Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №404/9997/25 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/9997/25

Номер провадження 2/404/3654/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Кропивницький

Фортечний районний суд м. Кропивницького в складі:

головуючої судді – Варакіної Н.Б.

за участю секретаря – Кірової А.Д.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Калінка-Бондар О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, в обґрунтування якого зазначила, що 29.03.2024 між сторонами укладено договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Ляшенко В.Є. і зареєстрований в Реєстрі за № 59. Вказує, що з дня укладення Договору відповідач жодного разу не виконав умови Договору, а з вересня 2024 року ОСОБА_2 виїхав з міста Кропивницького за межі України, умов договору не виконував, на вимоги позивача щодо належного виконання договору, не реагував, чим порушив умови Договору довічного утримання (догляду).

Ухвалою Фортечного районного суду м. Кропивницького від 27 листопада 2025 року відкрито загальне позовне провадження.

29.12.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про відвід свідка ОСОБА_3 з підстав того, що його показання не можуть бути об`єктивними та неупередженими, він має особисту зацікавленість у результаті розгляду справи, не проживає разом з позивачкою, не є її родичем та не має жодної інформації про матеріальну, фізичну допомогу, яку надає ОСОБА_2 .

30.12.2025 на адресу суду від представника ОСОБА_2 , яка діє на підставі довіреності, надійшов відзив на позовну заяву.

08.01.2026 від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказує, що після отримання її позову, відповідач зв`язався з нею і повідомив, що не може виконувати умови договору, так як перебуває за кордоном і у нього є діти, яких треба утримувати. Відповідач жодного разу не надавав їй допомогу на придбання ліків, а коли вона 06.01.2025 року зламала плечовий суглоб, відмовився їй допомагати. Жодного разу не оплачував житлово-комунальні послуги, не забезпечував і не забезпечує її харчуванням, не надавав грошової допомоги. Коли в квартирі прорвала трубу, вона сама викликала сантехніка ОСОБА_4 і оплатила його послуги. Стверджує, що ОСОБА_2 перебуває в Іспанії, не може надавати їй жодної допомоги та не виконує взяті на себе зобов`язання.

До відповіді на відзив було також долучено 9 квитанцій на оплату житлово-комунальних послуг та зроблено заяву про допит свідка ОСОБА_4 .

Ухвалою від 14 січня 2026 року, за клопотанням позивача, витребувано з Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину державного кордону України ОСОБА_2 , а також закрито підготовче провадження у справі.

В судовому засіданні 02.02.2026 допитано свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4

17.02.2026 на адресу суду від представника позивача – адвоката Калінка-Бондар О.Б., надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, обґрунтоване тим, що докази, які сторона позивача просить приєднати до справи, спростовують викладені у відзиві заперечення відповідача, а також підтверджують показання свідка ОСОБА_5 , надані нею в судовому засіданні.

19.02.2026 від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшла інформація щодо перетину кордону відповідачем.

25.03.2026 від представника ОСОБА_2 надійшла заява про відвід свідка ОСОБА_5 з підстав того, що її показання не можуть бути об`єктивними та ґрунтуються на припущеннях, які ніяким чином не підтверджуються.

25.03.2026 від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, обґрунтоване тим, що до відзиву були додані не всі докази, яким він доводить свою позицію, а також необхідністю надання додаткових доказів на спростування викладених у клопотанні фактів. Заявив клопотання про допит свідка ОСОБА_6 .

25.03.2026 на адресу суду від ОСОБА_7 надійшли пояснення по справі, в яких він просив не розривати договір довічного утримання від 29.03.2025.

В судовому засіданні позивач та представник позов підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позові. Просили задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Свідок ОСОБА_4 показав, що знає ОСОБА_1 з 1995 року, оскільки періодично з`являється за її викликом для проведення різного роду ремонтних робіт за адресою її місця проживання. Зазначає, що під час своїх візитів в квартирі, окрім самої Позивачки, нікого не бачив, а всі його надані послуги оплачувала особисто ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_5 суду показала, що знайома з позивачкою дуже давно, майже кожного дня зустрічається з нею та кожні вихідні дні проводять разом. Допомагала позивачці у прибиранні, приготуванні їжі. Також зазначила, що позивачка самостійно сплачувала всі комунальні послуги, а також утримувала себе повною мірою, попри те, що вказані дії зобов`язаний був виконувати відповідач у справі.

Заслухавши пояснення позивача та представника, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд, в межах наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29.03.2024 між сторонами було укладено Договір довічного утримання (догляду) (далі – Договір), посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Ляшенко В.Є. і зареєстрований в Реєстрі за № 59.

Відповідно до п. 1 Договору, ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 отримав у власність квартиру АДРЕСА_1 , взамін чого Відповідач зобов`язався забезпечувати Позивача утриманням та доглядом довічно на умовах, встановлених даним договором.

Згідно з п. 8 Договору, ОСОБА_2 зобов`язався довічно повністю утримувати ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 9 Договору, утримання (догляд) визначається сторонами у вигляді:

- забезпечення Відчужувача житлом шляхом збереження права її безоплатного довічного проживання у відчужуваній квартирі;

- забезпечення Відчужувача щоденним триразовим калорійним харчуванням (сніданок, обід і вечеря). У разі спорів з приводу достатності харчування раціон складає дієтолог чи лікар;

- надання побутових послуг (прання постільної білизни, одягу тощо);

- забезпечення належними лікувальними засобами на підставі виданих лікарями рецептів.

Згідно п. 10 Договору, вартість матеріального забезпечення (харчування, лікувальні засоби, догляд, необхідна допомога та побутові послуги) визначена сторонами у розмірі одного мінімального розміру пенсії за віком щомісячно.

Відповідно до п. 12 Договору, Відчужувач має право вимагати своєчасного та повного здійснення надання утримання та догляду від набувача згідно п. 10 цього Договору. Вимагати розірвання договору у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків за цим Договором.

Згідно п. 13 Договору, Набувач зобов`язаний у встановлені строки та в необхідному обсязі здійснювати утримання згідно з п.п. 10-11 цього Договору.

Аналізуючи спірний договір, суд приходить до висновку, що його положення передбачають як майнове утримання Позивача, так і здійснення догляду за нею, який визначений сторонами у вигляді забезпечення харчуванням, надання побутових послуг, забезпечення лікарськими засобами. Ці обов`язки покладені на Відповідача, як Набувача за Договором. В свою чергу, невиконання будь-якого з них може слугувати підставою для розірвання Договору довічного утримання.

На підтвердження позиції щодо невиконання Відповідачем умов Договору стороною Позивача надано ряд доказів, які були досліджені судом.

Як вбачається з копій платіжних квитанцій за період липня-жовтня 2024 року та квитанції за липень 2025 року, які були додані Позивачем до відповіді на відзив, платником за комунальні послуги з газо, водо- та електропостачання у квартирі АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 .

За клопотанням представника Позивача до матеріалів справи даної справи судом також приєднано ряд інших доказів, зокрема, медичну документацію щодо ОСОБА_1 та квитанції до платіжних інструкцій на переказ готівки, дослідивши які суд встановив наступні обставини.

17.01.2025 Позивач була оглянута лікарем ортопедом-травматологом, який встановив наступний діагноз: Перелом хірургічної шийки плечової кістки. 20.01.2025 та 05.02.2025 Позивач була направлена на проведення рентгенографії плеча.

27.02.2025 Позивачці надано консультативний висновок спеціаліста – лікаря травматолога, який встановив у ОСОБА_1 діагноз: закритий перелом шийки лівого плеча великого горбика з незначним зміщенням в ст. слабої консолідації. Рекомендовано, зокрема, продовжувати фіксацію плеча спеціальною пов`язкою.

20.03.2025 Позивачку знову направлено на рентгенографію плеча.

Згідно з карткою хворого, який лікується в фізіотерапевтичному відділенні (кабінеті), ОСОБА_1 призначено процедури, зокрема, ЛФК, у зв`язку з діагнозом: контрактура лівого плечового суглоба, травма (06.01.2025), вколочений перелом підголовчатий з відривом бугра. З вказаної картки вбачається систематичне відвідування Позивачкою лікувальних процедур протягом квітня 2025 року.

23.04.2025 ОСОБА_1 здійснено рентгенографію плеча та за заключенням лікаря, виявлена позитивна динаміка у вигляді консолідації вколоченого перелами лівої плечової кістки із помірною кутовою деформацією.

13.05.2025 Позивача оглянуто лікарем невропатологом, встановлено діагноз: Ураження грудних корінців, не класифіковані в інших рубриках. Ураження шийних корінців, не класифіковані в інших рубриках. Церебральний атеросклероз.

21.05.2025 Позивачці здійснено рентгенографію шийного відділу хребта, за результатами якої виявлено остеохондроз. 17.06.2025 оглянуто лікарем, встановлено діагноз: Радикулопатія шийного відділу. Рекомендовано заняття з ерготерапевтом, фізичним терапевтом, лікувальна фізкультура.

Картою хворого, який лікується в фізіотерапевтичному відділенні, підтверджується систематичне відвідування ОСОБА_1 протягом червня 2025 року лікувальних процедур у зв`язку з радикулопатією шийного відділ хребта.

29.09.2025 ОСОБА_1 була оглянута лікарем фізичної та реабілітаційної медицини, яким встановлено, що у Позивачки мається радикулопатія множинних відділів хребта, рекомендовано заняття з ерготерапевтом, фізичним терапевтом, терапевтичні вправи для м`язів спини.

В матеріалах справи наявні також квитанції до платіжних інструкцій на переказ готівки за період з червня 2024 року по січень 2026 року, з яких вбачається, що саме ОСОБА_1 сплачувала усі житлово-комунальні послуги в квартирі, яка передана у власність Відповідача за Договором.

Медичними документами, наданими Позивачем підтверджуються обставини щодо отримання Позивачкою травми – перелому плечової кістки, необхідності здійснення лікування та відвідування медичних закладів. При цьому, у заклади охорони здоров`я ОСОБА_1 супроводжувала її знайома ОСОБА_5 , а Відповідач у вказаному останній не допомагав, не забезпечив такий супровід та допомогу й за участі третіх осіб, у разі якщо б останній з поважних причин був позбавлений можливості самостійно виконувати вказані вище дії. Відповідачем доказів на підтвердження купівлі лікарських засобів чи супроводження ОСОБА_1 до закладів охорони здоров`я не надано, як і не надано доказів вжиття останнім будь-яких розумних та дієвих заходів на реалізацію означеного обов`язку, визначеного спірним договором самостійно чи із залученням третіх осіб.

З пояснень позивачки вбачається, що протягом 2024-2025 років забезпечувати себе продуктами харчування, лікуванням їй допомагала її знайома ОСОБА_5 . Крім того, остання допомагала їй у прибиранні, приготуванні їжі. Також Позивачка посилається на те, що самостійно сплачувала всі комунальні послуги, а також утримувала себе повною мірою, попри те, що вказані дії зобов`язаний був виконувати Відповідач у справі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що знає ОСОБА_1 з 1995 року, оскільки періодично з`являється за її викликом для проведення різного роду ремонтних робіт за адресою її місця проживання. Зазначає, що під час своїх візитів в квартирі, окрім самої Позивачки, нікого не бачив, а всі його надані послуги оплачувала особисто ОСОБА_1 .

З інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо перетину кордону Відповідачем, встановлено, що ОСОБА_2 у з моменту укладення Договору (29.03.2024) двічі виїздив з території України та перебував за кордоному період з 15.09.2024 по 14.10.2025 та з 29.10.2025 по 12.02.2026.

Тобто, станом на дату звернення ОСОБА_1 до суду (23.09.2025) Договір довічного утримання діяв 1 рік 5 місяців 25 днів, з яких ОСОБА_2 перебував на території України всього 5 місяців 17 днів.

Суд відзначає, що за умови такої тривалої відсутності Відповідача на території України в цілому, та міста Кропивницького зокрема, можливість виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань за Договором викликає обґрунтовані сумніви, оскільки положення самого Договору передбачають крім матеріального утримання Позивача, здійснення також і догляду за нею, чого Відповідач об`єктивно позбавлений можливості зробити за умови його відсутності на території України.

Надані представником Відповідача ОСОБА_8 докази, що були долучені до відзиву на позовну заяву, та подані разом з відповідним клопотанням, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

До відзиву на позовну заяву, поданого представником Відповідача Оншею В.П. додано довіреність від 14.09.2024 року, якою ОСОБА_2 уповноважує ОСОБА_8 бути його представником, зокрема у судових органах України будь-якої ланки та інстанції.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

У п. 18 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України встановлено, що положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням пп. 11 п. 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким внесено зміни до Конституції України та доповнено Основний Закон окремими статтями.

За ст. 59 Конституції України (в редакції наведеного вище Закону) кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Також Конституцію України було доповнено статтею 131-2, за частинами 1, 3 та 4 якої для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура та виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення; законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Підпунктом 11 п. 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України, передбачено, що представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції з 01 січня 2019 року.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з вимогами частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи; справи, що виникають з трудових відносин; справи про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Зокрема, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у цих пунктах.

Правовідносини, які виникли між сторонами, та позовна вимога про розірвання договору довічного утримання, наслідком задоволення якої є повернення у власність Позивачки квартири, яка була відчужена на користь Відповідача у результаті укладення спірного договору, повинні розглядатися в порядку загального позовного провадження, за яким представництво інтересів учасників здійснюється адвокатом.

Частиною 4 ст. 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Наведене узгоджується із правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 592/7206/21.

Однак, всупереч викладеному, повноваження представника ОСОБА_2 – ОСОБА_8 , підтверджуються виключно нотаріально посвідченою довіреністю, що не є належним документом на підтвердження повноважень як представника особи у подібній категорії спорів.

Відтак, суд позбавлений можливості приймати до уваги докази та доводи, які були надані суду представником Відповідача на підставі довіреності від 14.09.2024 року, з огляду на відсутність повноважень у Онші В.П. на представництво інтересів ОСОБА_2 у даній справі.

Аналізуючи правовідносини, що виникли між сторонами, суд дійшов наступного висновку.

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (стаття 744 ЦК України)

Аналіз статті 744 ЦК України свідчить, що законодавець, передбачивши можливість визначення в договорі обов`язків як з утримання, так і догляду, розмежував указані поняття. Так, утримання характерне для зобов`язань майнового характеру, в той час як догляд, з-поміж іншого, може полягати в конкретних діях, турботі та опікуванні набувача над відчужувачем у силу його похилого віку та потребі в сторонній допомозі.

Конструкція статті 744 ЦК України вказує й на те, що умовами договору може бути передбачено як утримання або догляд так і утримання разом з доглядом.

Згідно з частиною першою статті 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

За правилами статті 751 ЦК України, матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини (пункт 1 частини першої статті 755 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України свідчить, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов`язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій.

Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 по справі № 645/3284/19 закцентував увагу на тому, що «у справі, яка переглядається, пред`являючи позов, позивач посилалася на те, що відповідачка не спроможна забезпечити виконання взятих на себе зобов`язань за договором, до яких, зокрема, входить догляд за відчужувачем, оскільки перебуває за кордоном. Згідно з пунктом 5 договору відповідач зобов`язалася довічно утримувати позивача , надаючи їй необхідне харчування, одяг і забезпечуючи за нею належний догляд та необхідну допомогу.У пункті 7 договору сторони визначили вартість харчування, одягу та необхідної допомоги в розмірі 400 грн щомісячно, які набувач зобов`язалася перераховувати відчужувачу шляхом поштового переказу або через банківські установи, або іншим зручним для сторін способом. Тобто, сторони погодили, що майновій оцінці в 400 грн підлягає виключно вартість харчування, одягу та необхідної допомоги. Належний догляд за відчужувачем є окремим обов`язком набувача, що передбачений в пункті 5 договору. Установивши, що відповідач з червня 2018 року проживає за межами України та в порушення умов договору не здійснює догляду за позивачем , яка є особою похилого віку та потребує сторонньої допомоги, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову та розірвання договору довічного утримання».

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов. Саме відповідач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України має надати суду докази відсутності тих обставин, на які посилається позивач.

Такі висновки щодо застосування статей 755, 756 ЦК України узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 509/513/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/1226/17-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 755/1750/19, від 24 червня 2021 року у справі № 644/1566/19, від 15 серпня 2023 року у справі № 712/10192/22.

Згідно з частинами першою та другою статті 752 ЦК України у разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов`язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов`язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім`ї набувача або іншій особі за їхньою згодою. Відмова відчужувача у наданні згоди на передання обов`язків набувача за договором довічного утримання (догляду) іншій особі може бути оскаржена до суду. У цьому разі суд бере до уваги тривалість виконання договору та інші обставини, які мають істотне значення.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (абзац 1 частини другої статті 651 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши, врахувавши та надавши оцінку всім зібраними у справі доказам та доводам сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов о висновку про те, що Позивач довела обґрунтованість своїх позовних вимог про розірвання договору довічного утримання, а Відповідачем не надано доказів належного виконання останнім своїх зобов`язань за спірним договором, зокрема, доказів забезпечення Позивачки щоденним триразовим калорійним харчуванням (сніданок, обід і вечеря), надання побутових послуг (прання постільної білизни, одягу тощо), забезпечення належними лікувальними засобами на підставі виданих лікарями рецептів, матеріального забезпечення (харчування, лікувальні засоби, догляд, необхідна допомога та побутові послуги) у розмірі одного мінімального розміру пенсії за віком щомісячно.

Враховуючи перебування Відповідача за межами України протягом тривалого часу впродовж строку дії спірного договору, невжиття ним заходів, направлених на реалізацію своїх зобов`язань за спірним договором самостійно або із залученням третіх осіб, суд визнає доведеним факт самоусунення Відповідача від виконання зобов`язань щодо фінансового та побутового утримання Позивача та неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань, які закріплені сторонами у пунктах 8-13 договору довічного утримання.

Згідно з частиною другою статті 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, з урахуванням підстав позову та наведеної вище презумпції вини боржника за договором, Відповідач є таким, що не довів належне виконання умов договору довічного утримання.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 200, 206, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) про розірвання договору довічного утримання – задовольнити.

Розірвати Договір довічного утримання (догляду) від 29.03.2024 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Ляшенко В.Є. і зареєстрований в реєстрі за № 58.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст рішення суду проголошений та складений 15.04.2026.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Н. Б. Варакіна