Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №343/2066/25 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/2066/25

Провадження №: 2/343/154/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання Шикор Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу № 343/2066/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

ОСОБА_1 просить розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , який зареєстрований 01 липня 2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис №1015; малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати з матір`ю, ОСОБА_2 , судові витрати залишити за ним.

Свої вимоги мотивує тим, що 01.07.2015 він зареєстрував шлюб із ОСОБА_2 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління. Від даного шлюбу в них народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спільне життя з відповідачкою не склалось через різні погляди на сім`ю, цінності та ведення спільного господарства. Вже тривалий час вони проживають окремо, шлюбних стосунків не підтримують. Сім`я фактично припинила своє існування, а шлюб носить лише формальний характер. Будь-які спроби примирення не дали бажаних результатів, сімейні стосунки не відновилися, а відтак вважає, що подальше збереження шлюбу буде суперечити його інтересам, у зв`язку з чим наполягає на розірванні шлюбу.

Оскільки малолітня дитина проживає з відповідачкою, вважає що це відповідає інтересам сина. Він у свою чергу буде намагатися уберегти його від будь-яких негативних наслідків, які можуть виникнути після розірвання шлюбу, та докладатиме зусиль, щоб дитина відчувала опіку обох батьків.

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, наполягає на розірванні шлюбу, про що подав письмову заяву, в якій, в тому числі просив завершувати розгляд справи у його відсутності та не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_2 після закінчення наданого сторонам строку на примирення та поновлення у провадження у справі в судове засідання не з`явилася, хоча була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку шляхом направлення повістки поштовим відправленням та електронних повісток згідно з поданою нею заявою (а.с. 29), які нею отримані, що підтверджується рекомендованим повідомленнням про вручення поштового відправлення (а.с. 26) та довідками про доставку повідомлення у додаток "Viber" (а.с. 34, 37). Також дані РНОКПП відповідачки внесені у статкартку в програмі "Д-3", що забезпечує її можливість отримувати всі процесуальні документи та повістки у застосунку "Дія".

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

згідно з ухвалою від 23 жовтня 2025 року, суд відкрив провадження у даній справі та постановив розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

21 листопада 2025 року відповідачка подала заяву, в якій просила надати термін на примирення.

Згідно з ухвалою від 25.11.2025, суд надав сторонам строк на примирення 4 місяці, провадження у справі зупинив.

25 березня 2026 року суд поновив провадження у справі, про що постановив ухвалу. Цього ж дня відповідачка подала заяву про відкладення розгляду справи, яку суд задовольнив та судове засідання відклав на 07.04.2026.

25 березня 2026 року позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав, наполягав на розірванні шлюбу, проти заочного розгляду справи не заперечив.

16 квітня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд даної справи.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється у відсутності сторін, фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом не здійснюється, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

як установив суд зі світлокопії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 01.07.2015, яке видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, сторони по справі перебувають у шлюбі з 01 липня 2015 року, про що складено актовий запис №1015. Прізвище дружини до реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 , після реєстрації шлюбу – ОСОБА_5 (а.с. 11).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 12.09.2018, у батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12), який проживає разом з відповідачкою в АДРЕСА_1 , про що свідчить витяг з реєстру територіальної громади №2025/015514639 від 22.10.2025 (а.с.13). Спору з приводу визначення місця проживання дитини не має.

Між сторонами виник спір з приводу розірвання шлюбу, який вони, враховуючи наявність малолітньої дитини, не можуть розірвати в позасудовому порядку.

Оцінка суду:

дослідивши докази, які надані на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд уважає, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Згідно зі ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Статтею 5 Протоколу №7 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Частиною 3 статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 або одного з них відповідно до статті 107 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Частина 2 статті 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як визначено ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Позивач стверджує, що між ним та відповідачкою припинилися будь-які шлюбні та сімейні відносини, подальше перебування у шлюбі суперечитиме його інтересам. ОСОБА_1 не бажає зберегти сім`ю, наполягає на розірванні шлюбу, вважає примирення з відповідачкою неможливим, оскільки термін на примирення, наданий судом, не сприяв відновленню сімейних відносин між ними. Так як позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Заперечень щодо залишення на проживанні малолітньої дитини разом з матір`ю, відповідачкою по справі, не поступало.

Виходячи з цього, суд вважає за необхідне позов задовольнити, шлюб між сторонами розірвати, малолітню дитину залишити проживати з матір`ю, відповідачкою по справі.

Розподіл судових витрат:

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України. При цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 5), які просив залишити за ним та з відповідачки не стягувати.

На підставі викладеного, ст. 51 Конституції України, ст. 56, 105, 110, 112-114 СК України, керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 280-282, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 01 липня 2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 1015, - розірвати.

Малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати з відповідачкою ОСОБА_2 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя С. М. Монташевич