Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №345/1623/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1623/26

Провадження № 2/345/1620/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.04.2026 р. м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Сухарник І.І., розглянувши в залі суду в м. Калуш в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

встановив:

позивачка звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що вони з відповідачем зареєстрували шлюб 25.08.2010. Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подружнє життя у сторін не склалося через різницю характерів, відсутність взаєморозуміння та довіри. Між сторонами вже не існує почуттів, у них різні погляди на життя і різні інтереси. Причиною розпаду сім`ї є конфлікти, які безпідставно спричиняв чоловік у стані алкогольного сп?яніння, а також вчиняв насильство в сім`ї, на що доводилося викликати поліцію. На даний час сторони разом не проживають, не ведуть спільні справи, не підтримують подружніх відносин. Позивачка зазначає, що шлюб існує формально, збереження шлюбу суперечить її інтересам, тому просить суд: шлюб розірвати; після розірвання шлюбу неповнолітніх дітей залишити проживати з нею; стягнути з відповідача на її користь судовий збір.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

16.03.2026 судом отримано від відповідача заяву, в якій не заперечує проти розірвання шлюбу. Відповідач не погоджується з вимогою позивачки про залишення дітей з матір`ю, оскільки старший син бажає проживати з ним (а.с.14).

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 25.08.2010 у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Калушу Калуського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис № 310 (а.с.7).

Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5, 6).

Відповідно до ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлено одним із подружжя. Відповідно до ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд встановив, що сторонам не вдалося створити міцної сім`ї. Подружнє життя у сторін не склалося через різницю характерів, відсутність взаєморозуміння та довіри. Між сторонами вже не існує почуттів, у них різні погляди на життя і різні інтереси. Між сторонами виникають конфлікти. На даний час сторони не підтримують подружніх відносин. За таких обставин, суд приходить до висновку, що шлюб існує формально, подальше спільне життя суперечить інтересам сторін, примирення неможливе, а тому шлюб слід розірвати.

Згідно із ч.2 ст. 104 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

В порядку ч. 2 ст. 115 СК України після набрання даним рішенням законної сили воно підлягає направленню до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та про ставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Щодо вимоги позивачки про залишення неповнолітніх дітей проживати з нею, то суд зазначає наступне.

У частині другій статті 29 ЦК України визначено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У частині третій статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).

У постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

Суд звертає увагу, що позивачкою до позовної заяви не долучено документів, де саме (з ким із батьків) на даний момент проживають неповнолітні діти сторін.

Оскільки відповідач не погоджується з вимогою позивачки про залишення неповнолітніх дітей проживати з нею, то наявний спір про визначення місця проживання дітей.

Суд роз`яснює сторонам, що відповідно до статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Для вирішення питання про визначення місця проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років сторони можуть звернутися з заявою до органу опіки та піклування або з позовом до суду.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивачки також понесені позивачкою та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1331,20 грн (а.с.3).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 273, 274 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 25.08.2010 у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Калушу Калуського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис № 310 – розірвати.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ; жителя: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ; фактично проживає: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Головуючий: