Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №953/11307/25 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 953/11307/25

провадження № 2/619/657/26

Рішення

іменем України

06 квітня 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Коваленко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 953/11307/25,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: Акціонерне товариство «СЕНС БАНК»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: Рудницький Ю.І. (за допомогою власних технічних засобів),

представник відповідача: Лисенко А.О.,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості,

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.

До суду від АТ "Сенс Банк" через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 307063,63 грн. У обґрунтування позову зазначено, що 12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». 19.10.2021 ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа-Банк» угоду про надання споживчого кредиту №501374312. Позивач виконав умови кредитного договору, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах , визначених кредитним договором. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 307063,63 грн, з яких: 151972,90 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 155090,73 грн. - заборгованість по відсотках.

Представником відповідача адвокатом Лисенком А.О. до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідач не згоден з позовною заявою в повному обсязі з таких причин: між позивачем та відповідачем правовідносини не оформлені належним чином, а тому не можна вважати, що між сторонами було укладено кредитний договір, оскільки довідка банка не може слугувати про ідентифікацію Клієнта та відсутній відповідний підпис представника Банківської установи; позивачем не надано доказів підтвердження факту передачі грошових коштів саме як кредиту, оскільки у меморіальному ордері відсутні встановлені чинним законодавством реквізити; у паспорті споживчого кредиту № 501374312 та інших документах відсутній підпис відповідача; в оферті на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501374312 відсутній підпис Клієнта та в акцепті пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501374312 відсутній підпис Клієнта; Банківська виписка немає підписів уповноваженої особи від позивача.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 31.10.2025 справу передано за територіальною підсудністю на розгляд Харківського районного суду Харківської області.

Відповідно до ухвали Харківського районного суду Харківської області від 27.11.2025 справу передано за територіальною підсудністю на розгляд Дергачівського районного суду Харківської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026 справу №953/11307/25 розподілено судді Коваленко Н.В.

Ухвалою суду від 13.01.2026 позовну заяву залишено без руху та 21.01.2026 представником позивача було усунуто недоліки.

Ухвалою суду від 22.01.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.02.2026.

02.02.2026 в системі «Електронний суд» представник відповідача направив відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 09.02.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 06.03.2026.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на задоволенні позову, оскільки відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору, останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Водночас, відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість. Надана банком виписка, підтверджує обставини видачі кредиту та його розмір, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено також у детальному розрахунку та не спростовано контррозрахунком відповідача. Також з виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року.

ОСОБА_1 підписав надані АТ «Альфа-Банк» оферту на укладання угоди про надання споживчого кредиту №501374312 та акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту №501374312. Також, відповідач підписав додаток №1 до угоди про надання кредиту №501374312 від 19.10.2021.

Крім того, ОСОБА_1 19.10.2021 підписав паспорт споживчого кредиту, відповідно до умов якого, тип кредиту «Кредит готівкою»; сума кредиту 155 000,00 грн; процентна ставка 35 % річних, тип ставки фіксована; строк кредиту 60 місяців; дата повернення кредиту 19.10.2026.

Крім того, ОСОБА_1 підписав довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Документи були підписані позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «1835» шляхом направлення 19.10.2021 на номер 380506303484, що підтверджується довідкою про ідентифікацією, яка наявна в матеріалах справи.

Таким чином, 19.10.2021 між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання кредиту №501374312, акцептом пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 501374312, додатком № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», паспортом споживчого кредиту; анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із наступними основними умовами: тип кредиту «Кредит готівкою»; сума кредиту 155 000,00 грн; процентна ставка 35 % річних, тип ставки фіксована; строк кредиту 60 місяців; дата повернення кредиту 19.10.2026; порядок повернення кредиту графік платежів: до 19 числа кожного місяці з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 5501,00 грн, загальна кількість платежів 61; для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку.

ОСОБА_1 кредит отримав, що підтверджується меморіальним ордером № 634681266 від 19.10.2021, виписками по рахункам ОСОБА_1 .

Так, зі змісту виписки по рахунку відповідача вбачається, що останій користувався наданими кредитними коштами.

За період з 19.10.2021 по 16.09.2025 ОСОБА_1 здійсни погашення за кредитним договором № 501374312 від 19.10.2021 в сумі 5585,00 грн (19.11.2021 року), 5685,00 грн (19.12.2021 року) 5500,00 грн (19.01.2022), що підтверджується виписками по рахункам ОСОБА_1 , та вказана інформація про погашення відображена в Розрахунку заборгованості.

Зробивши часткову оплату з метою виконання умов кредитного договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання факту укладення кредитного договору і, відповідно, визнання правомірності вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Верховний Суд у пункті 76 своєї Постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17) дійшов висновку, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Зі сплачених ОСОБА_1 банку коштів в сумі 16770,00 грн, відповідно до умов Кредитного договору № 501374312 від 19.10.2021: 3027,10 грн було направлено на погашення тіла кредиту, 13742,90 грн було направлено на погашення відсотків за користування кредитом.

З розрахунку, наданого представником позивача, загальна заборгованість відповідача перед позивачем згідно з Кредитного договору № 501374312 від 19.10.2021 становить 307063,63 грн, з яких: 151972,90 грн за кредитом, 155090,73 грн по відсотках.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Підписанням аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора позичальник підтвердив, що він ознайомлений зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування; а також, що він отримав всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за договором.

Сторони також узгодили, що всі відносини між позичальником та банком, що не врегульовані угодою, регулюються Договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору, додатково до тих, що вказані в Угоді, і є невід`ємною частиною Угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку: www.alfabank.ua.

Згідно із ст. 3 Законом України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Таким чином, між сторонами було укладено кредитний договір та погоджено всі істотні умови, що спростовує твердження сторони відповідача про відсутність кредитного договору та погодження відповідачем його умов.

Позичальник кредит отримав, що підтверджується відповідними меморіальним ордером та виписками по рахункам, де отримувачем коштів зазначено відповідача, тому твердження сторони відповідача, що позивачем не надано доказів підтвердження факту передачі грошових коштів саме як кредиту, оскільки у меморіальному ордері замість АТ «Альфа-Банк» зазначений АТ «Сенс-Банк», суд оцінює критично. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що було змінено найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», меморіальний ордер роздрукований з програми в якій автоматично вже встановлено найменування АТ «Сенс Банк».

Посилання сторони відповідача на ту обставину, що між позивачем та відповідачем правовідносини не оформлені належним чином, а тому не можна вважати, що між сторонами було укладено кредитний договір, оскільки довідка про ідентифікацію не може слугувати про ідентифікацію Клієнта та відсутній відповідний підпис представника Банківської установи, спростовується подальшим отриманням кредитних коштів, їх використанням та проведенням сплат.

Необґрунтованими є твердження сторони відповідача, що позивачем не надано будь-яких підтверджуючих доказів дійсного отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором. Так, згідно договору та паспорту споживчого кредиту встановлено, що кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок НОМЕР_2 , а для повернення заборгованості використовується рахунок НОМЕР_1 . Проте в судовому засіданні представник банка повідомив, що оскільки з якихось технічних причин неможливо зарахування коштів на рахунок зазначений в договорі , то кошти зараховуються на інший рахунок відкритий в банку. Факт перерахування коштів на рахунок відповідача НОМЕР_1 підтверджується меморіальним ордером №634681266 від 19.10.2021.

Відповідачем не надано належних і допустимих документальних доказів ( роздруківку з додатку Альфа Банк) того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок.

Таким чином, суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором про споживчий кредит №501374312, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачені в договорі строки грошові кошти та нараховані відсотки не повернув, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка не сплачувалась ні новому, ні попередньому кредитору.

На думку суду, позиція сторони відповідача направлена на уникнення від цивільно-правової відповідальності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Таким чином, у справах про невиконання умов будь-яких договорів позивач має довести, що у відповідача є зобов`язання, яке ним не виконано, а відповідач, відповідно, що зобов`язання ним виконано відповідно до умов договору або не виконано не з його вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У п.6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно- цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отримання кредитних коштів відповідачем не спростовано та підтверджується належними та допустимими доказами.

Враховуючи те, що за умовами зазначеного договору відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих у позику коштів всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав, а тому суд вважає, що заборгованість за кредитним договором в сумі 307063,63 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи, що зазначена заборгованість на даний час залишається непогашеною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до положень ст.ст.526,530,610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Верховний Суд наголошує на тому, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Суд апеляційної інстанції правомірно врахував надані банком розрахунки заборгованості та наявні матеріали кредитної справи, оскільки указані документи стосуються предмета доказування у справі. Відповідач, заперечуючи проти розміру заборгованості, не спростував його (постанова Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц).

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Отже, наявний у матеріалах справи розрахунок кредитної заборгованості відповідача та виписки з його рахунків є належними доказами наявності заборгованості позичальника (постанова Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).

Суд погоджується з розрахунком заборгованості, що наданий позивачем, оскільки доводи сторони відповідача про те, сума заборгованості повинна бути зменшена на суму 99290,14 грн, тобто становить 207773,49 грн, суд розцінює критично та до уваги не бере, оскільки ці доводи не відповідають вимогам п. 6 ст. 3, ч. 2 ст. 13, ч. 3 ст. 509, ст. 627 Цивільного кодексу України. Крім того, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що фраза у виписці про списання безнадійної заборгованості за рахунок резерву, не означає погашення заборгованості відповідачем, а тільки внутрішні операцій банку.

Інші доводи сторони відповідача заслуговують на увагу, але не спростовують висновків суду.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3684,76 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ч. 5, 6 ст.268 Цивільного процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У разі проголошення у судовому засіданні скороченого (вступної та резолютивної частин) рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення.

Згідно ч.6 ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК» заборгованість в сумі 307063,63 грн, з яких: 151972,90 грн – заборгованість по тілу кредиту; 155090,73 грн – заборгованість по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3684,76 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100,

відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 15 квітня 2026 року

Суддя Н. В. Коваленко