Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №932/10544/24 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа №932/10544/24

Провадження №2/932/3372/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57

веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua

телефон приймальні судді 099 520 65 95

РІШЕННЯ

Іменем України

15 квітня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді Ярощук О.В.

за участі секретаря судового засідання Фещенко К.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дніпро у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики–

у с т а н о в и в:

опис справи

ОСОБА_2 (далі Позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 (далі Відповідач) про стягнення боргу за договором позики.

Прохав суд стягнути із Відповідача на його користь суму заборгованості за розпискою від 22.07.2021 у розмірі 338 235 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 22.07.2021 надав Відповідачу у борг грошові кошти у сумі 1674 доларів США, що згідно курсом НБУ станом на 22.07.2021 еквівалентно 45 365,04 грн, зі сплатою 10% в місяць за кожний місяць боргу, про що Відповідач власноручно написав розписку та гарантував повернення коштів у термін до 22.11.2021 року, однак станом на дату звернення до суду із указаною позовною заявою борг Відповідач не повернув.

Справу постановлено розглядати у порядку загального позовного провадження.

позиції учасників справи

Представник Відповідача ОСОБА_4 надіслав до суду 06.01.2025 відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що за договором позики (розпискою) від 22.07.2021 р. Відповідач зобов`язався повернути Позивачу борг в строк до 22.11.2021 р. Тобто позика була укладена строком на 4 (чотири) місяці.

Також представник Відповідача не погоджується з наданим Позивачем розрахунком боргу, мовою оригіналу: «Основна сума боргу 1674 (одна тисяча шістсот сімдесят чотири) доларів США 00 центів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ (за 1 долар США - 41.2351 грн.» складає - 69 027 грн. 55 коп. Проценти за користування грошовими коштами за 1 місяць позики, починаючи з дати укладання договору позики 1674 доларів США х 10%. = 167 (сто шістдесят сім) доларів США 40 центів. Тривалість користування позикою, починаючи з дати укладання договору позики, тобто з 22 липня 2021 року, складає повні 3 роки та 3 місяці, тобто - 39 місяців. Таким чином, проценти за користування позикою складають 167,4 доларів США х 39 місяців – 6528 (шість тисяч п`ятсот двадцять вісім) доларів США 60 центів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ (за 1 долар США - 41.2351 грн) складає 269 207 гри 47 коп. Загальна сума боргу складає 1674 доларів США + 6528,60 доларів США = 8202 (вісім тисяч двісті два) долари США 60 центів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ (за 1 долар США - 41.2351 грн) складає - 338 235 грн». Вказаний розрахунок Позивача є помилковим та таким, що не відповідає вимогам закону.

В контексті цього слід зауважити, що положеннями статтей 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тому в позові помилково зазначено період 39 місяців, за які Позивачем 4 нараховуються проценти за користування позикою, оскільки такий період складає лише 4 місяці (22.07.2021-22.11.2021 рр.), тобто до спливу визначеного договором строку кредитування.

Отже, Позивач безпідставно вимагає стягнути проценти за наступні 35 місяців після спливу визначеного договором строку кредитування, що становить суму: 167,4 доларів США х 35 місяців = 5859 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ, зазначеним Позивачем (за 1 долар США - 41.2351 грн.), складає 241596 грн. 45 коп. (двісті сорок одна тисяча п`ятсот дев`яносто шість гривень, сорок п`ять копійок). Таким чином, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування грошовими коштами за період 35 місяців з 23.11.2021 р. по дату подання позову у розмірі 5859 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ (за 1 долар США - 41.2351 грн.) складає 241596 грн. 45 коп. (двісті сорок одна тисяча п`ятсот дев`яносто шість гривень, сорок п`ять копійок) до Відповідача слід відмовити.

У судовому засіданні представник Позивача Грабовий А.В. позов підтримав, прохав задовольнити у повному обсязі.

Протокольною ухвалою суду 31.10.2025 закрито підготовче судове засідання та суд перейшов до слухання справи по суті.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлявся про місце та час розгляду справи, про причину неявки не повідомив.

У судовому засіданні 26.03.2026 суд перейшов на стадію ухвалення рішення, та визначив дату проголошення рішення 15.04.2026.

судом встановлено

У судовому засіданні було досліджено оригінал розписки та долучено до матеріалів справи.

За змістом розписки, 22 липня 2021 року Позивач надав Відповідачу у борг грошові кошти у сумі 1674 доларів США, що згідно курсом НБУ станом на 22.07.2021 еквівалентно 45 365,04 грн, зі сплатою 10% в місяць за кожний місяць боргу, про що Відповідач власноручно написав розписку та гарантував повернення коштів у термін до 22.11.2021 року.

У визначений строк отримані кошти Відповідач не повернув, що не заперечується останнім у відзиві на позовну заяву.

релевантне законодавство

Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частина 2 ст.1047 ЦК України допускає пред`явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми (постанови Верховного Суду від10 травня 2022 року у справі № 153/943/19, від 14 вересня 2022 року у справі № 130/82/2015, від 28 лютого 2024 року у справі № 369/5625/16-ц).

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц).

Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає про отримання коштів, скріплює її своїм підписом, така розписка свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження про завершену дію передання коштів позичальнику, що міститься в тексті договору, не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.

Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 500/1755/17.

Судом також враховано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передання грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20).

За змістом частини 1, 2 статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідачем не було надано суду доказів того, що ним оспорюється договір позики. Факт отримання коштів за розпискою від 22.07.2021 ним не заперечувався.

Відповідно до статті 525 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно із частиною першою статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Аналізуючи долучену позивачем до матеріалів справи розписку, судом встановлено, що розписка написано власноручно позичальником - Відповідачем, тобто факт укладення договору і отримання позичальником коштів за договором підтверджено належним (письмовим) доказом.

Сторони дотримались письмової форми договору.

Таким чином, позивач довів факт укладення договору і факт передачі ним коштів позичальнику на вказаних у розписці умовах, тобто виконання ним умов договору.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Таким чином, встановлено, що Відповідач свої договірні зобов`язання за договором позики не виконав, і не повернув позикодавцю позичені у нього кошти у сумі і у строк, визначений договором (вказаний ним у розписці).

щодо стягнення з відповідача процентів за користування позикою, суд зазначає наступне.

Згідно із умовами, визначеними розпискою, відповідач зобов`язався повернути, крім суми позики, відсотки за користування коштами у розмірі 10% від суми боргу за один місяць, які він зобов`язався виплатити при поверненні коштів.

Відповідно до умов, зазначених у розписці, договір було укладено на строк до 22.11.2021, тобто на чотири місяці.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості нарахування відсотків за розпискою здійснювалося у період із 22.07.2021 до звернення до суду, що складає 3 роки та 3 місяці, тобто 39 місяців.

Згідно із ч. 4 ст.263 ЦПК України, суд, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками судів у частині стягнення процентів за користування сумою позики. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що правовий висновок щодо нарахування та стягнення процентів від суми позики після спливу строку кредитування викладено у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). Зокрема, зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Задовольняючи позов у повному обсязі, суди належним чином не визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, зокрема, що стосується правової природи процентів за користування сумою позики. Отже, висновки судів про стягнення з відповідача на користь позивачів процентів за користування грошима за період з листопада 2012 року по червень 2016 року, тобто і після визначеного сторонами договору строку повернення позики - дня закінчення строку договору, не ґрунтуються на нормах матеріального права».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що "проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання".

Такими чином, суд вважає помилковим нарахування Позивачем 10% за кожен місяць користування коштами після 22.11.2021.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, про стягнення із Відповідача коштів основного боргу у розмірі 1674 грн, що у гривневому еквіваленті складає 69 027,55 грн та проценти за користування коштів за період із 22.07.2021 по 22.11.2021 рік, як визначено умовами самої розписки.

Тобто із Відповідача підлягають стягненню проценти за користування позикою у розмірі 669,6 доларів США (1674?10%?4 місяці), що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ (за 1 долар США – 41,2351 грн) складає 27 611,02 грн.

У цілому, суд вважає необхідним стягнути із Відповідача на користь Позивача заборгованість за розпискою від 22.07.2021 у розмірі 1674 (одна тисяча шістсот сімдесят чотири) доларів США, заборгованість за процентами в сумі 669 (шістсот шістдесят дев`ять) доларів США 60 центів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ (за 1 долар США – 41,2351 грн) складає 69 027,55 грн+27 611,02 грн=96 638,57 грн.

В іншій частині позовні вимоги щодо стягненню заборгованості за процентами за користування позикою задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

щодо судових витрат

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених витрат по сплаті судового збору у розмірі 947,05 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за розпискою від 22.07.2021 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за розпискою від 22.07.2021 у розмірі 1674 (одна тисяча шістсот сімдесят чотири) доларів США, заборгованість за процентами в сумі 669 (шістсот шістдесят дев`ять) доларів США 60 центів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ (за 1 долар США – 41,2351 грн) складає 96 638,57 грн (дев1яносто шість тисяч шістсот тридцять вісім гривень 57 коп).

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 947,05 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення постановлено 15.04.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Оксана ЯРОЩУК