Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №210/8166/25 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД

МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/8166/25

Провадження № 2/210/806/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 квітня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:

головуючого-судді: Вікторович Н.Ю.,

за участі секретаря судового засідання: Біди А.В.,

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в порядку загального позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, без участі сторін, та без фіксування судового засідання звукозаписувальним пристроєм, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Донченко Вікторія Леонідівна про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

24 грудня 2025 року адвокат Чепурнов В.І. звернувся до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Донченко Вікторія Леонідівна про визнання права власності на спадкове майно, та просив суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю з 23 серпня 2000 року до часу відкриття спадщини, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 право власності на 1/3 частину трикімнатної квартири, загальною площею 60,7кв.м., житловою площею 37,0кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , відповідно до Свідоцтва № НОМЕР_2 про право власності на житло від 12.02.1999 року, виданого органом приватизації Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської Ради народних депутатів квартира АДРЕСА_2 на праві приватної спільної сумісної власності, як члену сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що 29 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Донченко В.Л. з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . 29 листопада 2025 року приватний нотаріус Донченко В.Л. відмовила ОСОБА_1 у видачі їй свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не довела факт родинних відносин зі спадкодавцем. Відповідно до Свідоцтва № НОМЕР_2 про право власності на житло від 12.02.1999 року, виданого органом приватизації Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської Ради народних депутатів квартира АДРЕСА_2 на праві приватної спільної сумісної власності належала ОСОБА_4 , та членам її сім`ї ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4 . Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії АВР №741950 спадкове майно, у вигляді 1/3 частини квартири що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належала померлій ОСОБА_4 прийняла її донька ОСОБА_1 . Витяг з Державного реєстру речових прав №370612860 від 20.03.2024 року підтверджує право власності ОСОБА_1 на 2/3 частки в спільній частковій власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Крім того зазначив, що батьком ОСОБА_2 є ОСОБА_3 , а матір`ю є ОСОБА_4 , російською мовою - ОСОБА_5 . Зведена сестра ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не зверталася з заявами про прийняття спадщини ні після смерті матері - ОСОБА_4 , ні після смерті батька - ОСОБА_3 . Хоча ОСОБА_4 прожила більше 40 років з ОСОБА_3 , та народили спільну дитину - ОСОБА_2 , вони так шлюб і не зареєстрували. Після смерті в 2000 році матері ОСОБА_4 , в квартирі АДРЕСА_2 , продовжили жити ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . У зв`язку з тим, що у зведеної сестри ОСОБА_2 була власна сім`я, обов`язки по догляду та наданні необхідної допомоги батькові - ОСОБА_3 , взяла на себе ОСОБА_1 і прожила з ним однією сім`єю до його смерті в 2012 році. Спору про право між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було ні на час смерті матері, ні на час смерті батька. Необхідність звернення до суду пов`язана з відмовою в отримані відшкодування за зруйноване нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 , яка з 2000 року вела спільний побут з відчимом, є спадкоємцем померлого відчима ОСОБА_3 четвертого ступеню споріднення. У зв`язку з чим, посилаючись на вимоги ст.ст.293, 1216, 1217, 1258, 1264 ЦК України, представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 07 січня 2026 року відкрито провадження по вказаній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.40).

04 лютого 2026 року на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_2 , в якому остання зазначила, що вважає заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 про встановити факт постійного проживання, однією сім`єю з спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом підлягають задоволенню у зв`язку з тим, що вона взагалі не претендує на спадщину та подала до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Донченко В.Л. заяву про відмову від прийняття спадщини (а.с.48).

Ухвалою суду від 12 лютого 2026 року за клопотанням представника позивача витребувано від Приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Донченко Вікторії Леонідівни копію спадкової справи, що заведена щодо спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.54).

Ухвалою суду від 10 березня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (а.с.90).

Будучи присутніми у судовому засіданні 08 квітня 2026 року, позивач та її представник, кожен окремо надали пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Будучи присутньою у судовому засіданні 08 квітня 2026 року, відповідач також надала пояснення по суті справи, позовні вимоги визнала у повному обсязі, вважала за доцільне їх задовольнити.

Третя особа, - Приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Донченко В.Л. при розгляді справи присутньою не була, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до частини 3 статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши доводи сторін і надані ними докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_1 , про що Жовтневим РАЦС м. Омська 26 серпня 1960 року складено запис №1759, батьками дитини зазначені: батько - відсутня інформація, мати - ОСОБА_6 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 26.08.1960 року (а.с.63).

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_7 , про що Дзержинським відділом РАЦС м. Кривого Рогу 20 березня 1972 року складено відповідний актовий запис №737, батьками дитина зазначені: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_8 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 30.03.1972 року (а.с.64 зворот).

18 вересня 1993 року ОСОБА_9 уклав шлюб з ОСОБА_7 , про що Центрально-Міським відділом РАЦС м. Кривого Рогу зроблено запис №558, після укладення шлюбу дружина змінила прізвище на ОСОБА_10 , що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 18.09.1993 року (а.с.65 зворот).

Відповідно до Свідоцтва № НОМЕР_2 про право власності на житло від 12.02.1999 року, виданого органом приватизації Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської Ради народних депутатів квартира АДРЕСА_2 на праві приватної спільної сумісної власності належала ОСОБА_4 , та членам її сім`ї ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.98).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8 , про що відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Дзержинської районної ради міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 28 серпня 2000 року зроблено запис №1079, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 28.08.2000 року (а.с.97).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії АВР №741950 від 20 квітня 2001 року, спадкове майно, у вигляді 1/3 частини квартири що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належало померлій ОСОБА_4 прийняла її донька ОСОБА_1 (а.с.22).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав №370612860 від 20.03.2024 року ОСОБА_1 належить 2/3 частки в спільній частковій власності на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , про що Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області 21 квітня 2012 року зроблено відповідний актовий запис №376, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 від 21.04.2012 року (а.с.18).

Відповідно до вимог ч.1 ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). У відповідності до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до вимог ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа (фізична, юридична) має конституційне право на судовий засіб захисту. Відповідно до ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Відповідно до п.23 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Нормою ст.41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі частини п`ятої статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України).

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Статтею 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99).

За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Подібні положення закріплено пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5.

Положення частин третьої, четвертої статті 1268 ЦК України містять правову презумпцію прийняття спадщини, зміст якої становить припущення про те, що певні спадкоємці вважаються такими, що прийняли спадщину без спеціального волевиявлення про це.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №554/14633/15-ц (провадження №61-9952св18) та від 21 березня 2019 року у справі №461/4689/15-ц (провадження №61-43735св18).

Необхідною умовою встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 та визнання позивачки спадкоємицею ОСОБА_11 є доведеність факту постійного проживання позивачки і спадкодавця в одному житловому приміщенні на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом (див.: постанову Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі №484/747/17 (провадження №61-44149св18)).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З спадкової справи №176/2025 заведеної приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Донченко В.Л. 29 листопада 2025 року за заявою ОСОБА_1 судом встановлено, що 29 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулась з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , на день смерті якого залишилось спадкове майно, яке складається з 1/3 частки квартири, що знаходиться за адресо: АДРЕСА_1 , яке вона прийняла, тому що проживала та була зареєстрована за однією адресою з померлим ОСОБА_3 на момент його смерті (а.с.59 зворот).

29 листопада 2025 року до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Донченко В.Л. звернулась з заявою ОСОБА_2 в якій зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько та їй відомо, що вона є спадкоємцем після смерті батька за законом, але спадщину у встановлені законом строки вона не прийняла, заяви про прийняття спадщини не подавала, строк на прийняття спадщини пропустила без поважної причини і до суду за встановленням додаткового строку для прийняття спадщини звертатись не буде, на спадщину не претендує з будь-яких підстав (а.с.60).

Відповідно до Листа вих.№02-01-47/2-1147 від 05.12.2025р. за підписом начальника відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Металургінйому районі Департаменту адміністративних послуг Управління з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб Г.Швидка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 06.03.1978р., знятий з реєстрації 21.04.2012р. Станом на 21.04.2012р. за вище вказаною адресою була зареєстрована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.81 зворот).

Постановою приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Донченко В.Л. від 29.11.2025 року було відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з приводу видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Підставою для винесення вказаної постанови приватним нотаріусом слугувала відсутність документів, які б підтвердили факт родинних відносин ОСОБА_1 з померлим.

Презумпція прийняття спадщини може бути застосована лише щодо спадкоємців, які постійно проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.

Існування зазначеної презумпції можливе за умови, що такі спадкоємці не відмовилися від прийняття спадщини в установленому законодавством порядку.

Установлення законом презумпції прийняття спадщини, зумовлене одним лише фактом спільного й постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем, є своєрідним «способом» прийняття спадщини. У такому випадку спадкоємець набуває право на спадщину автоматично, не висловлюючи при цьому волі на прийняття спадщини, що не узгоджується з правовою природою акта прийняття спадщини, який є правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття цивільних прав та обов`язків.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі №130/263/20 (провадження №61-3877св22).

З вказаного слідує, що після смерті ОСОБА_3 фактично спадщину прийняла ОСОБА_1 , оскільки на момент смерті вітчима фактично проживала, була зареєстрована та несла тягар утримування спадкового майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Приймаючи до уваги те, що позивач є спадкоємцем та фактично прийняла спадщину після смерті свого вітчима, однак позивач не може оформити право власності на вказане спадкове майно та враховуючи, що іншого шляху для захисту спадкових прав позивач не має, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки вони законні, обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, ст.ст.321, 328, 392, 1218, 1220, 1223, 1261, 1268 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Донченко Вікторія Леонідівна про визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю з 23 серпня 2000 року до часу відкриття спадщини, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 право власності на 1/3 частину трикімнатної квартири, загальною площею 60,7кв.м., житловою площею 37,0кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , відповідно до Свідоцтва № НОМЕР_2 про право власності на житло від 12.02.1999 року, виданого органом приватизації Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської Ради народних депутатів квартира АДРЕСА_2 на праві приватної спільної сумісної власності, як члену сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Н. Ю. Вікторович