Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №345/1738/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1738/26

Провадження № 2/345/1686/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Сирка Й.Й.,

з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за розпискою. Просить суд стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за розпискою від 24.01.2024 у розмірі 25 208,98 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 24 січня 2024 року він надав у борг відповідачу грошові кошти в сумі 20 000,00 грн для потреб останнього, про що відповідач власноручно написав розписку. Термін повернення вказаних грошових коштів сторонами визначений до 10 березня 2024 року. Згідно з умовами власноручно написаної відповідачем розписки в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , анкетні дані яких вказані на тексті розписки, позичальник отримав відповідні грошові кошти без сплати процентів на користь кредитора. Після отримання коштів відповідач перестав виходити на зв`язок, грошових коштів не повернув, на письмові вимоги про повернення боргу не реагує, тому позивач змушений звернутися до суду з відповідним позовом. Заявлена до стягнення з відповідача сума боргу враховує необхідність стягнення з останнього інфляційних втрат та процентів річних, обчислених відповідно до приписів ч.2 ст.625 ЦК України (детальний розрахунок викладено у позові).

Просить стягнути з відповідача суму боргу та компенсувати сплачений судовий збір, який сплачено при зверненні до суду.

Ухвалою суду від 16.03.2026 відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

15.04.2026 до суду надійшла заява від представника позивача у справі Івасів О.М., яка позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просить розглянути справу за відсутності позивача.

Суд повідомляв відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом надіслання поштової кореспонденції за вказаною у відповіді Верхнянської сільської ради зареєстрованою адресою місця проживання відповідача у справі, що повернулася до суду з відміткою відділення поштового зв`язку про відсутність адресата. Відтак, у розумінні приписів п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України відповідач у справі належним повідомлений про судовий розгляд.

Відповідач не скористався правом подати до суду відзив на позовну заяву із доказами, хоча повідомлявся належним чином про дату, час та місце судового засідання.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає вимогам ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, надані позивачем докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов до таких висновків.

Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд встановив, що 24 січня 2024 року ОСОБА_2 власноручно написав та підписав розписку про те, що ним отримано у борг від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 20 000,00 грн без сплати процентів за користування грошовими коштами, які зобов`язався повернути 10 березня 2024 року. Зміст дослідженого судом оригіналу розписки підтверджує, що у ній відсутні відомості, з якою метою позичальнику передавалися грошові кошти; не містить розписка жодних відомостей про необхідність сплати позичальником процентів за користування коштами.

27.06.2025 позикодавцем надіслано ОСОБА_2 вимогу про необхідність повернення отриманих на визначений строк грошових коштів, інакше позикодавець змушений буде звернутися до суду за захистом своїх прав як кредитор зі стягненням за рахунок боржника не лише суми боргу, але й процентів та компенсації судових витрат. Така вимога вручена 04.07.2025 адресату під розписку, що підтверджується копією наданого до матеріалів справи рекомендованого поштового відправлення з квитанцією відділення поштового зв`язку про надіслання кореспонденції, а також трекінгом відстеження поштового відправлення АТ «Укрпошта» за період з 30.06.2025 до 04.07.2025.

13.01.2026 відповідачу у справі повторно надіслано вимогу позикодавцем, але вже із нарахованими кредитором сумами інфляційних втрат та процентів річних згідно з вимогами ч.2 ст.625 ЦК України. Відповідна вимога також вручена адресату 14.02.2026, що підтверджується роздрукованими із вебсайту АТ «Укрпошта» відомостями про рух поштового відправлення та квитанцією відділення зв`язку щодо надісланої рекомендованої кореспонденції.

Надіслані відповідачу вимоги про необхідність сплати боргу з урахуванням нарахованих процентів річних та інфляційних втрат останнім проігноровані.

При цьому, викладені у позовній заяві розрахунки ОСОБА_1 сум інфляційних втрат та процентів річних за період з 11.03.2024 до 31.12.2025 судом перевірені на предмет їх правильності в обчисленнях і не викликають жодних застережень.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст. 1046-1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц, провадження № 61-4560 св 21.

Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається правопідтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це є доказом факту отримання грошових коштів, а тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про те, що розписка є замінником письмової форми правочину, яка свідчить про додержання вимоги закону про письмову форму правочину.

Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає про отримання коштів, скріплює її своїм підписом, така розписка свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження про завершену дію передання коштів позичальнику, що міститься в тексті договору, не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.

Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постанові від 08 квітня 2021 року у справі №500/1755/17.

У ч.1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №201/11388/17, провадження № 61-12383св19, зроблено висновок про те, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідний правовий висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі №501/1773/16-ц.

Відповідно до ст.525 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно з ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Аналізуючи долучену позивачем до матеріалів справи розписку, судом встановлено, що розписка написано власноручно позичальником - відповідачем, тобто факт укладення договору і отримання позичальником коштів за договором підтверджено належним (письмовим) доказом.

Сторони у цій справі дотримались письмової форми договору.

Таким чином, позивач довів факт укладення договору і факт передачі ним коштів позичальнику на вказаних у розписці умовах, тобто виконання ним умов договору.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не довів і в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт виконання ним своїх зобов`язань з повернення грошових коштів у строк, встановлений за домовленістю сторін.

Установлено, що відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконав і не повернув позикодавцю позичені у нього кошти у сумі та в строк, які визначений договором (згідно з розпискою).

Одним із елементів належного виконання зобов`язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами, що відповідає вимогам ч.1 ст.526,ч.1 ст.627 ЦК України. Такий підхід до розуміння правової природи іноземної валюти як валюти зобов`язання є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16, від 09 листопада 2021 року в справі №320/5115/17 та інших справах).

Враховуючи, що судом встановлено факт укладення між сторонами договору позики в національній валюті, факт існування боргового зобов`язання та його невиконання відповідачем, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу.

Витрати зі сплати судового збору згідно з приписами ч.1 ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 263-265,268,354 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , суму заборгованості за розпискою від 24.01.2024 у загальному розмірі 25 208,98 грн, з яких 20 000,00 грн – основного боргу, 4 010,31 грн – інфляційних втрат та 1 198,57 грн 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 15.04.2026.

Суддя