Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №345/1174/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1174/26

Провадження № 2/345/1324/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

15.04.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Сирка Й.Й.,

з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги,-

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд через представника з позовом до відповідача, в якому просив стягнути на свою користь заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з жовтня 2018 року до квітня 2021 року включно в сумі 1360,55 грн., інфляційні втрати в сумі 157,16 грн. та 3% річних у розмірі 50,64 грн., а також судові витрати у справі, які включають 1 331,20 грн. судового збору та 7 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2023 КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом. Відповідно до протоколу електронного аукціону №BRD001-UA-20241028-00226 від 07.11.2024 переможцем аукціону є ФОП ОСОБА_1 14.11.2024 на підставі вказаного протоколу аукціону між КП «Екосервіс» Калуської міської ради та позивачем у цій справі підписано акт про придбання майна на аукціоні. Згідно з Додатком №1 до цього Акту зазначено перелік фізичних осіб, які мають заборгованість перед КП «Екосервіс» Калуської міської ради. Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Придбавши майно КП «Екосервіс» Калуської міської ради позивач отримав право вимоги, яке раніше належало КП «Екосервіс» Калуської міської ради, що надає статус правонаступника, тобто є новим кредитором стосовно відповідача, яка є споживачем житлово-комунальних послуг, що надавалися КП «Екосервіс» Калуської міської ради. Відповідно до Акту звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з жовтня 2018 року до квітня 2021 року включно заборгованість за надання послуг з управління побутовими відходами становить 1360,55 грн. Позивач наголошує, що абонентом за відповідним особовим рахунком також є відповідач у справі. Позивач просить позов задовольнити в повному обсязі

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.02.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Суд повідомляв відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом надсилання кореспонденції за адресою реєстрації місця його проживання, що вказує на належне повідомлення учасника справи про судовий розгляд в розумінні положень п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України.

У встановлений судом строк відповідач не скористався правом подати відзив на позовну заяву, тому на підставі ст.280 ЦПК України судом зі згоди позивача ухвалюється заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд доходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі - Закон № 2189) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з приписами ст.5 Закону № 2189 до житлово-комунальних послуг належать в тому числі послуги з управління побутовими відходами.

Частиною 1 ст. 19 Закону № 2189 встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (ч.1,2 ст.20 Закону).

Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Згідно з п. 1 ч.2 ст. 21 Закону № 2189 виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою (ст. 32 ч. ч.1, 2, 4 Закону).

Зі змісту ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) також вбачається, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Пунктом 5 ч.3 ст. 20 Закону № 2189 на споживача покладено обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Суд встановив, що постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2023 КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом.

Відповідно до протоколу електронного аукціону № BRD001-UA-20241028-00226 від 07.11.2024 переможцем аукціону є ФОП ОСОБА_1 , а 14.11.2024 на підставі вказаного протоколу аукціону між КП «Екосервіс» Калуської міської ради та позивачем підписано акт про придбання майна на аукціоні.

Згідно з Додатком №1 до вказаного Акту зазначено перелік фізичних осіб, які мають заборгованість перед КП «Екосервіс» Калуської міської ради.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Придбавши майнові права КП «Екосервіс» Калуської міської ради позивач отримав право вимоги, яке раніше належало КП «Екосервіс» Калуської міської ради, тобто є новим кредитором стосовно відповідача, який на час виникнення заборгованості мав зареєстроване місце проживання у житловій квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується письмовими відомостями виконавчого органу Калуської міської ради. Між відповідачем та КП «Екосервіс» Калуської міської ради виникли договірні відносини щодо надання послуг з управління побутовими відходами на підставі відкритого особового рахунку, відповідачка фактично користувалася наданими послугами. Будь-яких доказів відмови споживача за вказаною вище адресою від отримання послуг з управління побутовими відходами, висловлених у встановленому порядку та строки претензій щодо їх неякісного надання у матеріалах справи немає.

Незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна, кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання спільного майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотньої вимоги - регрес). Якщо хтось із співвласників, який сплатив кошти, спрямовані на утримання спільного майна, в подальшому може пред`явити іншому із співвласників вимогу про стягнення в порядку регресу коштів, сплачених на утримання спільного майна, відповідно до частки останнього у спільній власності.

Висновки з приводу застосування відповідних положень ЦК України сформульовані у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 (справа №521/3743-17-ц), що є актуальною та підлягає застосуванню всіма судами загальної юрисдикції України як обов`язкова.

КП «Екосервіс» здійснювало вивезення та захоронення твердих побутових відходів на території Калуської територіальної громади. Послуги населенню надавались фактично, оскільки КП «Екосервіс» виступало єдиним виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території Калуської територіальної громади. Тарифи з вивезення побутових відходів на території Калуської територіальної громади затверджувалися рішеннями виконавчого комітету Калуської міської ради.

За адресою: АДРЕСА_2 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на абонента ОСОБА_2 .

Таким чином між КП «Екосервіс» та відповідачем виникли договірні відносини щодо надання послуг з управління побутовими відходами. КП «Екосервіс» надавав відповідачу відповідні послуги, проте останній не виконував свої зобов`язання щодо своєчасної їх оплати.

Як вбачається з наданого позивачем акту звірки за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з жовтня 2018 року до квітня 2021 року розмір заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг за вищенаведеною адресою становить 1360,55 грн.

Крім того, суд погоджується із необхідністю стягнення з відповідача у повному обсязі нарахованих ФОП ОСОБА_1 інфляційних витрат та 3 відсотків річних за прострочення виконання грошових зобов`язань.

Відповідно до розрахунку розмір інфляційних збитків, завданих неоплатою послуги з управління побутовими відходами становить 157,16 грн., 3% річних за користування коштами – 50,64 грн. При цьому, розрахунок інфляційних витрат позивачем проведено за наступні періоди: з 14.11.2024 до 09.02.2026. Відсотки річних за ставкою 3% річних розраховані у позовній заяві за аналогічний до зазначеного вище періоду.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Згідно з п.1 ч.1 ст. 512, ч.1 ст.513, ст.514 цього Кодексу кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ознаками відступлення права вимоги є: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання визначена ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі заміни сторони зобов`язання до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Позивачем набуте ним право вимоги до відповідача щодо заборгованості в сумі 1360,55 грн., а відповідно й право на нарахування 3% річних та інфляційних з моменту набуття права вимоги на дебіторську заборгованість КП «Екосервіс», тобто з 14.11.2024.

Таким чином, наведені у додатках до позовної заяви розрахунки інфляційних втрат та відсотків річних є обґрунтованими та не викликають в суду будь-яких зауважень з приводу їх неправильності чи неповноти.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір 1331,20 грн.

Частиною 2 вказаної ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ч. 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

У постанові від 28.09.2023 у справі № 686/13892/19 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно з вимогами ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3313,67 грн. представник позивача надав суду: договір про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025, укладений між Адвокатським бюро «Юлії Біжко» та позивачем, додаток №1 від 14.07.2025 до договору, додаток № 2 від 14.07.2025 до договору, акт № 585 від 15.04.2026 здачі приймання до договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025, в яких деталізовано кожен вид виконаних робіт та наданих послуг.

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, зваживши на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 1 200,00 грн., оскільки такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію обґрунтованості, розумності розміру витрат на правничу допомогу, з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на сплату судового збору в повному обсязі.

Керуючись ст.263-265,268,280-284,364 ЦПК України,-

ухвалив :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: не відомий, (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ) заборгованість у розмірі 1568,35 грн., яка складається з 1360,55 грн. боргу за житлово-комунальні послуги за період з жовтня 2018 року до квітня 2021 року, інфляційних втрат у розмірі 157,16 грн. та 3% річних у розмірі 50,64 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 200,00 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено та підписано 15.04.2026.

Суддя