Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №183/11188/24 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/11188/24

№ 2/183/1580/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Шевченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОФІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції сторін у процесуальних заявах по суті.

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 28.12.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Угоду № С-401-005630-17-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки. Умови кредитування: максимальний ліміт кредитної лінії - 200 000 грн.; ліміт кредитної лінії доступний клієнту на момент укладення угоди - 7 000 грн.; процентна ставка - 48% річних. Реальна річна процентна ставка складає 59,17%, загальна вартість кредитної лінії складає 382 грн. 70 коп. за кожні 1 000 грн. використаної кредитної лінії.

19.12.2023 року між АТ «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» (далі «ТОВ ОПТІМА ФАКТОРІНГ»/Фактор) укладено договір факторингу №19/12-2023 (Далі - Договір факторингу 1).

В свою чергу 22.12.2023 року між «ТОВ ОПТІМА ФАКТОРІНГ» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» був укладений договір факторингу №22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» передав (відступив), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняв права вимоги до за кредитним договором №Z06.21778.005679850 від 09.09.2019 року.

У зв`язку з неповерненням заборгованості за Договорами кредиту, та відповідно до Довідки-розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за Договором С-401-005630-17-980 від 28.12.2017 року станом на 19.12.2023 року (дата відступлення) становить 21383,12грн, яка складається з заборгованостей:

за основним боргом – 7927,23грн.

за нарахованими та несплаченими відсотками -13455,89 грн.

за нарахованими та несплаченими комісіями – 0,00 грн.

Відповідач надав відзив на позов, в якому просив позов задовольнити частково. Відповідач не погоджується із списанням банком комісій, що включена до суми заборгованості за кредитним договором, оскільки в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості, зазначено лише послуги з розрахунково-касового обслуговування.

Процесуальні дії у справі, інші заяви та клопотання.

Ухвалою суду від 02.12.2024 року було відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В призначені судові засідання представник позивача не з`явився. В позовній заяві позивач просив розглядати справу за відсутності його представника, не заперечуючи проти заочного розгляду справи.

Відповідач за викликами до суду повторно не з`явилася, про причини своєї неявки не повідомила.

Перевіривши доводи позовної заяви, заперечення відповідача, дослідивши надані позивачем до заяви на підтвердження позовних вимог докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до змісту ст.ст. 610,612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання передбачені ст.611 ЦК України, згідно якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За правилами ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зі змісту ст.1078 ЦК України випливає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Судом встановлено, вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, що 28.12.2017 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Угоду № С-401-005630-17-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки. Умови кредитування: максимальний ліміт кредитної лінії - 200 000 грн.; ліміт кредитної лінії доступний клієнту на момент укладення угоди - 7 000 грн.; процентна ставка - 48% річних. Реальна річна процентна ставка складає 59,17%, загальна вартість кредитної лінії складає 382 грн. 70 коп. за кожні 1000 грн. використаної кредитної лінії.

19.12.2023 року між АТ «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» (далі «ТОВ ОПТІМА ФАКТОРІНГ»/Фактор) укладено договір факторингу №19/12-2023 (Далі - Договір факторингу 1).

В свою чергу, 22.12.2023 року між «ТОВ ОПТІМА ФАКТОРІНГ» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» був укладений договір факторингу №22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» передав (відступив), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняв права вимоги до за кредитним договором №Z06.21778.005679850 від 09.09.2019року.

У зв`язку з неповерненням заборгованості за Договорами кредиту, та відповідно до Довідки-розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за Договором С-401-005630-17-980 від 28.12.2017 року станом на 19.12.2023року (дата відступлення) становить 21383,12грн, яка складається з заборгованостей:

за основним боргом – 7927,23грн.

за нарахованими та несплаченими відсотками -13455,89 грн.

за нарахованими та несплаченими комісіями – 0,00 грн.

Однак, з виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 28.12.2017 року по 19.12.2023 року, складеної щодо відповідача вбачається, що у період з 29.12.2017 року по 04.05.2020 року відповідач отримувала додаткові транші грошових коштів та користувалася кредитними коштами, частково погашаючи заборгованість за тілом кредиту та за нарахованими процентами. У вказаний період сума отриманих кредитних коштів склала 12786 грн. 03 коп., сума повернутих грошових коштів - 10141 грн. 00 коп., з яких: 2 196 грн. 69 коп. були зараховані на погашення тіла кредиту, 6940 грн. 50 коп. - на погашення процентів та 500 грн. 00 коп. – на оплату штрафу. Крім того, при видачі траншів та здійсненні операцій з кредитною карткою, банком додатково стягувалася з відповідача (списувалася) комісія за не фінансові транзакції, комісія за обслуговування рахунку (смс-інформування), комісія за обслуговування рахунку (КК), сума якої у зазначений період в загальному склала 599 грн. 71 коп.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» споживчий кредит – грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч.1 ст.1 та ч. 2 ст. 8 Закону «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017р. № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону № 1734-VІІІ після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону № 1734-VІІІ умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону «Про споживче кредитування».

Водночас у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, їх надання більше ніж один раз на місяць. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з вищенаведеними положеннями законодавства.

Оскільки, Позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг, їх кількості, і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону «Про споживче кредитування».

Крім того, відповідно до наданої виписки по рахунку, Позивачем списаний штраф за прострочення термінів погашення кредиту на загальну суму 500 грн. 00 коп. Пунктом 5.10 Договору передбачено, що за повне або часткове прострочення сплати Обов`язкового мінімального платежу Клієнт зобов`язаний сплатити на користь Банку штраф у розмірі визначеному тарифами.

Паспортом споживчого кредиту встановлено, що Клієнт сплачує штраф в розмірі 50 грн. 00 коп. за порушення термінів погашення сплати обов`язкового мінімального платежу. Додаткових умов застосування штрафних санкцій банком в Договорі не визначено.

З огляду на вищевикладене, списання з кредитної лінії будь-яких комісій та штрафу в розмірі, що перевищує 50 грн. 00 коп. відповідач вважає таким, що не відповідає вимогам законодавства про споживче кредитування. Отже, кошти, які були зараховані позивачем на погашення комісії, підлягають зарахуванню на погашення грошових зобов`язань в порядку, визначеному ст. 534 ЦК України.

Так ст. 534 ЦК України визначено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором за процентами у сумі 13455 грн. 89 коп. мають бути зменшені, оскільки кошти сплачені відповідачем на погашення заборгованості за кредитним договором, які мали би бути зараховані в рахунок погашення основного боргу та процентів за кредитом, фактично були зараховані (списані) позивачем на погашення комісій у сумі 599 грн. 71 коп. та штрафів, не передбачених умовами договору в сумі 450 грн. 00 коп., та становити 12406 грн. 18 коп.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання професійної правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на професійну правову допомогу позивачем наданий Договір про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024 року, додаткова угода № 1/1 від 01.07.2024, Акт № 1 прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором про надання правової допомоги № 02-24 від 01.07.2024 року, Акт № 1 прийому-передачі наданої правової допомоги від 05.09.2024 року.

Як вбачається із Акту № 1 прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором про надання правової допомоги № 02-24 від 01.07.2024 позивачем зазначена сума заборгованості відповідача в розмірі 58891 грн. 38 коп., що суттєво перевищує реальний розмір заборгованості за кредитним договором. Отже, вартість професійної правничої допомоги складалася виходячи із завищеної заборгованості відповідача.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), задоволення позову частково, суд вважає, що відповідачка зобов`язана відшкодувати понесені позивачем витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2000,00 грн.

Що стосується стягнення витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 19.09.2024 № 12220.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості обґрунтованими і задовольнив їх на суму 20333 грн. 41 коп., що становить 95% від ціни позову, тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2876 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 49, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОФІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОФІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором С-401-005630-17-980 від 28.12.2017 у розмірі 20333 гривень. 41 копійка (двадцять тисяч триста тридцять три гривні 41 копійка), в тому числі: заборгованість за основним боргом – 7927 грн. 23 коп., заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 12406 грн.18 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОФІТ КАПІТАЛ» витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги у розмірі 2000 грн. 00 коп. (дві тисячі гривень) та зі сплатою судового збору в розмірі 2876 грн. 60 коп. (дві тисячі вісімсот сімдесят шість гривень, 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39992082, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8;

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.В. Сорока