли зайшла до квартири побачила трьох чоловіків в залі ОСОБА_16 , ОСОБА_37 , померлий та ОСОБА_38 , Скрипка сидів з ними біля вікна на стулі, скільки загалом було стільців не пам`ятає. Зазначила, що чоловіки кричали, сварились, у зв"язку з

чим мама вирішила піти. Свідок пояснила, що двері в квартиру були відчинені, вона зайшла поздоровалась з ОСОБА_39 і вийшла. ОСОБА_8 вказала, що була з чоловіком у сварці пару днів до цього, у зв"язку з чим вона жила у мами. Свідок пояснила, що вона тілесних ушкоджень нікому не завдавала, при ній та мамі не було палиць чи біт. ОСОБА_8 вказала, що коли виходила з мамою з квартири, бачила якусь жінку, яка спитала, що сталось, це була сусідка з квартири зправа. ОСОБА_8 зазначила, що наступного дня їй зателефонували з поліції та викликали до поліції. Жодних документів працівники поліції не складали, щоб щось підписувала не пам`ятає, приймала участь при проведенні обшуку, що казав ОСОБА_4 при обшуку не пам"ятає. Зазначила, що бачила в поліції усіх свідків обвинувачення, відчула тиск з боку працівників поліції, однак з цього приводу нікуди не зверталась. Додала, що в неї в паспорті знаходилась фотографія обвинуваченого.

При повторному допиті за клопотанням сторони захисту у судовому засіданні 15.10.2025 року ОСОБА_8 підтвердила минулі покази, вказала, що ОСОБА_4 там не було, вона забрала звідти маму і пішла. В той час в квартирі перебував ОСОБА_40 , ОСОБА_28 , ще один чоловік та хтось сидів у кімнаті. Зазначила, що при ній потерпілому тілесні ушкодження не наносились. Повідомила, що іншу версію подій нікому не розповідала. В ході слідства приймала участь в впізнанні осіб двох чоловіків ОСОБА_16 та ОСОБА_38 .

У судовому засіданні 27.09.2023 року було допитано свідка обвинувачення ОСОБА_11 , який пояснив, що обвинуваченого він до суду ніколи не бачив. Зазначив, що восени він зайшов до сліпого господаря квартири ОСОБА_41 , щоб відремонтувати взуття. У приміщенні перебувало семеро осіб: 2 жінки та 5 чоловіків, вони вживали алкоголь. ОСОБА_11 вказав, що коли попав в квартиру - конфлікта ще не було. Свідок вказав, що бачив ОСОБА_42 (матір дружини обвинуваченого), яка переживала та щось кричала по телефону. ОСОБА_11 вказав, що бачив ОСОБА_43 , у нього був ніж в руках, він ходив по кімнаті, між ними ще сидів чоловік. Додав, що стільців було приблизно 4 штуки, звичайні кухонні з чорними ніжками. Згодом він почув жіночі голоси в коридорі (зайшла донька ОСОБА_44 ). Свідок зазначив, що його вдарили по голові першим. Він стверджує, що це був удар жовтою бітою (або товстою палкою), після чого у нього почалося запаморочення. Далі його били по ребрах та ногах. Свідок зазначає, що одночасно з ним били і потерпілого ОСОБА_29 . Яким предметом наносились удари потерпілому він не знає. Під час бійки свідок чув, як жіночий голос сказав: «Він готовий», на що чоловічий голос відповів: «Перевір». Після цього свідку проткнули ножем праве стегно. Після конфлікту свідок бачив, що потерпілий ОСОБА_29 лежав під вікном і ще дихав. ОСОБА_11 вказав, що просив викликати швидку, але ОСОБА_32 забрала телефон. Крові на потерпілому не бачив. На годиннику була десь 22:00 година, конфлікт тривав хвилин 10. Свідок зазначив, що хто вбив ОСОБА_12 не знає. Також, додав, що не може стверджувати, що голос «перевір» належав саме обвинуваченому, а також вказав, що не впізнав би його дружину. Чи наносились ще комусь удари він не бачив. Перебуваючи в шоковому стані, він пішов додому після конфлікту через 3 хвилини, а саме за адресою: АДРЕСА_7 , де дружина викликала йому допомогу та вказала на дірку в нозі. На наступний день свідок не пішов туди перевірити, оскільки його сильно побили. Його знайшли дома робітники поліції через 2 дні. За ці 2 дні він не приходив до ОСОБА_19 . В поліції відмовився подавати заяву. Свідок вказав, що дружиною обвинуваченого жодного впливу на нього не здійснювалось. Свідок не писав жодних заяв поліції. Зазначив, що потерпілого знає з дитинства. Також, вказав, що коли його привезли в поліцію, туди привезли і дружину обвинуваченого. Коли він говорив за біту, йому повідомили, що біти в справі не було, була ніжка від столу. Повідомив, що у слідчого був 1 раз, брав участь у слідчому експерименті разом з судово-медичним експертом.

У судовому засіданні 31.10.2023 року було допитано свідка обвинувачення ОСОБА_45 , яка пояснила, що обвинуваченого не знає. Вказала, що ввечері, дату та час точно не пам"ятає, у її сусіда ОСОБА_13 когось вбили чи побили, кого саме не знає. ОСОБА_46 зазначила, що там була бійка, коли дрались в тамбурі били її двері, вона виходила робила їм зауваження раза три, це було з проміжками в хвилин 40. Коли виходила бачила сусіда, він впускав якогось чоловіка, бачила лише його спину, щоб у нього щось було в руках не бачила. Коли вийшла в третій раз, з квартири ОСОБА_41 вийшла дівчина і сказала, що через 3 хвилини все буде нормально, так і було. Зазначила, що у ОСОБА_13 є собака "Айда", в той день бачила тільки її. Свідок

вказала, що наступного дня бачила, як виносили когось на носилках та через деякий час приїхала поліція, вона була понятим, свідком. ОСОБА_46 вказала, що баче ОСОБА_4 в перший раз та коли були вказані нею події вона його не бачила. Додала, що свідком будь-яких подій з обвинуваченим не була.

У судовому засіданні 31.10.2023 року було допитано свідка обвинувачення ОСОБА_13 , який пояснив, що у 2022 році в той день, точно дати не пам`ятає, у нього в квартирі сиділи він, ОСОБА_47 , загиблий та ще хтось був, вони випивали. Свідок зазначив, що через проблеми із зором він майже не бачить, тільки трохи з близької відстані. ОСОБА_13 повідомив, що присутні в квартирі чоловіки почали з`ясовувати відносини. Свідок повідомив, що впустив до квартири доньку ОСОБА_48 , яка прийшла сама з собакою породи стаффордширський тер`єр, щоб забрати матір. Він стверджує, що донька забрала ОСОБА_42 , і конфлікт відбувався вже після того, як вони пішли. Свідок припускає, що крім них більше нікого не було, і він особисто закривав за ними двері. Щодо тілесних ушкоджень свідка ОСОБА_11 , ОСОБА_13 заявив, що того вдарив ножем у ногу чи сідницю саме ОСОБА_49 ( ОСОБА_15 ). При цьому він зауважив, що не бачив, аби хтось бив ОСОБА_12 . Свідок бачив, що ОСОБА_15 не рухався і лежав у залі на паласі головою до батареї. ОСОБА_13 також зазначив, що хтось говорив викликати швидку, але він сам не міг набрати номер. Він не пам`ятає точно, хто саме викликав медиків, але це було зроблено того ж дня. Свідок заявив, що ОСОБА_4 , коли ці дії відбувались, він не бачив.

У судовому засіданні 16.01.2024 року було допитано свідка захисту ОСОБА_50 , який пояснив, що обвинуваченого не знає, десь бачив, який образ життя веде не знає, з ним не спілкувався. Вказав, що не пам`ятає, щоб був свідком подій за участю ОСОБА_4 та щоб був допитаний щодо нього. Також свідок зазначив, що особа на прізвище ОСОБА_51 з 5 мікрорайону йому невідома. Також, свідок повідомив, що не пам`ятає, щоб надавав покази, наявні в матеріалах справи щодо ОСОБА_4 . Пояснити яким чином він став свідком в кримінальному провадженні не зміг, що він підписував не знає.

У судовому засіданні 09.04.2024 року було допитано свідка захисту ОСОБА_52 , яка пояснила, що є тещею обвинуваченого. Свідок вказала, що в кінці осені в 2022 році вона була в гостях у ОСОБА_19 в дев`ятиповерхівці на 5 мікрорайоні, там невеликий тамбур на дві квартири. Оскільки у ОСОБА_19 проблеми, а його мати померла, вона приглядує за ним, іноді приносить їсти йому. Свідок вказала, що коли прийшла до ОСОБА_19 у нього вже сиділи ОСОБА_47 та ОСОБА_49 . З ними був ще хлопець покійний ОСОБА_29 , якого ОСОБА_49 провокував на конфлікт, вони з ним сварились та пихались, хтось ще був в дальній кімнаті, однак його не бачила. Зазначила, що бійки в її присутності не було, вони тільки пихали один одного, у ОСОБА_53 та ОСОБА_29 були ножі. В`ячеслав сидів біля серванту, а ОСОБА_49 сидів ближче до виходу. ОСОБА_54 пояснила, що оскільки забула свої окуляри та не хотіла слухати сварки, вона подзвонила доньці, щоб та прийшла її забрати. Донька прийшла з собакою, стаффордширським тер`єром, коли вона стояла вже взута в коридорі. Донька набрала її і свідок відчинила їй двері, після цього вони пішли додому. В квартирі перебувала хвилин 40. Коли виходили з донькою з квартири нікого з сусідів не бачила. Пояснила, що в той час, коли сталася подія її донька з ОСОБА_4 посварились. Щодо обвинуваченого зазначила, що знає тільки те, що він в той день був на роботі, наче десь на залізниці. Свідок вказала, що наступного дня приїхала до неї поліція і почала щось шукати. Потім повезли її до відділення для допиту, в кінці завели її, ОСОБА_19 , ОСОБА_16 та ОСОБА_53 до однієї кімнати, де вони деякий час сиділи. Зазначила, що під час обшуку у квартирі нічого не вилучалось, ухвала не пред`являлась. Потім через тиждень вони повторно прийшли з обшуком та ухвалою. Свідок додала, що в чому обвинувачується ОСОБА_4 , їй відомо, але його там не було.

У судовому засіданні 17.04.2024 року було допитано потерпілу ОСОБА_21 , яка пояснила, що її син ОСОБА_55 працював в похоронному бюро, допомогав їй доглядати за старшим сином. До 2014 року ОСОБА_29 був хорошим хлопцем, потім він отримав тяжкі тілесні ушкодження та був прооперований, після цього став іншою особою, почав потрапляти в погані компанії та вживати періодично алкоголь. Потерпіла зазначила, що її син відбував покарання за крадіжку. В кінці жовтня 2022 року ОСОБА_29 пішов на ринок за продуктами, повернувся і потім пішов десь в 13-14 годині ще в Посад за продуктами. Тривалий час не повертався, на дзвінки не відповідав. Потерпіла зазначила, що пішла дивитись, де він. Біля Посаду на 4 мікрорайоні

побачила ОСОБА_29 та ще двох молодих чоловіків. Вона підійшла та нагадала сину, що його чекає. Один з молодих людей в цивільному одягнений, сказав, що він працівник поліції, звати ОСОБА_56 , нещодавно приїхав з м.Ізюма, та потрібно здати горіхи, ОСОБА_29 поїде з ними. ОСОБА_56 був чорнявий, короткострижений, десь зростом 175-180 см, худощавий, одягнений в темну куртку, спортивні штани, кросівки. Другий чоловік одягнений був сіро-блакитного кольору, зростом десь 175-180 см. Посвідчень чоловіки не показували, перебували в стані сп`яніння. В`ячеслав був тверезий. Потім вони всі разом зайшли до чебуречної біля Посаду та сіли за стіл, продовжили спілкуватись, сиділи хвилин 40. В`ячеслав встав та пішов до туалету, більше потерпіла його не бачила, на дзвінки не відповідав. Вказала, що коли вийшли інші чоловіки з чебуречної, вона пішла за ними до буд.39 на 4 м-ні, там вони кликали якогось ОСОБА_57 , піднялись, але він їм не відчинив. ОСОБА_21 повідомила, що про адресу, де знайшли сина, до події не знала. Через два дні підійшли працівники поліції та повідомили, що син в реанімації, був побитий, його знайшли лежачим біля батареї в квартирі. Десь дня через 3 потерпіла поїхала до сина у м.Харків, обличчя сина було побите дуже сильно, руки були таке як поцарапані. Сина перевели з реанімації 19 числа до терапевтичного відділення в м.Лозова, до тями він так і не прийшов, помер від тяжких тілесних, що не сумісні з життям. ОСОБА_58 вказала, що конкретну причину смерті, зазначену в довідці, не пам`ятає. Похованням займалось похоронне бюро, в якому працював син. Додала, що писала заяву про притягнення особи до відповідальності, щодо ексгумації тіла сина не заперечувала, письмово надавала згоду.

У судовому засіданні 12.09.2024 року за клопотанням сторони захисту було допитано лікаря судово-медичного експерта ОСОБА_59 , який вказав, що працює експертом в Лозівському відділенні КЗОЗ ХОБСМЕ з 2003 року. Пояснив, що у потерпілого була виявлена черепно-мозкова травма з крововиливом під оболонки, яка могла утворитись від дії любого твердого тупого предмету, в тому числі і ніжки стільця, наданої на дослідження. Вказав, що потерпілий потрапив до лікарні ІНФОРМАЦІЯ_5 , а помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто він місяць перебував на лікуванні. На дослідження експерту було надано конверт спеціального призначення з паперу коричневого кольору, на конверті був друковано-рукописний текст «Національна поліція України Слідче управління ГУНП в X/о ВП ОСОБА_60 : Обшук за адресою м.Лозова м-н 1 буд.8, кв. 18, на пакеті також була бирка «Речові докази три дерев?яні ніжки, нитки марлі з досліджених об?єктів До висновку експерта 15-12 №632 Дм/Ц 03.01.2023 р. Даний конверт надійшов до них, зважаючи на бирку, після проведення цитологічної експертизи. В конверті знаходились три однотипні дерев`яні ніжки від табурету заводського виготовлення, пофарбовані білою фарбою, верхній частині вистоїть металева частина з різьбою. циліндричної форми, довжиною 1,2 см, діаметром 0, 9 см, довжина кожної з ніжок 42,5 см (дерев`яної частини ніжки), ніжки мають форму усіченого конусу, круглі в січенні, діаметром від 2,3 см в нижній частині до 3,4 см в верхній частині, де мається металевий стрижень з різьбою. Питання було чи могли утворитись ушкодження потерпілого за допомогою наданих ніжок. Експерт наголосив, що виключити можливість завдання ушкоджень ніжкою від стільця він не може, індивідуальні характеристики предмету не досліджувались. Експерт зазначив, що тяжкі тілесні у потерпілого знаходились всередині, ззовні у ОСОБА_12 були тілесні ушкодження при надходженні до лікарні, але лікарями зазначено про численні підшкірні крововиливи черепа та обличчя, садна, синці та гематому. Садна та синці за місяць лікування потерпілого могли зійти. Те, що особа померла не відразу, це залежить від протікання черепно-мозкової травми. Додав, що встановити кількість ударів по внутрішнім ушкодженням неможливо. Під час дослідження в морзі у нього на брові було виявлено рубець, який міг бути результатом загоєння забійної рани. При зовнішньому огляді було встановлено, що даний рубець міг утворить за тих обставин, інших ушкоджень на момент смерті у нього вже не було, вони розсмоктались. Додав, що речові докази досліджуються не у них, а в лабораторіях. Експерт зазначив, що по наявним даним сказати якою саме стороною ніжки від стільця ширшою чи вужчою могли бути нанесені ушкодження, наявні у потерпілого неможливо.

У судовому засіданні 20.08.2025 року була допитана свідок захисту ОСОБА_61 , яка пояснила, що є матір`ю обвинуваченого. На момент події вона перебувала за межами країни, її син та ОСОБА_8 разом на той час не мешкали. ОСОБА_8 повідомила, що вона з бійкою забрала матір з квартири, де вона перебувала, що далі було сказала, що не знає. З Данилом в той вечір ОСОБА_8 не спілкувалась. Свідок пояснила, що вона запитала у ОСОБА_8 яким

чином до ОСОБА_62 приїхала поліція. ОСОБА_8 пояснила, що наступного дня, коли потерпілого шпиталізували, до неї приїхали працівники поліції, і коли вона віддавала їм своє своє посвідчення особи, звідти випала фотографія ОСОБА_4 . Працівники поліції у ОСОБА_8 спитали, хто це, і вона повідомила їм, що це її чоловік офіційний. Потім ОСОБА_8 відвезли до відділення поліції, звідки вона набрала вже ОСОБА_4 , щоб той по неї приїхав. В Україну свідок повернулася 20.03.2024 року. Десь в квітні 2024 року ОСОБА_8 повідомила свідку, що дії вчинила вона, а на питання як її відпустили, сказала, що поліція не повірила в те, що це могла зробити дівчина. Також, ОСОБА_8 сказала ОСОБА_61 , що якщо справа буде йти до вироку, обвинувачення її сина, то вона особисто прийде до суду і заявить про свою винуватість. Свідок додала, що вона чекала десь рік, коли ОСОБА_8 прийде самостійно до суду, однак остання почала її уникати, змінила номер телефону. Також, свідок зазначила, що влітку 2025 року повідомляла захисника про те, хто це скоїв.

У судовому засіданні 09.12.2025 року було допитано судово-медичного експерта-цитолога КЗОЗ ХОБСМЕ ОСОБА_63 , яка пояснила, що жодного впливу на неї як на експерта зі сторони учасників даного кримінального провадження при проведенні експертизи не здійснювалось. При проведенні експертизи білих ніжок стільця, на одній було виявлено речовину бурого кольору, в подальшому встановлено, що це кров людини, яка відносить до групової приналежності потерпілого ОСОБА_12 , сумнівів при цьому не виникало, оскільки там було виявлено один лише антиген Н, що властивий для І групи крові, а саме властивий потерпілому. Більш точною експертизою може бути тільки ДНК-експертиза. При проведенні експертизи зазначила, що користувалася ізогемаглютинуючими сироватками, які випускає Запорізька обласна станція переливання крові, яка виявляє антиген А, В, та кокретно антиген Н -це бузина, яка проростає в Західній України та яка виділяє антиген Н, який властивий людині для групи крові 0 людини. На місцях, де були виявлені плями і мазок, було проставлено номер об`єкту дослідження та в описі вказано дані місцезнаходження. Щодо того, що при повторній експертизі не було виявлено речовини бурого кольору зазначила, що після дослідження ними передаються ніжки зі стерильними нитками марлі, на які змивають сліди крові, для подальшого проведення ДНК-дослідження. Чи передавались передані їх установою зразки чи змивалось заново, експерт не знає, а тому відповісти чому при повторному дослідженні не виявлено було речовини сказати не може. Висновки в даному кримінальному провадженні підтвердила. Після проведення дослідження сліди крові на ніжці не залишилися, оскільки вони були маленькими та повністю змились, але вони залишаються на нитках марлі, які були передані слідчому. Пояснила, що зразок крові дається імунологічному відділенню, а вони лише грунтуються на їх результатах. Додала, що до них надійшов результат тільки стосовно потерпілого. Експерт зазначила, що при дослідженні вони встановлюють лише вірогідність приналежності крові якійсь групі. Зазначила, що частота, з якою зустрічається 0 група крові становить 90 відсотків населення.

В ході розгляду справи стороною захисту було заявлено клопотання про встановлення місцезнаходження свідків: ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 та ОСОБА_70 , яке було задоволено.

На підтвердження виконання ухвали суду було долучено рапорт Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, згідно з яким в ході встановлення місця знаходження ОСОБА_71 , який мешкає: АДРЕСА_8 , було опитано ОСОБА_72 ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка пояснила, що її син мешкає у невідомої її жінки, де саме невідомо. Щодо ОСОБА_73 , яка мешкає: АДРЕСА_9 , було опитано ОСОБА_74 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який пояснив, що ОСОБА_75 , за вищевказаною адресою не проживає, так як квартира непридатна для проживання. Стосовно ОСОБА_76 зазначено, що він помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , додано витяг про смерть. Щодо ОСОБА_77 , який мешкає: АДРЕСА_10 , було опитано гр. ОСОБА_78 , який пояснив, що ОСОБА_79 проходить службу в лавах ЗСУ та за вищевказаною адресою не з?являється. Стосовно ОСОБА_80 , яка мешкає: АДРЕСА_10 , було опитано гр. ОСОБА_78 , який пояснив, що ОСОБА_81 , за вищевказаною адресою не з?являється приблизно два місяці, де може перебувати невідомо. Щодо ОСОБА_82 , який мешкає: АДРЕСА_11 , було опитано ОСОБА_83 , який пояснив, що ОСОБА_84 , за

вищевказаною адресою не проживає. Стосовно ОСОБА_85 , який мешкає: АДРЕСА_12 , зазначено, що було здійснено неодноразові виїзди за вищевказаною адресою, але двері домоволодіння ніхто не відчинив.

Прокурор від допиту інших свідків відмовився.

Також, за клопотанням сторони захисту було витребувано у держателя Єдиного реєстру досудових розслідувань - Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ-11, 01011), документального відображення повної інформації, внесеної до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до п.п. 2, 3 розділу 1 «Загальні положення», п.1 розділу 2 «Порядок внесення відомостей до Реєстру» та п.1 розділу 3 «Строки внесення відомостей до Реєстру» глави І «Основні засади ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань» Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування, затвердженого Генеральним прокурором України від 30 червня 2020 року № 298, в рамках кримінального провадження № 12022221110001389 від 19.11.2022 року.

Крім того, судом було задоволено клопотання сторони захисту про витребування у ТОВ «Лайфселл», розташованому за адресою: розташоване за адресою: м. Київ, вул. Солом`янська, будинок № 11-А, індекс 03110, тел. (044) 233-31-31, адреса електронної пошти: reception@lifecell.com.ua наступну інформацію абонента мобільного оператору «Лайфселл», сім-карти НОМЕР_2 за період часу з 18.00 год. до 24.00 год. 18.11.2022 року, а саме: - інформацію з вказанням місцезнаходження абонента на протязі вказаного періоду часу з прив`язкою до базових станцій; -адреси розташування і номери базових станцій та азимути ретрансляційних антен, які забезпечували зв`язок кінцевого обладнання з абонентським номером НОМЕР_2 ; - інформацію про вмикання-вимкнення мобільних терміналів з номером НОМЕР_2 ; (тобто реєстрація в мережі оператора зв`язку) із вказуванням координат базових станцій та часу і місця реєстрації терміналів в мережі; - ідентифікаційні ознаки кінцевого обладнання абонентів мобільного номеру НОМЕР_2 : унікальні ідентифікатори сім-карток (ІМSI), міжнародний ідентифікатор кінцевого обладнання (далі - ІМЕІ); - типи з`єднання абоненту мобільного номеру НОМЕР_2 - вхідні та вихідні дзвінки, SMS (короткі текстові повідомлення), MMS (мультимедійні повідомлення), GPRS (передача інформації по незайнятій голосовим зв`язком смузі частот), переадресація тощо; - дата, час та тривалість з`єднань, у тому числі з`єднання нульової тривалості (неприйняті виклики) абоненту мобільного номеру НОМЕР_2 . Однак, згідно відповіді ТОВ "Лайфселл" вказану інформацію надати неможливо.

В ході розгляду справи обвинуваченим було заявлено клопотання про відібрання у нього біологічних зразків для проведення експертизи, яке було задоволено та у ОСОБА_4 було відібрано зразки букального епітелію та крові.

За клопотанням сторони захисту судом було призначено судову молекулярно- генетичну експертизу.

Згідно з висновком від 15.07.2025 року за №СЕ-19/121-25/6803-БД, встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка крові обвинуваченого гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об?єкти №№1, 11) (таблиця 1.1, додаток 1). На наданих на дослідження ніжці стільця чорного кольору (об?єкт № 2) виявлено кров людини; в об?єктах №№3 - 6 кров людини не виявлено. На ніжках стільця білого кольору (об?єкти №№ 7 - 10) кров людини не виявлено. Генетичні ознаки (ДНК-профіль) сліду крові, виявленого на ніжці стільця чорного кольору (об?єкт №2), не збігаються з генетичними ознаками зразка крові обвинуваченого гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об?єкти №№1, 11), та належать невстановленій особі чоловічої генетичної статі. У зв?язку з тим, що на ніжці стільця чорного кольору (об?єкти №№ 3 - 6) та на ніжках стільця білого кольору об?єкти №№ 7 - 10) кров людини не виявлено, відповісти на питання: "Чи збігаються генетичні ознаки слідів крові людини, виявлені на речових доказах з генетичними ознаками зразка крові обвинуваченого ОСОБА_4 .?" не представляється за можливе.

Згідно з висновком експертизи від 15.07.2025, ДНК-профіль на чорній ніжці стільця не збігається з ДНК ОСОБА_4 , шо цілком узгоджується з версією обвинувачення, оскільки обвинувачений був особою, яка завдавала удари, а не отримувала їх. Він не мав тілесних ушкоджень, які б могли залишити його біологічні сліди на знарядді, однак сам факт наявності крові «невстановленої особи чоловічої статі» на місці масової бійки чоловіків лише підтверджує факт використання цього предмета в епіцентрі конфлікту.

Суд оцінює кожен доказ з точки зору достовірності, а сукупність доказів - з точки зору взаємозв`язку. Прямі свідчення очевидця ОСОБА_10 про те, хто саме тримав знаряддя, мають вищу доказову силу, ніж факт наявності на цьому знарядді крові іншої особи, яка також могла отримати травму в тій же кімнаті.

Згідно з матеріалами справи в квартирі обвинуваченого було вилучено три білі ніжки та одну чорну ніжку на місці події в квартирі ОСОБА_19 .

Так, експерт-цитолог ОСОБА_86 підтвердила, що на одній із білих ніжок було знайдено кров, яка за групою (антиген Н) може належати потерпілому ОСОБА_12 . Суд вважає, що сам факт того, що ДНК на «чорній» ніжці належить третій особі, не скасовує результатів дослідження «білих» ніжок, які пов`язують обвинуваченого, знаряддя та потерпілого.

Сторона захисту під час судового розгляду зверталась до суду з заявою про визнання певних доказів неналежними та недопустимими, а саме вказала, що як вбачається з вивчення протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_11 від 20.11.2022 року у залі судового засідання, диск з відеозаписом був пошкоджений, запис не відображався. Таким чином, протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_11 від 20.11.2022 року є неналежним та недопустимим доказом. Крім цього, пред?явленню для впізнання передує виконання деяких підготовчих дій, що призначені сприяти повноті й достовірності отриманих результатів слідчої (розшукової) дії. Такими підготовчими діями є:- попередній допит особи, яка впізнає;- підбір об?єктів, серед яких необхідно провести впізнання; - визначення місця і умов пред?явлення для впізнання; - визначення необхідних учасників пред?явлення для впізнання; - визначення необхідного комплексу науково-технічних засобів. Захисник зазначила, що слідчим не було дотримано вимог ст.228 КПК України, де встановлено, що перед тим, як пред?явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з?ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. На сканкопіях, які були надані свідку ОСОБА_10 для впізнання особи, відсутні самі фотографії осіб, також особи між собою мають значні відмінності, що не узгоджується з вимогами ст. 228 КПК України. Також, протокол пред?явлення особи для впізнання від 19.11.2022 року за участю свідка ОСОБА_10 не містить конкретних даних, за якими ознаками свідок міг впізнати конкретну особу. Враховуючи викладене, захисник просила даний протокол впізнання по фотознімках визнати неналежним та недопустимим доказом. Крім цього, вказала, що постановою прокурора Лозівської окружної прокуратури Харківської області від 21.11.2022 року про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи визначено відібрати зразки крові у потерпілого ОСОБА_12 . На виконання цієї постанови слідчим Лозівського РВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_87 22.11.2022 року було вилучено зразки крові ОСОБА_12 на марлеві тампони. В подальшому висновком експерта №14/3767-Дм/22 від 13.12.2022 року була визначена група крові потерпілого ОСОБА_12 . Висновок експерта №14/3767-Дм/22 від 13.12.2022 року в подальшому використовувався при проведенні низки експертиз, які були проведені в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню №12022221110001389 від 19.11.2022 року, таких як 14/3768-Дм/22 , 15-12/632-Ц/Дм 2022р., 15-12/651-Ц/Дм 2022 р. В той же час матеріали кримінального провадження не містять інформації про визнання вилучених зразків крові ОСОБА_88 на марлеві тампони речовими доказами по кримінальному провадженню, квитанції на передачу їх до камер зберігання речових доказів. Таким чином, висновки експертиз № 14/3767-Дм/22, 14/3768-Дм/22 , 15-12/632-Ц/Дм 2022р., 15-12/651-Ц/Дм 2022 р. отримані слідчим під час досудового розслідування не у законний спосіб, з порушенням вимог норм КПК України, та відповідно всі вони є очевидно недопустимими доказами по кримінальному провадженню. Захисник додала, що на обґрунтування винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, сторона обвинувачення посилається на докази, які в судовому засіданні були безпосередньо досліджені судом, а саме: показання свідка ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_11 . Покази цих осіб є сумнівними, оскільки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є особами, які неодноразово були засуджені, в тому числі і до реальної міри покарання, були звільнені з місць позбавлення волі на момент їх допиту слідчим, а тому вони перебували під пильним наглядом (надзором) поліції. Тож, показання свідків у справі є недостатніми для доведення вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину,передбаченого ч. 2 ст. 121 КПК України.

Також вказала, що в ході досудового розслідування не було зібрано жодних доказів, що вказували на будь-яку можливість ОСОБА_4 скоїти цей злочин, і в той же час жодна інша версія про причетність до вчинення цього злочину інших осіб не була перевірена слідством. Захисника просила суд надати належну оцінку кожному з описаних доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, і сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв?язку, та визнати, що надані стороною обвинувачення докази в їх сукупності, щодо винуватості ОСОБА_4 здобуті з порушенням норм кримінального процесуального закону і як наслідок, просила суд визнати недоведеною належними доказами винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, а тому відповідно до ч.1 п.2 ст. 373 КПК України, винести виправдувальний вирок за ч.2 ст. 121 КК України.

Так, статтею 103 КПК України визначено, що процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: 1) у протоколі; 2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; 3) у журналі судового засідання.

Як вбачається з вищевказаного, а також з положень статті 104 КПК України, протокол є самостійним джерелом доказів. Якщо сам текст протоколу складений правильно, підписаний учасниками та слідчим, він зберігає свою силу.

Згідно з ч.6 ст. 107 КПК, незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.

Складання письмового протоколу слідчого експерименту є обов`язковим, однак відеозапис є обов`язковим лише тоді, коли його вимагає учасник дії, або коли слідчий вирішив проводити експеримент без залучення понятих. З матеріалів справи не встановлено наявність клопотань, а також, як вбачається з протоколу, були наявні поняті, тому формальні технічні недоліки не можуть спростувати протокол слідчої дії як доказ.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що протокол слід визнати неналежним та недопустимим доказом, не зважаючи на те, що ОСОБА_11 підтвердив викладене в ньому, оскільки фіксування слідчої дії відбувалось, однак диск пошкоджено та переглянути відеозапис неможливо, а поняті, вказані в протоколі, в судовому засіданні не допитувались, оскільки суперечить принципу кримінально-процесуального законодавства, а саме безпосереднього дослідження доказів судом.

Згідно з ч.2 ст.228 КПК України, особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред`явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред`являються.

В ч.7 ст.228 КПК України, фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред`являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

Слід вказати, що при дослідженні протоколу пред`явлення особи для впізнання з фотознімками, встановлено, що особи були однієї статі та схожого віку. Твердження щодо різких відмінностей є оціночним судженням.

Беручи до уваги положення ч.3 ст.99 КПК України, відсутність фотографій на сканкопіях не є порушенням, якщо вони наявні в оригіналі протоколу, який зберігається в матеріалах справи, оскільки доказом є саме оригінал документу.

Щодо посилання захисника, що зразки крові не були визнані речовими доказами, немає квитанцій про їх зберігання, тому висновки експертиз недопустимі, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.245 КПК України, біологічні зразки, відібрані за постановою прокурора, є матеріалами для експертного дослідження, а не обов`язково речовими доказами у розумінні ст. 98 КПК України.

Також, експертизи проведені на підставі законної постанови прокурора від 21.11.2022 року.

Таким чином, порядок отримання зразків регулюється ст. 245 КПК України, яка не вимагає винесення окремої постанови про «визнання зразка речовим доказом» для проведення лабораторного дослідження.

Також, слід вказати, що згідно зі ст. 101, 102 КПК України, експерт несе особисту відповідальність за висновок, і якщо об`єкт дослідження був йому наданий у належній упаковці, результати є легітимними.

З урахуванням вищевикладеного вилучення зразків для дослідження суд вважає законним, а відповідно і подальші висновки експертів є належними та допустимими доказами.

Твердження сторони захисту та обвинуваченого про те, що покази ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є сумнівними, бо вони раніше судимі, ведуть асоціативний образ життя та перебували під наглядом поліції, суд вважає безпідставним з наступних підстав.

Кримінальне минуле особи не позбавляє її статусу свідка, оскільки стаття 65 КПК України не містить заборони допитувати раніше судимих осіб.

Крім того, з урахуванням положень ст. 95 ч.4 КПК України, суд безпосередньо сприймав під час судового засідання покази свідків.

Слід вказати, що свідок ОСОБА_14 стверджував при наданні показів, що зустрічався з обвинуваченим ОСОБА_4 і вживав з ним алкоголь у жовтні 2022 року. Проте інкримінований злочин (нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_12 ) стався 18 листопада 2022 року. Таким чином, навіть якщо події, описані ОСОБА_89 , мали місце, вони стосуються іншого часового періоду і не створюють алібі для обвинуваченого на вечір 18 листопада.

Також, ОСОБА_14 заявляє, що ОСОБА_4 весь вечір (до півночі) перебував удома, був одягнений у домашній одяг (футболку та штани) і нікуди не виходив. Це повністю спростовується іншими свідками: ОСОБА_10 , який чітко вказав, що ОСОБА_4 увірвався до квартири ОСОБА_13 приблизно о 21:00, був одягнений у куртку та штани, де і вчинив побиття потерпілого, та ОСОБА_90 , яка підтвердила, що бачила чоловіка, який заходив до квартири ОСОБА_13 саме під час бійки, що збігається за часом із версією обвинувачення і суперечить версії ОСОБА_14 про «домашнє перебування» ОСОБА_4 .

ОСОБА_14 стверджує, що обвинувачений сидів удома, бо «чекав, що зателефонує дружина ОСОБА_26 » через їхню сварку. Проте сама дружина, ОСОБА_8 , та її матір, ОСОБА_54 , підтвердили, що того вечора вони обидві перебували на місці злочину (у квартирі Шевченка), де був «конфлікт між чоловіками». Свідчення ОСОБА_10 вказують на те, що дружина не просто телефонувала, а прийшла разом із чоловіком і брала участь у бійці.

Крім того, ОСОБА_14 зазначив, що знає ОСОБА_91 протягом 15-20 років і є його сусідом.

Згідно зі ст. 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням.

Так, суд приходить до того, що наявність тривалих дружніх стосунків дає підстави вважати, що свідок має мотив надати неправдиві свідчення з метою допомогти другу уникнути відповідальності. Ці свідчення мають низьку доказову вагу порівняно з показами нейтральної сусідки ОСОБА_92 .

Враховуючи вищенаведене, покази ОСОБА_14 суд вважає юридично неспроможними через помилку в місяці подій та пряму суперечність із сукупністю доказів (покази очевидця ОСОБА_10 , сусідки ОСОБА_93 та дані протоколів слідчих експериментів).

Також, слід вказати, що згідно зі ст. 94 КПК України, жоден доказ (включаючи покази) не має наперед встановленої сили, а оцінюється в сукупності.

Сторона захисту вказувала про те, що не було перевірено версій щодо інших осіб, однак слід вказати наступне.

Стаття 92 КПК покладає на прокурора обов`язок довести винуватість саме тієї особи, якій висунуто підозру.

Якщо сукупність доказів (покази очевидця, покази сусіда, вилучення знаряддя злочину) є достатньою для встановлення вини ОСОБА_4 поза розумним сумнівом, то неперевірка абстрактних версій про «інших осіб» не є порушенням, оскільки закон вимагає доводити фактичні

обставини справи, а не спростовувати нескінченну кількість теоретичних припущень захисту.

У своїй постанові у справі № 318/2921/18 від 01.12.2020 ВС зазначив, що норми ст.87 КПК України не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість, закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

Порушень КПК України, які б вплинули на правильність висновків суду на підставі безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів під час судового розгляду не встановлено, при цьому стороною захисту не наведено жодних доводів, які б давали підстави для висновків, що такі порушення вплинули на забезпечення прав та основоположних свобод обвинуваченого під час кримінального провадження або ж поставило під сумнів достовірність зібраних доказів.

За таких обставин, суд вважає доводи сторони захисту щодо недопустимості вищевказаних доказів частково помилковими та вважає клопотання таким, що підлягає частковому задоволенню, а саме в частині визнання неналежним і недопустимим доказом протоколу слідчого експерименту з диском за участю ОСОБА_11 від 20.11.2022 року.

В частині 2 ст.87 КПК України вказано, що суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.

Крім того, в ч.ч.3-4 вище вказаної статті зазначено, що недопустимими є також докази, що були отримані: 1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; 3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження; 4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання. Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, окрім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Однією із засад кримінального провадження, закріпленої у п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК, є змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до положень частин 1-3 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. На підставі статей 3, 56 КПК потерпіла є стороною кримінального провадження і має право подавати докази не тільки суду, але й і слідчому. Крім того, за правилами ч. 2 ст. 84 вказаного Кодексу показання потерпілої є процесуальним джерелом доказу.

Так, досліджуючи питання належності і допустимості доказів, беручи до уваги викладене в заяві захисником, судом не встановлено істотних порушень прав людини і основоположних свобод.

Оцінюючи, згідно вимог ст. 94 КПК України, всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, беручи до уваги визнання вини ОСОБА_4 за епізодом 1, розглянувши кримінальне провадження по суті до закінчення строків давності в порядку ст.349 КПК України за епізодом за ч.1 ст.309 КК України, суд прийшов висновку про винуватість ОСОБА_4 та звільнення його від покарання на підставі ст.49 КК України, також провівши у повному обсязі судовий розгляд за епізодом за ч.2 ст.121 КК України, дослідивши подані докази, вислухавши свідків та потерпілу, висновки експертиз, речові докази, перевіривши доводи учасників процесу, з`ясувавши у них, чи всі докази на підтвердження своїх доводів були ними надані, суд прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_94 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.

Згідно зі ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Беручи до уваги докази в їх сукупності, дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за 1 епізодом як ч.1 ст.309 КК України, а саме незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, за 2 епізодом -за ч.2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Суд вважає обґрунтованою таку кваліфікацію дій обвинуваченого та такою, що знайшла своє підтвердження в судовому засіданні. При таких обставинах, підстав для зміни правової кваліфікації дій обвинуваченого або його виправдання, суд не вбачає.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 12 КК України, обвинувачений ОСОБА_4 скоїв проступок та тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_7 встановлено, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Лозова, Харківської області, громадянин України, з середньо - технічною освітою, офіційно працевлаштований на посаді бригадира (звільнений) ВП «Лозівська база служби матеріально - технічного забезпечення РФ Південна залізниця АТ Укрзалізниця», одружений, при одруженні змінив прізвище з " ОСОБА_24 " на " ОСОБА_95 ", не військово - зобов?язаний, не маючий на утриманні дітей, зареєстрований та мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, на обліку у лікаря нарколога перебував як ОСОБА_22 з приводу вживання канабіноїдів зі шкідливими наслідками з 30.11.2022 року, раніше також перебував на обліку, за прізвищем " ОСОБА_95 " на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується як особа, що зловживає наркотичними речовинами та алкоголем, неодноразово притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд визнає рецидив злочинів.

В своїй заяві захисник вказала щодо обвинувачення за ч.1 ст. 309 КК України про те, що дане правопорушення є проступком, який було вчинено у вересні 2022 року, а тому ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за цим проступком у зв`язку з закінченням строків давності.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 Кримінального кодексу України, особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Так, судом установлено, що обставини за першим епізодом відбувались у вересні 2022 року.

18 листопада 2022 року (тобто через два місяці після першого проступку) ОСОБА_4 вчинив новий злочин - тяжке тілесне ушкодження (ч. 2 ст. 121 КК України).

Згідно з ч. 3 ст. 49 КК України, перебіг давності переривається, якщо особа вчинила новий злочин (крім нетяжкого злочину з покаранням до 2 років позбавлення волі). Оскільки ч. 2 ст. 121 КК є тяжким злочином, строк давності за наркотики мав перерватися і розпочатися заново з 18.11.2022 року.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 309 КК України, є кримінальним проступком.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Таким чином, з урахуванням переривання, відлік 3-х років мав початися з 18.11.2022 року, тобто строк давності за ч.1 ст. 309 КК закінчився 18.11.2025 року.

Судом встановлено, що відповідно положень ст.49 КК України у даному кримінальному провадженні перебіг давності не зупинявся.

Відповідно до ст. ст. 284 ч. 2, 288 ч. 3 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності; суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

На підставі викладеного в заяві захисника, з урахуванням дати вчинення правопорушення, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 необхідно звільнити від покарання за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, оскільки строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення такого злочину на момент ухвалення вироку спливли.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові №757/72925/17-к від 30.01.2025 року наголосила, що у разі подачі клопотання про звільнення за строками давності суд не досліджує докази, не встановлює винуватість особи і в той же час, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження, не реабілітує особу за вчинені нею діяння. За цих обставин, доводи касаційних скарг про те, що в своїй ухвалі місцевий суд був зобов?язаний встановити факт вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень визнати їx винуватими є необґрунтованими.

В вищевказаній постанові, колегія вказала, що аргументи прокурора та потерпілої сторони про те, що суд у межах розгляду заявлених стороною захисту клопотань не встановив факту, що певне правопорушення мало місце, чи факту вчинення конкретною особою певного кримінального правопорушення є неприйнятними, оскільки специфіка інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності саме й полягає в тому, що за наявності визначених у законі умов особа звільняється від такої відповідальності, а кримінальне провадження закривається раніше від тієї стадії, коли вказані факти можуть та/чи мають бути належним чином встановлені і доведені.

Як зазначив ККС ВС, у результаті закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за ініціативою та згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально караного діяння. Адже кримінальний процесуальний закон зобов`язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння. Вказане викладено в постанові ККС ВС від 18 лютого 2025 року у справі № 712/8174/23.

Беручи до уваги стадію розгляду справи, з урахуванням визнання вини обвинуваченим за 1 епізодом, дослідивши викладене захисником у клопотанні в нарадчій кімнаті, суд дійшов висновку, що клопотання захисника підлягає задоволенню в частині закриття провадження за ч.1

ст.309 КК України, однак зважаючи на те, що на момент закінчення строків давності справа була розглянута по суті за епізодом 1 в порядку ст.349 КПК України, суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_4 винним, звільнити від покарання за ч.1 ст.309 КК України та закрити провадження в цій частині.

В іншій частині за ч.2 ст.121 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупності усіх обставин, що його характеризують, беручи до уваги обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, даних про особу обвинуваченого, обставин вчинення злочину і ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч.2 ст. 121 КК України, і приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченого неможливо без ізоляції від суспільства та таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 ст.ст. 69, 69-1, 75, 76 КК України у суду немає.

20.02.2023 року на стадії досудового розслідування слідчим суддею ОСОБА_96 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який було неодноразово продовжено на стадії судового розгляду.

До вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_4 суд вважає за необхідне залишити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

06.04.2023 року потерпілою ОСОБА_21 було заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на її користь моральної шкоди в сумі 100 000,00 гривень за епізодом 2, що стосується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України. В обґрунтування позову позивачем вказано, що через вчинення правопорушення, зазначеного в обвинувальному акті, загинув її син ОСОБА_12 . ОСОБА_21 вказала, що у зв"язку з вказаною подією вона почала вести закритий спосіб життя, рідко виходить з дому, у неї погіршився стан здоров"я, погано спить ночами, проблеми з самооцінкою та вірою у справедливість. (а.с.34-35).

У судовому засіданні 06.04.2023 року суд ухвалив прийняти цивільний позов, визнано цивільним позивачем ОСОБА_21 , цивільним відповідачем ОСОБА_4 . Цивільному відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов та роз`яснено право на пред`явлення зустрічного позову у строк для подання відзиву.

Обвинувачений ОСОБА_4 позов не визнав.

24.03.2026 року потерпілою було подано до суду заяву про залишення цивільного позову без розгляду.

За приписами ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст.13 Кодексу суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши матеріали справи, зважаючи на подання заяви позивачем до розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, що клопотання про залишення позову без розгляду є правом

позивача, яке не може бути обмежено судом, тому у відповідності до вимог ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

У справі є судові витрати, а саме витрати на залучення експерта в межах епізоду за ч.1 ст.309 КК України у зв?язку з проведенням судової експертизи дослідження матеріалів речовин та виробів, за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» №CE-19/121-22/16694-НЗПРАП від 22.02.2023 року на суму 1887 гривні 80 копійок, та за епізодом ч.2 ст.121 КК України у зв?язку з проведенням судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/121-25/6803-БД від 15.07.2025 року у сумі 5002, 60 грн.

ОП ККС ВС в постанові від 12.09.2022 року у справі №203/241/17 дійшла висновку, що оскільки ініціатором проведення судових експертиз у цьому кримінальному провадженні був орган досудового розслідування, а сторона захисту не залучала жодних експертів, тому відповідно до приписів ч. 2 ст. 122, ст. 124 КПК витрати на проведення експертиз відповідно не підлягають стягненню з виправданого та покладаються на державу. Якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв?язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування пов?язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов?язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

ККС ВС в постанові від 30.01.2025 року за №757/72925/17-к вказав, що оскільки судом, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 звільнено від кримінальної відповідальності за інкриміновані злочини на підставі ст. 49 КК України у зв?язку із закінченням строків давності, а ініціатором проведення експертиз був орган досудового розслідування, то відповідно до приписів ч. 2 ст. 122, ст. 124 КПК України, витрати на проведення судових експертиз суд обгрунтовано не стягнув із вказаних обвинувачених.

З урахуванням позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку, що витрати за експертизою №CE-19/121-22/16694-НЗПРАП від 22.02.2023 року необхідно покласти на державу, а витрати за експертизою №СЕ-19/121-25/6803-БД від 15.07.2025 року підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.

Викривачі у справі відсутні.

Підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи в межах кримінального провадження відсутні.

У справі наявні речові докази.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.2022 року ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_23 був накладений арешт на майно, а саме: на палицю для ходьби з нашаруванням РБК, наволочку з нашаруванням РБК, фрагмент шпалер з нашаруванням РБК, полімерну пляшку ємністю 0, 5 л з нашаруванням РБК, кружку з нашаруванням РБК; 05.12.2022 року ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_23 був накладений арешт на майно, а саме: на дві дерев?яні біти, три ніжки зі стільця білого кольору, патрон автоматичної зброї, кастет, три згортки з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, дві пластикові пляшки об?ємом 0,33 л. та 0,5 л., голку, речовину рослинного походження зеленого кольору у вигляді насіння; 07.12.2022 року ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_23 був накладений арешт на майно, а саме: на ніжку зі стільця чорного кольору зі слідами РБК.

В зв`язку з тим, що провадження по даній кримінальній справі закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на зазначене майно, оскільки зняття вказаного обтяження не перешкоджає виконанню судового рішення в майбутньому.

Керуючись ст.ст. 371, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_7 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Клопотання захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №42019221380000050 від 05.03.2019 року про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження - задовольнити.

Згідно з ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_7 звільнити від покарання за ч.1 ст.309 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №112022221110001389 від 19.11.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.309 КК України - закрити у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Визнати ОСОБА_7 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначити покарання у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу залишити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання обчислювати з дня затримання обвинуваченого, а саме з 20.02.2023 року.

До вступу вироку в законну силу ОСОБА_4 залишити в умовах ДУ "Харківський слідчий ізолятор".

Витрати на залучення експерта у зв?язку з проведенням судової експертизи дослідження матеріалів речовин та виробів, за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» №CE-19/121-22/16694-НЗПРАП від 22.02.2023 року у сумі 1887 гривні 80 копійок, віднести за рахунок держави.

Витрати на залучення експерта у зв?язку з проведенням судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/121-25/6803-БД від 15.07.2025 року у сумі 5002, 60 грн стягнути з ОСОБА_4 на користь держави, які необхідно перерахувати на рахунок UA048999980313050115000020649, отримувач ГУК Харків обл/МТГХарків/24060300, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.), код отримувача 37874947, код доходів 24060300, інші надходження.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_21 - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу право на повторне звернення до суду в порядку цивільного судочинства після усунення умов, що були підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Скасувати арешти, накладені:

-23.11.2022 року ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_23 на палицю для ходьби з нашаруванням РБК, наволочку з нашаруванням РБК, фрагмент шпалер з нашаруванням РБК, полімерну пляшку ємністю 0, 5 л з нашаруванням РБК, кружку з нашаруванням РБК;

-05.12.2022 року ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_23 на дві дерев?яні біти, три ніжки зі стільця білого кольору, патрон автоматичної зброї, кастет, три згортки з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, дві пластикові пляшки об?ємом 0,33 л. та 0,5 л., голку, речовину рослинного походження зеленого кольору у вигляді насіння;

-07.12.2022 року ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_23 на ніжку зі стільця чорного кольору зі слідами РБК.

Речові докази у справі, а саме:

-палиця для ходіння зі слідами РБК, наволочка з нашаруванням РБК, фрагмент шпалер з нашаруванням РБК, полімерна пляшка об?ємом 0,5 л., кружка з нашаруванням РБК, зразки крові потерпілого ОСОБА_12 , дві дерев?яні біти, 3 ніжки зі стільця білого кольору, патрон автоматичної зброї, кастет, штани спортивні сірі, светр бавовняний сірий, 1 ніжка зі стільця чорного кольору, що передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Лозівського РВП ГУНП в Харківській області- знищити;

-3 згортки з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, речовина рослинного походження зеленого кольору у вигляді насіння, 2 полімерні пляшки об?ємом 0,5 л. та 0,33 л., голка, у вмісті та на поверхнях яких виявлено канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 155, 718 грам (канабіс було передано на зберігання до спеціалізованого сейфу камери зберігання речових доказів Лозівського РВП ГУНП в Харківській області) - знищити;

-зразки букального епітелію та зразки крові ОСОБА_4 -залишити в матеріалах справи.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Згідно ч.15 ст.615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_1