Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №347/481/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/481/26

Провадження № 2-а/347/9/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2026 року Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Драч Д.С.,

за участі секретаря Данилюк М.І.

розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

25.02.2026 року до Косівського районного суду Івано-Франківської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Позивач у позові посилається на те, що постановою № 9624 від 12.12.2025 року за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП на нього, накладено штраф у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп, який мав бути сплачений у 15-денний строк з дня вручення цієї постанови.

На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня отримання постанови з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби штраф, визначений постановою по справі про адміністративне правопорушення має бути стягнутий в подвійному розмірі та становити 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп.

На переконання позивача постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною та необґрунтованою та підлягає скасуванню, виходячи з наступного: 08.12.2025 року старшим інструктором відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 головним сержантом ОСОБА_2 складено протокол № 1/252 про адміністративне правопорушення за абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 3 ст. 210 КУпАП, тобто порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період, а саме - не прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_3 для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Того ж дня, позивача доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час перевірки правильності військового обліку встановлено, що позивач з 13.05.2018 року знятий з обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 за п.2.3 наказу МОУ № 35-02 р. (зі змінами, внесеними наказом МОУ № 342 від 06.06.2006 р.) визнаний ВЛК непридатним до в/служби. Позивач проти винесеного протоколу не заперечував, супротив працівникам ТЦК та поліції не чинив, адже під час введення в Україні воєнного стану у нього неодноразово працівники ТЦК та СП перевіряли військово-облікові документи і жодних порушень за цей весь час виявлено не було.

12.12.2025 року була винесена Постанова № 9621 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, про дану постанову Позивач дізнався з додатку Дія, в той самий день, 06 лютого 2026 року позивач надіслав заяву про надання копії постанови про адміністративне стягнення; 12 лютого 2026 року на електронну адресу позивача надійшла копія вищевказаної постанови з зазначенням вихідного номеру № 9621 від 12.12.2026 року.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону, оскільки вона винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, грунтується на неповному та необ`єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, а отже, не підтверджує наявність адміністративного правопорушення. У протоколі про адміністративне правопорушення не має посилання на наказ керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі якого діє уповноважена особа, що склала протокол. Не було надано відповідачем копію наказу та усіх матеріалів, на підставі яких прийнята оскаржувана постанова. А отже, підстав вважати, що протокол був складений уповноваженою особою відповідача, немає.

Відповідальний виконавець посилається на абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», (надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є); абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», протокол про адміністративне правопорушення складено з помилками, зокрема, в ньому зазначені норми абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а не ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка вказана у постанові. При складанні протоколу позивач надавав пояснення, однак, вони до уваги не були взяті при прийнятті рішення. В протоколі не зазначено, які саме дані позивач не обновив, тобто, не вказані конкретні норми Закону, порушені позивачем. При складанні протоколу, уповноважена особа не зазначила та не надала доказів неможливості отримання інформації з відповідних реєстрів. До того ж в протоколі вказано, що позивач з 07.10.2025 року знаходиться у розшуку в зв`язку із тим, що не з`являвся до ТЦК ТА СП по повістці, дана інформація не підтверджується ніякими наявними доказами, адже жодної повістки з початку дії воєнного часу по теперішній час ні на фактичне місце проживання, ні на постійне місце роботи позивачем отримано не було; до того ж які саме фактичні розбіжності та неточні дані були виявлені працівниками ТЦК та СП з протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається. Оскаржувана постанова повністю повторює ті самі підстави та обгрунтування притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що у протоколі, який не відповідає нормам законодавства щодо складання протоколу та яким не доведено, що позивач скоїв адміністративне правопорушення.

До того ж, як вбачається з розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які містяться в застосунку «Резерв+» даних щодо перебування позивача у розшуку не вбачається, до того ж позивач заброньований за основним місцем роботи, що також вбачається з застосунку «Резерв+» у відповідності до постанови КМУ від 27.01.2023 № 76 Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час».

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час. Згідно з Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року оголошено про проведення загальної мобілізації.

Позивач вказує, що його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», постанова є незаконною через відсутність складу адміністративного правопорушення, наявні процедурні порушення при формуванні матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема при складанні протоколу, а також при вирішенні справи про адміністративне правопорушення і винесенні постанови.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про військовий облік і військову службу» військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний, тобто яким саме нормативно-правовим актом вбачаються дії працівників ТЦК та СП, ставлячи позивача на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 , в протоколі про адміністративне правопорушення жодним чином не зазначено.

Позивач вважає, що з самої постанови про адміністративне правопорушення не вбачається склад правопорушення, який кваліфікований відповідачем за ч.3 ст.210-1 КупАП.

Ухвалою судді від 09.03.2026 року по справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копії ухвал про відкриття спрощеного провадження надіслані сторонам, та отримані ними.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 відзив не подавав.

Відповідно до ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ст.286 КАС України дана категорія справ вирішується судом протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ст. 229 КАС України.

Судом встановлено, що постановою № 9621 від 12.12.2025 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період (а.с.11-12), за змістом якої ОСОБА_1 не прибув за автоматично сформованою в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів повісткою, чим порушив вимоги абз. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. Правил військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів №1487 від 30.12.2022 року, а саме: не прибув до органу ТЦК та СП згідно отриманої повістки.

08.12.2025 року ОСОБА_1 був доставлений до Івано-Франківського обласного об`єднаного мобілізаційного центру, де було складено протокол про адміністративне правопорушення №1/252 від 08.12.2025 року, в якому зазначено, що 08.12.2025 року о 10 год 00 хв ОСОБА_1 був доставлений до Івано-Франківського обласного об`єднаного мобілізаційного центру (м. Івано-Франківськ, вул. Федьковича, 91А) для проходження військово-лікарської комісії. Під час перевірки громадянина ОСОБА_1 та звірки облікових даних з даними AITC «Оберіг» було виявлено розбіжності та неточні дані, а саме громадянин ОСОБА_1 знаходиться у розшуку з 07.10.2025 року у зв`язку із тим, що не з`являвся до ТЦК та СП по повістці, чим порушив абз. 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, що підтверджується його підписом та підписом свідків у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.8-9).

Згідно витягу з розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які містяться в застосунку «Резерв+» вбачається, що ОСОБА_1 заброньований (а.с.13).

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України №65/2022від 24.02.2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно абз.2 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно із абз. 3, 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Пунктом 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 передбачено, що повістка про виклик військовозобов`язаного може бути надіслана засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних. У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/ задекларованого місця проживання. Відповідно до підпункту 2 п. 41 даного Порядку, моментом належного оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку також є день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи. За таких умов, всі ризики неотримання ним зазначеної вище повістки повинні бути покладені на позивача.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 280 КупАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що порушення , за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватись відповідними доказами, невичерпний перелік яких наведений у ст.251 Кодексу.

За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Отже, у розумінні Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, позивач вважався таким, що належним чином повідомлений про необхідність явки до ТЦК. Але у справі відсутні докази, а саме повістка, за якою позивач не з`явився в ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого була складена спірна постанова. Дані про таку повістку відсутні й у протоколі та спірній постанові.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

У спірній постанові та протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено мети виклику ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення по ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 уповноваженою особою не було повністю досліджено всіх обставин справи, зокрема – отримання позивачем виклику до ТЦК та СП та якого саме, поважність причини неприбуття ОСОБА_1 на відповідний виклик та вчасного неповідомлення ним таких причин; не зазначено ані у протоколі, ані у спірній постанові причин виклику позивача до ТЦК; не обгрунтовано неможливість отримання необхідних даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, а відповідно – підставність застосування до позивача положень ст.210-1 КУпАП.

Разом з тим, за змістом ч.1 ст.77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення №9621 від 12.12.2025 року винесена з порушенням норм матеріального права.

Позивач одержав копію спірної постанови 12.02.2026 року (а.с.19) та подав даний позов до суду 20.02.2026 року, що підтверджується відповідною відміткою на конверті (а.с.20), ці обставини відповідачем не спростовано, тому строк оскарження спірної постанови підлягає поновленню.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином враховуючи, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, обставини адміністративного правопорушення, які ставились у провину позивачу під час її винесення - не знайшли свого підтвердження поза розумним сумнівом під час судового розгляду, тому ця постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України: при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи правову позицію, викладену 18 березня 2020 року в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17, судовий збір у розмірі 1331,20 грн, сплачений позивачем згідно квитанції №МЕВЕ-QQSR-DRAE від 18.02.2026 року - підлягає стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 122 ч.6, 139, 247, 287, 288, 293 КУпАП, ст.ст. 9 ч.2, 77, 120, 121, 241-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Поновити позивачу строк на оскарження постанови № 9621 від 12.12.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити повністю.

Скасувати постанову № 9621 від 12.12.2025 року за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КупАП про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України та накладення на нього штрафу в сумі 17000 гривень, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_6 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання рішення.

Повний текст рішення складено 15.04.2026 року.

Суддя Д.С. Драч